Ющенко: Я іду у президенти. Я виграю вибори!
07/04/2004 | Максим’як
Віктор Ющенко: Я іду у президенти. Я виграю вибори! Моя перемога – це перемога усіх!
04-07-04 12:52
Віктор Ющенко у своєму виступі на Співочому полі заявив про те, що він іде в президенти, виграє вибори і "це буде перемога усіх нас". Під час його виступу люди скандували “Ющенко – так! Ющенко – наш президент!”
Повний текст виступу Віктора Ющенка на Співочому полі 4 липня:
"Шановна громадо! Дорогі співвітчизники! Друзі мої!
Сьогодні доля всіх нас сплетена у єдиній долі України. Низький уклін вам за те, що стали поруч зі мною на цій висоті над Дніпром!
Нас об’єднала любов до України і тривога за її долю. Наша країна стоїть на межі між минулим і майбутнім. Ми зібралися тут, бо настав час вибору, який змінить наше життя.
Сьогодні вся Україна, від Луганська до Львова, від Чернігова до Криму вимагає змін.
Прагнуть змін батьки і матері. Вони працювали весь свій вік, але сьогодні живуть у нестатках. Вони втратили свої заощадження, пенсії прирікають їх на бідність. На схилі літ наші батьки хочуть поваги і спокою. Вони їх заслужили!
Прагнемо змін всі ми. Нам, громадянам України, остогидло виживати за постійного росту цін, без шансів на нормальне житло, без надії на медичну допомогу. Ми хочемо мати роботу і чесно працювати. Наш розум і руки нас прогодують!
Прагнуть змін наші діти. Ми готові все зробити заради них. Проте сьогодні вони беззахисні перед несправедливістю, бідністю, духовним розтлінням. Багатьом дітям доводиться роками чекати батьків і матерів, які по світах шукають заробітку. Як і всі ви, ( а я батько п’ятьох дітей) хочу, щоб молоде покоління мало майбутнє у своїй країні!
Вимагають змін усі громадяни. Мені, як і вам, болить серце бачити, як влада розкрадає багатства країни, як вона торгує національними інтересами. Наша держава заслуговує на гідне місце у світі, на повагу у всіх столицях.
Нас переконують, що в Україні відбувається економічне зростання, що досягнута стабільність, що здійснюється євроінтеграція. Чому ж тоді за соціальними стандартами ми так відстаємо від сусідів? Невже ми не можемо заробити чесною працею заможне життя? Невже нам бракує чогось із того, що є у сусідів?
Давайте звідси, з київських гір, оглянемо Україну. Ми побачимо щедру землю і багаті надра. Ми побачимо, як мільйони українців щодня і щогодини працюють, добуваючи вугілля, плавлячи метал, вирощуючи хліб. Ми побачимо вчених, що розробляють найсучасніші технології, здатні конкурувати на світових ринках. У нас є все, щоб бути заможною, процвітаючою європейською державою!
Давайте згадаємо нашу історію. На її сторінках засвідчена незламність українського народу. Після найважчих випробувань – голодоморів, воєн, Освєнцимів, ГУЛАГів – його сини і дочки піднімали Україну з руїн. Я вірю, що любов до своєї країни і любов до свободи живуть у кожному з нас. Наш народ, його завзяття, його історія і культура – це найцінніші скарби України!
Сьогодні національні багатства наповнюють тільки кишені олігархічних кланів. Доступ до соціальних благ став не правом для всіх, а привілеєм для обраних. Винна у цьому – кримінальна влада.
Сьогодні громадянин не вільний у своїй країні, він беззахисний від сваволі чиновників, податківців, міліції, прокуратури. Слідство стало фарсом, приниження – нормою. Людина не може знайти справедливості в суді. Винна у цьому – безвідповідальна корумпована влада.
Сьогодні єдиний український народ ділять на „східняків” і „західняків”, ділять за національністю і мовою, ділять історією і вірою. Винна у цьому – цинічна влада.
Насправді конфлікт в Україні – тільки один: між владою і народом. Розбрат вносить у суспільство влада. Вона хоче, щоб ми боролись один з одним, а не з нею.
Щоб вивести Україну на правильний шлях, нам потрібно одне: чесна, відповідальна і ефективна влада.
Влада, яка дбає не про чиновників і олігархів, а захищає інтереси простих людей. Влада, яка користується довірою і повагою громадян. Влада може і повинна бути такою.
