"ПОРА!" розпочала нову акцію на Полтавщині.
06/19/2004 | ПОРА!
17 червня 2004 р. на Полтавщині стартувала акція "Десятиліття кучмізму в Україні".
Активісти громадянської кампанії "ПОРА!" розпочали цю акцію з виборчого округу №151, в якому 20 червня 2004 року відбудуться проміжні вибори народного депутата України. Активісти кампанії роздають листівки, клеять наліпки, роз’яснюють свою позицію жителям області.
Також молоді люди (а “ПОРА!” переважно складається з молоді) закликають людей прийти на вибори, щоб їх пасивністю не скористалися кучмісти, і пояснюють, що уособленням кучмізму на виборах у 151-му виборчому окрузі є підтримуваний владою голова правління відкритого акціонерного товариства "Полтавагаз", член Партії регіонів Олексій Лелюк, за якого ні в якому разі не слід голосувати.
Акція "Десятиліття кучмізму в Україні" триватиме в області три дні і пройде у Полтаві, Карлівці, Чутовому, Машівці та інших районних центрах області.
Контактний телефон кампанії “ПОРА!” на Полтавщині – 8-067-376-26-05 (Тарас)
Пропонуємо вашій увазі одну з листівок кампанії “ПОРА!”, яка розповсюджується зараз на Полтавщині:
ДЕСЯТИЛІТТЯ КУЧМІЗМУ В УКРАЇНІ
Українцям в часі державної незалежності вдалося прожити без Кучми лише один неповний рік –
в жовтні 1992-го Леонід Кучма став прем'єр-міністром України. Верховна Рада на його ж вимогу надала йому майже диктаторські повноваження, відсунувши на задній план тодішнього президента Кравчука. Прем’єру Кучмі дали право випускати декрети, які мали силу Законів України. Хто б міг подумати, що цим для України починається довга і безрадісна епоха кучмізму?
По сьогодні, лише з кількамісячною перервою у 1993-1994 році, Леонід Кучма керує Україною. Однак похвалитися він може лише тим, що, попри його керування, Україна все ще існує як держава. Все інше, що ганьбить Україну перед цілим світом і робить нестерпним життя для мільйонів наших громадян, можна вважати наслідком дванадцятилітньої діяльності або бездіяльності Леоніда Кучми на посадах спочатку прем'єр-міністра, а потім президента України.
Все це він це робив не сам, бо без співучасті або ж потакання інших навряд чи зміг би досягти в Україні такого ж “результату”, який дають лихоліття війни. Зупинені і розграбовані підприємства, мільйони “біженців” з України, деморалізовані чиновники, залякані судді і безцеремонні кримінальники – все це ми бачимо щоденно і все це можна називати кучмізмом.
Свою силу кучмізм побудував на збідненні простих українців, на найнижчій у Європі середній заробітній платні, на пропагуванні серед українців невіри у свої сили, розчаруванні в демократії, справедливості, на роздрібненні і пересварюванні опозиційних партій. Ось що робить українців безсилими і залежним від подачок і свавілля влади.
У грудні 1992-року Кучма своїми декретами впровадив обмеження зарплат і одночасно започаткував небачену інфляцію українських грошей. Цими ж декретами були встановлені величезні штрафи для керівників підприємств, які пробували збільшувати суму зарплати відповідно до інфляції. Тому, починаючи з 1993 року, на державних підприємствах в Україні зарплату просто перестали платити. Зима 1993 року для багатьох українців несподівано стала початком злиденного життя, яке для значної частини наших громадян триває і по сьогоднішній день.
У грудні 1992 року Кучма впровадив варварські податки, які зупинили цілі підприємства і галузі. Кучма зруйнував систему управління державною власністю і заохотив безцеремонне розграбування цієї власності державними чиновниками, директорами заводів та кримінальними зграями. Чи не найвражаючим “досягненням” кучмізму стала ліквідація у 1993-2004 роках 15 млн. робочих місць в Україні і виїзд з неї в пошуках роботи 7 млн. наших співгромадян..
Кучмізм – це роки, які багато громадян України вважають втраченими для себе. Це – зруйновані надії, зіпсований авторитет нашої країни у світі та закриті двері у Європу.
Кучмізм – це нахабне перекручування очевидних понять, знущання над загальнолюдськими нормами і цінностями, це називання сфальшованих або підкуплених виборів демократією, погрому промисловості – реформами, пограбування державного майна – приватизацією, а рішень продажних або заляканих суддів – справедливістю.
Кучмізм – це дванадцятирічна економічна і врешті звичайна війна з власним народом, про що свідчить щорічне скорочення армії і щорічне збільшення численності різноманітної міліції, поліції та інших каральних органів.
Кучмізм – це звуження незалежності України лише до “незалежності” державної влади від власного народу. Все решта розпродається або віддається за так усім, хто має силу і гроші.
Кучмізм – це свідоме розбещування державних службовців, заохочення їх, в тому числі і навмисно нікчемною зарплатою, до корупції та розкрадання державного майна, внаслідок чого вони стають залежними та нездатними до морального опору. Це – піраміда влади , яка змушує “красти і ділитися” всіх, хто в неї включений.
Кучмізм – це винесення на вершину влади людей з кримінальним минулим і намагання за всяку ціну зробити їх наступниками президента Кучми.
Кучмізм не так просто побороти, але ніхто з нас не зобов'язаний його сприймати поважно, вірити його брехні, співдіяти в його неподобствах. Ми можемо ігнорувати його, висміювати, і врешті маємо право йому помститися – проголосувати на виборах за тих, кого кучмісти найбільше ненавидять і поборюють, і проти тих, кого кучмісти всіма силами проштовхують до влади.
