Відповіді

• 2004.06.08 | Мартинюк

  Приватизація в Україні давно вийшла за межі здорового глузду

  І за межі економічної доцільності, законності і просто суспільної моралі - приватизовується не те збиткове для держави , а те що приносить прибуток і є стратегічно важливим з погляду національнихінтересів.
  
  Супільство терпить цю пародію на "вирішення економічних проблем" через набуте відчуття власної безпорадності і безсильності щось змінити.
  
  Дуже ганебну роль в цьому відіграють ліві партії, які пори демагогічні заяви та пози, реально сприяють незаконному розтягування державного майна.
  
  Абсолютною ганьобою лівих є відсутність в Україні закону про управління державною власністю. І причина цього проста - довгий час і великою мірою ліві партії представляли інтереси не своїх виборців а директорів дерпідприємств та голів колгоспів, які були були кровно зацікавлені у відсутності будь якого контролю над державною власністю - як з боку держави , так і з боку трудящих та працівників цих підприємств.
  
  Якби ліві приділили цьому питанню хоча б десяту частину тої уваги , яку вони роками приділяли боротьбі проти національної символіки, зупиненню поширенню української мови, втягування України у всілякі кабальні союзи з Москвою, то цей закон вже був би в Україні, і українська економіка не докотилася до такого ганебного стану, в якому вона пербуває вже 12-тий рік.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.06.08 | Shooter

    Cуттєва ефективність підприємства, а не форма власности

    Влучно від Пинзеника (і Супрун) про Криворіжсталь і не тільки:
    
    Віктор Пинзеник:
    Якщо завод "Криворіжсталь" дає 1 млрд. доларів прибутку в рік, а цей завод хочуть продати за 750 млн., і при чому навіть не можна розглянути це питання в парламенті, бо мораль депутатів є настільки високою, що вони не голосують розглянути цей закон. То про які ми 200 гривень говоримо, якщо хтось приїжджає на Мерседесі за субсидією? Тут не 200 грн., я говорю про завод, який коштує 5-6 млрд. доларів. А його продають за 750. А ми говоримо про дірки.
    
    Людмила Супрун:
    У нас загальний обсяг доходів чистого прибутку, який в попередньому році сформувався на державних підприємствах, складає 10 млрд. 10 млрд. 72 млн., якщо бути точним.
    
    Ми запропонували в бюджеті частину цього прибутку, бо це ж доходи підприємства після оподаткування, перерахувати до державного бюджету 400 млн.- мізер, щоб почати цей процес. Якщо б ви бачили, який шалений тиск почався на депутатський корпус: як це так, ми вже заплатили податки, це все наше, не чіпайте! Ми кажемо, підождіть, як це ваше?
    
    На акціонерному товаристві є власник, акціонер і він отримує частку від доходів у вигляді розподілу дивідендів. Держава має 100% власності на підприємстві. І підприємство отримує доходи і ці доходи є власністю держави. Дійсно, як показала практика, і це зафіксовано в звіті уряду, замість 400 мільйонів уряд зібрав більше ніж 700 мільйонів гривень за таким принципом. Тобто, ми можемо, причому доходи від приватизації складають 2 мільярди.
    
    Так що краще, продавати підприємства, які дають прибуток до бюджету постійно чи все-таки користуватися оцією часткою доходів від діяльності? На мій погляд, доцільно було б залишати на певний період часу, поки це є прибутковим, це є економічно виправданим, такі підприємства в державній власності.
    
    Віктор Пинзеник: То я сподіваюся НДП наступного тижня проголосує за те, щоб залишити в державній власності "Криворіжсталь". Бо ми готові підтримати це.
    
    Людмила Супрун: Приватизація є економічно виправданою тоді, коли доходи від продажу майна перебільшують принаймні трьохрічний обсяг доходів, які може отримати держава у вигляді дивідендів. Це є економічно обґрунтованим. Хоча б трирічний. В принципі приватизація самого підприємства була б можлива.
    
    Віктор Пинзеник: При нинішньому рівні доходності цей завод коштує 5-6 мільярдів доларів.
    
