ДО УВАГИ МИРОСЛАВИ ТА ІПОЛИТА (не працює електронна пошта)
06/07/2004 | Михайло Свистович
Шановні народні депутати!
Ми звертаємося до вас від імені та за дорученням мешканців Донецької області, які впродовж багатьох років не можуть добитися захисту своїх конституційних прав, що грубо порушуються органами судової і виконавчої влади і правоохоронними органами. В кожного із нас різні біди, але нас об’єднує одне – повне ігнорування наших прав з боку органів влади. Роками не приймаються рішення у цивільних справах, справи тривалий час не направляються до апеляційної інстанції, судді ігнорують як наші докази, так і закони України.
Наслідком нашої тривалої боротьби за свої права стала перевірка наших скарг комісією на чолі з Головою Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, яка призвела до появи Указу Президента України “Про серйозні недоліки у роботі з розгляду звернень громадян органів виконавчої влади та правоохоронних органів Донецької області” №1194/2003 від 16 жовтня 2003 року.
Не зважаючи на те, що в Указі Президента констатується неналежна організація керівництвом Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України розгляду наших звернень та особистого прийому, поверхова перевірка наших скарг (в Указі зазначено, що йдеться про 26 осіб), залишення поза увагою наших доводів щодо порушень кримінально-процесуального законодавства під час проведення досудового слідства, прийому та реєстрації заяв, тяганини в розслідуванні кримінальних справ, а також постановляється Генеральному прокуророві України, Міністрам юстиції і внутрішніх справ забезпечити додаткову і ретельну перевірку наших звернень та рекомендується Верховному Суду України вивчити причини тривалого розгляду наших справ судами Донецької області, нічого з вищевикладеного зроблено не було. Те, що вимоги вищезазаначеного Указу Президена було проігноровано, констатує у своєму листі №12.2-853/НДУ112-04-44 від 11 травня 2004 р. до Голови Верховної Ради України Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова.
На виконання доручення Голови Верховної Ради України робоча група під головуванням народного депутата України Буйка Г. В. 29-31 березня 2004 року перевіряла наші викладені нами у скаргах факти та у листі за підписом Першого заступника Комітету Верховної Ради України з питань боротьби із організованою злочинністю і корупцією І. Вернидубова запропонувала створити комплексну комісію з представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Верховного Суду України, Вищої Ради юстиції України, Ради суддів України та Комітету Верховної Ради України з питань правової політики. З проханням вжити заходів для створення такої комісії звертався до Голови Верховної Ради Голова комітету з питань правової політики Василь Онопенко, повернутися до нашого питання Президента України просив у листі №01-12/589 від 12 травня 2004р. Голова Верховної Ради України Володимир Литвин.
Оскільки багато з нас через бездіяльність та свавілля органів влади роками не можуть повернути собі втрачені роботу та житло, ми, не в силах більше терпіти багаторічну бюрократичну тяганину, 17 травня 2004р. оголосили безстрокове пікетування Адміністрації Президента, однак 18 травня 2004р. наш пікет, який складався із немолодих уже людей, більшість з яких становили жінки, був жорстоко розігнаний міліцією та невідомими бритоголовими особами в цивільному, які відмовились представлятись. 11 учасників пікету отримали тілесні ушкодження, а інваліду ІІ групи, 50-річній Ользі Олексіївні Дмитриковській зламали ключицю. Працівники міліції розмовляли із затриманими нецензурною лайкою, нам було відмовлено у послугах адвоката та можливості здійснити телефонний дзвінок. Судмедексперт з Куренівського району (Бондарьовський провулок, 7) Трач Валентин Павлович на прохання однієї з потерпілих видати копію довідки про огляд почав страшно кричати що зараз зробить допомогу: викличе міліцію, щоби її ще раз побили і відвезли у відділок.
Щодо цих антизаконних дій так званих правоохоронців народними депутатами України Бабуріним О.В. та Алєксєєвим І.В. було складено відповідний акт, про наше побиття написали чисельні засоби масової інформації, а на інтернет-сайті “Майдан” були розміщені фотографії деяких бритоголових у цивільному, які брали участь у цій розправі.
Однак 4 червня 2004р. прокурор Печерського району м. Києва Василевський А.Г. виніс Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, не вбачивши у діях правоохоронців складу злочину.
Ми просимо вас, шановні народні депутати, захистити наші права, а також звернути увагу уряду на те, що міліція, замість того, щоб захищати народ, перетворилася на карально-репресивний орган. Люди бояться міліціонерів гірше, ніж бандитів у підворотнях, і самі правоохоронці схожі на цих бандитів, як зовні, так і мовою і поведінкою – грубо порушують законодавство, не носять форми, відмовляються представлятись, фізично і морально знущаються над тими, хто забезпечує їх добробут своїми податками.
