Чим гірше, тим дорожче, або чи є прєдєл бєспрєдєлу? (/)
07/02/2004 | Franko
Майдан-Інформ-Львів: Чим гірше, тим дорожче, або чи є прєдєл бєспрєдєлу?
http://maidan.org.ua/static/mai/1088786084.html
Після підвищення цін на пальне, львівські транспортники - оператори перевезень за допомогою "маршруток" - занепокоїлися щодо прибутковості своїх маршрутів і почали наполегливо рекомендувати львівському міськвиконкому затвердити підвищення цін на проїзд, які з 1999 року становили 80 копійок, до, як мінімум, одної гривні. Діалог Асоціації Перевізників Львова та міської влади тривав декілька тижнів, і міськвиконком не поспішав затверджувати нові тарифи. До 1 липня ціни вдавалося утримати на старому рівні, але вчора львів"яни без особливого подиву дізналися, що платити за проїзд потрібно аж гривню. Реакція терплячих львів"ян була парадоксально спокійною, одною з причин чого є те, що Асоціація погрожувала, в разі відсутності співпраці міськвиконкому, встановити ціну в розмірі одної гривні двадцяти копійок, в той же час ціна після підвищення становить "тільки" гривню. Наразі міськвиконком вирішує, чи затвердити пост-фактум такий тариф. Якщо він цього не зробить, вийде, що перевізники підвищили ціну самовільно, і їм доведеться сплачувати податок на додану вартість, в результаті чого вартість проїзду таки сягне гривні двадцять.
В той час одні з найдорожчих маршруток в Україні, львівські, є водночас одними з найменш комфортних. Водії тут не соромляться палити, викидати з мікроавтобусів старших людей, порушувати правила руху, що призводить до травмування пасажирів.
Виникає питання про вмотивованість такого доволі радикального підвищення тарифів, і співвідношення вартості та комфорту. Заступник голови Асоціації перевізників Львова Михайло Єдинак категоричний: “Ми не можемо працювати собі на збиток”. Він вважає, що така сума є абсолютно виправданою та не виходить за межі граничних цін, встановлених Антимонопольним комітетом та інспекцією контролю за цінами Львівщини. "Ми ще день протрималися, але вже завтра також піднімаємо ціну на маршрутки. Адже ми ледь животіємо. А за тих додаткових 20 копійок, що ми отримуємо, принаймні зможемо зробити ремонт у машинах", -- сказав один із приватних перевізників у коментарі львівській газеті "Поступ".
Проте Ярослав Вовчак, начальник міського управління транспорту і зв’язку, каже, що висновків Антимонопольного комітету й інспекції контролю за цінами Львівщини досі немає. І зрештою, не потрібно бути експертом, аби зрозуміти, що бажання підвищити тариф за проїзд є, скоріш усього, невмотивованим. Львівські автобуси великої місткості, що працюють на дорогому бензині, а не на дизпаливі, є рентабельними за ціни 60 копійок. А на недавньому брифінгу заступник голови ЛОДА Леонід Мельник заявив, що, з врахуванням структури собівартості перевезень, існуюче подорожчання пального спричинює зростання собівартості не більш як на два відсотки.
А на тернопільському сайті "Репортер" дописувач, водій маршрутки, привів власний аналіз. "В день на місто я використовую 30 л пального на суму в середньому 63 грн. (за старими цінами - на 52 грн.), - пише мешканець Тернополя. - Як бачите, різниця 10,5 грн. абсолютно не суттєва, адже кожний бус в середньому приносить у день 250 грн. Основна маса перевізників використовує для перевезень мікроавтобуси з дизельними двигунами, і нас не цікавить, що на 50 відсотків збільшилася ціна на високооктановий бензин А-95. Тому я вважаю, як і більшість моїх колег, що немає доцільності збільшувати в даний час тарифи на перевезення, нехай більше людей користується нашими послугами."
Дописувач, що побажав залишитися анонімним, додає: "В даний час є багато бажаючих здійснювати перевезення пасажирів за ціною не вище 50 коп., але вони не пройшли конкурс на перевезення." Далі він наводить ще цікавіші подробиці: "Не хочу розголошувати, скільки мені це коштувало, але коли мій брат захотів стати на маршрут по місту, то від нього безсоромно зажадали за послугу 1500 доларів! (Може, комусь подібне обійшлося дорожче). Недарма після конкурсу-аукціону тернопільські перевізники назвали деяких чиновників з цього відділу мерії касирами. Люди стояли в черзі біля їх домівок, аби віддати валюту за те, щоб залишитися на маршруті! Зрозуміло, що частину суми чиновники з управління передають своєму вищому керівництву (для цього їх і прийняли на посади!). Керівництво стимулює брати хабарі."
