06/08/2004 | СЕМЕН

"Наша Україна" – не "Батьківщина"

08.06.04, 11:59 | Віктор Дяченко
Джерело: From-ua.com


"Наша Україна" зробила все для того, щоби перетворити Юлію Тимошенко на свого конкурента на майбутніх президентських виборах. Причому конкурента серйозного

"Пом'яни мя, Господи, яко будеш у Царстві своєму..."

Дотепер "наші" продовжують розглядати Юлію Володимирівну виключно як сателіта, що має забезпечувати підтримку їхньому вождеві Віктору Ющенку, а потім ще й подарувати йому голоси свого електорату, не одержавши за це нічого, крім примарних обіцянок згадати про неї після виборів.

Можливо, "українську Жанну д'Арк" збиралися використовувати так само, як і її французьку попередницю – нехай, мовляв, допоможе коронувати нашого претендента, а там подивимося. Доля Орлеанскої Діви добре відома: одержавши корону, Карл VII відразу побачив необхідність зміцнити свою владу шляхом рятування від надзвичайно популярних і самостійних героїв Столітньої Війни. Й Жанну здали ворогам. Це, зрозуміло, "справи давно минулих днів", але історія часто повторюється.

Те, що команда Ющенка не хоче ділити плоди своєї майбутньої (хоч і досить примарної) перемоги з тими, кого сьогодні називає "союзниками", це зрозуміло вже сьогодні. За минулі з часу утворення демократичної опозиції ТРИ РОКИ між "Нашою Україною" й Тимошенко так і не були вироблені принципи й умови їхнього співробітництва, ні на етапі "боротьби з режимом", ні на період "після перемоги". Ні відкриті, оскільки про них ніхто нічого дотепер так і не чув, навіть у натяках, ні навіть "таємні", бо тертя щодо питання "хто є хто і ким буде завтра" між ними тривають. Усе їхнє співробітництво вже три роки можна охарактеризувати так: "Ви на мітинг? Ну і я з вами!"

А часу до виборів залишилося так мало, що питання вже не в тому, як спільно "Нашій Україні" й БЮТ діяти в ході передвиборної кампанії, а в тому, як їм ужиться після неї. Особливо у випадку перемоги Віктора Ющенка. Найбільш песимістичний варіант для Юлії Володимирівни – повторити долю Жанни д'Арк і опинитися в руках правосуддя. Не обов'язково свого, можна російського або американського (в справі того ж Лазаренка). Оптимістичний – переможець виділить на весь БЮТ одну посаду: другого віце-прем'єра або міністра. Й перший і другий варіанти зумовлені тим, що в "Нашій Україні" надто багато претендентів на портфелі й скарби бюджету, "Держкоммайна" й "незаконно приватизованих об'єктів". Своїх ротів у надлишку.

Водночас частина "наших українців" так упевнені в позахмарному рейтингу свого вождя, що вважають його перемогу гарантованою й без допомоги Ю. Тимошенко. Більше того, в хвості кримінальних справ і скандалів, що тягнуться за Юлією Володимирівною, вони бачать загрозу для білої й пухнастої репутації свого "Месії". Й споглядають на неї скоса.

Таким чином, Юлії Тимошенко немає ніякого сенсу продовжувати стукатися в двері Віктора Андрійовича, лаючись із його швейцарами. Коаліція, союз та інші можливі види об'єднання їхніх сил для Тимошенко нічого, крім витрат і скорботної праці на чуже благо, не принесе. Тож чи не буде правильним їй потрудитися на себе, кохану?

Бути чи не бути?

Розсудимо об'єктивно: персональні рейтинги Ющенка й Тимошенко приблизно рівні. Просто додаткові очки Віктору Андрійовичу забезпечують Рух, УНП, КУН, які закликають голосувати за нього свій національно-активний електорат. Якби ці партії ставили не на нього, а на Юлію Володимирівну, то 20% сьогодні мала би вона. Однак, імовірно, вони не зробили цього тому, що їздити на Юлії Володимирівні й вказувати їй генеральну лінію досить важко – на відміну від м'якого і покладливого Віктора Андрійовича.

Пані Тимошенко не тільки твердіша характером. Вона ще й послідовна. Ю.В. багато критикували за підтримку (до останнього) Павла Лазаренка під час перебування його лідером "Громади". Вона не змінює своєї думки потричі на тиждень, не відкликає підписи, не ставить їх "з примусу", вона не ховається під час голосувань із гострих питань. А це залучає масового виборця, що віддає перевагу кандидатові з характером.

Юлія Володимирівна більш приваблива для протестного електорату. Хоча би тим, що не приїжджає на мітинги протесту на крутому "мерсі". Що стосується електорату патріотичного, то легенду про "Ющенка-патріота" створювали вищезгадані Рух, УНП і КУН, що точно так само могли розписати будь-якого свого "патрона". Як патріот Тимошенко не гірша, а багато в чому й набагато краща.

Єдина її проблема в тому, що величезна агітмашина правої опозиції, включаючи могутні "грантоїдські" видання, працює тільки на одного кандидата в президенти – Віктора Ющенка. Юлію Володимирівну розглядають лише як тінь великого Месії, в кращому випадку – "допоміжного" політика. Тому Тимошенко не зможе вільно оперувати на виборах таким важливим інструментом, як мас-медіа.

