У боротьбі за президентську посаду Януковичу допомагають космічн
06/22/2004 | Платон Сократович
У боротьбі за президентську посаду Януковичу допомагають космічні сили.
Уже нікого не дивує, що в демократичній, правовій та зачарованій на Європу Україні (за словами її ж керівників) регулярно трапляються дикі з точки зору тієї ж вимріяної Європи випадки, коли діти у школах пишуть твори чи навіть диктанти зі славословленням найнятих їхніми ж батьками слуг. Адже саме такими є згідно не лише демократичних традицій, а й навіть українського недосконалого законодавства президент, прем’єр, міністри, прокурори й депутати різних рівнів. Пік таких творів та диктантів зазвичай припадає на передвиборчий період. Тож якщо десь у якійсь школі комусь вдарить у голову змусити дітей писати диктант про нині діючого прем’єра, я б рекомендував звернутися до всеукраїнської газети “Фотоправда”, яка час від часу приділяє велику кількість своєї площі розташованій у Ірпені Національній академії податкової служби України.
За основу диктанту можна було б взяти надруковану у цій газеті доповідь на зборах політичних партій і громадських організацій Київщини голови Київського обласного відділення Партії регіонів, члена Політради цієї партії, ректора Національної академії ДПС України Петра Мельника. Форум політичних партій і громадських організацій, який відбувся за рішенням засідання керівників обласних організацій політичних партій Київщини, що входять до парламентсько-урядової коаліції, і пройшов у конференц-залі НАДПСУ, оскільки саме ректор цього вузу очолив координаційну раду по підготовці форуму, звернувся до Віктора Януковича з проханням підтвердити його згоду балотуватися на пост Президента України. А присвячений рішенню представників парламентсько-урядової коаліції висунути Януковича на президентську посаду виступ Петра Мельника під назвою “Висока ціна єднання в ім’я України” може видушити не одну сльозу розчулення не тільки у школярів, але й у їх озлоблених жорстоким побутом батьків.
Щоправда один пасаж із доповіді Петра Мельника трохи вивів мене з мажорно-замріяного стану про наше щасливе майбутнє. Цим прохолодним душем виявилася виголошена П. Мельником цитата з виступу самого В. Януковича на конференції “Україна в ХХІ столітті”: “Ми доб’ємося зміни системи влади, за якої і нашим громадянам буде ясно, хто і за що відповідає – буде ясно це і на міжнародній арені”. Тому всьому подальшому виступу заважало “внімать” вперто буравляче мозок питання: “Чиїм же ненашим громадянам уже ясно, хто в нас і за що відповідає?” А “внімать” там було чому. Ось вибіркові цитати:
1. “Нас, членів Партії регіонів, надихає те, що наш лідер Віктор Федорович Янукович на ділі виявився реформатором великої творчої сили”.
2. “Про ефективність, привабливість пріоритетів урядової політики під проводом Віктора Януковича можна говорити багато і цілком конкретно. Разом з цим є такою ж конкретною загроза все це втратити, набрані темпи збавити, цілі загубити за надмірною політизацією суспільного життя в Україні”
3. “Сім’я Віктора Януковича є взірцем доброзичливості й родинної злагоди. Разом з дружиною Людмилою Олександрівною вони виховали й дали освіту двом синам – Олександрові й Вікторові. Й дотепер Віктор Федорович підтримує прекрасну спортивну форму, захоплюється великим тенісом. Ось такий він – наш кандидат: людяний, зрозумілий, відкритий. Так само зрозуміло і відкрито реалізовує він себе і в політиці, підтримує молодь, таланти рідного народу. І впевнено реалізовує своє життєве кредо, головною складовою якого є забезпечення добробуту людей”.
4. “Та пощастило молодому Віктору Януковичу на друга, який поставив його на правильні і міцні життєві рейки. Цим другом був один із перших радянських космонавтів Георгій Береговий, який повірив в донецького хлопчину, з його легкої руки Віктор Федорович отримав старт у дійсно велике життя господарника і політика”.
