06/07/2004 | Franko

Романтика зони

Ілько ЛЕМКО
(поступ)

Немає такого негативу, який би розумна людина, а тим паче команда розумних людей, не змогла би перетворити на позитив. Цю тезу підтверджує розвиток історії із судимостями Януковича. Аргументи ворогів і заздрісників прем'єра останнім часом тануть просто на очах.

Виявляється, судові справи 1967 і 1970 років майбутнього голови уряду кудись безслідно зникли, зате спеціально для двох десятків журналістів провідних українських ЗМІ, які приїхали на батьківщину Януковича в благодатний шахтарський край, витягли на світ Божий двох його колишніх "корешів", які були причетні до цих справ. У першій справі пан Целковський запевняв, що малолітній Віктор просто взяв на себе чужу вину за пограбування, до якого був зовсім непричетний, бо його намовили, що йому, як "малолєтці" дадуть менший термін. І справді, напередодні 50-річчя Жовтневої революції, Януковича засудили на сім місяців. У другій справі пан Мартиненко оповів, що вони "стаялі, бухалі", потім влаштували бійку, а Віктор не лише не брав участі в побитті, а навіть розбороняв хуліганів. І знову був невинуватим, але сів на 1,5 року.

Своєю чергою земляки-єнакієвці -- вчителька прем'єра, його однокласниця, яка із запізненням, але все ж освідчилася йому в кохання, судді -- всі вони, як один, говорили про чуйність і людяність хлопця, який у два роки залишився без матері й зміг у житті досягнути таких висот. Недарма його під свою протекцію взяв космонавт Береговий -- теж єнакієвець. Якщо коротко, то картина така, що сльози заважають говорити від розчулення.

Припустімо, що все так і було і що Янукович як добрий хлопець взяв на себе гріхи інших. Та навіть якщо би все було інакше, якщо би він і справді в першому разі пограбував людину, а в другому - побив її, чи додало би це іміджевого негативу провладному кандидатові в президенти?

У совєтські часи завжди й скрізь процвітала романтика зони, яка вже в наш час так потужно випирає на найрейтинговіших радіостанціях формату "шансон". Пацан, який відсидів на зоні, був на своїй вулиці найбільш популярною й шанованою особою. І чи є в нас у країні хоча би один нормальний хлопець, який би свого часу не захоплювався "блатними" піснями, не співав би їх під гітару літніми вечорами у своєму дворі? У кримінальній країні гріх злочинності перетворився на романтику, велику перевагу, навіть на чесноту. Тому немало сучасних хлопчаків під впливом усіляких "Бригад" мріють стати бандитами. Це сьогодні ще більш престижно й шановано, аніж у часи розвинутого соціалізму.

І, напевно, мільйони виборців, які підуть голосувати за Януковича, віддаватимуть свій голос за "справжнього мужика", який відсидів і став людиною з великої букви. Це на Заході, що загниває, людей з кримінальним минулим у політиці бояться, як зачумлених, але ні в якому разі не в нас.

Треба віддати належне просто геніальному піару, за допомогою якого провладні антиукраїнські сили, з одного боку, репрезентували криміналу, навколокримінальним сферам і просто нормальному "пацанячому" електорату видатного авторитета, який пройшов "крізь терни зони до зірок", а з іншого -- видушили в люмпена-філістера сльозу щодо важкої, але героїчної долі сироти-selfmade man'а.