Доведеться “Чисту Україну” трохи “почистити”
06/15/2004 | Михайло Свистович
Доведеться “Чисту Україну” трохи “почистити”.
Не від великого бажання, а токмо заради справедливості, тим більше, що у гілці “Чиста Україна – хто вони?” (http://maidan.org.ua/n/free/1086473156) невідомо за що наїхали і на мене, причому наїхали тупо, брехливо, в дусі анекдоту “Я скажу, що у нього дочка курва, і хай він потім доводить, що в нього взагалі немає дочки”. От тільки відмінність моя від героя того анекдоту в тому, що довести “відсутність дочки” (це – фігура мови, бо насправді я маю дві дочки) мені зовсім неважко. І взагалі дуже не люблю таких методів і не звик вважати Божою росою відверті плювки в обличчя. Тому, щоб надалі подібним “чистим” неповадно було так діяти, виніс це у окрему гілку (так більше людей прочитає). Наступного разу може будуть обачнішими перед тим, як брехати.
Не знаю, чим я заслужив таку “честь” з боку “Чистої України”, яку я не тільки не зачіпав, але й про яку не відав ні сном, ні духом, і взагалі, оскільки в ті дні їздив по Україні і не зазирав до інтернету, дізнався про її появу на два дні пізніше, ніж на Майдані з’явилося повідомлення про її появу. І то, завдяки тому, що мені зателефонували і сказали, що там на мене наїхали. Тоді ж я і пообіцяв відповісти, коли доберусь до нормального інтернету та просто матиму час, оскільки є важливіші справи, ніж негайно реагувати на наклепи.
Найцікавіше, що я і досі не знаю (і якось не дуже і хочу знати чи витрачати зусилля на те, щоб дізнатись, і не виключено, що, коли дізнаюсь, ці прізвища мені нічого не скажуть) конкретних осіб, які створювали цю “Чисту Україну”, як і не можу нічого сказати про жодну людину, чиї прізвища згадані у тій гілці. Ні про Ветровича, з яким я нібито сидів у кукурудзі 9 березня 2001 року (бідні, далекі від сільського господарства люди, не знають вони, що у березні навіть незібрані стебла кукурудзи відсутні як явище, в якому можна сидіти), ні про нібито причетних до “Чистої України” Олега Ферштинського, Дмитра Пушкарьова, Андрія Федишина, Остапа Малашняка, ні навіть про нинішнє “Студентське братство Львівщини”. Можливо, когось із цих людей я і знаю в обличчя, а може і ні, от тільки прізвища мені нічого не говорять. Ні хорошого, ні поганого. І взагалі я (як і, гадаю, решта читачів-нельвів”ян) не знаю всього розкладу львівського політикуму, бо там тих політиків, які, з одного боку, з точки зору сторонньої людини не відрізняються між собою за поглядами, а, з другого боку, ворогують між собою, не можучи назвати конкретної причини (звичайна конкуренція за вплив), стільки, що пам”яті на всіх не вистачить.
Можливо “Чиста Україна” здивується, але я не збираюся навіть докладати особливих зусиль, щоб дізнатися, хто вони і що з себе являють (маю на увазі осіб, а не ЧУ). Бо – нецікаво. Я просто напишу те, що вже знаю (і то не все, бо не збираюся воювати з “Нашою Україною”, тому не розкриватиму деяких її таємниць, оскільки нічого поганого в тих тактичних таємницях немає). А також зроблю, так би мовити, контент-аналіз тієї гілки і не зовсім чистих методів, а точніше зовсім нечистих дій з боку “Чистої України”, а ще точніше – з боку Студентського братства Львівщини, як одного з учасників проекту “Чиста Україна”. Хоча дещо таки довелося взнавати, бо інакше мій допис був би неповний.
Можливо, творці “Чистої України” ще дуже молоді, тому діють так тупо, невміло та емоційно, але якби тільки в емоціях була справа. Тут же спостерігаємо дещо більше, що можна охарактеризувати словами Карася з опери “Запорожець за Дунаєм”: “Таке мале, а таке чорне. Що ж з нього буде, коли воно виросте?” Я взагалі не знаю, навіщо львівські братчики брали участь у цій дискусії. Точніше, розумію. Вони хотіли заперечити звинувачення на їхню адресу та ту таємну інформацію, яка стала явною. Але так, як вони це зробили, то в будь-якої сторонньої людини викличе лише відразу до цієї організації, а не прихильність.
Відразу викликає не те, що вони намагаються заперечити свою причетність до “Нашої України”. Врешті решт в такій таємниці, як у тактичній задумці, немає нічого поганого, хоча, ІМХО, робити з цього таємницю просто безглуздо. Бо подібні таємниці в наш час і в наших умовах просто неможливо приховати. І тут навіть не треба спецслужб, хоча і для них впровадити своїх людей до не підпільних, а відкритих організацій, немає жодної проблеми. І без спецслужб витік інформації відбувається постійно і у більшості випадків нецілеспрямовано і ненавмисно. Просто всі політично активні люди так чи інакше мають у різних політичних середовищах знайомих, багато людей навіть з центральних штабів “по секрету” діляться інформацією з родичами, друзями і знайомими, ті під “великим секретом” з іншими, ті – під “ще більшим секретом” іще з іншими і т.д.
Огиду викликає навіть не те, що з одного Ай-Пі під чотирма різними ніками пишуться повідомлення типу від різних людей (Андрій як член Студентського братства і “Чистої України”, Остап Вишня і Невідомий ніби сторонні люди (тут довелося таки докласти зусиль і дізнатись, що особа під ніком Остап Вишня є активним членом Студентського братства та активістом “Чистої України”), але з реверансами вбік ЧУ (http://maidan.org.ua/n/free/1086618409 і http://maidan.org.ua/n/free/1086638113), хоча ЧУ, якщо подивитись збоку, для сторонньої людини ніби нічим особливим не виділяється, бо стороння людина може знати про ЧУ лише те, що вони – розклеїли листівки, що вже робили й інші (“ПОРА!”, “Свобода”), і ще могла прочитати Маніфест на сайті ЧУ, який нічим кардинально від багатьох таких документів не відрізняється, і Слоник, який виглядає ніби не членом ЧУ, але таким, що знає когось із них, бо пише тут http://maidan.org.ua/n/free/1086803960, що “ЧУ – класні ЧУваки”).
Все це можна було б списати на дитячість, емоційність та недосвідченість і взагалі не зважати на приховування “секретів Полішинеля” та дописів під різними ніками, а просто посміятися. Можна було б, якби це робилося для досягнення якоїсь чистої мети. Однак, аналізуючи те, що було розміщено в цій гілці у такий спосіб, приходиш до висновку, що чистотою тут і не пахне.
Тому, поряд з відповідями на незрозумілий мені наїзд ЧУ особисто на мене та “контент-аналіз” всієї теми, я іще дам їм кілька безкоштовних порад, які може і стануть їм у пригоді, якщо вони сподіваються здобувати чиюсь прихильність.
Сама назва “Чиста Україна” та заклик на її листівках “Очисти владу, очисти Україну!” вже накладають на її творців певну відповідальність за такі високі слова. І, по ідеї, ці люди мають слугувати прикладом для інших. Однак, читаючи гілку “Чиста Україна – хто вони?” (http://maidan.org.ua/n/free/1086473156), виринають асоціації не з чимось чистим і світлим, а з тим брудом, який ще не так давно панував в національно-демократичному таборі, коли тоді ще єдиний НРУ вважав своїми найбільшими суперниками не владу і навіть не комуністів, а УРП (і навпаки), а потім для НРУ найбільшим злом був УНР (нинішня УНП), а для тих, відповідно, НРУ. Згадуються не просто розмови у кулуарах, але виступи на конференціях з такими сентенціями. От, наприклад, зараз в мене перед очима лежить книжечка матеріалів конференції УРП, де чорним по білому в одному виступі написано, що головним суперником УРП є НРУ, оскільки в нас одне електоральне поле.
Що ж ми спостерігаємо, аналізуючи дописи “Чистої України”, а точніше одного з творців цього проекту – Студентського братства? Спостерігаємо брутальність у спілкуванні з опонентами, огульне обляпування брудом і нереагування на багато закидів у їх бік. Але на певні закиди відповіді є, а на інші – немає. Це, до речі, не найкращий шлях (безкоштовна порада №1), бо виникають підозри, що закиди мають під собою підставу. Заперечувати без аргументів можна або все в цілому, або, навпаки, потрібно все заперечувати аргументовано. Тобто, якби зовсім не було реакції на ці закиди, це було б нормальним. Мовляв, нема чого доводити, що ми – не верблюди. А так...
Ось, наприклад, членами СБЛ заперечується інформація, що ЧУ – це “Наша Україна”, що за розклейку платилися гроші, але обходяться мовчанкою інші звинувачення та питання, звернуті до них (наприклад, http://maidan.org.ua/n/free/1086517533 і http://maidan.org.ua/n/free/1086686117). Також у дописі Андрія (http://maidan.org.ua/n/free/1086605545) пишеться, що більше половини з допису Колишнього заправдівця (http://maidan.org.ua/n/free/1086517533) – неправда (там дійсно є речі, про які я точно знаю, що було не так, як він написав, про це – нижче), але не вказується яка саме частка і що саме неправда. І запрошується зайти до офісу і помилуватися “помилуватися тим золотом, з якого зроблені вхідні двері Студентського братства”. Я хотів був зайти, коли під час своєї поїздки завітав і до Львова, от тільки не зрозумів, до якого з офісів. Адже на сайті СБЛ (http://bratstvo.ukrbiz.net/) прочитав (цитую): “В своєму розпорядженні Студентське Братство Львівщини має два офіси центральних керівних органів та шість офісів осередків”. До речі, у дописі іншого члена СБЛ (http://maidan.org.ua/n/free/1086607599) під ніком Теж колишній "Заправдівець" і братчик (це вже зовсім з іншого Ай-пі ніж згадані мною четверо ніків) стверджується, що там 90% неправди.
Заперечується (http://maidan.org.ua/n/free/1087042619) також, що відділ по роботі з молоддю Львівського міськвиконкому отримав назву “Відділом по боротьбі з молоддю” при нинішньому завідуючому Пушкарьові (стверджується, що він мав таку назву ще за якогось Дзюнька), також заперечується, що СБЛ отримує найбільше грантів і монополізувало, завдяки Пушкарьову цю сферу у Львові (http://maidan.org.ua/n/free/1087042973), але обходиться мовчанкою багато інших закидів (окрім вже згаданих, наприклад, http://maidan.org.ua/n/free/1086934215).
Тут зазначу, що я ні в якому разі не підтверджую і не заперечую вищенаведені закиди вбік ЧУ, бо, як уже писав вище, майже нічого про це не знаю. Про те, що я знаю, буде сказано нижче. Я просто аналізую спосіб реагуваня на звинувачення Тут, до речі, слід звернути увагу на тон, який застосовуюьть у розмовах з опонентами студентські братчики: розмова виключно на “ти”, образа опонентів. Ось цитати з лінками: “Тундра ти далека...” (http://maidan.org.ua/n/free/1087042619), МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ ТИ ПРОСТО СВИНЯ..... (http://maidan.org.ua/n/free/1086712868), більш “м”які” випадки брутальності (http://maidan.org.ua/n/free/1086850278 або http://maidan.org.ua/n/free/1087042973)
Але то таке. Можна навіть грубо назвати обопільним гав-гавом. Набагато гірше, що написали всі ці братчики у цій гілці на тих, хто їх не лише не чіпав, але й неодноразово закликав їх попуститися. Бо у цій гілці вони тупо і бездоказово почали обхєзувати всіх, хто вже давно бореться з режимом і намагається очистити Україну. Тобто цілком в дусі наведеного мною вище прикладу націонал-демократів середині 90-х котять бочку не на режим, а насамперед на тих, хто з ним бореться і вже дещо проти нього зробив (обидві “Пори”, “Спротив”, “Свободу”), окрім розклейки листівок. При цьому навішуються ярлики-штампи, притаманні навіть не радянським ідеологам, а представникам нинішньої правлячої в Україні влади. На когось котять відверто, наприклад на обидві “ПОРИ!” і “Свободу” (http://maidan.org.ua/n/free/1086605545 і http://maidan.org.ua/n/free/1086638113), а на когось поблажливо, наприклад, на “Спротив”(http://maidan.org.ua/n/free/1086638113), мовляв, вони просто наслухались семінарів про сербський Отпір, але не це нам потрібно. З огляду на те, що ЧУ – це все ж таки утворення під патронатом “Нашої України” (це я вже точно знаю), то я розумію, чому вони так вважають. І, до речі, не заперечую проти їхнього права вважати саме так. Але навіщо так себе поводити? І якщо це нам не потрібно, то чому не сказано, що саме нам потрібно, і чим ЧУ відрізняється від того ж “Спротиву”?