Ну чим не тема для диктанту? От тільки писати його слід кульковими ручками, аби сльоза розчулення з очей вразливої школярки випадково не спотворила змісту, змінивши малюнок літер. Бо навіть дорослі у податковоакадемічному Ірпені не витримують і масово вступають до Партії регіонів. І не лише працівники бюджетних установ, але й не сама бідна у місті людина, депутат міськради підприємець Петро Король, голова спілки “Підприємець Приірпіння” з досвідом служби у радянському КГБ Віктор Шилов. Не пасе задніх і влада. Слідом за Петром Мельником, який вже понад рік як перехотів бути головним народним демократом в області, спокусившись на таку саму посаду в Партії регіонів, до армії прихильників прем’єра також з лав НДП дезертирував й Ірпінський міський голова Володимир Скаржинський. Не зміг встояти перед бажанням отримати партійний квиток навіть вічно позапартійний Бучанський селищний голова Анатолій Федорук, хоча й через надмірну скромність не любить афішувати свого членства. Та що там казати, коли харизма Віктора Януковича заманила до лав Партії регіонів навіть колишнього народного улюбленця місцевого масштабу Валерія Криворога, помічника Київського міського голови Олександра Омельченка. Висуваючись від партії “Єдність”, В. Криворог впевнено переміг на виборах до обласної ради завдяки підтримки всіх опозиційних сил, і до останнього часу не забував підкреслювати свої дружні стосунки не лише з Київським “градоначальником”, але й з лідером “Нашої України” Віктором Ющенком, який, за його словами, в разі перемоги на президентських виборах зробить Валерія Леонідовича губернатором Київщини замість недружнього Ющенку Анатолія Засухи.
А ще можна написати диктант на тему “Віктор Янукович і космонавтика” або, наприклад, “Космос Віктора Януковича”.
В цьому творі, окрім штампів на кшталт “крізь грати хлопець бачив зорі і мріяв про польоти до незвіданих галактик”, можна було б використати і потяг Віктора Федоровича до знайомства з самими космонавтами. Ну, наприклад, для перевірки багатьох правил граматики можна було б використати в диктанті таку довгу фразу: “Знаючи, що будь-кий незворушно холодний бюрократ, глянувши у його автобіографію, зневажливо кине “Таких не беруть в космонавти”, Віктор не робив спроб стати космонавтом, проте свій потяг до космосу він реалізував, знайомлячись з людьми, які там уже побували, знаходячи в їх душах дивовижне розуміння”.
І на доказ цього твердження можна було б навести не лише участь космонавта Берегового у долі нинішнього прем’єр-міністра України. Виявляється, що Віктор Федорович добре знайомий як мінімум ще з одним членом загону космонавтів. Адже нещодавно в Національній академії податкової служби України про свою дружбу з Віктором Януковичем розповідав не хто-небудь, а четвертий космонавт планети і перший українець, який побував у космосі, Павло Попович.
Розповідаючи майбутнім митарям про космос, не забув Павло Романович замовити слово і про Віктора Януковича: “Знаю його по Донбасу, дуже багато з ним зустрічався. Гадаю, він буде гідним послідовником Леоніда Кучми”. Чесно кажучи, з останнім реченням космонавта я також погоджуюсь. А ось його пораду, якою він закінчив свою розповідь про особисте знайомство з нашим прем’єром, не зрозумів: “Запам’ятайте на все життя, що у будь-якій людині у першу чергу треба бачити саме людину. Незалежно від того, погана вона чи хороша. Ніколи не втрачайте людські якості. Наше життя дуже несправедливе. Тому людей треба поважати”.
Після таких слів таких поважних людей, таких форумів і таких візитів знаменитих людей до нашого невеличкого містечка уже не дивує, коли в місцевій газеті “Ірпінський вісник” з’являється стаття про тюремне минуле можливого кандидата у президенти від влади зі словами “доля Віктора Януковича – сьогодні прекрасний приклад для багатьох молодих людей”.
