Кучмізм? Пора це змінити!
06/21/2004 | ПОРА!
Львів"яни мали нагоду довідатись про досягнення Леоніда Кучми на посаді президента України.
Така можливість з’явилась завдяки всеукраїнській акції “Десять років кучмізму”, яку проводила громадянська кампанія “ПОРА!”.
Це була виставка вирізок із газет, на котрих представлено кризові явища, які назбирались в Україні за останні десять років, себто саме за часів панування Кучми.
У Львові акція відбулась на вихідних (19.06 – 20.06.2004): в суботу, ввечері, перед Театром опери та балету ім. С. Крушельницької та в неділю, вранці, біля Домініканського Собору.
Перед початком акції виставкові стенди були покриті чорною тканиною — щоб заінтригувати людей і водночас налаштувати їх на серйозне сприйняття. Рівно о 20:00 виставка відкрилась для перегляду під звуки потяга, який їде. Саме така музика була підібрана, щоб нагадати людям, що всі ми їдемо в одному потязі “Україна” і що вже пора міняти його напрямок. І хоч під час акції було добре видно — поряд із стендами запалали лампадки. Це символізувало те, що в Україні правду важко знайти навіть в день із свічкою.
На виставку прийшло багато старших людей. Вони уважно перечитували статті на стендах і активно обговорювали побачене. Звичайно, що й молодь “не пасла задніх”. Зокрема були такі студенти, які захотіли долучитись до “ПОРИ!” І безперечно, що дуже цікавими були дискусії молодих та старших людей довкола побаченого ними на виставці. Скажімо, декотрі старші обурювались тим, що ця акція дискредитує Україну як державу. Однак молодь доводила своїм співрозмовникам, що проблема не в самій державі, а конкретно в керівництві.
Глядачі виставки також мали можливість висловитись на окремому стенді. Насамперед люди писали про те, що пора вже подолати страх та байдужість. Вельми гостро ставилось питання патріотизму — автори написів писали про потребу підняття національної гідності в українців. Зокрема був і такий напис: “Я хочу быть украинцем”. Звичайно, що багато маємо нарікань на сам режим (чит. — “кучмізм”). Наприклад, один старший добродій “дякував” Кучмі за голодну старість і зичив діючому президенту “щоб жив на одну таку пенсію”. Цікаво, що серед дописувачів були представники Східної України. Про це говорили написи: “Кучмо! Дніпро тебе ненавидить!” та “Запоріжжя солідарне.” І хоч “східняки” писали та говорили російською, вони все ж гаряче висловлювали свою підтримку акції “Десять років кучмізму”.
Також виразити свої думки про кучмізм можна було вголос. Спеціально для цього поміж глядачів ходила активістка “ПОРИ!” озброєна диктофоном. Одній бабусі акція видалась надто мирною і взагалі вона сказала: “На вилах Кучму пора викидати!” Чоловік з Харкова теж знав, що громадянська кампанія “ПОРА!” це “молодь, яка хоче змінити життя в Україні.” Також кучмізм для багатьох людей асоціювався із комунізмом. А один добродій назвав цю систему “чумою ХХІ століття”.
Недільна акція відбувалася біля Домініканського собору. Вона тривала довше і була розрахована на людей, які виходили із церкви. Тому цього дня глядачів на виставці було більше.
Вони також прихильно висловлювались про акцію. Зокрема до нас надійшло кілька листовних побажань. Між іншим був такий допис: “підняти моральність, встановити правду, відновити свободу, підвищити духовність — мусимо самі”. Підписано: “монастир”.
На стенді відгуків в неділю теж було чимало цікавого. Для когось, виявляється, Кучма гірший від Піночета. Також був намальований дуже символічний малюнок: потяг “Україна”, який прямує в безодню, бо його машиніст — Кучма. Від народу перепало не тільки Кучмі, а і Януковичу та СДПУ (о). Люди писали: “геть есдеків” та “не допустимо кримінальника Януковича до влади”. Вельми показово було те, що й міліціонери задумано оглядали і стенд з відгуками і саму виставку, а потім ще перечитували листівки.
