06/02/2004 | Тифлоній Сковорода.

Дієві особи і виконавці:

Велитень - народ.
Злодій - кучмаки.
Слуга велитня - Ющенко.

Дія перша (остання).

Велитень спить. Злодій знімає з нього останню сорочку. Слуга, як дурнуватий, бігає навкруг них.

Слуга: - Ой людоньки, та що ж це робиться? Останню ж сорочку знімають.

Злодій: - Пшол вон, урод.

Слуга: - Та не можна ж так. Треба ж жити цивілізовано. Ми ж центр Європи.

Злодій: - Хочеш і тобі дамо? Бери, поки цей лох спить. Он носки діряві, хочеш?

Слуга: - Та як же ж так можна? Це ж наш хазяїн. Я не можу брати його речі. Це ж не красиво.

Злодій: - Бери сказав. Он в тебе теж рило в пушку.

Слуга: - Ні, то не той пушок. То Порошенко дав. Припиніть грабунок, бо я розбужу хазяїна.

Злодій: - Навіть не думай. Ти ж знаєш який він у нас дурнуватий. Проснеться всим голови повідриває.

Слуга: - Да. А що ж робити? Треба ж якось по совісті.

Злодій: - От і давай тихенько розберемося, що робити. Ти памятаєш, що я твій батько?

Слуга: - Памятаю, тату. Я особисто до вас ніяких претензій. Я розумію, що ви білий і пухнастий. В усьому винний ваш поганий характер-медведчук.

Злодій: - То що, будеш хазяїна будити?

Слуга: - Та ні, тату, не буду. Але пообіцяйте, що коли я виросту, а ви нап'їтеся до ригачки народної крові, то я стану Главним і ми станемо жити по новому, як в Європах?

Злодій: - Оце вже точно. Як тільки, так і зразу. (тихенько, про себе) От ідіот.


Кінець. (і демократії, і свободі, і добробуту)