    Людмила Супрун: Тому я й кажу, врахуйте, якщо мільярд двісті – річний прибуток, помножте на 3 роки, це 3 мільярди 600 мільйонів. Це було б якось виправдано. Ну, ніхто не буде купувати, якщо завод коштує 5 мільярдів, ніхто його точно купувати за рівно таку ж суму не буде, бо оцінюються трошки інші механізми. Може коштувати дорого, а доходів ніяких не давати чи мінімум.
    
    Чи якісь інші можуть бути проблеми, скажемо, обмеження, монополізм і так далі. Тому, якщо ми говоримо про продаж, я сприймаю слово продаж або приватизацію тоді, коли ця приватизація проводиться за ціною, яка є економічно обґрунтованою. Ми можемо зараз отримати достатньо високий рівень доходів, який буде значно перевищувати прибутковість для держави для діяльності цього підприємства. Ну, треба ще зважати на одну річ.
    
    Є такі речі, які не оцінюються за принципом прибутковості. Мова йде про національну безпеку, про національну оборону і інші речі такого змісту. Скажімо, приватизувати підприємство, яке займається контролем за переміщенням повітряним простором, було б недоцільним, тому що це повинна бути державна установа, це державна безпека і так далі.
    
    Віктор Пинзеник: Скажіть, будь ласка, ви хліб їсте приватних компаній чи ні?
    
    Ігор Слісаренко: Хліб?
    
    Віктор Пинзеник: Так.
    
    Ігор Слісаренко: Приватних компаній?
    
    Віктор Пинзеник: Так.
    
    Ігор Слісаренко: Їм.
    
    Віктор Пинзеник: І Ви їсте?
    
    Людмила Супрун: А Ви?
    
    Віктор Пинзеник: Їм.
    
    Людмила Супрун: Я і сама можу пекти навіть. А Ви можете пекти хліб? Побували, ні?
    
    Віктор Пинзеник: Я не про це говорю. Проблема не в тому, державне чи приватне. А яка різниця, якщо буде водогін приватний. Громадян не це цікавить, їх цікавить якість послуг і їх ціна. А чи буде вона приватна, чи не приватна. Я не веду дискусій, треба чи не треба приватизувати. Треба. Не вигідно сьогодні приватизовувати. От завтра ми візьмемо значно більше, через рік значно більше.
    
    А друга головна річ, що ціна заводу визначається не по вартості його майна, а по його прибутковості. І те, що дає прибутки, мільярд доларів ніколи не продається по ціні менше річного прибутку. Це ж кожному в кишеню влазить. Хочете, підрахуйте дома собі кожен, скільки залізає в кишеню кожного з вас, бо це державна власність.
    
    У всьому світі є правила поведінки людей, в тому числі підприємців. І особливі правила для особливих видів діяльності, наприклад, постачання води, і не має значення, це державний чи приватний сектор, немає винятків з правил. Хіба ми не маємо зловживань у державному секторі? Та нема у нас державного сектора. І не треба обманювати людей. У нас юридично є державний сектор.
    
    А фактично він давно приватний. Невідомо, що робиться навколо тієї ж "Криворіжсталь". Державний завод, який обріс, він же не продає ні тонни металу на експорт. Сам. Все іде через посередників. Різниця в ціні близько 100 доларів, ось вам наслідки державного сектору. Проблема не в тому, чи має бути, приватизовувати треба. Але приватизовувати не сьогодні, нічого не станеться, чому так терміново приватизовувати? По друге за реальну ціну.
    
    Людмила Супрун: У нас тут немає розбіжностей, може, Віктор Михайлович трошки більше загострює питання. Справа в тому, що коли підприємство віддається в приватні руки, то іноді воно використовується як механізм для викручування прибутку, але не на території України. Давайте подивимося на наші заводи, які переробляють нафту і приватизовані.
    