Мені не раз довелося показувати, як повинна діяти влада. Нацбанк, яким я керував, дав Україні гривню. Уряд, який я очолював, повернув борги людям, збільшив за рік мінімальну зарплату і пенсію у півтора рази. Був наведений порядок у бюджетній сфері, припинилися масові відключення електроенергії. Ми змусили економіку зростати, тримали ціни під контролем. Були створені нові робочі місця. І головне – ми досягли цього, не взявши жодної копійки у борг.
Мені не дали завершити розпочате. Але я сказав: “Іду, щоб повернутися”. Три роки пройшли у поїздках по Україні. Я зустрівся з сотнями тисяч людей і знаю – моя справа має найширшу підтримку. У мене є програма для України, яка дозволить здійснити задумане. У мене є команда, здатна її виконати.
Я пам’ятаю все, чому мене вчив батько; все, сказане мамою; все, про що ми говорили з побратимами; все, що почув від вас на зустрічах і прочитав у листах. Не в кабінеті, а у діалозі з усією країною, я знайшов ідеї, які визначать нове майбутнє України.
Вже через рік ви відчуєте – Україна стала іншою.
Ми збудуємо державу, у якій дамо роботу рукам і розуму кожного. Нікому не доведеться шукати кращої долі за кордоном.
Пенсії і зарплати забезпечать кожному гідне життя,
Будуть створені мільйони робочих місць. Кожен, хто бажає працювати, матиме роботу і гідну зарплату.
Кожен громадянин матиме доступ до належного медичного обслуговування, а кожна дитина зможе отримати якісну освіту.
Влада буде працювати для людей. Корупції буде покладено край. Всі будуть рівними перед законом. Бандити сидітимуть у тюрмах.
Оживе українське село – колиска нашого народу.
Я бачу Україну державою, яку шанують і цінують її власні громадяни і до якої з повагою ставляться і на Сході, і на Заході. Я бачу Україну, в якій житимуть, як казав Олександр Довженко, „по закону Божеському і людському”.
Я знаю - дорога до перемоги буде важкою. Влада боїться чесних і прозорих виборів, бо вони стануть їй вироком. Величезні гроші, вкрадені з бюджету, сила адміністративного ресурсу – все кинуте на те, щоб не дати народу висловити свою волю.
Але ми не боїмося влади. Це вона нас боїться! Вона боїться власного народу, боїться правди і свободи, які є в серці кожного з нас!
У мене немає ні телеканалів, ні прокуратури, ні податкової. Я спираюся на силу народу. Я вірю у свої і ваші сили. Я прошу у Бога милості для України!
Я прийняв рішення. Я іду у президенти. Ось моя заява!
Я виграю вибори! Моя перемога – це перемога усіх!
Скажіть усім, повернувшись додому – я вірю в Україну, я знаю свій обов’язок, разом ми переможемо!
Слава вам і слава Україні!"
Прес-служба "Нашої України"
04-07-04 12:52
Віктор Ющенко у своєму виступі на Співочому полі заявив про те, що він іде в президенти, виграє вибори і "це буде перемога усіх нас". Під час його виступу люди скандували “Ющенко – так! Ющенко – наш президент!”
Повний текст виступу Віктора Ющенка на Співочому полі 4 липня:
"Шановна громадо! Дорогі співвітчизники! Друзі мої!
Сьогодні доля всіх нас сплетена у єдиній долі України. Низький уклін вам за те, що стали поруч зі мною на цій висоті над Дніпром!
Нас об’єднала любов до України і тривога за її долю. Наша країна стоїть на межі між минулим і майбутнім. Ми зібралися тут, бо настав час вибору, який змінить наше життя.
Сьогодні вся Україна, від Луганська до Львова, від Чернігова до Криму вимагає змін.
Прагнуть змін батьки і матері. Вони працювали весь свій вік, але сьогодні живуть у нестатках. Вони втратили свої заощадження, пенсії прирікають їх на бідність. На схилі літ наші батьки хочуть поваги і спокою. Вони їх заслужили!
Прагнемо змін всі ми. Нам, громадянам України, остогидло виживати за постійного росту цін, без шансів на нормальне житло, без надії на медичну допомогу. Ми хочемо мати роботу і чесно працювати. Наш розум і руки нас прогодують!
Прагнуть змін наші діти. Ми готові все зробити заради них. Проте сьогодні вони беззахисні перед несправедливістю, бідністю, духовним розтлінням. Багатьом дітям доводиться роками чекати батьків і матерів, які по світах шукають заробітку. Як і всі ви, ( а я батько п’ятьох дітей) хочу, щоб молоде покоління мало майбутнє у своїй країні!
Вимагають змін усі громадяни. Мені, як і вам, болить серце бачити, як влада розкрадає багатства країни, як вона торгує національними інтересами. Наша держава заслуговує на гідне місце у світі, на повагу у всіх столицях.