Від імені та за дорученням потерпілих громадян України
Пірго Наталія Миколаївна,
Уколов анатолій Євдокимович,
Грицай Наталія Олексіївна
Ми звертаємося до вас від імені та за дорученням мешканців Донецької області, які впродовж багатьох років не можуть добитися захисту своїх конституційних прав, що грубо порушуються органами судової і виконавчої влади і правоохоронними органами. В кожного із нас різні біди, але нас об’єднує одне – повне ігнорування наших прав з боку органів влади. Роками не приймаються рішення у цивільних справах, справи тривалий час не направляються до апеляційної інстанції, судді ігнорують як наші докази, так і закони України.
Наслідком нашої тривалої боротьби за свої права стала перевірка наших скарг комісією на чолі з Головою Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, яка призвела до появи Указу Президента України “Про серйозні недоліки у роботі з розгляду звернень громадян органів виконавчої влади та правоохоронних органів Донецької області” №1194/2003 від 16 жовтня 2003 року.
Не зважаючи на те, що в Указі Президента констатується неналежна організація керівництвом Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України розгляду наших звернень та особистого прийому, поверхова перевірка наших скарг (в Указі зазначено, що йдеться про 26 осіб), залишення поза увагою наших доводів щодо порушень кримінально-процесуального законодавства під час проведення досудового слідства, прийому та реєстрації заяв, тяганини в розслідуванні кримінальних справ, а також постановляється Генеральному прокуророві України, Міністрам юстиції і внутрішніх справ забезпечити додаткову і ретельну перевірку наших звернень та рекомендується Верховному Суду України вивчити причини тривалого розгляду наших справ судами Донецької області, нічого з вищевикладеного зроблено не було. Те, що вимоги вищезазаначеного Указу Президена було проігноровано, констатує у своєму листі №12.2-853/НДУ112-04-44 від 11 травня 2004 р. до Голови Верховної Ради України Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова.
На виконання доручення Голови Верховної Ради України робоча група під головуванням народного депутата України Буйка Г. В. 29-31 березня 2004 року перевіряла наші викладені нами у скаргах факти та у листі за підписом Першого заступника Комітету Верховної Ради України з питань боротьби із організованою злочинністю і корупцією І. Вернидубова запропонувала створити комплексну комісію з представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Верховного Суду України, Вищої Ради юстиції України, Ради суддів України та Комітету Верховної Ради України з питань правової політики. З проханням вжити заходів для створення такої комісії звертався до Голови Верховної Ради Голова комітету з питань правової політики Василь Онопенко, повернутися до нашого питання Президента України просив у листі №01-12/589 від 12 травня 2004р. Голова Верховної Ради України Володимир Литвин.
Оскільки багато з нас через бездіяльність та свавілля органів влади роками не можуть повернути собі втрачені роботу та житло, ми, не в силах більше терпіти багаторічну бюрократичну тяганину, 17 травня 2004р. оголосили безстрокове пікетування Адміністрації Президента, однак 18 травня 2004р. наш пікет, який складався із немолодих уже людей, більшість з яких становили жінки, був жорстоко розігнаний міліцією та невідомими бритоголовими особами в цивільному, які відмовились представлятись. 11 учасників пікету отримали тілесні ушкодження, а інваліду ІІ групи, 50-річній Ользі Олексіївні Дмитриковській зламали ключицю. Працівники міліції розмовляли із затриманими нецензурною лайкою, нам було відмовлено у послугах адвоката та можливості здійснити телефонний дзвінок. Судмедексперт з Куренівського району (Бондарьовський провулок, 7) Трач Валентин Павлович на прохання однієї з потерпілих видати копію довідки про огляд почав страшно кричати що зараз зробить допомогу: викличе міліцію, щоби її ще раз побили і відвезли у відділок.
Щодо цих антизаконних дій так званих правоохоронців народними депутатами України Бабуріним О.В. та Алєксєєвим І.В. було складено відповідний акт, про наше побиття написали чисельні засоби масової інформації, а на інтернет-сайті “Майдан” були розміщені фотографії деяких бритоголових у цивільному, які брали участь у цій розправі.
Однак 4 червня 2004р. прокурор Печерського району м. Києва Василевський А.Г. виніс Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, не вбачивши у діях правоохоронців складу злочину.
Ми просимо вас, шановні народні депутати, захистити наші права, а також звернути увагу уряду на те, що міліція, замість того, щоб захищати народ, перетворилася на карально-репресивний орган. Люди бояться міліціонерів гірше, ніж бандитів у підворотнях, і самі правоохоронці схожі на цих бандитів, як зовні, так і мовою і поведінкою – грубо порушують законодавство, не носять форми, відмовляються представлятись, фізично і морально знущаються над тими, хто забезпечує їх добробут своїми податками.
Від імені та за дорученням потерпілих громадян України
Пірго Наталія Миколаївна,
Уколов анатолій Євдокимович,
Грицай Наталія Олексіївна