06/14/2004 | Василь

Президентські перспективи В.Януковича – чим все скінчиться?
Вирішальним є те, кому окрім „донецьких” В.Янукович потрібен в якості Глави держави – і чи є потреба „донецьких” у ньому остаточною та незмінною. Цілком можливо, що більшу вигоду (чи, принаймні, менші збитки в ході передвиборчої боротьби) вони матимуть, підтримавши іншого претендента. Причому зовсім не обов’язково, що це буде один з представників провладних сил – нинішніх провладних сил (тобто, С.Тигіпко, В.Пустовойтенко, А.Кінах або хтось з інших, кого може зрештою підтримати Л.Кучма, користуючись непевністю процедури висунення В.Януковича як кандидата від влади). Це цілком може виявитись і В.Ющенко – за відповідного перебігу подій (тобто, якщо В.Ющенко зможе запропонувати більш привабливі умови майбутнього співіснування влади та представників донецької ФПГ).
В.Янукович і досі залишається якщо не володарем у повному розумінні цього слова, то „орендарем” найпотужнішого адміністративного та організаційного ресурсу в державі. Його супротивники не припиняють робити помилки. При тому він сам так і лишається „людиною-брилою” – його особистий ресурс нікуди не подінеться, незважаючи на застосовувані проти нього маніпулятивні політичні технології.
Однаково можливі обидва варіанти розвитку подій: В.Янукович стає Президентом або програє вибори. Однак, на відміну від В.Ющенка, політичний вибір В.Януковича сьогодні не обмежений цими двома крайніми позиціями. Він цілком може зберегти політичний потенціал і за умови програшу – якщо досягне домовленості з В.Ющенком стосовно співпраці з ним на певній посаді. Власне, це абсолютно нічим не зашкодить політичній кар’єрі В.Януковича.
Надмірних амбіцій В.Янукович в принципі жодного разу не демонстрував. Отже, незадоволення неіснуючих амбіцій за визначенням не може сприйматися програшем – ані самим В.Януковичем, ані його командою, ані громадянами України.
Тобто, позитивних сценаріїв можливого розвитку подій для В.Януковича існує значно більше, ніж для В.Ющенка. А якщо він не стиснутий жорсткими рамками чіткої і безкомпромісної політичної мети – йому легше вибирати засоби, союзників, шляхи реалізації передвиборчої кампанії. Значно збільшується свобода маневру: об’єктом для компромісу може стати чи не все, бо не існує речей, за які він мусив би битися до кінця. А якщо так, то кампанія коштуватиме йому значно менших зусиль, ресурсів і втрат. В.Янукович і розпочав, і закінчить передвиборчу кампанію у будь-якому випадку у вигіднішому становищі, ніж всі його супротивники – перш за все, В.Ющенко.
За словами народного депутата Івана Бокія, в одному з донецьких храмів намальований образ В.Януковича.
Фактично, вся історія політичної кар’єри В.Януковича – це історія виконання і перевиконання завдань Президента Л.Кучми.
За умови обрання В.Януковича Президентом можна очікувати значного зміцнення системи “ручного керування” країною, перш за все економікою. Однак специфіка кадрового потенціалу В.Януковича, а також його залежність від тих, хто забезпечить йому посаду, може зумовити перетворення В.Януковича на провідника надзвичайно ліберальних економічних реформ.
Серйозно збільшаться внутрішні інвестиції. Така внутрішня експансія призведе до певного витіснення іноземних (подекуди навіть російських) інвесторів. Більше того, можна прогнозувати й експансію українського бізнесу на ближнє зарубіжжя – країни Центральної та Східної Європи (як це відбувається, наприклад, з металургійною галуззю Болгарії).
Президент повинен дати Януковичу кадровий карт-бланш. Однак цього не сталося і після визначення (нехай воно і сприймається деякими силами як „попереднє”) В.Януковича єдиним кандидатом від влади. В його руках поки не зосереджено механізм управління власною передвиборчою кампанією.
Незалежно від методів впливу, конкурентоспроможність Віктора Януковича як потенційного кандидата в Президенти від влади значно зросла. В.Янукович не припустився серйозних і невиправних помилок. Але найголовніше, як висловився один із журналістів, прем'єр продемонстрував здатність вчитися не тільки українській мові, але й недонецьким, новим для нього прийомам політичного менеджменту.
Оскільки вже В.Янукович вийшов на старт – він, поза сумнівом, збирається максимально викластись – принаймні аби „підтримати марку” донецьких і власний незламний імідж. До останнього він, звичайно, не йтиме (подібні кроки проте може вчинити у розпачі В.Медведчук – від імені В.Януковича), але постоїть за себе і за регіон достойно. І коли буде реальна можливість – виграє виборчі перегони і з успіхом стане третім Президентом України.
Та у В.Януковича є ще п’ять місяців на те, аби максимально реалізувати особистий потенціал – і перестати критично (тобто, так, аби їх зникнення автоматично означало програш прем’єра) залежати від зовнішніх ресурсів. Це означає, що йому слід продовжувати політику, розпочату призначенням А.Стеців-Герман (і, відповідно, прибиранням деркачівського Т.Аврахова). Тобто, займатися найбільшим криміналом з точки зору Президента Л.Кучми – „формувати власний імідж”.
Тільки це стане гарантією того, що багато хто з представників ФПГ передумає робити ставки на іншого кандидата, Президент Л.Кучма полишить спроби підшукати іншого наступника, В.Медведчук послабить політтехнологічні атаки на В.Януковича (звівши їх до рівня „утримання у керованому стані”, а не „потенційне знищення”), всередині донецької ФПГ ущухнуть настрої щодо ведення сепаратних переговорів з іншими суб’єктами виборчого процесу. Тобто, наступні п’ять місяців мають означати для В.Януковича безперервну роботу, причому з якомога активнішим залученням кадрів – професійних, а не лояльних.

Детальніше – у шостому випуску дослідження Агентства моделювання ситуацій „Політичні лідери України – примірювання ролі Президента”, презентація якого відбудеться у вівторок, 15 червня 2004 р., о 13.00 у приміщенні Агентства УНІАН (вул. Хрещатик, 4).

З питань акредитації звертатися:
Агентство моделювання ситуацій,
04212, Київ, вул. Тимошенка,2-л, 1-й пов.
тел./факс +38 044 414-4484
www.agency.org.ua; info@agency.org.ua