    Я зараз не буду говорити за ціни, за яких вони приватизовані, це взагалі окрема тема розмови. Але як сьогодні працює це підприємство? Завод, який отримує нафту, переробляє її. Він тільки один вид доходів має. Це малесенька платочка за переробку нафти. Все інше залишається за межами країни, бо постачання нафти – давальницькі умови. Поставили, заплатили трошки, так, щоб вистачило заплатити заробітну плату, частинку коштів на амортизацію, щоб отримати основні фонди. Ну, якщо щось треба на розвиток, трошки залишається, але небагато.
    
    І все, ніяких прибутків, ніяких інших доходів. Тобто, використання власності іде виключно, як спеціальний такий прес, де вижимаються максимальні прибутки. Це є також наслідком приватизації, і це не державне підприємство, це приватне. Тому і в тому, і в другому випадку можуть відбуватися такі справи.
    
    Погано, коли це приватне підприємство, ми в меншій мірі його можемо контролювати з боку держави. Але коли мова йде про великі державні підприємства, то безперечно ці речі є неприпустимими, і на державній власності може, і повинна формуватися доходна база, кошти для розвитку, тому що ці доходи належать державі.

• 2004.06.08 | LL.M.

  Вже все розблокували і підтвердні документи повідкривали (-)

• 2004.06.08 | Shooter

  І ще один аспект

  Папа тішиться, що взяв Буша за яйця Іраком (таку казочку надобраніч йому віця крізісний розказує), натомість з'ява на горизонті приватизаційного картелю LNM-US Steel (які, доречі, до сьогодні останніх 5 років в постсоц Європі вели один проти одного "велику приватизаційну війну") каже, що на тіпа хитрих вкраїнських бандюків не тре і вже такого дуже хитрого гвинта шукати.
  
  US Steel + LNM означає strike back. Причому, осколочний - Ахмєтову-Пінчуку, в принципі, до сраки яйця Буша в кволій жмені папи - їх більше Криворіжсталь цікавить.
  
  Найсумніше в цій історії є те, що "битва за Криворіжсталь" стане одним з часткових чинників виборів-2004, оскільки обидвом найбільш вірогідним претендентам на звання претендента допомога Піня+Ахмєтов не завадить.
  
  Хоча поява ІСД, з іншого боку, радує - все, виглядає, не піде "гладко як по маслу", як планувалося.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.06.08 | LL.M.

    ІСД там буде для того, щоб довести,

    що умови тендеру насправді не є дискримінаційними, і що ще хтось окрім Піня+Ренат може брати участь. Ну, ціну подадуть трохи меншу, але ж чесно змагалися....
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.06.09 | Shooter

      Швидше всього - маєте правду, проте апетит приходить під час їди

      LL.M. пише:
      > що умови тендеру насправді не є дискримінаційними, і що ще хтось окрім Піня+Ренат може брати участь. Ну, ціну подадуть трохи меншу, але ж чесно змагалися....
      
      Скажімо, приватизація "затягується" діями ІСД, до влади приходить Ющенко - і в ІСД появляється реальна можливість "справедливого тендеру".
      
      Але, як вже писав, думаю - таки приватизують. І таки "сладкая парочка".

• 2004.06.09 | novyny.org.ua

  Re: Призупинено приватизацію Криворожсталі?

  08.06.2004 21:30
  Увечорі Печерський суд фактично дозволив приватизацію "Криворіжсталі", призупинену вдень Голосіївським судом Києва - аж до часу розгляду скарги на незаконність її приватизації.
  
  Цю справу передали до Печерського суду, бо на його території розташований Фонд держмайна. Скаргу внесла керівник парламентської контрольної комісії з приватизації, член фракції Соцпартії Валентина Семенюк. Пані Семенюк заявляє: мета таких її дій - забезпечити право всіх громадян брати участь у приватизації комбінату.

• 2004.06.09 | Shooter

  Пришвидшено приватизацію Криворожсталі (/)

  На участь у конкурсі з продажу 93,02% акцій найбільшого українського металургійного комбінату ВАТ "Криворіжсталь" заявки подали промислово-фінансовий консорціум "Інвестиційно-металургійний союз" (Київ), ТОВ "Партнер" (с.Чомонин Мукачівського р-ну Закарпатської обл.), ВАТ "Северсталь", ВАТ "Нижньотагільский металургійний комбінат" (обидва - Росія), консорціум "Іспат Вугілля" (Київ) і український консорціум "Індустріальна група".
  