До речі, цей “поблажливий” наїзд на “Спротив” обурив мене найбільше. Бо “Спротив” провадить свої діяльність виключно за рахунок невеличких коштів власних членів (більшість з них – студенти), тобто вкладають свої ресурси у боротьбу, що вже є дуже позитивним, а не заробляють на цьому. Я досить непогано знайомий з цими хлопцями і дівчатами, а двоє активістів “Спротиву” є новинарями Майдану (і колишніми заправдівцями) з правом самостійно ставити новини, статті і фотографії. Між іншим, активісти “Спротиву” не так багато й чули семінарів про сербський Отпор. Набагато більше молодих партфункціонерів з НУ, БЮТ та СПУ побувало на цих семінарах, от тільки, на жаль, нічого звідти не винесли.
Розберемо конкретні приклади почергово. Так, якогось Ветровича, якому СБЛ приписує (http://maidan.org.ua/n/free/1086605545 і http://maidan.org.ua/n/free/1086638113) лідерство в “ПОРІ!” (активісти “ПОРИ! у цій гілці це заперечують і пишуть (http://maidan.org.ua/n/free/1086880927 і http://maidan.org.ua/n/free/1086804377), що такого не знають) та сидіння зі мною і ще якоюсь компанією в кукурудзі 9 березня 2001 року (http://maidan.org.ua/n/free/1086605545), звинувачують у співпраці з СБУ, не наводячи жодних доказів. Точніше, один доказ наводиться. Але який? Виявляється, цей Ветрович есбеушник, бо в центрі Києва висів банер Кучмізму (гасло “Що таке кучмізм?” на мосту через вулицю Інститутську). За такою логікою есбеушником можна назвати кожного, хто хоч щось зробив проти режиму, якщо він не належить до ЧУ. Це мені також дуже нагадало гризню всередині націонал-демократичних партіях у 90-ті роки і тотальне звинувачення один одного у співпраці з СБУ. Причому найбільше таких звинувчень сипалося з вуст тих, які потім (це найяскравіше проявилося під час “України без Кучми”) стали на відвертий захист режиму і зараз у своїй більшості знаходяться за межами опозиції. До речі, якби я виходив з цієї логіки, то звинуватив би ЧУ, що вони наїхали на мене навмисно тоді, коли я був у поїздці й практично не мав доступу до інтернету. Але я не параноїк, не конспіролог і не брехун, тому розумію, що це – просто так співпало.
Далі “ПОРУ!” звинувачують у тому, що вона проголосила себе правонаступницею Комітету “За Правду!” (http://maidan.org.ua/n/free/1086605545), хоча і “ПОРА!” це спростовує (http://maidan.org.ua/n/free/1086606597), і на сайті “ПОРИ!” (http://kuchmizm.info) жодної претензії на таке правонаступництво немає. В цьому ж дописі ЧУ натякає на якесь “сакральне знання” того, хто був ідейним розробником концепції і лого “ПОРИ!”, і хто його “ганебно” вкрав, але на прохання “ПОРИ!” (http://maidan.org.ua/n/free/1086606597) розповісти, хто ж це був, братчики відповідають мовчанкою.
Далі СБЛ пишуть про “ПОРУ!”, що вона “невідомо для чого створена, але ясно що не для того, що вони пропагують” (http://maidan.org.ua/n/free/1086638113), однак не обтяжують себе поясненнями, для чого ж вона насправді створена і на чому ґрунтується такий висновок про “ПОРУ!” з боку ЧУ.
Далі йдуть просто несерйозні нарцисичні речі, мовляв, “ЧУ старша як мініму на 3 місяці”, але вона діяла непомітно і т.д. (http://maidan.org.ua/n/free/1086890441)
Наїзд на “ПОРУ” Каськіва (http://maidan.org.ua/n/free/1086638113) виконаний у дусі комуніста Мішури, мовляв, це гроші різних фондів, і він їх відробляє спостерігаючи як робляться вибори в Україні. Не вистачає тільки заклику заборонити всі гранти. До речі, чесно признаюсь, що про Каськіва я також відгукнувся пару місяців тому, хоч і у досить вузькому колі, але не дуже гарно. Був дуже обурений тим, що мені про нього сказала одна хороша (дійсно хороша) людина, точніше, як вона передала мені слова Каськіва. Потім я побачив, що ця хороша (дійсно хороша) людина просто неадекватно сприймає дійсність, є аж занадто акцентуйованим ідеалістом, тому будь-який прагматизм сприймає як меркантилізм і взагалі як величезний злочин. Коли я це побачив, то мені стало навіть перед собою незручно за те, що піддався на чужі емоції, і сам прореагував емоційно.
Невідомо чим завинила перед ЧУ партія “Свобода”, яку очолює народний депутат з фракції “Наша Україна” Олег Тягнибок. ВО “Свобода” – це партія, а не громадянський рух, тому вважати у ній конкурента, це те саме, що вважати конкурентами будь-яку партію з блоку НУ. Так само, як і Опришок (http://maidan.org.ua/n/free/1086686117), я сильно сумніваюсь в тому, що там “невідомо для чого просирають гроші депа Димінського” (http://maidan.org.ua/n/free/1086638113). Справа в тому, що, на відміну від невідомих мені прізвищ львівських молодих політиків, наведених у цій гілці, Олега Тягнибока я все ж таки пам”ятаю ще з часів боротьби за незалежність (він мого віку). І активничати він почав у Львові задовго до того, як СНПУ перейменувалася у “Свободу”, і як з”явилися листівки “Де твоя “Свобода?”. До того ж активність ця була не в руслі “Геть москалів”, а в боротьбі проти дій Медведчука-молодшого, інших негативних дій влади, і притяг до цієї активності Тягнибок досить багато людей, серед яких є і мої знайомі, доволі серйозні (не за політичною вагою, а за рисами характеру) і конструктивні люди. Зараз Тягнибок багато зустрічається з виборцями, роз”яснює політику НУ. Так що я не вважаю, що гроші, які йому дають на діяльність, пропадають даремно. Навпаки, ефективність використання ним коштів значно вища, ніж в інших нашоукраїнців.
Щодо грошей Димінського, то, як я вже писав, дуже сумніваюсь, що саме він фінансує Тягнибока. Адже не припиняв Тягнибок діяльності і тоді, коли Димінський перейшов з НУ до фракції регіонів. Якщо ж навіть припустити, що Димінський раптом одумався (його ж виключили з “Регіонів” за не голосування по рехвормі) і почав допомагати опозиції, то навіщо про це писати? Щоб підставити його під Медведчука-молодшого? Взагалі, коли одна креатура “Нашої України” (ЧУ) мочить іншу (“Свободу”), то щось не так у датському королівстві, і, на місці Ющенка, я б застосував методи Тестера (http://maidan.org.ua/n/free/1086608309) до того, хто почав цю війну.
Звинувачувати ж когось в крадіжці методу, це взагалі офтопік. Адже жоден з методів не є ноу-хау, їх давно вже вигадали ще до нас. Це те саме, що той, хто перший вийшов на демонстрацію, звинувачуватиме у крадіжці методів інші політичні сили, які зроблять те саме.
Ну і саме неприємне, що всі ці наїзди продовжувались протягом кількох днів, не зважаючи ні на примирливі заклики попуститися як з боку “ПОРИ!” в цілому, так і її окремих активістів, активіста “Спротиву” (він, правда, не представився таким, але я його знаю особисто), просто відвідувачів Майдану.
Тепер про те, що я точно знаю. Як я вже писав, названі тут прізвища молодих львівських політиків, а також аграрія Порайка, почув вперше в житті. Це зовсім не означає, що вони не мають ніякої ваги у Львові, просто я їх не знаю. Ну не можу я знати всіх у кожному місті. Сильно ними я не цікавився, лише запитав при нагоді у своїх знайомих львів”ян, які також сказали небагато. Оскільки більшість з цих знань ніяк не можна назвати фактами, то єдине, що можу сказати, що Ферштинський і Пушкарьов дійсно мають якийсь стосунок до Студентського братства (не знаю, чи мають до ЧУ), що перший дійсно є бізнесменом, а другий – завідуючим відділом по роботі з молоддю Львівського міськвиконкому. Ну і що Микола Порайко є членом Аграрної партії. Це – всі точні факти. Про все інше написане у цій гілці – не скажу, бо не знаю.
Кого я знаю, так це – Олега Кузана. Наприкінці 80-х – початку 90-х він був заступником голови Студентського братства, яке очолював Маркіян Іващишин. Брав участь у студентському голодуванні. Останній раз я бачив його понад 10 років тому і сказати, наскільки він змінився у позитивний чи негативний бік, не можу. Єдине що, так це дійсно читав у газетах, що він не допускав на прес-конференції Буняка деяких журналістів, і це не викликало в мене захвату. В принципі, участь у студентському голодуванні (як і в будь-якій іншій акції) не є індульгенцією на все життя, і зараз учасників цього голодування можна зустріти у різних таборах і взагалі поза політикою.
Що собою нині являє Студентське братство – не знаю. Знаю, що там якась досить складна структура, не всі керівники є студентами, і що купа рядових братчиків є цілком нормальними людьми. Тому претензії слід адресувати керівництву СБЛ, а не всім його членам. Знаю, що, наприклад, не всім членам СБЛ до душі припала підтримка Буняка на виборах. Та все це зараз не варте виїденого яйця і не заслуговує на розборки.
Коли ми, учасники голодування-90, перестали бути студентами, в СБ, як і в УСС, і в СУСі, відбулася певна криза, тоді зменшились вплив та активність усіх студентських організацій. Потім СБ потрапило під контроль СНПУ, потім щось там розколювалось, об”єднувалось, виходило з-під контролю СНПУ, коротше, всіх тих процесів я не знаю і знати не хочу. Дещо про це можна почитати на їх сайті (http://bratstvo.ukrbiz.net/). До речі, мені сказали, що Пушкарьов також був в СНПУ. Не знаю, чи є він там зараз, але, якщо є, то досить дивно виглядають наїзди з боку СБЛ на саму СНПУ, яка нині зветься “Свобода”. Але не хочу колупатися у цих нетрях історії та внутрішніх львівських міжусобойчиків. Так само нічого невідомо мені про розподіл грантів у Львові і т. ін. Тому перейду до Комітету “За Правду!”, оскільки я був і одним з його засновників, і членом вищого керівного органу – Президії (орган був колективним, одноосібного лідера там не було).