Ми маємо право зробити так, аби в цьому році епоха кучмізму в Україні нарешті закінчилася!
http://kuchmizm.info/weblog/archives/000095.html#more
Активісти громадянської кампанії "ПОРА!" розпочали цю акцію з виборчого округу №151, в якому 20 червня 2004 року відбудуться проміжні вибори народного депутата України. Активісти кампанії роздають листівки, клеять наліпки, роз’яснюють свою позицію жителям області.
Також молоді люди (а “ПОРА!” переважно складається з молоді) закликають людей прийти на вибори, щоб їх пасивністю не скористалися кучмісти, і пояснюють, що уособленням кучмізму на виборах у 151-му виборчому окрузі є підтримуваний владою голова правління відкритого акціонерного товариства "Полтавагаз", член Партії регіонів Олексій Лелюк, за якого ні в якому разі не слід голосувати.
Акція "Десятиліття кучмізму в Україні" триватиме в області три дні і пройде у Полтаві, Карлівці, Чутовому, Машівці та інших районних центрах області.
Контактний телефон кампанії “ПОРА!” на Полтавщині – 8-067-376-26-05 (Тарас)
Пропонуємо вашій увазі одну з листівок кампанії “ПОРА!”, яка розповсюджується зараз на Полтавщині:
ДЕСЯТИЛІТТЯ КУЧМІЗМУ В УКРАЇНІ
Українцям в часі державної незалежності вдалося прожити без Кучми лише один неповний рік –
в жовтні 1992-го Леонід Кучма став прем'єр-міністром України. Верховна Рада на його ж вимогу надала йому майже диктаторські повноваження, відсунувши на задній план тодішнього президента Кравчука. Прем’єру Кучмі дали право випускати декрети, які мали силу Законів України. Хто б міг подумати, що цим для України починається довга і безрадісна епоха кучмізму?
По сьогодні, лише з кількамісячною перервою у 1993-1994 році, Леонід Кучма керує Україною. Однак похвалитися він може лише тим, що, попри його керування, Україна все ще існує як держава. Все інше, що ганьбить Україну перед цілим світом і робить нестерпним життя для мільйонів наших громадян, можна вважати наслідком дванадцятилітньої діяльності або бездіяльності Леоніда Кучми на посадах спочатку прем'єр-міністра, а потім президента України.
Все це він це робив не сам, бо без співучасті або ж потакання інших навряд чи зміг би досягти в Україні такого ж “результату”, який дають лихоліття війни. Зупинені і розграбовані підприємства, мільйони “біженців” з України, деморалізовані чиновники, залякані судді і безцеремонні кримінальники – все це ми бачимо щоденно і все це можна називати кучмізмом.
Свою силу кучмізм побудував на збідненні простих українців, на найнижчій у Європі середній заробітній платні, на пропагуванні серед українців невіри у свої сили, розчаруванні в демократії, справедливості, на роздрібненні і пересварюванні опозиційних партій. Ось що робить українців безсилими і залежним від подачок і свавілля влади.
У грудні 1992-року Кучма своїми декретами впровадив обмеження зарплат і одночасно започаткував небачену інфляцію українських грошей. Цими ж декретами були встановлені величезні штрафи для керівників підприємств, які пробували збільшувати суму зарплати відповідно до інфляції. Тому, починаючи з 1993 року, на державних підприємствах в Україні зарплату просто перестали платити. Зима 1993 року для багатьох українців несподівано стала початком злиденного життя, яке для значної частини наших громадян триває і по сьогоднішній день.
У грудні 1992 року Кучма впровадив варварські податки, які зупинили цілі підприємства і галузі. Кучма зруйнував систему управління державною власністю і заохотив безцеремонне розграбування цієї власності державними чиновниками, директорами заводів та кримінальними зграями. Чи не найвражаючим “досягненням” кучмізму стала ліквідація у 1993-2004 роках 15 млн. робочих місць в Україні і виїзд з неї в пошуках роботи 7 млн. наших співгромадян..
Кучмізм – це роки, які багато громадян України вважають втраченими для себе. Це – зруйновані надії, зіпсований авторитет нашої країни у світі та закриті двері у Європу.
Кучмізм – це нахабне перекручування очевидних понять, знущання над загальнолюдськими нормами і цінностями, це називання сфальшованих або підкуплених виборів демократією, погрому промисловості – реформами, пограбування державного майна – приватизацією, а рішень продажних або заляканих суддів – справедливістю.
Кучмізм – це дванадцятирічна економічна і врешті звичайна війна з власним народом, про що свідчить щорічне скорочення армії і щорічне збільшення численності різноманітної міліції, поліції та інших каральних органів.
Кучмізм – це звуження незалежності України лише до “незалежності” державної влади від власного народу. Все решта розпродається або віддається за так усім, хто має силу і гроші.
Кучмізм – це свідоме розбещування державних службовців, заохочення їх, в тому числі і навмисно нікчемною зарплатою, до корупції та розкрадання державного майна, внаслідок чого вони стають залежними та нездатними до морального опору. Це – піраміда влади , яка змушує “красти і ділитися” всіх, хто в неї включений.
Кучмізм – це винесення на вершину влади людей з кримінальним минулим і намагання за всяку ціну зробити їх наступниками президента Кучми.
Кучмізм не так просто побороти, але ніхто з нас не зобов'язаний його сприймати поважно, вірити його брехні, співдіяти в його неподобствах. Ми можемо ігнорувати його, висміювати, і врешті маємо право йому помститися – проголосувати на виборах за тих, кого кучмісти найбільше ненавидять і поборюють, і проти тих, кого кучмісти всіма силами проштовхують до влади.
Ми маємо право зробити так, аби в цьому році епоха кучмізму в Україні нарешті закінчилася!
http://kuchmizm.info/weblog/archives/000095.html#more