Фото з акції можна побачититут.
http://kuchmizm.info/weblog/archives/000104.html#more
Така можливість з’явилась завдяки всеукраїнській акції “Десять років кучмізму”, яку проводила громадянська кампанія “ПОРА!”.
Це була виставка вирізок із газет, на котрих представлено кризові явища, які назбирались в Україні за останні десять років, себто саме за часів панування Кучми.
У Львові акція відбулась на вихідних (19.06 – 20.06.2004): в суботу, ввечері, перед Театром опери та балету ім. С. Крушельницької та в неділю, вранці, біля Домініканського Собору.
Перед початком акції виставкові стенди були покриті чорною тканиною — щоб заінтригувати людей і водночас налаштувати їх на серйозне сприйняття. Рівно о 20:00 виставка відкрилась для перегляду під звуки потяга, який їде. Саме така музика була підібрана, щоб нагадати людям, що всі ми їдемо в одному потязі “Україна” і що вже пора міняти його напрямок. І хоч під час акції було добре видно — поряд із стендами запалали лампадки. Це символізувало те, що в Україні правду важко знайти навіть в день із свічкою.
На виставку прийшло багато старших людей. Вони уважно перечитували статті на стендах і активно обговорювали побачене. Звичайно, що й молодь “не пасла задніх”. Зокрема були такі студенти, які захотіли долучитись до “ПОРИ!” І безперечно, що дуже цікавими були дискусії молодих та старших людей довкола побаченого ними на виставці. Скажімо, декотрі старші обурювались тим, що ця акція дискредитує Україну як державу. Однак молодь доводила своїм співрозмовникам, що проблема не в самій державі, а конкретно в керівництві.
Глядачі виставки також мали можливість висловитись на окремому стенді. Насамперед люди писали про те, що пора вже подолати страх та байдужість. Вельми гостро ставилось питання патріотизму — автори написів писали про потребу підняття національної гідності в українців. Зокрема був і такий напис: “Я хочу быть украинцем”. Звичайно, що багато маємо нарікань на сам режим (чит. — “кучмізм”). Наприклад, один старший добродій “дякував” Кучмі за голодну старість і зичив діючому президенту “щоб жив на одну таку пенсію”. Цікаво, що серед дописувачів були представники Східної України. Про це говорили написи: “Кучмо! Дніпро тебе ненавидить!” та “Запоріжжя солідарне.” І хоч “східняки” писали та говорили російською, вони все ж гаряче висловлювали свою підтримку акції “Десять років кучмізму”.
Також виразити свої думки про кучмізм можна було вголос. Спеціально для цього поміж глядачів ходила активістка “ПОРИ!” озброєна диктофоном. Одній бабусі акція видалась надто мирною і взагалі вона сказала: “На вилах Кучму пора викидати!” Чоловік з Харкова теж знав, що громадянська кампанія “ПОРА!” це “молодь, яка хоче змінити життя в Україні.” Також кучмізм для багатьох людей асоціювався із комунізмом. А один добродій назвав цю систему “чумою ХХІ століття”.
Недільна акція відбувалася біля Домініканського собору. Вона тривала довше і була розрахована на людей, які виходили із церкви. Тому цього дня глядачів на виставці було більше.
Вони також прихильно висловлювались про акцію. Зокрема до нас надійшло кілька листовних побажань. Між іншим був такий допис: “підняти моральність, встановити правду, відновити свободу, підвищити духовність — мусимо самі”. Підписано: “монастир”.
На стенді відгуків в неділю теж було чимало цікавого. Для когось, виявляється, Кучма гірший від Піночета. Також був намальований дуже символічний малюнок: потяг “Україна”, який прямує в безодню, бо його машиніст — Кучма. Від народу перепало не тільки Кучмі, а і Януковичу та СДПУ (о). Люди писали: “геть есдеків” та “не допустимо кримінальника Януковича до влади”. Вельми показово було те, що й міліціонери задумано оглядали і стенд з відгуками і саму виставку, а потім ще перечитували листівки.
Фото з акції можна побачититут.
http://kuchmizm.info/weblog/archives/000104.html#more