Якщо говорити про участь людей у різних організаціях, то згадка про участь, наприклад, у Студентському Братстві, УСС 1989-91 рр., “Україні без Кучми” викликає в людини гордість, вираз її очей міняється, постава випростується. На жаль, з “Заправдою” не так. Ні, очі не опускаються додолу, ніхто не соромиться (нічого поганого “Заправда” не зробила), більше того, про свою особисту участь майже всі згадують також із гордістю, але ось гордості за організацію нема. І згадка про Комітет викликає чомусь зітхання, бо, якщо в інших організаціях згадується лише хороше, то в “Заправді”, окрім боротьби, згадуєш і амбіції, і нещирість, і меркантилізм, і все інше, що і призвело до її переходу у небуття. Якщо всі інші названі мною організації пішли у небуття самі по собі, бо змінився час чи ситуація, то “Заправда” зникла під акомпанемент сварок і скандалів.
Все що написано у гілці “Чиста Україна – хто вони?” (http://maidan.org.ua/n/free/1086473156) про “Заправду” є і так, і трохи не так з обох боків. Проблема надмірної відданості бренду з боку СБ якась, наскільки я пам”ятаю, була, але далеко не така велика, як описав це Колишній заправдівець (http://maidan.org.ua/n/free/1086517533). Якби там було щось серйозне, я б точно не забувся. Пам”ятаю, що була у 2002-му році спроба зондування СБ на предмет створення широкої загальноукраїнської організації, і тоді знову з вуст керівників СБ пролунала проблема бренду . Та це була просто розмова (не зі мною), і я навіть не закидаю таку позицію братчикам. Можливо, над ними тяжів негативний досвід “Заправди”.
Однак такого, щоб СБ протиставляло себе “Заправді”, не брало участі у створенні Комітету чи в мітингах після арештів 9 березня, не було. Можливо хтось щось там і казав, виставляв якісь умови, однак, якщо таке навіть було, то хіба що на рівні особистих розмов і побажань, а не якихось рішень чи узгодженої позиції. Братчики, як і всі студенти, масово брали участь і у створені “Заправди”, і у всіх її акціях. однак участь СБЛ в “Заправді” все ж дуже сильно перебільшена.
Якщо прочитати, що пише про “Заправду” СБЛ, то виходить, що саме вони складали основний актив, зіграли найбільшу роль у створенні “Заправди” тощо (http://maidan.org.ua/n/free/1086607599). Насправді це було не так. Ні, не хочу нічого сказати поганого щодо участі братчиків у “Заправді”, просто тут яскраво спостерігаємо спробу привласнення минулого, яке, насправді, однаковою мірою належить багатьом і багатьом. Мені здається, що хлопці самі щиро увірували у свою виняткову роль, але ж не мені вони будуть це розповідати, бо я навіть по тому, що тут вони написали, бачу, що в цілому про “Заправду” їм невідомо, і вони дивляться на неї лише зі своєї невеличкої дзвіниці. Так буває, коли твоя ділянка здається тобі пупом землі. Якщо ж це не так, то справи набагато гірші. Оскільки тоді виходить, що хлопці свідомо брешуть, а не просто ляпають язиком, не думаючи.
Так ось, нагадаю цим хлопцям (а може й відкрию їм істину), що сама назва та ідея “За правду!” була витворена аж ніяк не у Студентському братстві, яких тоді, до речі, було три, а старшими товаришами з середовища тієї частини ЛОО ПРП, куди входили народний депутат Тарас Стецьків та власник “Дзиги” і “Львівської газети” (газета з”явилась вже після “Заправди”) Маркіян Іващишин. А поштовхом до цього, скажу нескромно, було моє звернення “Всім! Всім! Всім!” (http://maidan.org.ua/n/lib/1007062197) 18 грудня 2000 року, де я у досить наполегливій формі закликав своїх спільних з Георгієм Гонгадзе знайомих вийти на вулиці. При цьому я не приписую собі якусь виняткову роль у виникненні Комітету, бо вона такою не була. Найбільшу роль у створенні “Заправди” все ж відіграли Тарас із Мареком попри все те, що їм можна (і дійсно можна) закинути. І перші наліпки з”явилися вже у січні 2001-го.
Ні в якому разі не хочу сказати, що братчики нічого не зробили. Зробили і дуже багато. Однак все ж не було такого, як вони написали на власному сайті: “У грудні 2000 року СБ стало кадровою базою для створеного ГК “За правду!”. Фактично, молодіжне крило ГК “За правду!” складалось з членів СБ” (http://bratstvo.ukrbiz.net/). Бо тоді в “Заправді” у Львові були і творили її всі – і СБ, і “Молода Просвіта”, і Пласт, і молодіжні партійні організації, а переважну більшість заправдистів складали студенти, які не були членами жодної партії та організації. Навіщо писати про виняткову роль СБЛ у творенні “Заправди”, коли самі на своєму сайті пишете, що три студентських братства об”єдналися в єдине Студентське братство Львівщини лише в березні 2001 року, при тому, що самі згадуєте про участь 400 студентів зі Львова у поході 26 лютого. А перші студенти з наліпками “За правду” прибули до наметового містечка ще у січні.
Не належав до жодного СБ, наприклад, редактор “Газети” Сергій Смірнов, не належав до них Андрій Гусак, який фактично тягнув на собі всю виконавчу й матеріально-господарську діяльність “Заправди”, чого ви, напевно, просто не бачили, не належали до СБ Олег Сорочкін і Віталій Загайний. Відразу хочу упередити ваше можливе обурення, бо до останнього я ставлюся, мабуть, більш негативно, ніж ви. Але, попри його не саму ідеалістичну мотивацію і подальшу поведінку (проти якої виступити, коли ще “Заправда” була потужною організацією, ви, до речі, побоялись), не можу не визнати його титанічної роботи під час створення Комітету у Львові.
Офіс “Заправди” дійсно спочатку розміщався в офісі одного з СБ. Хоча це все ж був не зовсім офіс, а скоріше тусовка, хоча я ні в якому разі не збираюся применшувати її роль. Просто тоді рух був настільки потужним, що офісу і не треба було. Перша ж спроба реальної структуризації Комітету відбувалася вже в офісі на Кривій Липі, хоча, на жаль, ні до чого не призвела. Завадили ті самі амбіції та заздрощі після перших успіхів, які я спостерігаю у Львові і сьогодні.
А взагалі перечитайте уважно свій сайт (http://bratstvo.ukrbiz.net/) і сайт “ПОРИ!” (http://kuchmizm.info) і спитайте себе, хто більше заявляє претензій на правонаступництво “Заправди”. Так отож. Навіщо ж брехати?
Знову процитую ваш сайт http://bratstvo.ukrbiz.net/: “Після відходу СБЛ від ГК “За правду!” відбувся його повний занепад, що, зокрема мало вплив на опозиційні процеси в регіоні.”
Після цього виникає питання: “А навіщо ви розвалили таку хорошу організацію, створення якої приписуєте собі, і негативно вплинули на опозиційні процеси в регіоні?
Я знаю наперед вашу відповідь. От у вас на сайті написано: “У квітні – травні відбувся поступовий відхід від ГК “За правду!”, пов’язаний з невизначеністю мети його існування, спробами “старших комітетників” використати молодий актив, незрозумілою позицією лідерів опозиції”. Не сперечатимусь з вами, а просто задам питання: “Чого ж ви, які стверджуєте, що складали кістяк “Заправди” і кадровий потенціал, не послали цих старших подалі і не врятували Комітет?”
Забулися як було? Так я нагадаю.
У Києві студентами була створена Група по демократизації Комітету “За правду!”, яка вимагала збільшення впливу молоді в Комітеті, допущення студентів до прийняття рішень, введення їх до Президії Комітету. Чого ж ви не підтримали цю ініціативу, коли це питання постало у Львові? Чому ви, шепочучись незадоволено по закутках, побоялися відверто виступити за реформу в “Заправді”, якої прагнули, а “боролися” з ситуацією мовчки, своєю бездіяльністю, поступово відходячи від Комітету? А тепер хвалитесь у себе на сайті, що з вашим відходом “Заправда” перестала існувати. Чому до цієї групи по демократизації серед львів”ян, які до неї вступили, не виявилося жодного братчика?
А тепер скажіть, хто з членів Президії “Заправди” найбільше підтримував ініціативи молодих по реформуванню Комітету. Якщо не знаєте, я вам повідомлю, якщо забули – нагадаю. Можете і самі попитати. Бо це був я. Іще мене підтримували Володимир Чемерис, Петро Шеревера та іноді Євген Ґудзь, єдиний студент в Президії (студент Могилянки). Але вони не проявляли такої активності, оскільки відчаялись щось змінити у “Заправді”, тоді як я намагався це зробити до кінця. Як ідіот, коли більшість із вас мовчали, я піднімав питання, які молоді просили мене поставити. Але під час обговорення ці молоді тупо мовчали, і виходило, що я не міг нічого відповісти тому ж Загайному. Коли він чи інші казали, що я каламучу воду, бо он, молоді нічого не вимагають, а я чогось кіпешую. А молоді (не всі, звичайно, але більшість, переважна більшість) ховалися за моєю спиною і забували при вигляді старших слова, які казали мені. При тому, що я вимагав не для себе (я ж був старшим, і мене нібито все мало влаштовувати), а для вас, молодших. Навіть пропонував полишити своє місце в Президії, якщо на моє місце поставлять якогось студента. На першу пропозицію багато хто погоджувався, а от на другу – ні. Згадайте останню розширену Коордраду в прес-клубі Ржавського, що біля Верховної Ради. Згадайте, коли на вас, молодих, старші не звернули уваги, і жодна озвучена нами вами пропозиція не пройшла, хто покинув Раду на знак протесту? Я, Чемерис і Шеревера. Ґудзь і той залишився. Жоден львівський студент і деякі київські не вийшли, а залишилися мовчки ковтати образи. Ні, трохи брешу. Кілька вийшли, але потім тихенько повернулися назад. І лише один студент (саме зі Львова, зараз він у “Спротиві” і на Майдані), здається, не повернувся. Спитаю його при нагоді, бо був такий розчарований “сміливою” по закутках і боягузливою насправді молоддю, що не зауважив, чи повернулися всі, хто вийшов спочатку, а чи хтось знайшов у собі сміливість піти до кінця. Отакі ви бійці, які раптом чомусь вирішили мені щось негативне закинути.
Що стосується 9 березня, то в мене просто не вистачає... Ні, не образи чи злості. Огиди. Якби я був таким ницим, як ви, то міг би сказати, що львівських студентів масово заарештовували саме за приналежність до “Заправди”, а не за якісь дії, і що дехто з них потрапив під роздачу випадково, оскільки погодився стати делегатом з”їзду (мені тільки не кажіть, що делегатів ретельно обирали голосуванням на конкурсній основі, добре?), бо це було можливістю на шару з”їздити до Києва. Були такі, не сперечайтесь, особисто знаю. Але я ніколи такого не скажу хоча б тому, що для багатьох з них ці арешти стали переломним моментом у житті, зробивши з них справжніх опозиціонерів. І ще тому, що виокремлення деяких випадкових кине тінь на всіх студентів-заправдівців. І ще тому, що це було б просто свинством розпатякувати, що хтось не заслужив арешту, а його випадково мєнти зробили героєм. Тому я поважаю всіх заправдівців, які того дня приїхали до Києва і стали жертвами репресій. І тих, хто не став, теж поважаю, бо це вони потім піднімали Львів на протест, вони приїздили 9 квітня на похід Правди.
Щодо мене, то десятки учасників тих подій знають, що і де я робив у той день. І це заснято на всі плівки, і це можна легко розпитати у багатьох людей. Можете спитати в нардепів Луценка, Семенюк, Стецьківа, Чорновола, Шкіля, можете спитати в Чемериса, в політв”язнів, які повиходили з тюрем, Сашка Ротаєнка, з яким ми кинулися захищати Валентину Семенюк, яку мєнти вдарили в обличчя, з чого все і почалось. Можете у багатьох своїх знайомих спитати. Я все ж таки був керівником прес-центру УБК тоді, якщо не знаєте, тому довести свою присутність у всіх гарячих місцях мені не важко, занадто багато свідків маю.