  Icпат Вугілля - все той же ж LNM. Проте, виглядає, Піня+Ахмєтов "виграють без питань". Хоча...загроза для "сладкой парочкі" може бути не так збоку ІСД, як з боку москалів - ну дуууууже вже Хаму братская поддєржка нужна...

• 2004.06.10 | Shooter

  LNM Group–US Steel думають, що Янукович обере саме їх (/)

  LNM Group–US Steel думають, що Янукович обере саме їх
  
  www.ПРАВДА.com.ua, 9.06.2004, 19:44
  
  У консорціумі LNM Group – US Steel впевнені, що їхня пропозиція з приватизації "Криворіжсталі" найкраща.
  
  Про це заявили у середу на прес-конференції віце-президент LNM Holding Френк Панньєр та голова ради директорів US Steel (Кошице) Кріс Наветта.
  
  "За нашою інформацією, ми подали найбільш цікаву пропозицію уряду України щодо приватизації "Криворіжсталі". А це означає, на нашу думку, що саме ми будемо обрані в якості інвестора цього підприємства", - сказав Панньєр.
  
  Щоправда, на думку віце-президента LNM Holding, для цього потрібно, щоб уряд підійшов об'єктивно і неупереджено до оцінки пропозицій консорціуму.
  
  "Ми запропонували достатньо хорошу ціну", - повідомив Наветта. Водночас представники консорціуму відмовилися назвати суму, запропоновану LNM Group – US Steel за "Криворіжсталь".
  
  Голова ради директорів US Steel переконаний, що заявка консорціуму "принесе довгострокові вигоди не лише сталеливарній промисловості, а й усій економіці України".
  
  А за словами Панньєра, "Криворіжсталь" "обов'язково потребуватиме в майбутньому міжнародного інвестора". "І вважаю, що кращого партнера не знайти, ніж консорціум LNM Group і US Steel", - додав віце-президент LNM Holding.
  
  На думку Панньєра, US Steel і LNM Holding протягом останніх років зуміли довести наявність достатнього досвіду для того, щоб перетворити не дуже успішні підприємства в ефективно працюючі.
  
  Віце-президент LNM Holding упевнений, що "безумовно, буде багато різних змін у плані виробничого процесу чи сортаменту продукції". Все це, за його словами, буде направлено на підвищення ефективності виробництва, і "на покращення соціальних умов".
  
  Разом із тим, потенційні інвестори чітко не відповіли на питання про можливе скорочення працівників "Криворіжсталі". "Це питання майбутнього", - сказав Панньєр. І додав: "Ми чітко віримо в соціальну гармонію всередині нашої компанії, наш підхід стосовно України саме такий. Кажучи про поведінку компанії, ми намагаємося бути достойним корпоративним громадянином цієї країни".
  
  З приводу невідповідності консорціуму умові про необхідність вироблення 1 млн. тонн коксу в Україні, яку виставив претендентам на купівлю "Криворіжсталі" ФДМУ, Панньєр відповів: "Ми як концерн виробляємо близько 20 мільйонів тонн коксу на рік. Це означає, що у нас є необхідний досвід".
  
  "У будь-якому випадку, ми в більш вигідному становищі, оскільки ми виробляємо у двадцять разів більший обсяг продукції, ніж деякі інші", - додав він.
  
  Подібну думку висловив і Наветта: "Якщо брати досвід, кваліфікацію в виробництві коксу, то я не бачу, хто б із нами міг зрівнятися. Тому ми сподіваємося на об'єктивну оцінку".
  
  Віце-президент LNM Holding підтвердив, що консорціум вів переговори з урядом, зазначивши, що "вони продовжуються" і стосуються "змісту нашої заявки, яку ми – ще раз повторюся – вважаємо найкращою".
  