Уже нікого не дивує, що в демократичній, правовій та зачарованій на Європу Україні (за словами її ж керівників) регулярно трапляються дикі з точки зору тієї ж вимріяної Європи випадки, коли діти у школах пишуть твори чи навіть диктанти зі славословленням найнятих їхніми ж батьками слуг. Адже саме такими є згідно не лише демократичних традицій, а й навіть українського недосконалого законодавства президент, прем’єр, міністри, прокурори й депутати різних рівнів. Пік таких творів та диктантів зазвичай припадає на передвиборчий період. Тож якщо десь у якійсь школі комусь вдарить у голову змусити дітей писати диктант про нині діючого прем’єра, я б рекомендував звернутися до всеукраїнської газети “Фотоправда”, яка час від часу приділяє велику кількість своєї площі розташованій у Ірпені Національній академії податкової служби України.
За основу диктанту можна було б взяти надруковану у цій газеті доповідь на зборах політичних партій і громадських організацій Київщини голови Київського обласного відділення Партії регіонів, члена Політради цієї партії, ректора Національної академії ДПС України Петра Мельника. Форум політичних партій і громадських організацій, який відбувся за рішенням засідання керівників обласних організацій політичних партій Київщини, що входять до парламентсько-урядової коаліції, і пройшов у конференц-залі НАДПСУ, оскільки саме ректор цього вузу очолив координаційну раду по підготовці форуму, звернувся до Віктора Януковича з проханням підтвердити його згоду балотуватися на пост Президента України. А присвячений рішенню представників парламентсько-урядової коаліції висунути Януковича на президентську посаду виступ Петра Мельника під назвою “Висока ціна єднання в ім’я України” може видушити не одну сльозу розчулення не тільки у школярів, але й у їх озлоблених жорстоким побутом батьків.
Щоправда один пасаж із доповіді Петра Мельника трохи вивів мене з мажорно-замріяного стану про наше щасливе майбутнє. Цим прохолодним душем виявилася виголошена П. Мельником цитата з виступу самого В. Януковича на конференції “Україна в ХХІ столітті”: “Ми доб’ємося зміни системи влади, за якої і нашим громадянам буде ясно, хто і за що відповідає – буде ясно це і на міжнародній арені”. Тому всьому подальшому виступу заважало “внімать” вперто буравляче мозок питання: “Чиїм же ненашим громадянам уже ясно, хто в нас і за що відповідає?” А “внімать” там було чому. Ось вибіркові цитати:
1. “Нас, членів Партії регіонів, надихає те, що наш лідер Віктор Федорович Янукович на ділі виявився реформатором великої творчої сили”.
2. “Про ефективність, привабливість пріоритетів урядової політики під проводом Віктора Януковича можна говорити багато і цілком конкретно. Разом з цим є такою ж конкретною загроза все це втратити, набрані темпи збавити, цілі загубити за надмірною політизацією суспільного життя в Україні”
3. “Сім’я Віктора Януковича є взірцем доброзичливості й родинної злагоди. Разом з дружиною Людмилою Олександрівною вони виховали й дали освіту двом синам – Олександрові й Вікторові. Й дотепер Віктор Федорович підтримує прекрасну спортивну форму, захоплюється великим тенісом. Ось такий він – наш кандидат: людяний, зрозумілий, відкритий. Так само зрозуміло і відкрито реалізовує він себе і в політиці, підтримує молодь, таланти рідного народу. І впевнено реалізовує своє життєве кредо, головною складовою якого є забезпечення добробуту людей”.
4. “Та пощастило молодому Віктору Януковичу на друга, який поставив його на правильні і міцні життєві рейки. Цим другом був один із перших радянських космонавтів Георгій Береговий, який повірив в донецького хлопчину, з його легкої руки Віктор Федорович отримав старт у дійсно велике життя господарника і політика”.