Я трохи полегшу вам завдання і розповім, що в ніч на 9 березня на заклик народного депутата Філенка (він заявив, що ФНП не пустить Кучму до пам’ятника Шевченку) я прийшов не пускати Кучму під пам’ятник. Окрім мене туди прийшло аж 4 людей: Володимир Лесик, Олег Бойко з УНСО (відбув свій термін у в”язниці за 9 березня), соціалістка з Миколаєва та пізніше Юрій Луценко, який і повідомив, що, оскільки ФНП не підкріпив слова Філенка жодним порухом пальця, СПУ вирішило скасувати приїзд своїх людей на цю акцію, бо їх все одно не вистачить. А прийшов він тому, що одному осередку з Вінниччини забули повідомити, і вони вже виїхали.
А під ранок прибуло 2 тисячі міліціонерів і нас акуратно, без застосування насильства просто виштовхнули звідти масою. А, коли почалися сутички, то мою участь у них ви можете побачити на фотоплівках, а їхні наслідки дізнатися в Ірпінській поліклініці. Бо тоді мені наші доблесні правоохоронці вибили чотири диски з хребта, і цьому також є багато свідків, в т.ч. і серед ваших знайомих. Можете спитати про це у Андрія Гусака, бо кілька днів я іще якось ходив і випустив тоді ще номер “Газети” (я був редактором київського випуску), а потім ноги відмовили, і більше тижня я валявся як інвалід, і Марек Іващишин вам може підтвердити, що я хотів взяти у нього 100 доларів на лікування, але не взяв, бо після уколів попустило, і я зміг рухатись і рухаюся успішно досі, хоча диски так і не вправив – не знайшов часу. І вони самі поступово стали на місце, хоча іноді ще дають про себе знати. І про це знає купа людей, серед яких, гадаю, є і наші спільні знайомі. Їх не може не бути, бо мене тоді відвідувало вдома чимало людей.
До речі, саме за участь у сутичках відбулися арешти саме унсовців та заправдівців, бо це були дві організовані сили, які брали участь у сутичках біля університету (на Банковій заправдівців як організованої сили не було). А керував колоною студентів під університетом, між іншим, Влад Каськів, на якого ви теж тут наїжджаєте.
Спитайте у ваших львівських старших товаришів, чому ми запізнилися на з”їзд (бо йшли на нього з Банкової). Спитайте у Стецьківа з Чорноволом, що сталося після з”їзду, коли ми засідали робочими групами. А тоді прибігли до унсовці до мене (бо Чемерис уже пішов, а нікого іншого вони більше не знали) і розповіли про масові арешти (львівських студентів тоді іще не почали гребти), і Стецьків з Чорноволом вам розкажуть, що я пішов з ними, а унсовці розкажуть, як я виводив їх з заповненого міліцією центру групками вуличками і відправляв, кого в Ірпінь (спитайте, у якого родича Шевченка ночували в Ірпені Сергій Гальчик та Орися Добко), кого на квартири до киян. Спитайте в командира львівських унсовців Остапа Козака, бо вже пізно вночі на його очах я забрав останню групу і пішки довів їх до Московської площі, а звідти вже на таксі повіз до своїх знайомих (навіть не пам”ятаю, чи пішов з тією групою тоді сам Остап, чи залишився з Чемерисом, якому мєнти розбили голову). Взагалі, спитайте у політв”язнів, які вже повиходили, що вони про мене думають. І бажання ляпати просто так язиками у вас швиденько відпаде.
Що ж до арештів, то якщо ви дійсно брали участь в студентському поході 26 лютого, то згадайте, що він починався у студмістечку Київського університету ім. Шевченка, де на мітингу у досить специфічній формі було оголошено про мій арешт. Петро Шеревера сказав: “Заарештували Михайла Свистовича, батька трьох дітей”
Знаєте хлопці, невдячна ця справа на мене наїжджати (безкоштовна порада №2). Бо ні за 9 березня, ні за весь період УБК чи “Заправди” наїхати на мене просто нема за що. Адже, як керівник прес-центру УБК, я постійно був у когось на очах. І не зробив жодного навіть найменш паскудного вчинку. Ще й іншим не давав цього робити.
Не буду наводити далі свої “подвиги”, а скажу вам одне (безкоштовна порада №3): ні арешти 9 березня, ні інші арешти, ні участь в УБК чи “Заправді” не є індульгенцією та квитком в історію ні для вас, ні для мене, ні для будь-кого іншого. Бо, на жаль, як і учасників голодування 1990-го, так і учасників УБК чи “Заправди” можна сьогодні зустріти у різних таборах. І, якщо ви відносите себе, як і я, до табору опозиційного, то воюйте з владою, а не влаштовуйте зачистки іншим, які роблять те саме. До речі, у гілці “Чиста Україна – хто вони?” (http://maidan.org.ua/n/free/1086473156) один з тих, хто радить вам попуститись, є львівським студентом, який також був тоді заарештований, і якому мєнти зламали ребро.
Закінчу ж я не так патетично, а тим, що я ще знаю. А знаю я, що ЧУ – це проект, з яким з”явилися до “Нашої України” її члени. І складовими цього проекту є частина МНК і Студентське братство Львівщини. І саме в НУ виділили гроші на листівки. І гроші за розклейку платили. Може не всюди, але такі випадки були не поодинокі. І не треба скаржитись на мене до НУ про розкриття цього секрету, бо – не допоможе. Не командує мною НУ. Навіть Віктор Андрійович не командує, хоча на цьому тижні я, сподіваюсь, зроблю йому особисто одну потрібну йому послугу. Але це добровільно, а не за наказом. Бо на нього несправедливо наїхали.
А тримати витоки ЧУ у секреті, як то наказав хтось із нашоукраїнської верхівки за вашою підказкою, немає сенсу. По-перше, це й так уже знають всі, кому не ліньки, по-друге, на фіга такі люди, як ви, Ющенку потрібні? Чи не краще його попередити, з ким насправді він має справу (я з точки зору моралі та спрямування вектору вашої боротьби)? І може він знайде краще застосування коштам, яких гостро не вистачає доля діяльності місцевих організацій, районних штабів, але й ці рештки розтягуються численними конкуруючими організаціями, які плодяться навколо НУ і конкурують між собою всупереч азам політики, які вимагають, що організація має бути одна, і молодіжне крило її має бути також одне. А тут, куди оком не кинь, то Рух свої листівки роздає, то КУН газету випускає, то УНП, то ЗУЗЮ, то Коаліція молоді “Нашої України”, тепер ще ЧУ. І це все замість того, щоб забути про свої назви хоча б до президентських виборів і виступати під одним брендом НУ, маючи одну, а не десять молодіжних організацій.
Андрію, якого я не знаю, на пошту я надішлю іще додаткові свої відомості. Не хочу їх тут публікувати, я ж не воюю з НУ. Тому і цю річ не публікую на першій сторінці Майдану і не розсилаю по ЗМІ. Але, якщо продовжуватимете чистити опозицію замість влади, опублікую все, що знаю. На першій сторінці з розсилкою.
А якщо НУ ображатиметься, то так і скажу: довели мене такі і такі люди. І надам Службі безпеки “Нашої України”, яка ну дуже любить і поважає Майдан, ті дані, які ви залишили, дописуючи на Майдан. Хай перевірять, чи правильно я вирахував особи цих людей. Хоча навіть без перевірки я бачу, що правильно (інтернет – сильна штука!). І після цього я дуже сумнівась, що хтось із вас отримає хоча б копійку фінансування зі штабу “Нашої України”. Або інакше станеться. ЧУ залишать, а от Андрія з Остапом Вишнею викинуть звідти геть за дискредитацію. Я можу навіть попросити про це. Думаю, що декому з НУ це може навіть сподобатися. Наприклад, Тягнибоку
Бо я б вам, на їх місці, нічого б не дав. Бо навколо є купа більш моральних, щирих і менш підступних нашоукраїнців. Та навіть ті старші (Стецьків, Іващишин, Гусак, Смірнов тощо), через “поганість” яких ви, як самі стверджуєте, залишили “Заправду”, є набагато і моральнішими, і ефективнішими, і кориснішими для України за вас. Вони б до такого, як ви у гілці “Чиста Україна – хто вони?” (http://maidan.org.ua/n/free/1086473156), навіть за мільйон долярів і гарантоване довічне народне депутатство не дійшли б. Бо ви можете багато і навіть часом справедливо нарікати на те що вас збираються використати, але, впевнений, що, як тільки у вас з”явиться така можливість, ви будете використовувати інших набагато більше. І взагалі трактовка слова “використати” у Львові досить своєрідна і також віддає далеко не ідеалістичним душком. Але це вже окрема розмова.
А вам можу хіба що подякувати за наїзд, бо давно я нічого не писав фундаментального. Маю на увазі не цей “твір”, а статтю, яку збираюсь тепер нашкрябати. Ні, не про вас, а про бренди і революцію.
Не від великого бажання, а токмо заради справедливості, тим більше, що у гілці “Чиста Україна – хто вони?” (http://maidan.org.ua/n/free/1086473156) невідомо за що наїхали і на мене, причому наїхали тупо, брехливо, в дусі анекдоту “Я скажу, що у нього дочка курва, і хай він потім доводить, що в нього взагалі немає дочки”. От тільки відмінність моя від героя того анекдоту в тому, що довести “відсутність дочки” (це – фігура мови, бо насправді я маю дві дочки) мені зовсім неважко. І взагалі дуже не люблю таких методів і не звик вважати Божою росою відверті плювки в обличчя. Тому, щоб надалі подібним “чистим” неповадно було так діяти, виніс це у окрему гілку (так більше людей прочитає). Наступного разу може будуть обачнішими перед тим, як брехати.
Не знаю, чим я заслужив таку “честь” з боку “Чистої України”, яку я не тільки не зачіпав, але й про яку не відав ні сном, ні духом, і взагалі, оскільки в ті дні їздив по Україні і не зазирав до інтернету, дізнався про її появу на два дні пізніше, ніж на Майдані з’явилося повідомлення про її появу. І то, завдяки тому, що мені зателефонували і сказали, що там на мене наїхали. Тоді ж я і пообіцяв відповісти, коли доберусь до нормального інтернету та просто матиму час, оскільки є важливіші справи, ніж негайно реагувати на наклепи.
Найцікавіше, що я і досі не знаю (і якось не дуже і хочу знати чи витрачати зусилля на те, щоб дізнатись, і не виключено, що, коли дізнаюсь, ці прізвища мені нічого не скажуть) конкретних осіб, які створювали цю “Чисту Україну”, як і не можу нічого сказати про жодну людину, чиї прізвища згадані у тій гілці. Ні про Ветровича, з яким я нібито сидів у кукурудзі 9 березня 2001 року (бідні, далекі від сільського господарства люди, не знають вони, що у березні навіть незібрані стебла кукурудзи відсутні як явище, в якому можна сидіти), ні про нібито причетних до “Чистої України” Олега Ферштинського, Дмитра Пушкарьова, Андрія Федишина, Остапа Малашняка, ні навіть про нинішнє “Студентське братство Львівщини”. Можливо, когось із цих людей я і знаю в обличчя, а може і ні, от тільки прізвища мені нічого не говорять. Ні хорошого, ні поганого. І взагалі я (як і, гадаю, решта читачів-нельвів”ян) не знаю всього розкладу львівського політикуму, бо там тих політиків, які, з одного боку, з точки зору сторонньої людини не відрізняються між собою за поглядами, а, з другого боку, ворогують між собою, не можучи назвати конкретної причини (звичайна конкуренція за вплив), стільки, що пам”яті на всіх не вистачить.