Нас переконують, що в Україні відбувається економічне зростання, що досягнута стабільність, що здійснюється євроінтеграція. Чому ж тоді за соціальними стандартами ми так відстаємо від сусідів? Невже ми не можемо заробити чесною працею заможне життя? Невже нам бракує чогось із того, що є у сусідів?
Давайте звідси, з київських гір, оглянемо Україну. Ми побачимо щедру землю і багаті надра. Ми побачимо, як мільйони українців щодня і щогодини працюють, добуваючи вугілля, плавлячи метал, вирощуючи хліб. Ми побачимо вчених, що розробляють найсучасніші технології, здатні конкурувати на світових ринках. У нас є все, щоб бути заможною, процвітаючою європейською державою!
Давайте згадаємо нашу історію. На її сторінках засвідчена незламність українського народу. Після найважчих випробувань – голодоморів, воєн, Освєнцимів, ГУЛАГів – його сини і дочки піднімали Україну з руїн. Я вірю, що любов до своєї країни і любов до свободи живуть у кожному з нас. Наш народ, його завзяття, його історія і культура – це найцінніші скарби України!
Сьогодні національні багатства наповнюють тільки кишені олігархічних кланів. Доступ до соціальних благ став не правом для всіх, а привілеєм для обраних. Винна у цьому – кримінальна влада.
Сьогодні громадянин не вільний у своїй країні, він беззахисний від сваволі чиновників, податківців, міліції, прокуратури. Слідство стало фарсом, приниження – нормою. Людина не може знайти справедливості в суді. Винна у цьому – безвідповідальна корумпована влада.
Сьогодні єдиний український народ ділять на „східняків” і „західняків”, ділять за національністю і мовою, ділять історією і вірою. Винна у цьому – цинічна влада.
Насправді конфлікт в Україні – тільки один: між владою і народом. Розбрат вносить у суспільство влада. Вона хоче, щоб ми боролись один з одним, а не з нею.
Щоб вивести Україну на правильний шлях, нам потрібно одне: чесна, відповідальна і ефективна влада.
Влада, яка дбає не про чиновників і олігархів, а захищає інтереси простих людей. Влада, яка користується довірою і повагою громадян. Влада може і повинна бути такою.
Мені не раз довелося показувати, як повинна діяти влада. Нацбанк, яким я керував, дав Україні гривню. Уряд, який я очолював, повернув борги людям, збільшив за рік мінімальну зарплату і пенсію у півтора рази. Був наведений порядок у бюджетній сфері, припинилися масові відключення електроенергії. Ми змусили економіку зростати, тримали ціни під контролем. Були створені нові робочі місця. І головне – ми досягли цього, не взявши жодної копійки у борг.
Мені не дали завершити розпочате. Але я сказав: “Іду, щоб повернутися”. Три роки пройшли у поїздках по Україні. Я зустрівся з сотнями тисяч людей і знаю – моя справа має найширшу підтримку. У мене є програма для України, яка дозволить здійснити задумане. У мене є команда, здатна її виконати.
Я пам’ятаю все, чому мене вчив батько; все, сказане мамою; все, про що ми говорили з побратимами; все, що почув від вас на зустрічах і прочитав у листах. Не в кабінеті, а у діалозі з усією країною, я знайшов ідеї, які визначать нове майбутнє України.
Вже через рік ви відчуєте – Україна стала іншою.
Ми збудуємо державу, у якій дамо роботу рукам і розуму кожного. Нікому не доведеться шукати кращої долі за кордоном.
Пенсії і зарплати забезпечать кожному гідне життя,
Будуть створені мільйони робочих місць. Кожен, хто бажає працювати, матиме роботу і гідну зарплату.
Кожен громадянин матиме доступ до належного медичного обслуговування, а кожна дитина зможе отримати якісну освіту.
Влада буде працювати для людей. Корупції буде покладено край. Всі будуть рівними перед законом. Бандити сидітимуть у тюрмах.
Оживе українське село – колиска нашого народу.
Я бачу Україну державою, яку шанують і цінують її власні громадяни і до якої з повагою ставляться і на Сході, і на Заході. Я бачу Україну, в якій житимуть, як казав Олександр Довженко, „по закону Божеському і людському”.
Я знаю - дорога до перемоги буде важкою. Влада боїться чесних і прозорих виборів, бо вони стануть їй вироком. Величезні гроші, вкрадені з бюджету, сила адміністративного ресурсу – все кинуте на те, щоб не дати народу висловити свою волю.