  Разом з тим, за словами Панньєра, відповідати на питання про можливість судового позову у разі недопущення консорціуму до тендера ще "передчасно".
  
  Компанія LNM Group є другим за потужністю провідним світовим виробником сталі. Корпорація United States Corporation (US Steel) – шостий за величиною світовий виробник сталі. До складу консорціуму LNM Group – US Steel входять також металургійні компанії Ispat Karmet (представляє LNM Holding в Казахстані), та Ispat Polska Stal (член LNM Holding в Польщі).
  
  Спільна доля виробництва LNM Group і US Steel становить близько 60 мільйонів тонн сталі і 20 мільйонів тонн коксу на рік.

• 2004.06.10 | Shooter

  Валентина Семенюк: Участь "ІСД" - це антураж для Пінчука і Ах ()

  Валентина Семенюк: Участь "ІСД" - це антураж для Пінчука і Ахметова
  Громадське радіо , 10.06.2004
  
  Марія Васильєва: Фонд держмайна України оголосив претендентів на участь у конкурсі з продажу "Криворіжсталі". Як стверджує депутат фракції соціалістів, голова Спеціальної контрольної комісії парламенту з питань приватизації Валентина Семенюк, продаж металургійного комбінату не відбудеться, доки суд не розгляне скаргу з вимогою припинити приватизацію. Свої аргументи щодо "Криворіжсталі" пані Валентина висловить у нашій програмі, вона вже завітала до студії "Громадського радіо". Добрий вечір, пані Валентино.
  
  Валентина Семенюк: Добрий вечір.
  
  Марія Васильєва: Пані Валентино, учора стало відомо, що до конкурсу на приватизацію "Криворіжсталі", найбільшого українського підприємства  металургійного, промислового  допущено чотири українські компанії та два російських інвестори. А куди поділися всі ці іноземні інвестори, крім російських  я маю на увазі зокрема альянс між індійською та американською LNM?
  
  Валентина Семенюк: Перш за все хочу сказати, що дії, які зроблені Фондом державного майна,  це порушення норм чинного законодавства не тільки по приватизації, а й норм Цивільно-процесуального кодексу, адже я, як громадянин України, подала до суду позов, до Голосіївського суду, 3 червня 2004 року. Впровадженням призначено розгляд справи на 11.06.2004 о 10.45. Але мені як депутату сьогодні довелося вчинити ціле розслідування про те, що ж відбувається в судах і чому справа не розглядалася.
  
  Виявляється, вчора, за поданням Голови Апеляційного суду Києва пана Чернушенка, було лист направлено 08.06.2004, датований шостим числом виходу з Апеляційного суду, було рішення прийнято передати наш судовий розгляд із Голосіївського суду до Печерського. Це було зроблено у протиріччі статті 133 Цивільно-процесуального кодексу, тому що така посада, як Голова Апеляційного суду є, а, відповідно до статті 133, таке рішення можна було вчиняти по старому законодавству, тобто є такий "міський суддя".
  
  Цього зроблено не було, тобто у протиріч Цивільно-процесуальному кодексу наша справа передається до Печерського суду, але дуже дивними були обставини: повідомлення мені тільки сьогодні вручили, я сама поїхала і витребувала у 10 годин 11 хвилин...
  
  Марія Васильєва: А вас хіба не запросили на оголошення цієї постанови?
  
  Валентина Семенюк: Навіть не запросили, навіть судову повістку не вручили, ніхто про це не знав. Передали документи до Печерського суду. Ось у мене ухвала Печерського суду, яка розглядалася у присутності одного судді Кузьменка, навіть без секретаря суду, без сторін, які запрошені, і прийнято не рішення, а ухвала суду про відмову мені у розгляді справи по суті, тим більше що винесена на основі 218 та 136 статті Цивільно-процесуального кодексу.
  
  Рішення є обов’язковим до виконання. А це не рішення, а ухвала. Це означає, що дія про розгляд моєї справи на 11 червня не відмінена, тобто я буду далі апелювати і розглядати цю справу, і ті, хто сьогодні оголошені відповідним рішенням Фонду держмайна  рішення не є чинним.
  