Ну чим не тема для диктанту? От тільки писати його слід кульковими ручками, аби сльоза розчулення з очей вразливої школярки випадково не спотворила змісту, змінивши малюнок літер. Бо навіть дорослі у податковоакадемічному Ірпені не витримують і масово вступають до Партії регіонів. І не лише працівники бюджетних установ, але й не сама бідна у місті людина, депутат міськради підприємець Петро Король, голова спілки “Підприємець Приірпіння” з досвідом служби у радянському КГБ Віктор Шилов. Не пасе задніх і влада. Слідом за Петром Мельником, який вже понад рік як перехотів бути головним народним демократом в області, спокусившись на таку саму посаду в Партії регіонів, до армії прихильників прем’єра також з лав НДП дезертирував й Ірпінський міський голова Володимир Скаржинський. Не зміг встояти перед бажанням отримати партійний квиток навіть вічно позапартійний Бучанський селищний голова Анатолій Федорук, хоча й через надмірну скромність не любить афішувати свого членства. Та що там казати, коли харизма Віктора Януковича заманила до лав Партії регіонів навіть колишнього народного улюбленця місцевого масштабу Валерія Криворога, помічника Київського міського голови Олександра Омельченка. Висуваючись від партії “Єдність”, В. Криворог впевнено переміг на виборах до обласної ради завдяки підтримки всіх опозиційних сил, і до останнього часу не забував підкреслювати свої дружні стосунки не лише з Київським “градоначальником”, але й з лідером “Нашої України” Віктором Ющенком, який, за його словами, в разі перемоги на президентських виборах зробить Валерія Леонідовича губернатором Київщини замість недружнього Ющенку Анатолія Засухи.
А ще можна написати диктант на тему “Віктор Янукович і космонавтика” або, наприклад, “Космос Віктора Януковича”.
В цьому творі, окрім штампів на кшталт “крізь грати хлопець бачив зорі і мріяв про польоти до незвіданих галактик”, можна було б використати і потяг Віктора Федоровича до знайомства з самими космонавтами. Ну, наприклад, для перевірки багатьох правил граматики можна було б використати в диктанті таку довгу фразу: “Знаючи, що будь-кий незворушно холодний бюрократ, глянувши у його автобіографію, зневажливо кине “Таких не беруть в космонавти”, Віктор не робив спроб стати космонавтом, проте свій потяг до космосу він реалізував, знайомлячись з людьми, які там уже побували, знаходячи в їх душах дивовижне розуміння”.
І на доказ цього твердження можна було б навести не лише участь космонавта Берегового у долі нинішнього прем’єр-міністра України. Виявляється, що Віктор Федорович добре знайомий як мінімум ще з одним членом загону космонавтів. Адже нещодавно в Національній академії податкової служби України про свою дружбу з Віктором Януковичем розповідав не хто-небудь, а четвертий космонавт планети і перший українець, який побував у космосі, Павло Попович.
Розповідаючи майбутнім митарям про космос, не забув Павло Романович замовити слово і про Віктора Януковича: “Знаю його по Донбасу, дуже багато з ним зустрічався. Гадаю, він буде гідним послідовником Леоніда Кучми”. Чесно кажучи, з останнім реченням космонавта я також погоджуюсь. А ось його пораду, якою він закінчив свою розповідь про особисте знайомство з нашим прем’єром, не зрозумів: “Запам’ятайте на все життя, що у будь-якій людині у першу чергу треба бачити саме людину. Незалежно від того, погана вона чи хороша. Ніколи не втрачайте людські якості. Наше життя дуже несправедливе. Тому людей треба поважати”.
Після таких слів таких поважних людей, таких форумів і таких візитів знаменитих людей до нашого невеличкого містечка уже не дивує, коли в місцевій газеті “Ірпінський вісник” з’являється стаття про тюремне минуле можливого кандидата у президенти від влади зі словами “доля Віктора Януковича – сьогодні прекрасний приклад для багатьох молодих людей”.