Можливо “Чиста Україна” здивується, але я не збираюся навіть докладати особливих зусиль, щоб дізнатися, хто вони і що з себе являють (маю на увазі осіб, а не ЧУ). Бо – нецікаво. Я просто напишу те, що вже знаю (і то не все, бо не збираюся воювати з “Нашою Україною”, тому не розкриватиму деяких її таємниць, оскільки нічого поганого в тих тактичних таємницях немає). А також зроблю, так би мовити, контент-аналіз тієї гілки і не зовсім чистих методів, а точніше зовсім нечистих дій з боку “Чистої України”, а ще точніше – з боку Студентського братства Львівщини, як одного з учасників проекту “Чиста Україна”. Хоча дещо таки довелося взнавати, бо інакше мій допис був би неповний.
Можливо, творці “Чистої України” ще дуже молоді, тому діють так тупо, невміло та емоційно, але якби тільки в емоціях була справа. Тут же спостерігаємо дещо більше, що можна охарактеризувати словами Карася з опери “Запорожець за Дунаєм”: “Таке мале, а таке чорне. Що ж з нього буде, коли воно виросте?” Я взагалі не знаю, навіщо львівські братчики брали участь у цій дискусії. Точніше, розумію. Вони хотіли заперечити звинувачення на їхню адресу та ту таємну інформацію, яка стала явною. Але так, як вони це зробили, то в будь-якої сторонньої людини викличе лише відразу до цієї організації, а не прихильність.
Відразу викликає не те, що вони намагаються заперечити свою причетність до “Нашої України”. Врешті решт в такій таємниці, як у тактичній задумці, немає нічого поганого, хоча, ІМХО, робити з цього таємницю просто безглуздо. Бо подібні таємниці в наш час і в наших умовах просто неможливо приховати. І тут навіть не треба спецслужб, хоча і для них впровадити своїх людей до не підпільних, а відкритих організацій, немає жодної проблеми. І без спецслужб витік інформації відбувається постійно і у більшості випадків нецілеспрямовано і ненавмисно. Просто всі політично активні люди так чи інакше мають у різних політичних середовищах знайомих, багато людей навіть з центральних штабів “по секрету” діляться інформацією з родичами, друзями і знайомими, ті під “великим секретом” з іншими, ті – під “ще більшим секретом” іще з іншими і т.д.
Огиду викликає навіть не те, що з одного Ай-Пі під чотирма різними ніками пишуться повідомлення типу від різних людей (Андрій як член Студентського братства і “Чистої України”, Остап Вишня і Невідомий ніби сторонні люди (тут довелося таки докласти зусиль і дізнатись, що особа під ніком Остап Вишня є активним членом Студентського братства та активістом “Чистої України”), але з реверансами вбік ЧУ (http://maidan.org.ua/n/free/1086618409 і http://maidan.org.ua/n/free/1086638113), хоча ЧУ, якщо подивитись збоку, для сторонньої людини ніби нічим особливим не виділяється, бо стороння людина може знати про ЧУ лише те, що вони – розклеїли листівки, що вже робили й інші (“ПОРА!”, “Свобода”), і ще могла прочитати Маніфест на сайті ЧУ, який нічим кардинально від багатьох таких документів не відрізняється, і Слоник, який виглядає ніби не членом ЧУ, але таким, що знає когось із них, бо пише тут http://maidan.org.ua/n/free/1086803960, що “ЧУ – класні ЧУваки”).
Все це можна було б списати на дитячість, емоційність та недосвідченість і взагалі не зважати на приховування “секретів Полішинеля” та дописів під різними ніками, а просто посміятися. Можна було б, якби це робилося для досягнення якоїсь чистої мети. Однак, аналізуючи те, що було розміщено в цій гілці у такий спосіб, приходиш до висновку, що чистотою тут і не пахне.
Тому, поряд з відповідями на незрозумілий мені наїзд ЧУ особисто на мене та “контент-аналіз” всієї теми, я іще дам їм кілька безкоштовних порад, які може і стануть їм у пригоді, якщо вони сподіваються здобувати чиюсь прихильність.
Сама назва “Чиста Україна” та заклик на її листівках “Очисти владу, очисти Україну!” вже накладають на її творців певну відповідальність за такі високі слова. І, по ідеї, ці люди мають слугувати прикладом для інших. Однак, читаючи гілку “Чиста Україна – хто вони?” (http://maidan.org.ua/n/free/1086473156), виринають асоціації не з чимось чистим і світлим, а з тим брудом, який ще не так давно панував в національно-демократичному таборі, коли тоді ще єдиний НРУ вважав своїми найбільшими суперниками не владу і навіть не комуністів, а УРП (і навпаки), а потім для НРУ найбільшим злом був УНР (нинішня УНП), а для тих, відповідно, НРУ. Згадуються не просто розмови у кулуарах, але виступи на конференціях з такими сентенціями. От, наприклад, зараз в мене перед очима лежить книжечка матеріалів конференції УРП, де чорним по білому в одному виступі написано, що головним суперником УРП є НРУ, оскільки в нас одне електоральне поле.
Що ж ми спостерігаємо, аналізуючи дописи “Чистої України”, а точніше одного з творців цього проекту – Студентського братства? Спостерігаємо брутальність у спілкуванні з опонентами, огульне обляпування брудом і нереагування на багато закидів у їх бік. Але на певні закиди відповіді є, а на інші – немає. Це, до речі, не найкращий шлях (безкоштовна порада №1), бо виникають підозри, що закиди мають під собою підставу. Заперечувати без аргументів можна або все в цілому, або, навпаки, потрібно все заперечувати аргументовано. Тобто, якби зовсім не було реакції на ці закиди, це було б нормальним. Мовляв, нема чого доводити, що ми – не верблюди. А так...
Ось, наприклад, членами СБЛ заперечується інформація, що ЧУ – це “Наша Україна”, що за розклейку платилися гроші, але обходяться мовчанкою інші звинувачення та питання, звернуті до них (наприклад, http://maidan.org.ua/n/free/1086517533 і http://maidan.org.ua/n/free/1086686117). Також у дописі Андрія (http://maidan.org.ua/n/free/1086605545) пишеться, що більше половини з допису Колишнього заправдівця (http://maidan.org.ua/n/free/1086517533) – неправда (там дійсно є речі, про які я точно знаю, що було не так, як він написав, про це – нижче), але не вказується яка саме частка і що саме неправда. І запрошується зайти до офісу і помилуватися “помилуватися тим золотом, з якого зроблені вхідні двері Студентського братства”. Я хотів був зайти, коли під час своєї поїздки завітав і до Львова, от тільки не зрозумів, до якого з офісів. Адже на сайті СБЛ (http://bratstvo.ukrbiz.net/) прочитав (цитую): “В своєму розпорядженні Студентське Братство Львівщини має два офіси центральних керівних органів та шість офісів осередків”. До речі, у дописі іншого члена СБЛ (http://maidan.org.ua/n/free/1086607599) під ніком Теж колишній "Заправдівець" і братчик (це вже зовсім з іншого Ай-пі ніж згадані мною четверо ніків) стверджується, що там 90% неправди.
Заперечується (http://maidan.org.ua/n/free/1087042619) також, що відділ по роботі з молоддю Львівського міськвиконкому отримав назву “Відділом по боротьбі з молоддю” при нинішньому завідуючому Пушкарьові (стверджується, що він мав таку назву ще за якогось Дзюнька), також заперечується, що СБЛ отримує найбільше грантів і монополізувало, завдяки Пушкарьову цю сферу у Львові (http://maidan.org.ua/n/free/1087042973), але обходиться мовчанкою багато інших закидів (окрім вже згаданих, наприклад, http://maidan.org.ua/n/free/1086934215).
Тут зазначу, що я ні в якому разі не підтверджую і не заперечую вищенаведені закиди вбік ЧУ, бо, як уже писав вище, майже нічого про це не знаю. Про те, що я знаю, буде сказано нижче. Я просто аналізую спосіб реагуваня на звинувачення Тут, до речі, слід звернути увагу на тон, який застосовуюьть у розмовах з опонентами студентські братчики: розмова виключно на “ти”, образа опонентів. Ось цитати з лінками: “Тундра ти далека...” (http://maidan.org.ua/n/free/1087042619), МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ ТИ ПРОСТО СВИНЯ..... (http://maidan.org.ua/n/free/1086712868), більш “м”які” випадки брутальності (http://maidan.org.ua/n/free/1086850278 або http://maidan.org.ua/n/free/1087042973)
Але то таке. Можна навіть грубо назвати обопільним гав-гавом. Набагато гірше, що написали всі ці братчики у цій гілці на тих, хто їх не лише не чіпав, але й неодноразово закликав їх попуститися. Бо у цій гілці вони тупо і бездоказово почали обхєзувати всіх, хто вже давно бореться з режимом і намагається очистити Україну. Тобто цілком в дусі наведеного мною вище прикладу націонал-демократів середині 90-х котять бочку не на режим, а насамперед на тих, хто з ним бореться і вже дещо проти нього зробив (обидві “Пори”, “Спротив”, “Свободу”), окрім розклейки листівок. При цьому навішуються ярлики-штампи, притаманні навіть не радянським ідеологам, а представникам нинішньої правлячої в Україні влади. На когось котять відверто, наприклад на обидві “ПОРИ!” і “Свободу” (http://maidan.org.ua/n/free/1086605545 і http://maidan.org.ua/n/free/1086638113), а на когось поблажливо, наприклад, на “Спротив”(http://maidan.org.ua/n/free/1086638113), мовляв, вони просто наслухались семінарів про сербський Отпір, але не це нам потрібно. З огляду на те, що ЧУ – це все ж таки утворення під патронатом “Нашої України” (це я вже точно знаю), то я розумію, чому вони так вважають. І, до речі, не заперечую проти їхнього права вважати саме так. Але навіщо так себе поводити? І якщо це нам не потрібно, то чому не сказано, що саме нам потрібно, і чим ЧУ відрізняється від того ж “Спротиву”?
До речі, цей “поблажливий” наїзд на “Спротив” обурив мене найбільше. Бо “Спротив” провадить свої діяльність виключно за рахунок невеличких коштів власних членів (більшість з них – студенти), тобто вкладають свої ресурси у боротьбу, що вже є дуже позитивним, а не заробляють на цьому. Я досить непогано знайомий з цими хлопцями і дівчатами, а двоє активістів “Спротиву” є новинарями Майдану (і колишніми заправдівцями) з правом самостійно ставити новини, статті і фотографії. Між іншим, активісти “Спротиву” не так багато й чули семінарів про сербський Отпор. Набагато більше молодих партфункціонерів з НУ, БЮТ та СПУ побувало на цих семінарах, от тільки, на жаль, нічого звідти не винесли.
Розберемо конкретні приклади почергово. Так, якогось Ветровича, якому СБЛ приписує (http://maidan.org.ua/n/free/1086605545 і http://maidan.org.ua/n/free/1086638113) лідерство в “ПОРІ!” (активісти “ПОРИ! у цій гілці це заперечують і пишуть (http://maidan.org.ua/n/free/1086880927 і http://maidan.org.ua/n/free/1086804377), що такого не знають) та сидіння зі мною і ще якоюсь компанією в кукурудзі 9 березня 2001 року (http://maidan.org.ua/n/free/1086605545), звинувачують у співпраці з СБУ, не наводячи жодних доказів. Точніше, один доказ наводиться. Але який? Виявляється, цей Ветрович есбеушник, бо в центрі Києва висів банер Кучмізму (гасло “Що таке кучмізм?” на мосту через вулицю Інститутську). За такою логікою есбеушником можна назвати кожного, хто хоч щось зробив проти режиму, якщо він не належить до ЧУ. Це мені також дуже нагадало гризню всередині націонал-демократичних партіях у 90-ті роки і тотальне звинувачення один одного у співпраці з СБУ. Причому найбільше таких звинувчень сипалося з вуст тих, які потім (це найяскравіше проявилося під час “України без Кучми”) стали на відвертий захист режиму і зараз у своїй більшості знаходяться за межами опозиції. До речі, якби я виходив з цієї логіки, то звинуватив би ЧУ, що вони наїхали на мене навмисно тоді, коли я був у поїздці й практично не мав доступу до інтернету. Але я не параноїк, не конспіролог і не брехун, тому розумію, що це – просто так співпало.
