06/24/2004 | Franko

Танцювала риба з раком, а петрушка з пастернаком...

Юзьо ОБСЕРВАТОР

Танцювала риба з раком, а петрушка з пастернаком...

Нє, знаєте, мені ся страшно робе. Іно напишу, жи влада готує нам такі-то і такі-то провокації до виборів, як на -- маєш! Є! Іно напишу: людиска, будьте пильні, не робіть завчасу бздури, як на -- маєш! Є!

Геть уся преса і телєвізія рознесли радісну новину: націоналісти вирішили об'єднатися. Зійшлися, випили на штирох, закусили, ґраби на ґраби поскладали і радісні мармизи виставили до фотографії: "Ми за Ющенка!" Провладна телєвізія цією звісткою так ся втішила, жи того ж таки дня сесе викинула в ефір. Правда, відразу після цеї новини, подали єншу: тут уже, як казали колись ві Львові на злодіїв, що вийшли з ув'язнення, "пальоний" Ромцьо Козак засвітився. Відставний провідник ОУН в Україні, герой усіх темників, закучмований Штірліц. З його вуст пролунало пашталакання про Ющенка в стилі спухлого Джангірова: націоналісти, мовляв, не за нього. Це аби тоті, жи співчувають націоналістам, зрозуміли, жи балачка про об'єднання ніц не варта.

Але вернімося до цеї націоналістичної четвірки, яка задекларувала ідею об'єднання націоналістів. Хто вирішив ся об'єднати: Конгрес українських націоналістів, Всеукраїнське об'єднання "Свобода" і дві організації українських націоналістів: мельниківці і бандерівці. Ну, файно. Я ся тішу. Давно пора. Але нащо так галасувати і збивати піну? Може, варто зачекати, коли вже об'єднаєтеся? І чи конче, маючи за собою якийсь 1% електорату так гучно заявляти, що ви за Ющенка? Навіщо взагалі це декларувати? І так ясно, що ніхто з націоналістів голосувати за Дона чи Симоненка не буде, то для чого ця помпа? Що вона дає, крім шкоди?

А шкода тут очевидна. Інакше би продажна телєвізія не розносила так дружно цю новину: націоналісти за Ющенка! Я уявляю, як тішаться з тої новини східняки, для яких націоналісти та ще й тоті з еміґрації, як червона шмата для бика. Ще зовсім недавно Ющенко на святкуванні Дня Росії чутливо вповідав, як му сняться бєрьозки, аж ся Черномирдін мало сльозу не пустив, а ту на маєш -- в його рядах націоналісти. І не просто націоналісти, а націоналісти(о)!

Так ся стало, жи Юзьо, на відміну від декотрих галасливців, націоналіст з діда-прадіда. Правда, жи мій татуньо був мельниківцем і нігди би ся не об'єднав з бандерівцями, котрі пороззброювали, а деколи і винищили мельниківські загони. По-простому, мельниківці і бандерівці -- то як афіняни (чи то пак, атенці) і спартанці. Спарта не дала світові жодного письменника чи філософа, бо зайнята була помпуванням м'язів, Афіни ж плекали науку і мистецтво. Те саме й тут. До мельниківців тягнулася інтелігенція -- Ольжич, Теліга, Ірлявський, Липа та ін., до Бандери -- неосвічена стихійна маса, революційна молодь. Чи можна об'єднати вогонь і воду? Для цього принаймні треба знищити книги, в яких написано, що загибель мельниківців від рук гестапівців -- на совісті бандерівців.

Мельниківців і бандерівців слід залишити в історії. Потяг з ідеєю об'єднання давно вже прогуркотів. Об'єднуватися треба було на початку 1990-х. А зараз об'єднувати треба нові сили, а не вливати молоде вино у старі зацвілі міхи. Ким тепер є мельниківці і бандерівці? Старші люди, які вже з огляду на свою малочисленність нарешті випустили з себе бойовий дух ірокезів і готові сидіти на лавочках та мирно грати в шахи з ветеранами Вєлікай Атєчєствєннай. Дивуюся, як ще до цієї веселої компанії ОУН(о) не потрапили "двійкарі". Як-єм був в Америці, то видів наші цвинтарі, де мельниківці і бандерівці хоронилися окремо. Ті зліва, а тоті справа. І клюби в них були окремі. І склепи.

Розповідав мені редактор одної мельниківської газети в діаспорі, як він надрукував мої обсервації про Татуська. Наступного дня привалила делегація вуйків і стала обурюватися: як можна про НАШОГО (!) президента таке писати?! Про НАШОГО Кучму! Ну, і той редактор припинив передрук моїх обсервацій.

То який же сенс об'єднуватися молодим силам КУНу і "Свободи" з нашими героїчними пенсіонерами? Коли молода дівка жениться зі старим, але багатим, то зрозуміти можна, але коли молода дівка жениться зі старим, бідним і схорованим -- того второпати неможливо.

Галіція -- пострах Сходу

А пам'ятаєте, як я писав, жи будуть у нас форсувати встановлення пам'ятника Бандери ще до виборів? Робота йде. А які будуть наслідки, вже видно. У вівторок провладні канали в єдиному пориві повідомили всій Україні, що в Тернополі вулицю Леніна назвали вулицею СС "Галичина".