  Я буду діяти відповідно до Цивільно-процесуального кодексу в судовому розгляді, тобто щоб ця дія Фонду держмайна була визнана недійсною. Тому що те шулерство, яке робиться Фондом державного майна і судовими рішеннями, говорить про те, що документи надійшли до суду від Апеляційного суду і навіть у книзі реєстрації Голосіївського суду, коли я перевірила, були незареєстровані.
  
  Датування виходу із Голосіївського суду  четвертим числом, а реєстраційний номер документів на входження у Голосіївському суді - сьомим числом. Як ви бачите  я вам показую документ  навіть штампа вхідної документації немає.
  
  Настільки поспішав суддя Кузьменко спільно з Головою Апеляційного суду Чернушенком, навіть перевищуючи свої повноваження, тому що таке впровадження на перенесення із Голосіївського суду до Печерського мав право зробити лише Голова Верховного суду або міський суддя. А такої посади, як міський суддя, по новому Цивільно-процесуальному кодексу немає.
  
  Олександр Лащенко: Пані Валентино, ці всі судові суперечності... А якщо повернутися до ваших аргументів  чому все-таки не варто приватизувати "Криворіжсталь"?
  
  Валентина Семенюк: Перш за все я хочу сказати, що метою приватизації, відповідно до законодавства про приватизацію, є пошук ефективного власника. Підприємство "Криворіжсталь" сьогодні працює ефективно, і держава є ефективним власником. За попередній рік підприємство спрацювало на 29% рентабельно, за перший квартал цього року підприємство спрацювало на 45% рентабельно.
  
  Цей об’єкт, який йде не приватизацію, дає державі мільярд двісті п’ятдесят мільйонів гривень прибутку. Це підприємство містоутворююче, воно дає майже вісімсот мільйонів податку для міста Кривого Рогу. І чітко видно, що ті умови приватизації, які підготовлені, вони підготовлені лише під одну особу.
  
  Скільки б сьогодні не залучали компаній українських, російських, ізраїльських, індійських  це лише антураж. А умови конкурсу виписані лише під зятя Президента, під Кучму, точніше, від зятя Президента до Пінчука і Рената Ахметова. Тому що ці умови конкурсу містять обов’язкову умову закупівлі коксу, вугілля і таке інше.
  
  Друге питання - ці умови конкурсу підготовлені таким чином, що завтра громадяни, які працюють на "Криворіжсталі", можуть бути позбавлені роботи, тому що не зазначено право на скорочення робочих місць, і через шість місяців ці громадяни можуть залишитися без роботи.
  
  Наступне - в умовах не зазначено, що після приватизації буде зберігатися рівень заробітної плати хоча б на рівні попереднього року. Наприклад, сьогодні люди в гарячому цеху отримують три тисячі гривень за місяць. В умовах конкурсу не зазначено, який для них має бути передбачений рівень зарплати. Це суперечить статті 129 Програми приватизації.
  
  Крім того, не зазначено, що підприємство віддаватиме таку-то суму відрахувань до бюджету. Тобто записано, що підприємство буде безприбуткове. Коли ми говоримо сьогодні, що рентабельність підприємства 45%, вони відповідно до рентабельності перераховують податки до бюджету місцевого і центрального.
  
  Якщо записано "безприбуткове", то новий власник, як це вже було на інших підприємствах  Нікопольський феросплавний, Запорізький алюмінієвий заводи, яким безпосередньо управляв Пінчук, і дніпропетровські підприємства  поставить одну гривню прибутку і буде платити двадцять копійок до місцевого бюджету, і двадцять  до центрального. Тоді саме місто Кривий Ріг... Це підприємство  містоутворююче, і завтра люди залишаться без тих бюджетних фінансувань, на які живе місто. Це може бути соціальний вибух.
  
  Може бути соціальна напруга в регіоні. а для мене як для людини, яка приймає бюджет... Мільярд двісті п’ятдесят мільйонів не надійде до бюджету  я не можу цього допустити.
  