Далі “ПОРУ!” звинувачують у тому, що вона проголосила себе правонаступницею Комітету “За Правду!” (http://maidan.org.ua/n/free/1086605545), хоча і “ПОРА!” це спростовує (http://maidan.org.ua/n/free/1086606597), і на сайті “ПОРИ!” (http://kuchmizm.info) жодної претензії на таке правонаступництво немає. В цьому ж дописі ЧУ натякає на якесь “сакральне знання” того, хто був ідейним розробником концепції і лого “ПОРИ!”, і хто його “ганебно” вкрав, але на прохання “ПОРИ!” (http://maidan.org.ua/n/free/1086606597) розповісти, хто ж це був, братчики відповідають мовчанкою.
Далі СБЛ пишуть про “ПОРУ!”, що вона “невідомо для чого створена, але ясно що не для того, що вони пропагують” (http://maidan.org.ua/n/free/1086638113), однак не обтяжують себе поясненнями, для чого ж вона насправді створена і на чому ґрунтується такий висновок про “ПОРУ!” з боку ЧУ.
Далі йдуть просто несерйозні нарцисичні речі, мовляв, “ЧУ старша як мініму на 3 місяці”, але вона діяла непомітно і т.д. (http://maidan.org.ua/n/free/1086890441)
Наїзд на “ПОРУ” Каськіва (http://maidan.org.ua/n/free/1086638113) виконаний у дусі комуніста Мішури, мовляв, це гроші різних фондів, і він їх відробляє спостерігаючи як робляться вибори в Україні. Не вистачає тільки заклику заборонити всі гранти. До речі, чесно признаюсь, що про Каськіва я також відгукнувся пару місяців тому, хоч і у досить вузькому колі, але не дуже гарно. Був дуже обурений тим, що мені про нього сказала одна хороша (дійсно хороша) людина, точніше, як вона передала мені слова Каськіва. Потім я побачив, що ця хороша (дійсно хороша) людина просто неадекватно сприймає дійсність, є аж занадто акцентуйованим ідеалістом, тому будь-який прагматизм сприймає як меркантилізм і взагалі як величезний злочин. Коли я це побачив, то мені стало навіть перед собою незручно за те, що піддався на чужі емоції, і сам прореагував емоційно.
Невідомо чим завинила перед ЧУ партія “Свобода”, яку очолює народний депутат з фракції “Наша Україна” Олег Тягнибок. ВО “Свобода” – це партія, а не громадянський рух, тому вважати у ній конкурента, це те саме, що вважати конкурентами будь-яку партію з блоку НУ. Так само, як і Опришок (http://maidan.org.ua/n/free/1086686117), я сильно сумніваюсь в тому, що там “невідомо для чого просирають гроші депа Димінського” (http://maidan.org.ua/n/free/1086638113). Справа в тому, що, на відміну від невідомих мені прізвищ львівських молодих політиків, наведених у цій гілці, Олега Тягнибока я все ж таки пам”ятаю ще з часів боротьби за незалежність (він мого віку). І активничати він почав у Львові задовго до того, як СНПУ перейменувалася у “Свободу”, і як з”явилися листівки “Де твоя “Свобода?”. До того ж активність ця була не в руслі “Геть москалів”, а в боротьбі проти дій Медведчука-молодшого, інших негативних дій влади, і притяг до цієї активності Тягнибок досить багато людей, серед яких є і мої знайомі, доволі серйозні (не за політичною вагою, а за рисами характеру) і конструктивні люди. Зараз Тягнибок багато зустрічається з виборцями, роз”яснює політику НУ. Так що я не вважаю, що гроші, які йому дають на діяльність, пропадають даремно. Навпаки, ефективність використання ним коштів значно вища, ніж в інших нашоукраїнців.
Щодо грошей Димінського, то, як я вже писав, дуже сумніваюсь, що саме він фінансує Тягнибока. Адже не припиняв Тягнибок діяльності і тоді, коли Димінський перейшов з НУ до фракції регіонів. Якщо ж навіть припустити, що Димінський раптом одумався (його ж виключили з “Регіонів” за не голосування по рехвормі) і почав допомагати опозиції, то навіщо про це писати? Щоб підставити його під Медведчука-молодшого? Взагалі, коли одна креатура “Нашої України” (ЧУ) мочить іншу (“Свободу”), то щось не так у датському королівстві, і, на місці Ющенка, я б застосував методи Тестера (http://maidan.org.ua/n/free/1086608309) до того, хто почав цю війну.
Звинувачувати ж когось в крадіжці методу, це взагалі офтопік. Адже жоден з методів не є ноу-хау, їх давно вже вигадали ще до нас. Це те саме, що той, хто перший вийшов на демонстрацію, звинувачуватиме у крадіжці методів інші політичні сили, які зроблять те саме.
Ну і саме неприємне, що всі ці наїзди продовжувались протягом кількох днів, не зважаючи ні на примирливі заклики попуститися як з боку “ПОРИ!” в цілому, так і її окремих активістів, активіста “Спротиву” (він, правда, не представився таким, але я його знаю особисто), просто відвідувачів Майдану.
Тепер про те, що я точно знаю. Як я вже писав, названі тут прізвища молодих львівських політиків, а також аграрія Порайка, почув вперше в житті. Це зовсім не означає, що вони не мають ніякої ваги у Львові, просто я їх не знаю. Ну не можу я знати всіх у кожному місті. Сильно ними я не цікавився, лише запитав при нагоді у своїх знайомих львів”ян, які також сказали небагато. Оскільки більшість з цих знань ніяк не можна назвати фактами, то єдине, що можу сказати, що Ферштинський і Пушкарьов дійсно мають якийсь стосунок до Студентського братства (не знаю, чи мають до ЧУ), що перший дійсно є бізнесменом, а другий – завідуючим відділом по роботі з молоддю Львівського міськвиконкому. Ну і що Микола Порайко є членом Аграрної партії. Це – всі точні факти. Про все інше написане у цій гілці – не скажу, бо не знаю.
Кого я знаю, так це – Олега Кузана. Наприкінці 80-х – початку 90-х він був заступником голови Студентського братства, яке очолював Маркіян Іващишин. Брав участь у студентському голодуванні. Останній раз я бачив його понад 10 років тому і сказати, наскільки він змінився у позитивний чи негативний бік, не можу. Єдине що, так це дійсно читав у газетах, що він не допускав на прес-конференції Буняка деяких журналістів, і це не викликало в мене захвату. В принципі, участь у студентському голодуванні (як і в будь-якій іншій акції) не є індульгенцією на все життя, і зараз учасників цього голодування можна зустріти у різних таборах і взагалі поза політикою.
Що собою нині являє Студентське братство – не знаю. Знаю, що там якась досить складна структура, не всі керівники є студентами, і що купа рядових братчиків є цілком нормальними людьми. Тому претензії слід адресувати керівництву СБЛ, а не всім його членам. Знаю, що, наприклад, не всім членам СБЛ до душі припала підтримка Буняка на виборах. Та все це зараз не варте виїденого яйця і не заслуговує на розборки.
Коли ми, учасники голодування-90, перестали бути студентами, в СБ, як і в УСС, і в СУСі, відбулася певна криза, тоді зменшились вплив та активність усіх студентських організацій. Потім СБ потрапило під контроль СНПУ, потім щось там розколювалось, об”єднувалось, виходило з-під контролю СНПУ, коротше, всіх тих процесів я не знаю і знати не хочу. Дещо про це можна почитати на їх сайті (http://bratstvo.ukrbiz.net/). До речі, мені сказали, що Пушкарьов також був в СНПУ. Не знаю, чи є він там зараз, але, якщо є, то досить дивно виглядають наїзди з боку СБЛ на саму СНПУ, яка нині зветься “Свобода”. Але не хочу колупатися у цих нетрях історії та внутрішніх львівських міжусобойчиків. Так само нічого невідомо мені про розподіл грантів у Львові і т. ін. Тому перейду до Комітету “За Правду!”, оскільки я був і одним з його засновників, і членом вищого керівного органу – Президії (орган був колективним, одноосібного лідера там не було).
Якщо говорити про участь людей у різних організаціях, то згадка про участь, наприклад, у Студентському Братстві, УСС 1989-91 рр., “Україні без Кучми” викликає в людини гордість, вираз її очей міняється, постава випростується. На жаль, з “Заправдою” не так. Ні, очі не опускаються додолу, ніхто не соромиться (нічого поганого “Заправда” не зробила), більше того, про свою особисту участь майже всі згадують також із гордістю, але ось гордості за організацію нема. І згадка про Комітет викликає чомусь зітхання, бо, якщо в інших організаціях згадується лише хороше, то в “Заправді”, окрім боротьби, згадуєш і амбіції, і нещирість, і меркантилізм, і все інше, що і призвело до її переходу у небуття. Якщо всі інші названі мною організації пішли у небуття самі по собі, бо змінився час чи ситуація, то “Заправда” зникла під акомпанемент сварок і скандалів.
Все що написано у гілці “Чиста Україна – хто вони?” (http://maidan.org.ua/n/free/1086473156) про “Заправду” є і так, і трохи не так з обох боків. Проблема надмірної відданості бренду з боку СБ якась, наскільки я пам”ятаю, була, але далеко не така велика, як описав це Колишній заправдівець (http://maidan.org.ua/n/free/1086517533). Якби там було щось серйозне, я б точно не забувся. Пам”ятаю, що була у 2002-му році спроба зондування СБ на предмет створення широкої загальноукраїнської організації, і тоді знову з вуст керівників СБ пролунала проблема бренду . Та це була просто розмова (не зі мною), і я навіть не закидаю таку позицію братчикам. Можливо, над ними тяжів негативний досвід “Заправди”.
Однак такого, щоб СБ протиставляло себе “Заправді”, не брало участі у створенні Комітету чи в мітингах після арештів 9 березня, не було. Можливо хтось щось там і казав, виставляв якісь умови, однак, якщо таке навіть було, то хіба що на рівні особистих розмов і побажань, а не якихось рішень чи узгодженої позиції. Братчики, як і всі студенти, масово брали участь і у створені “Заправди”, і у всіх її акціях. однак участь СБЛ в “Заправді” все ж дуже сильно перебільшена.
Якщо прочитати, що пише про “Заправду” СБЛ, то виходить, що саме вони складали основний актив, зіграли найбільшу роль у створенні “Заправди” тощо (http://maidan.org.ua/n/free/1086607599). Насправді це було не так. Ні, не хочу нічого сказати поганого щодо участі братчиків у “Заправді”, просто тут яскраво спостерігаємо спробу привласнення минулого, яке, насправді, однаковою мірою належить багатьом і багатьом. Мені здається, що хлопці самі щиро увірували у свою виняткову роль, але ж не мені вони будуть це розповідати, бо я навіть по тому, що тут вони написали, бачу, що в цілому про “Заправду” їм невідомо, і вони дивляться на неї лише зі своєї невеличкої дзвіниці. Так буває, коли твоя ділянка здається тобі пупом землі. Якщо ж це не так, то справи набагато гірші. Оскільки тоді виходить, що хлопці свідомо брешуть, а не просто ляпають язиком, не думаючи.
