Відповіді

• 2004.06.22 | Тестер

  Re: І перемогу від поразки ти сам не маєш відрізнять..."

  Було б сішно, якби не було так сумно.
  Як казав один герой: "Меня терзают смутные сомненья"
  Шо думає "народ форумний"????
  
  Повний текст на
  
  http://pravda.com.ua/archive/2004/june/22/2.shtml
  
  Фрагмент:
  Продано! або Система без спецефектів
  
  Ірина Погорєлова, "Політичні хроніки", для УП , 22.06.2004, 12:01
  
  
  Після ухвалення бюджетних змін, від всіх фракцій опозиції можна було навіть з трибуни ВР почути дві взаємовиключні думки: а). це є її, опозиції, перемога і б). це є цинічне пограбування владою свого народу.
  
  Пояснення: перемога опозиції у тім, що вона своїми акціями примусила уряд "засвітити" хоча б 8 млрд. грн. Цинізм уряду – що він "віддав" лише 8 млрд., а має ще 10-15 у "заначці", і взагалі видатки цього бюджету – не такі соціальні, як про них говорить уряд.
  
  Питання: навіщо за поправки до бюджету в першому читанні проголосувало 413 депутатів, себто вся опозиція також? І чи цинізм влади входить в "пакет" з опозиційною перемогою, якщо більшовики ухвалили цей же документ у цілому, але без опозиції? Ну, майже без опозиції. Але документ той самий...
  
  "І перемогу від поразки ти сам не маєш відрізнять..."
  
  Насправді в той час, як десь за найпотаємнішими лаштунками парламентських кабінетів протягом минулого тижня продовжували обговорювати конституційну реформу, Верховна Рада досить таки плідно попрацювала над створенням майбутньої системи власності, а відтак і влади.
  
  Перш за все, через ухвалення змін до бюджету-2004 було легалізовано монопольно-олігархічну систему життєдіяльності великого капіталу.
  
  Систему, в якій "дрібнобуржуазна правонаціоналістична" та ліва опозиція відіграють допоміжну, але стабільно-необхідну роль. Не таку, як досі, роль "найбільшого зла", коли в суто політичній грі лівими або правими лякали виборця задля перемоги "центру".
  
  Ні, нині голоси опозиції фактично "кришують" здобутки великого капіталу через створення відповідних законів, легалізують їх, не кажучи вже, що за ту саму платню ще й просто надають необхідні для схвалення рішення голоси. Це тоді, коли самі олігархи надто втягнуті у внутрішні розборки і час від часу "втрачають" свою більшість...

• 2004.06.22 | Ігор Немашкало

  А що значить не підлягає приватизації?

  Спочатку треба ще розібратись, що це означає. Харківський Горелектротранс теж не підлягає, однак це не заваджує продавати його по частинам. Якщо від підприємства залишиться стіл, стул та статут у тім столі, чи буде це підприємство вважатися неприватизованим? Чи є в законі критерії приватизації, які завадили б такому сценарію? Мене це цікавило, але до законодавства про приватизацію звертатись було ліньки. Може Ви це розслідуєте, якщо вже розпочали цю тему.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.06.22 | Мартинюк

    Абиякізація і Закон про державну власність .

    Почну з того що в галузі приватизації безроздільно панує доктрина "абиякізації" тобто думка що приватизація як така виправдовує будь який спосіб яким її досягається, і тому приватизувати треба аби як, лише б приватизовувалося
    
    Тому відповідно вітається все що наближає цю приватизацію, або віддалено її нагадує, як наприклад розкрадання державної власності, зумисне руйнування виробництв та майнових комплексів і просто банальної крадіжки державних грошей. І те що вони називаються "обіговими", фондовими чи ще якимись не міняє суті справи - а суть в тому що їх крадуть з наших кишень.
    
    Це є причиною того що попри сотні лівих і псевдолівих депутатів, які постійно сидять у Верховній Раді ніяк не може бути прийнятий закон "Про державну власність", тобто ідеологія відображається в законодавстві - державна власність в Україні перебуває поза межами закону, тобто там де її розкрадають і праві і ліві і центристські нардепи. Звичайно не у всіх у них однакові стартові та інші умови, але це вже подробиці.
    
    Одним із результатів "абиякізації" є перетягування бандитських та аморальних прийомчиків та захватів у сферу керування "приватизованими" підприємствами, державою та суспільством. У витоку хибних та шкідливих справ завжди стоять хибні та шкідливі ідеї. При витоках теорії і практики "абиякізації" стояла вульгарна марксистсько-ленінська концепція "злочинної суті капіталу". Колись пассіонарним байстрюкам з аристократичних родів та іншим невдахам, відкинутим капіталістичною елітою довелося довго переконувати наївних робітників та селян в тому що вони можуть грабувати багатих, бо багаті мовляв пограбували їх.
    Фактично був створений міф "злочинного початкового капіталу", який відповідно потім виправдовував будь які злочинні дії "переможного пролетаріату".
    
    На початках перебудови маргінальні випускники вищих комсомольських та компартійних шкіл швидко порозумілися з безробітними маргіналами із західних факультетів економіки і створили чергвий варант псевдоекономічної демагогії, в якому були чудернацьким чином переплетені догми марксизму та ринкового фундаменталізму. Можна лише сказати що славнозвісний автор доктрини "шокової терапії" Сакс є нащадком відомого американського анархіста Сакса.Всю цю суміш досить вдало обізвали "ліберал-більшовизмом"
    
    Оновною відмінністю "ліберал-більшовизму" є очевидне нехтування моральними нормами, принципом непорушності і священності власності, сформульованого ще Адамом Смітом, до речі в книзі присвяченій проблемам моралі. Бо якщо заперечується недоторканість і непорушність власності суспільної, державної чи колективної, то годі й думати про священність та недоторканість власності приватної. Підтвердження цього цього ми бачимо повсякдень і повсякчас.
    
    Очевидно що державна власність якимось чином належить всім громадянами даної країни і відчуження її для того аби скажімо заплатити частині громадян пенсію чи компенсувати вклади, є порушенням прав тих громадян які пенсію не отримують і вкладів не втрачали ( бо наприклад не мали).
    
    Тому найкращий спосіб приватизації ( якщо вона потрібна) - це роздача громадянам якихось акцій з можливістю їх потім продавати на фондовій біржі, чи де заманеться. Однак в Україні відсутня нормальна фондова біржа, бо відсутній нормальний "Закон про акціонерні товариства" який би захистив права дрібних акціонерів, і таким чином пертворив окремі акції з нікчемних папірців в інструмент накопичення та обігу капіталів. А цього закону немає по тій самій причині що немає "Закону про державну власність" - ті самі хто обкрадає державу, обкрадають і дрібних акціонерів. Бо акціонерна компанія - то ж така сама держава тільки маленька...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.06.23 | Ігор Немашкало

      Є закон про власність

      Хоча він застарілий і прийнятий новий Цивільний кодекс його фактично скасовує. Навіть не знаю, чи не скасували вже той закон про вдасність. Там були ще такі релікти, як власність СРСР чи державна комунальна власність, хоча державна і комунальна власність - зовсім інші речі. Хоча у Харкові є державні комунальні підприємства, та мабуть і не тільки в Харкові, а це ж нісенітниця. Так, мабуть з власністю у нас не все гаразд. Окрім того, в центрі Харкова стоїть цілий комплекс безхазяйних будівель "Палац праці", які захопили, прикриваючись профспілками, Антонов і його посібники і скільки не пишуть до державних органів, щоб вони оприходували цю власність до держави, ті це ігнорують.