Тут я, правда, не зрозумів, коли це сталося. Бо Леніна там перейменували вже давно. Але вулиця СС "Галичини" з'явилася, мабуть, недавно, якщо раптом такий сморід по "інтерах" пішов. На кількох каналах показали якусь московську пройду-актрису, яка в Києві празникувала з комуняками день нападу німців на СССР. І вона страшенно ся бідкала, жи в Тернополі так шанують есесівців, які так багато горя принесли і т. д. І дарма, що СС "Галичина" не має ніц спільного з есесівцями, з тим ніхто розбиратися не буде, бо ані "Поступу", ані "Дзеркала Тижня" наш Схід у масі своїй не читає, а те, що есесівці для західняків -- герої, почули всі. А що є добре для західняків, те добре і для Ющенка, нє? Тому нема чого дивуватися, коли знову напередодні виборів з'являться біґборди вже по всьому Сходу з зображенням Ющенка в німецькій уніформі.

Зараз влада в чотири руки з комуняками довбе "Нашу Україну". Інакше, як "нашистами" Симоненко їх не називає. Знову ж таки у вівторок на тім самім празникуванні він волав про те, що це Ющенко послав наших хлопців до Іраку. І ні слова про те, що насправді це зробив Кучма. З цього ясно, на кого в черговий раз працює Симоненко. І все, що він проголосить, відразу озвучує преса і телевізія. Але чому в мене таке враження, що хтось як би навмисне підсовує йому черговий антиющенківський свіжачок?

І меморіальна таблиця Джохару Дудаєву теж "на часі". Ну, невже не можна зачекати? Треба вже, негайно її вчепити, аби не тільки Донбас, але й всю Росію до сказу довести. Бо через півроку то вже буде не актуальне?

Герой на хвилину

А ось ще один прикрий прокольчик. Пам'ятаєте, як після зачитування у ВР Ніною Карпачовою листа мукачівського міліціонера Миколи Джумелі, побігли до нього всі "наші українці" обніматися, руки тиснути і вигукувати: "Герой!"?

Авжеж, герой. Розповів усі таємниці зникнення бюлетенів. І що? Чим зараз займається наш герой? Його виселили з гуртожитку, не допустили до складання іспитів у Академію внутрішніх справ і змусили звільнитися з органів внутрішніх справ. Зараз він у себе на селі. "Його батько має коня, -- розповідає пані Карпачова, -- тому він то комусь дрова підвезе, то щось інше перевезе. З того вони й живуть".

Ну, нормально. Цього і слід було сподіватися, що мєнти паплюження честі мундира не вибачать. Ненормально інше. Ненормально те, що тепер усім ясно: якщо ти підеш проти течії, проти владних структур, то тільки в першу хвилину тебе "Наша Україна" обслинить, а вже далі і зовсім забуде про твоє існування. Гарна реклама для всіх тих, хто готовий агітувати за Ющенка.

Чи ці матолки не тямлять, що слід би було скинутися щомісяця бодай по п'ятці на брата і таким чином підтримувати героя? Та, зрештою, це міг би зробити і один Червоненко чи Порошенко. Люди вони не бідні. Могли б того чоловіка собі в охоронці взяти. Багато чого можна було б зробити, але не зроблено. А потім, під час виборів, воно й відіб'ється.

Пані Стефа-Атбівная

Заходимо в суботу ввечері з Юльцьов і Джорджем Грабовичем на пиво до "Пані Стефи" на проспекті не відомо чиєї Свободи. Замовили. Сидимо. Пан професор ся розглядає, як ту файно: тиночки, рушнички, цибулькові віночки, офіціянтки, вбрані у вишивані сукні. Коли тут -- на всю катушку жива музика. Не музика, а музон -- як у бандитськй кабацюрі. І то такий, що неможливо порозмовляти. А репертуарчик: "Кандуктар нажмі на тармаза!", "Стюардеса па імєні Жанна", "Ех, Адеса, жемчужіна у моря" і т. д. Ми чулися жахливо. Хтіли вже встати і йти, аж тут пану професорові приносять те, що він замовив і кажуть: "Атбівная".

Я не повірив своїм вухам і перепитав Юльці. Чи справді я почув те, що почув? Так і є. "Атбівная". Якби мені в ту хвилю попалася тота пані Стефа, я би їй тоту "атбівную" на голову висадив. Най мене арештуют, най відсиджу нарешті за Україну. Але не було.

Вийшли ми звідти з таким відчуттям, ніби з каналізації вибралися. І я подумав: а, може, тоту пані Стефцю вже донецькі викупили? Бо кажуть, жи вони тепер все у Києві скуповуют, а хто не дуже хоче продаватися, то після розмови чіста канкрєтна вже дуже-дуже хоче.

Ну, нема вже нічого святого. Тут тобі вишиванки, а тут тобі така Рязань глуха, що аж верне. Ну, все, як в анекдоті. Зайшли наші депутати в лазню. Роздягнулися. От один другому і каже: "Гріша, побійся Бога. Ти або хрестика зніми, або труси вбери".

Пані Стефо! Я вас дуже прошу, познімайте тоті вишиванки, порозбирайте тини, повбирайте ваших офіціанток в лапті і буде повний порядок. А цибулька най висит. Але жиби я коли ще сюди однов ногов? Нігди!