Так ось, нагадаю цим хлопцям (а може й відкрию їм істину), що сама назва та ідея “За правду!” була витворена аж ніяк не у Студентському братстві, яких тоді, до речі, було три, а старшими товаришами з середовища тієї частини ЛОО ПРП, куди входили народний депутат Тарас Стецьків та власник “Дзиги” і “Львівської газети” (газета з”явилась вже після “Заправди”) Маркіян Іващишин. А поштовхом до цього, скажу нескромно, було моє звернення “Всім! Всім! Всім!” (http://maidan.org.ua/n/lib/1007062197) 18 грудня 2000 року, де я у досить наполегливій формі закликав своїх спільних з Георгієм Гонгадзе знайомих вийти на вулиці. При цьому я не приписую собі якусь виняткову роль у виникненні Комітету, бо вона такою не була. Найбільшу роль у створенні “Заправди” все ж відіграли Тарас із Мареком попри все те, що їм можна (і дійсно можна) закинути. І перші наліпки з”явилися вже у січні 2001-го.
Ні в якому разі не хочу сказати, що братчики нічого не зробили. Зробили і дуже багато. Однак все ж не було такого, як вони написали на власному сайті: “У грудні 2000 року СБ стало кадровою базою для створеного ГК “За правду!”. Фактично, молодіжне крило ГК “За правду!” складалось з членів СБ” (http://bratstvo.ukrbiz.net/). Бо тоді в “Заправді” у Львові були і творили її всі – і СБ, і “Молода Просвіта”, і Пласт, і молодіжні партійні організації, а переважну більшість заправдистів складали студенти, які не були членами жодної партії та організації. Навіщо писати про виняткову роль СБЛ у творенні “Заправди”, коли самі на своєму сайті пишете, що три студентських братства об”єдналися в єдине Студентське братство Львівщини лише в березні 2001 року, при тому, що самі згадуєте про участь 400 студентів зі Львова у поході 26 лютого. А перші студенти з наліпками “За правду” прибули до наметового містечка ще у січні.
Не належав до жодного СБ, наприклад, редактор “Газети” Сергій Смірнов, не належав до них Андрій Гусак, який фактично тягнув на собі всю виконавчу й матеріально-господарську діяльність “Заправди”, чого ви, напевно, просто не бачили, не належали до СБ Олег Сорочкін і Віталій Загайний. Відразу хочу упередити ваше можливе обурення, бо до останнього я ставлюся, мабуть, більш негативно, ніж ви. Але, попри його не саму ідеалістичну мотивацію і подальшу поведінку (проти якої виступити, коли ще “Заправда” була потужною організацією, ви, до речі, побоялись), не можу не визнати його титанічної роботи під час створення Комітету у Львові.
Офіс “Заправди” дійсно спочатку розміщався в офісі одного з СБ. Хоча це все ж був не зовсім офіс, а скоріше тусовка, хоча я ні в якому разі не збираюся применшувати її роль. Просто тоді рух був настільки потужним, що офісу і не треба було. Перша ж спроба реальної структуризації Комітету відбувалася вже в офісі на Кривій Липі, хоча, на жаль, ні до чого не призвела. Завадили ті самі амбіції та заздрощі після перших успіхів, які я спостерігаю у Львові і сьогодні.
А взагалі перечитайте уважно свій сайт (http://bratstvo.ukrbiz.net/) і сайт “ПОРИ!” (http://kuchmizm.info) і спитайте себе, хто більше заявляє претензій на правонаступництво “Заправди”. Так отож. Навіщо ж брехати?
Знову процитую ваш сайт http://bratstvo.ukrbiz.net/: “Після відходу СБЛ від ГК “За правду!” відбувся його повний занепад, що, зокрема мало вплив на опозиційні процеси в регіоні.”
Після цього виникає питання: “А навіщо ви розвалили таку хорошу організацію, створення якої приписуєте собі, і негативно вплинули на опозиційні процеси в регіоні?
Я знаю наперед вашу відповідь. От у вас на сайті написано: “У квітні – травні відбувся поступовий відхід від ГК “За правду!”, пов’язаний з невизначеністю мети його існування, спробами “старших комітетників” використати молодий актив, незрозумілою позицією лідерів опозиції”. Не сперечатимусь з вами, а просто задам питання: “Чого ж ви, які стверджуєте, що складали кістяк “Заправди” і кадровий потенціал, не послали цих старших подалі і не врятували Комітет?”
Забулися як було? Так я нагадаю.
У Києві студентами була створена Група по демократизації Комітету “За правду!”, яка вимагала збільшення впливу молоді в Комітеті, допущення студентів до прийняття рішень, введення їх до Президії Комітету. Чого ж ви не підтримали цю ініціативу, коли це питання постало у Львові? Чому ви, шепочучись незадоволено по закутках, побоялися відверто виступити за реформу в “Заправді”, якої прагнули, а “боролися” з ситуацією мовчки, своєю бездіяльністю, поступово відходячи від Комітету? А тепер хвалитесь у себе на сайті, що з вашим відходом “Заправда” перестала існувати. Чому до цієї групи по демократизації серед львів”ян, які до неї вступили, не виявилося жодного братчика?
А тепер скажіть, хто з членів Президії “Заправди” найбільше підтримував ініціативи молодих по реформуванню Комітету. Якщо не знаєте, я вам повідомлю, якщо забули – нагадаю. Можете і самі попитати. Бо це був я. Іще мене підтримували Володимир Чемерис, Петро Шеревера та іноді Євген Ґудзь, єдиний студент в Президії (студент Могилянки). Але вони не проявляли такої активності, оскільки відчаялись щось змінити у “Заправді”, тоді як я намагався це зробити до кінця. Як ідіот, коли більшість із вас мовчали, я піднімав питання, які молоді просили мене поставити. Але під час обговорення ці молоді тупо мовчали, і виходило, що я не міг нічого відповісти тому ж Загайному. Коли він чи інші казали, що я каламучу воду, бо он, молоді нічого не вимагають, а я чогось кіпешую. А молоді (не всі, звичайно, але більшість, переважна більшість) ховалися за моєю спиною і забували при вигляді старших слова, які казали мені. При тому, що я вимагав не для себе (я ж був старшим, і мене нібито все мало влаштовувати), а для вас, молодших. Навіть пропонував полишити своє місце в Президії, якщо на моє місце поставлять якогось студента. На першу пропозицію багато хто погоджувався, а от на другу – ні. Згадайте останню розширену Коордраду в прес-клубі Ржавського, що біля Верховної Ради. Згадайте, коли на вас, молодих, старші не звернули уваги, і жодна озвучена нами вами пропозиція не пройшла, хто покинув Раду на знак протесту? Я, Чемерис і Шеревера. Ґудзь і той залишився. Жоден львівський студент і деякі київські не вийшли, а залишилися мовчки ковтати образи. Ні, трохи брешу. Кілька вийшли, але потім тихенько повернулися назад. І лише один студент (саме зі Львова, зараз він у “Спротиві” і на Майдані), здається, не повернувся. Спитаю його при нагоді, бо був такий розчарований “сміливою” по закутках і боягузливою насправді молоддю, що не зауважив, чи повернулися всі, хто вийшов спочатку, а чи хтось знайшов у собі сміливість піти до кінця. Отакі ви бійці, які раптом чомусь вирішили мені щось негативне закинути.
Що стосується 9 березня, то в мене просто не вистачає... Ні, не образи чи злості. Огиди. Якби я був таким ницим, як ви, то міг би сказати, що львівських студентів масово заарештовували саме за приналежність до “Заправди”, а не за якісь дії, і що дехто з них потрапив під роздачу випадково, оскільки погодився стати делегатом з”їзду (мені тільки не кажіть, що делегатів ретельно обирали голосуванням на конкурсній основі, добре?), бо це було можливістю на шару з”їздити до Києва. Були такі, не сперечайтесь, особисто знаю. Але я ніколи такого не скажу хоча б тому, що для багатьох з них ці арешти стали переломним моментом у житті, зробивши з них справжніх опозиціонерів. І ще тому, що виокремлення деяких випадкових кине тінь на всіх студентів-заправдівців. І ще тому, що це було б просто свинством розпатякувати, що хтось не заслужив арешту, а його випадково мєнти зробили героєм. Тому я поважаю всіх заправдівців, які того дня приїхали до Києва і стали жертвами репресій. І тих, хто не став, теж поважаю, бо це вони потім піднімали Львів на протест, вони приїздили 9 квітня на похід Правди.
Щодо мене, то десятки учасників тих подій знають, що і де я робив у той день. І це заснято на всі плівки, і це можна легко розпитати у багатьох людей. Можете спитати в нардепів Луценка, Семенюк, Стецьківа, Чорновола, Шкіля, можете спитати в Чемериса, в політв”язнів, які повиходили з тюрем, Сашка Ротаєнка, з яким ми кинулися захищати Валентину Семенюк, яку мєнти вдарили в обличчя, з чого все і почалось. Можете у багатьох своїх знайомих спитати. Я все ж таки був керівником прес-центру УБК тоді, якщо не знаєте, тому довести свою присутність у всіх гарячих місцях мені не важко, занадто багато свідків маю.
Я трохи полегшу вам завдання і розповім, що в ніч на 9 березня на заклик народного депутата Філенка (він заявив, що ФНП не пустить Кучму до пам’ятника Шевченку) я прийшов не пускати Кучму під пам’ятник. Окрім мене туди прийшло аж 4 людей: Володимир Лесик, Олег Бойко з УНСО (відбув свій термін у в”язниці за 9 березня), соціалістка з Миколаєва та пізніше Юрій Луценко, який і повідомив, що, оскільки ФНП не підкріпив слова Філенка жодним порухом пальця, СПУ вирішило скасувати приїзд своїх людей на цю акцію, бо їх все одно не вистачить. А прийшов він тому, що одному осередку з Вінниччини забули повідомити, і вони вже виїхали.
А під ранок прибуло 2 тисячі міліціонерів і нас акуратно, без застосування насильства просто виштовхнули звідти масою. А, коли почалися сутички, то мою участь у них ви можете побачити на фотоплівках, а їхні наслідки дізнатися в Ірпінській поліклініці. Бо тоді мені наші доблесні правоохоронці вибили чотири диски з хребта, і цьому також є багато свідків, в т.ч. і серед ваших знайомих. Можете спитати про це у Андрія Гусака, бо кілька днів я іще якось ходив і випустив тоді ще номер “Газети” (я був редактором київського випуску), а потім ноги відмовили, і більше тижня я валявся як інвалід, і Марек Іващишин вам може підтвердити, що я хотів взяти у нього 100 доларів на лікування, але не взяв, бо після уколів попустило, і я зміг рухатись і рухаюся успішно досі, хоча диски так і не вправив – не знайшов часу. І вони самі поступово стали на місце, хоча іноді ще дають про себе знати. І про це знає купа людей, серед яких, гадаю, є і наші спільні знайомі. Їх не може не бути, бо мене тоді відвідувало вдома чимало людей.
До речі, саме за участь у сутичках відбулися арешти саме унсовців та заправдівців, бо це були дві організовані сили, які брали участь у сутичках біля університету (на Банковій заправдівців як організованої сили не було). А керував колоною студентів під університетом, між іншим, Влад Каськів, на якого ви теж тут наїжджаєте.