Майдан-Інформ має всі підстави вважати, що подібна ситуація складається і у Львові, як і в інших містах. Щоправда, реакція мешканців залишається показово спокійною. Можливо, якість і дороговизна "маршруток" спричинила до появи чогось на кшталт "синдрому заручника", коли заручник починає відчувати хворобливу незрозумілу вдячність і симпатію до свого кривдника?
http://maidan.org.ua/static/mai/1088786084.html
Після підвищення цін на пальне, львівські транспортники - оператори перевезень за допомогою "маршруток" - занепокоїлися щодо прибутковості своїх маршрутів і почали наполегливо рекомендувати львівському міськвиконкому затвердити підвищення цін на проїзд, які з 1999 року становили 80 копійок, до, як мінімум, одної гривні. Діалог Асоціації Перевізників Львова та міської влади тривав декілька тижнів, і міськвиконком не поспішав затверджувати нові тарифи. До 1 липня ціни вдавалося утримати на старому рівні, але вчора львів"яни без особливого подиву дізналися, що платити за проїзд потрібно аж гривню. Реакція терплячих львів"ян була парадоксально спокійною, одною з причин чого є те, що Асоціація погрожувала, в разі відсутності співпраці міськвиконкому, встановити ціну в розмірі одної гривні двадцяти копійок, в той же час ціна після підвищення становить "тільки" гривню. Наразі міськвиконком вирішує, чи затвердити пост-фактум такий тариф. Якщо він цього не зробить, вийде, що перевізники підвищили ціну самовільно, і їм доведеться сплачувати податок на додану вартість, в результаті чого вартість проїзду таки сягне гривні двадцять.
В той час одні з найдорожчих маршруток в Україні, львівські, є водночас одними з найменш комфортних. Водії тут не соромляться палити, викидати з мікроавтобусів старших людей, порушувати правила руху, що призводить до травмування пасажирів.
Виникає питання про вмотивованість такого доволі радикального підвищення тарифів, і співвідношення вартості та комфорту. Заступник голови Асоціації перевізників Львова Михайло Єдинак категоричний: “Ми не можемо працювати собі на збиток”. Він вважає, що така сума є абсолютно виправданою та не виходить за межі граничних цін, встановлених Антимонопольним комітетом та інспекцією контролю за цінами Львівщини. "Ми ще день протрималися, але вже завтра також піднімаємо ціну на маршрутки. Адже ми ледь животіємо. А за тих додаткових 20 копійок, що ми отримуємо, принаймні зможемо зробити ремонт у машинах", -- сказав один із приватних перевізників у коментарі львівській газеті "Поступ".
Проте Ярослав Вовчак, начальник міського управління транспорту і зв’язку, каже, що висновків Антимонопольного комітету й інспекції контролю за цінами Львівщини досі немає. І зрештою, не потрібно бути експертом, аби зрозуміти, що бажання підвищити тариф за проїзд є, скоріш усього, невмотивованим. Львівські автобуси великої місткості, що працюють на дорогому бензині, а не на дизпаливі, є рентабельними за ціни 60 копійок. А на недавньому брифінгу заступник голови ЛОДА Леонід Мельник заявив, що, з врахуванням структури собівартості перевезень, існуюче подорожчання пального спричинює зростання собівартості не більш як на два відсотки.
А на тернопільському сайті "Репортер" дописувач, водій маршрутки, привів власний аналіз. "В день на місто я використовую 30 л пального на суму в середньому 63 грн. (за старими цінами - на 52 грн.), - пише мешканець Тернополя. - Як бачите, різниця 10,5 грн. абсолютно не суттєва, адже кожний бус в середньому приносить у день 250 грн. Основна маса перевізників використовує для перевезень мікроавтобуси з дизельними двигунами, і нас не цікавить, що на 50 відсотків збільшилася ціна на високооктановий бензин А-95. Тому я вважаю, як і більшість моїх колег, що немає доцільності збільшувати в даний час тарифи на перевезення, нехай більше людей користується нашими послугами."
Дописувач, що побажав залишитися анонімним, додає: "В даний час є багато бажаючих здійснювати перевезення пасажирів за ціною не вище 50 коп., але вони не пройшли конкурс на перевезення." Далі він наводить ще цікавіші подробиці: "Не хочу розголошувати, скільки мені це коштувало, але коли мій брат захотів стати на маршрут по місту, то від нього безсоромно зажадали за послугу 1500 доларів! (Може, комусь подібне обійшлося дорожче). Недарма після конкурсу-аукціону тернопільські перевізники назвали деяких чиновників з цього відділу мерії касирами. Люди стояли в черзі біля їх домівок, аби віддати валюту за те, щоб залишитися на маршруті! Зрозуміло, що частину суми чиновники з управління передають своєму вищому керівництву (для цього їх і прийняли на посади!). Керівництво стимулює брати хабарі."
Майдан-Інформ має всі підстави вважати, що подібна ситуація складається і у Львові, як і в інших містах. Щоправда, реакція мешканців залишається показово спокійною. Можливо, якість і дороговизна "маршруток" спричинила до появи чогось на кшталт "синдрому заручника", коли заручник починає відчувати хворобливу незрозумілу вдячність і симпатію до свого кривдника?