Але це аж ніяк не причина опускати руки. Зрештою, для політика участь у виборах – це можливість скористатися ними для власного засвічування. Про нього будуть говорити, його будуть показувати, йому дадуть можливість сказати слово по телебаченню. До речі, саме цим керувалася Ірина Хакамада, коли пішла на вибори президента РФ – і тепер стала вже не рядовим членом команди СПС, а самостійним політиком.

Тим більше що у випадку краху політичної кар'єри той же Віктор Андрійович сяде писати мемуари під дзижчання бджіл, а от Юлію Тимошенко у випадку реалізації подібного сценарію багато хто захочуть посадити на нари. Тому їй як нікому потрібно триматися на плаву й брати участь у виборах не членом групи підтримки, а кандидатом – це відмінний шанс. Заразом можна одержати кандидатську недоторканність на час передвиборної кампанії, тому що нині особистістю колишнього керівника ЄЕСУ знову недоречно зацікавилася Генпрокуратура в зв'язку з "плівками Боровка".

У питанні бути або не бути самостійним кандидатом, для Юлії Тимошенко більш вигідна позитивна відповідь.

Сюрприз "основному кандидатові"

Сам Віктор Андрійович продовжує плавати в променях своєї слави, видимість якої ретельно створюють довкола нього іміджмейкери, й ніякого занепокоєння щодо сформованої ситуації не висловлює. Чи то він не особливо цінує Тимошенко як союзника, чи то не надто побоюється як конкурента. А даремно!

Стратегія виборчої кампанії Віктора Ющенка базується на ідеї його автоматичного проходження в другий тур, чому має сприяти його рейтинг. За задумом "наших" стратегів, до нього повинні будуть підключитися голоси прихильників Тимошенко – "наші українці" вважають це настільки неминучим, що навіть не вважають за необхідне чимось віддячити Юлію Володимирівну. Інші голоси будуть "добувати" в другому турі згідно з ситуацією, дивлячись з ким вийде в парі Ющенко. Оскільки другим імовірним кандидатом сьогодні є Віктор Янукович, то, очевидно, "Наша Україна" розраховує на голоси протестного електорату – чому, власне, й зацікавилася останнім часом соціальною тематикою.

Але все це засновано на голій вірі, а головне – на розрахунку, що Юлія Тимошенко всю виборчу кампанію виступатиме на мітингах у підтримку "основного кандидата від опозиції", а члени її партії – розклеювати листівки з його ликом і організовувати на славу його вуличні ходи.

А тепер візьмемо ситуацію, коли Ю. Тимошенко виходить на вибори самостійним кандидатом.

У цьому випадку Віктор Андрійович, насамперед, ризикує втратити частину свого електорату, що може піти до "залізної української леді". Що може обернутися для нього неприємними наслідками. Навіть програючи Ющенкові в першому турі, Тимошенко одержує в руки штандарт популярності, з яким вона може прямо поставити великому "нашому українцеві" умову: або гарантія місця прем'єра, або я закликаю своїх виборців голосувати "проти всіх". А що: часу мало (другий тур за два тижні), в суперниках – Янукович, до якого переходять голоси лівого електорату (не голосувати ж їм за "націоналістів" і "американських ставлеників"). Треба погоджуватися...

Але може бути й гірше. По-перше, сьогодні штаб "Нашої України" керується лише результатами опитувань "за кого ви будете голосувати". А опитування ведуться серед рівної кількості жителів у різних регіонах без урахування того, що 3 мільйони потенційних виборців "кандидата-патріота" із західних регіонів виїхали в Євросоюз на заробітки. Й ті, що лишилися, чисельно надто уступають електоратові центрального, південного та східного регіонів. По-друге, потрібно враховувати тих, хто поки ще думає – а таких близько 20%. Причому "надумати" голосувати вони можуть і за Тимошенко теж. По-третє, не можна виключати коаліцію із соціалістами, частина електорату яких може віддати за неї свої голоси.

По-четверте, не можна виключати й такого мудрого, воістину "жаннод'арківського" ходу, як переманювання на свою сторону когось з "Нашої України" – з тих, хто може додати 3 – 4 відсотки на виборах. Адже в команді Тимошенко народу не так багато, тому в випадку перемоги знайдеться й кілька вільних місць для союзників. Причому, на відміну від Ющенка, Юлія Володимирівна зможе твердо гарантувати їх ще до виборів, уклавши нормальну політичну угоду.

Це може загрожувати не лише вирівнюванням рейтингів Ющенка й Тимошенко в першому турі, але й навіть вихід дами вперед. Нехай на півпроцента, на чверть відсотка – це все одно буде повною й абсолютною катастрофою, кінцем політичної кар'єри В. А. Ющенка й початком кар'єри відомого пасічника Андріїча...

P...S. Тим часом на сайті www.timoshenkogate.narod.ru, який не втомлюється задовольняти цікавість фанів Юлії Володимирівни, з'явилися нові "плівки". Цього разу в записах бравого солдата Боровка герої "кліпу" – якийсь чоловік і ну дуже схожа на Ю.В. дама обговорюють, як бути з касетами, що містять компромат на... Віктора Ющенка.