Спитайте у ваших львівських старших товаришів, чому ми запізнилися на з”їзд (бо йшли на нього з Банкової). Спитайте у Стецьківа з Чорноволом, що сталося після з”їзду, коли ми засідали робочими групами. А тоді прибігли до унсовці до мене (бо Чемерис уже пішов, а нікого іншого вони більше не знали) і розповіли про масові арешти (львівських студентів тоді іще не почали гребти), і Стецьків з Чорноволом вам розкажуть, що я пішов з ними, а унсовці розкажуть, як я виводив їх з заповненого міліцією центру групками вуличками і відправляв, кого в Ірпінь (спитайте, у якого родича Шевченка ночували в Ірпені Сергій Гальчик та Орися Добко), кого на квартири до киян. Спитайте в командира львівських унсовців Остапа Козака, бо вже пізно вночі на його очах я забрав останню групу і пішки довів їх до Московської площі, а звідти вже на таксі повіз до своїх знайомих (навіть не пам”ятаю, чи пішов з тією групою тоді сам Остап, чи залишився з Чемерисом, якому мєнти розбили голову). Взагалі, спитайте у політв”язнів, які вже повиходили, що вони про мене думають. І бажання ляпати просто так язиками у вас швиденько відпаде.
Що ж до арештів, то якщо ви дійсно брали участь в студентському поході 26 лютого, то згадайте, що він починався у студмістечку Київського університету ім. Шевченка, де на мітингу у досить специфічній формі було оголошено про мій арешт. Петро Шеревера сказав: “Заарештували Михайла Свистовича, батька трьох дітей”
Знаєте хлопці, невдячна ця справа на мене наїжджати (безкоштовна порада №2). Бо ні за 9 березня, ні за весь період УБК чи “Заправди” наїхати на мене просто нема за що. Адже, як керівник прес-центру УБК, я постійно був у когось на очах. І не зробив жодного навіть найменш паскудного вчинку. Ще й іншим не давав цього робити.
Не буду наводити далі свої “подвиги”, а скажу вам одне (безкоштовна порада №3): ні арешти 9 березня, ні інші арешти, ні участь в УБК чи “Заправді” не є індульгенцією та квитком в історію ні для вас, ні для мене, ні для будь-кого іншого. Бо, на жаль, як і учасників голодування 1990-го, так і учасників УБК чи “Заправди” можна сьогодні зустріти у різних таборах. І, якщо ви відносите себе, як і я, до табору опозиційного, то воюйте з владою, а не влаштовуйте зачистки іншим, які роблять те саме. До речі, у гілці “Чиста Україна – хто вони?” (http://maidan.org.ua/n/free/1086473156) один з тих, хто радить вам попуститись, є львівським студентом, який також був тоді заарештований, і якому мєнти зламали ребро.
Закінчу ж я не так патетично, а тим, що я ще знаю. А знаю я, що ЧУ – це проект, з яким з”явилися до “Нашої України” її члени. І складовими цього проекту є частина МНК і Студентське братство Львівщини. І саме в НУ виділили гроші на листівки. І гроші за розклейку платили. Може не всюди, але такі випадки були не поодинокі. І не треба скаржитись на мене до НУ про розкриття цього секрету, бо – не допоможе. Не командує мною НУ. Навіть Віктор Андрійович не командує, хоча на цьому тижні я, сподіваюсь, зроблю йому особисто одну потрібну йому послугу. Але це добровільно, а не за наказом. Бо на нього несправедливо наїхали.
А тримати витоки ЧУ у секреті, як то наказав хтось із нашоукраїнської верхівки за вашою підказкою, немає сенсу. По-перше, це й так уже знають всі, кому не ліньки, по-друге, на фіга такі люди, як ви, Ющенку потрібні? Чи не краще його попередити, з ким насправді він має справу (я з точки зору моралі та спрямування вектору вашої боротьби)? І може він знайде краще застосування коштам, яких гостро не вистачає доля діяльності місцевих організацій, районних штабів, але й ці рештки розтягуються численними конкуруючими організаціями, які плодяться навколо НУ і конкурують між собою всупереч азам політики, які вимагають, що організація має бути одна, і молодіжне крило її має бути також одне. А тут, куди оком не кинь, то Рух свої листівки роздає, то КУН газету випускає, то УНП, то ЗУЗЮ, то Коаліція молоді “Нашої України”, тепер ще ЧУ. І це все замість того, щоб забути про свої назви хоча б до президентських виборів і виступати під одним брендом НУ, маючи одну, а не десять молодіжних організацій.
Андрію, якого я не знаю, на пошту я надішлю іще додаткові свої відомості. Не хочу їх тут публікувати, я ж не воюю з НУ. Тому і цю річ не публікую на першій сторінці Майдану і не розсилаю по ЗМІ. Але, якщо продовжуватимете чистити опозицію замість влади, опублікую все, що знаю. На першій сторінці з розсилкою.
А якщо НУ ображатиметься, то так і скажу: довели мене такі і такі люди. І надам Службі безпеки “Нашої України”, яка ну дуже любить і поважає Майдан, ті дані, які ви залишили, дописуючи на Майдан. Хай перевірять, чи правильно я вирахував особи цих людей. Хоча навіть без перевірки я бачу, що правильно (інтернет – сильна штука!). І після цього я дуже сумнівась, що хтось із вас отримає хоча б копійку фінансування зі штабу “Нашої України”. Або інакше станеться. ЧУ залишать, а от Андрія з Остапом Вишнею викинуть звідти геть за дискредитацію. Я можу навіть попросити про це. Думаю, що декому з НУ це може навіть сподобатися. Наприклад, Тягнибоку
Бо я б вам, на їх місці, нічого б не дав. Бо навколо є купа більш моральних, щирих і менш підступних нашоукраїнців. Та навіть ті старші (Стецьків, Іващишин, Гусак, Смірнов тощо), через “поганість” яких ви, як самі стверджуєте, залишили “Заправду”, є набагато і моральнішими, і ефективнішими, і кориснішими для України за вас. Вони б до такого, як ви у гілці “Чиста Україна – хто вони?” (http://maidan.org.ua/n/free/1086473156), навіть за мільйон долярів і гарантоване довічне народне депутатство не дійшли б. Бо ви можете багато і навіть часом справедливо нарікати на те що вас збираються використати, але, впевнений, що, як тільки у вас з”явиться така можливість, ви будете використовувати інших набагато більше. І взагалі трактовка слова “використати” у Львові досить своєрідна і також віддає далеко не ідеалістичним душком. Але це вже окрема розмова.А вам можу хіба що подякувати за наїзд, бо давно я нічого не писав фундаментального. Маю на увазі не цей “твір”, а статтю, яку збираюсь тепер нашкрябати. Ні, не про вас, а про бренди і революцію.
Відповіді
2004.06.15 | Правник
Занадто лаконічно ;), але в біса конструктивно (-)
2004.06.15 | Хтось
От так, хлопці, не розчаровуйте у собі хороших людей :) (-)
2004.06.15 | Nemo
Капець. Ото вже вони тебе дістали, що ти стільки роботи зробив!
Я навіть уваги не звернув на ту гризню, але тепер, завдяки аналізу Свистовича, маю повне уявлення про ЧУ.Що ж, чим ближче до виборів, тим більше клонів реальних політичних партій та громадських організацій ми будемо бачити. Замість реальної роботи над тим, як опозиції перемогти на виборах клани, нам будуть підкидати купу "архіважливих" тем: "засилля" жидів, що хочуть "занепастити" Україну", "українська мова - чайка при битій дорозі", "великий русский язык "вымирает" на Украине", "сусідня опозиційна організація "вкрала" наші ідеї, тощо. Для них головне щоб ми реагували і не займалися ділом
2004.06.15 | Михайло Свистович
А таки дістали.
Тим більше, що уже два дні болить спина2004.06.15 | Тестер
Re: А тепер молоді свистуни
перечисляйте чи передавайте з оказією пану Свистовичу, вибачайте за каламбур, але вже таке прізвище в Михайла, мінімум по сто гривень, за час потрачений на ваше виховання і науку.Якщо у вас є трохи совісті, а не нахрапу і апломбу.
2004.06.16 | Михайло Свистович
Не це мені потрібно, пане Тестере.
Тестер пише:> перечисляйте чи передавайте з оказією пану Свистовичу, вибачайте за каламбур, але вже таке прізвище в Михайла, мінімум по сто гривень, за час потрачений на ваше виховання і науку.
Не гроші і навіть не вибачення мені потрібні. Я взагалі не люблбю, коли переді мною вибачаються. Бо все це - слова. Мені потрібно, щоб люди змінили поведінку, оце є найкращою сатисфакцією, а не 100 чи 100 тисяч гривень.
Зараз в мене є цікава ситуація з одною дівчинкою. Вона вже разів 5 просила у мене пробачення, але продовжує робити те саме, точніше продовжує не робити того, за що (за нероблення) просить вибачення. Це можна порівняти з ситуацією, коли тобі стали на мозоль і продовжують на ньому стояти, при цьому вибачаючись, обзиваючи себе і т.д.
Хочеться вірити, що така поведінка братчиків спричинена емоціями, а може і молодістю (хоча я скептично ставлюсь до проголошення молодості недоліком, вже у 18 людина є цілком дорослою). Сподіваюсь, що вони зміняться якщо не в душі, то хоча б в зовнішніх проявах своїх бажань.
2004.06.15 | Ірландець
Так, Михайло каже правду
Принаймі на рахунок, 9-го то можу сказати, що мене він фактично врятував від виключення з універу. Бо якби замели то, посадити можливо б і не посадили, а от з дипломом, який я через два місяці мав отримати прийшлося б розпрощатися. І ще, він там бігав, допомагав ув"язненим,тим хто в лікарні, там Ляховичу тощо. І це в той час, коли всі на сраку впали і перелякано ховалися, боячись репресій. Ті ж самі керовніки "За ПРПравду"(Чем не в рахунок:-)).2004.06.16 | Михайло Свистович
Слухай, а ти хто?
Ірландець пише:> Принаймі на рахунок, 9-го то можу сказати, що мене він фактично врятував від виключення з універу. Бо якби замели то, посадити можливо б і не посадили, а от з дипломом, який я через два місяці мав отримати прийшлося б розпрощатися. І ще, він там бігав, допомагав ув"язненим,тим хто в лікарні, там Ляховичу тощо.
Ляховича я тоді знайшов у лікарні і мені вдалося за рахунок нахабства, посвідчення помічника нардепа і недосвідченості мєнтів (або може їх просто не встигли проінструктувати) не лише проникнути до нього в палату, але й поговорити без зайвих вух, що було дуже важливо. Наступного дне мене навіть до палати не допустили, хоча я все одно знайшов спосіб комунікації з ним
Напиши мені на мило, хто ти. Бо під час моєї поїздки про тебе читачі форуму питали в різних містах (в позитивному смислі). Ти взагалі був у цієї категорії читачів найбільш популярним. На другому місці Магда.
2004.06.17 | Хтось
Таки питалися :) (-)
2004.06.16 | Юрій Вадимович Шеляженко
Служба безпеки “Нашої України”: що це, де читати?
Вперше чую про СБНУ. Можна дізнатись докладніше?2004.06.16 | Стовогнів
А от, мля, замість читати, писати і взагалі...
...е-е-е, говорити іноді можна й мішки потягати - встаньте-но, дядьку, підіть на Поділ і розвідайте, а потім нам розкажіть.2004.06.16 | Михайло Свистович
Це ті, хто відповідає за збереження внутрішніх таємниць і
безпеку учасників НУ. Почитати де, не знаю.Юрій Вадимович Шеляженко пише:
> Вперше чую про СБНУ.
Мої спвівчуття. Кожна партія має таку службу. І правильно робить.
> Можна дізнатись докладніше?
Від мене - не можна. Я не журналіст, який прагне оприлюднити будь-що. З НУ не воюю. Якщо ця Служба буде вечорами чистити кишені перехожих - інша справа. Поки ж у мене немає інформації про те, що вони роблять якісь чорні справи, я про них писати не буду. Тим більше, що й нічого не знаю про їх роботу, бо вона мене не цікавить. Та й вони про це не розкажуть. І правильно зроблять. Якби я там працював, то навіть дружині б не розповідав нічого.
2004.06.20 | анатолий
рчто-то уж очень они на Вестерн-Юнион смахивают своими цветами
черный и желтый.