  Марія Васильєва: Пані Валентино, ви казали, що умови конкурсу виписані таким чином, що вони допомагають лише одному з претендентів. А як ви оцінюєте приєднання до претендентів корпорації "Індустріальний союз Донбасу", який, як оцінюють експерти, так само відповідає умовам, як і альянс між Пінчуком і Ахметовим?
  
  Валентина Семенюк: Саме під цей Альянс вони підготовлені, тому що поєднання однієї структури з другою дає ці умови. Одні видобувають вугілля, інші управляють відповідними суміжними підприємствами.
  
  Марія Васильєва: Але в них вже з’явився конкурент  ІСД.
  
  Валентина Семенюк: Я думаю, що це лише антураж. Ось і в цій ухвалі, і в моєму поданні зазначено, що подання було перш за все до Державної комісії цінних паперів. Мене часто запитували, чому я подала саме до Голосіївського суду.
  
  Справа в тому, що якраз на території Голосіївського суду знаходиться Державна комісія цінних паперів. І в першому пункті свого подання я зазначила, що статут, який зареєстрований сьогодні у Криворізькій міській раді, зареєстрований, як відкрите акціонерне товариство "Гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь".
  
  Слова "державний" немає, тобто сьогодні випускаються папери, не підкріплені матеріально. Тобто ВАТ "Металургійний комбінат" не є власником державного відкритого акціонерного товариства "Криворіжсталь". Тобто йде обман і тих, хто сьогодні працює на заводі і кому обіцяють 7% (право на приватизацію працівникам), і той антураж, про який я говорила.
  
  Всі ці питання в першу чергу я ставила Комісії цінних паперів. Все почалося з того, що реєстрація, яка відбулася у Криворізькій міській раді, порушує норми Цивільного кодексу, норми Господарського кодексу і Декрету Кабінету міністрів "Про управління об’єктами державної власності". Фактично такого державного підприємства, як "Криворіжсталь", немає.
  
  Марія Васильєва: Тобто покупців так само обманюють?
  
  Валентина Семенюк: Звичайно.
  
  Марія Васильєва: Пані Валентино, ви бачите, що те, що ви подали скаргу до суду, в принципі, ні до чого не призвело, оскільки ви стверджуєте, що до 11-го, тобто до розгляду вашої скарги, конкурс не має продовжуватись, але він фактично продовжується. Ось Фонд держмайна вже оголосив, хто допущений до участі в цьому конкурсі.
  
  Валентина Семенюк: Ви знаєте, ухвала, яка винесена вчора, не відмінила розгляд у Голосіївському суді. В цій ухвалі самого зазначення немає, тобто дане рішення не відмінене. Друге питання, що порушені норми Процесуального кодексу щодо розгляду самого питання по суті. Якщо Фонд держмайна вчиняє якісь дії антизаконні, то моє на це відповідне право подати апеляційну скаргу.
  
  Марія Васильєва: Тобто ви будете продовжувати?
  
  Валентина Семенюк: Звичайно, я буду продовжувати. Крім того, я хочу сказати, що на днях зустрічаюся з Ніною Іванівною Карпачовою, Уповноваженою з прав людини. Це дуже серйозна людина, яка завжди відгукується на проблеми і болі людей. Вона розуміє, що питання соціального вибуху в місті Кривий Ріг, питання про тих працівників, їхні гарантії на роботу та зарплату також торкаються безпосередньо її роботи.
  
  А буду звертатися до неї з проханням, щоб вона взяла участь у розгляді апеляційної скарги. Я покажу відповідні документи і думаю, що це буде під контролем громадськості. Крім того, я сподіваюся, що матиму можливість виступити у засобах масової інформації для того, щоб донести людям правду. Сьогодні просто хочуть передати підприємство "Криворіжсталь" Пінчуку як "смєту" на вибори Кучми. Це найголовніше.
  
  Олександр Лащенко: Так вважає Валентина Симонюк, депутат фракції соціалістів, голова Спеціальної контрольної парламентської комісії з питань приватизації.