Але ми не боїмося влади. Це вона нас боїться! Вона боїться власного народу, боїться правди і свободи, які є в серці кожного з нас!
У мене немає ні телеканалів, ні прокуратури, ні податкової. Я спираюся на силу народу. Я вірю у свої і ваші сили. Я прошу у Бога милості для України!
Я прийняв рішення. Я іду у президенти. Ось моя заява!
Я виграю вибори! Моя перемога – це перемога усіх!
Скажіть усім, повернувшись додому – я вірю в Україну, я знаю свій обов’язок, разом ми переможемо!
Слава вам і слава Україні!"
Прес-служба "Нашої України"
Відповіді
2004.07.04 | Максим’як
Re: 14 якісних фотографій від ЛІГА
за адресою:http://www.liga.net/news/show/?id=113517
2004.07.04 | Zy
Re: Могутність і краса
Подія видатна, а як гарно піднесена.Сильні враження !
2004.07.05 | Максим’як
Re: Якщо відкинути емоції, то все розвивається так, як має бути
Цілком очікуваний факт висунення Ющенка у президенти, дав неочікуваний ефект у суспільстві. Можна сьогодні говорити вже про пікову проблему виборів цілком впевнено - якщо Ющенко не переможе на виборах демократичним шляхом, то доведе свою перемогу силою народу. Як це було багаторазово повторено - "українським варіантом".Це не просто так вибрана назва коаліції "Сила народу" - добрий натяк режиму у якому напрямку будуть розвиватися події в Україні цієї осені.
Сотня тисяч на Співочому полі і пару десятків тисяч під ЦВК зробили безсилими режим щось вдіяти. Ті дрібні провокації, організовані есдеками просто викликають сміх та співчуття, як до хворих.
Тепер зрозуміло не тільки нам, але і Кучмі і Путіну, що 200 тисяч чи 300 тисяч людей прийдуть захищати демократію восени до Києва.
У Белграді теж відомі виконавці сцени піднімали молодь на боротьбу з режимом, серед них відомий Горан Бреговіч і тут важливі паралелі у залученні Ющенком до виборчої кампанії кращих виконавців - народу пісня додає оптимізму і сили.
Реально, нічого не змінилося від тих минулорічних прогнозів - біля Ющенка могли бути і є тільки Тимошенко і Омельченко. Це дві реальні сили, на які він міг розраховувати і власне вони залишаться такими до виборів. (Я допускаю вклад Омельченка у створення парламентської фракції "Центр", як і недопущення Януковича сьогодні до Києва - його висунення у президенти на провінції є добрим доказом роботи Омельченка. Ющенко Київ здобув.
Всі інші нюанси вже й не такі важливі - нейтралізація Тигипка, зволікання із підтримкою Януковича багатьма прорежимними партіями, комічна "нєзгібаємость" комуністів, маргіналізація Мороза, абсолютна нікчемність всіляких дрібних страхів про приспаний український народ і можливість ним маніпулювати дрібними провокаціями від Медведчука і Ко іт.д.
Очевидно, що прорежимні сили так і триматимуться купи, нехай формально, але ніхто з них до Ющенка не перейде - ні Литвин, ні Кінах, ні інші. Це зрозуміло - їм переламати себе психологічно неможливо, але думаю, що вони і не тільки вони, будуть підтримувати десь неформально Ющенка. (Чого тільки вартує заява Литвина, що Україна після виборів вже не буде олігархічною чи виключення Засухи із НАПУ).
Зінченко попереджає, що проти Ющенка заготовлено багато провокацій, але вони справді вже виглядатимуть комічно - режим живе позареальними критеріями і прозівав розвиток суспільства - це хвороба кожного режиму, бо він бреше і потім вже сам вірить у свою брехню - так було із Радянським союзом чи у Сербії та Грузії. (Пригадується свіжий випадок, із Саддамом - війська коаліції були вже у Багдаді, а його режим був переконаний у перемозі.)
Приходить еволюційний момент і він вже не піддається жодному керуванню чи контролю. Українське суспільство увійшло у цю фазу, а короткий кількохмісячний проміжок часу до фазових змін, який є повністю означеним і конкретним, виступає тут додатковим поштовхом для суспільства.
Падіння режиму і встановлення демократії в Україні є процес невідворотній і дуже близький до завершення. Режим ще би міг теоретично трансформуватися під Ющенка, але у тому вся суть, що там вже не має кому (окрім Литвина) зрозуміти реальні процеси у суспільстві, бо це можна було б робити вже півроку тому, а у безвихідній ситуації рижим буде здатен тільки на два варіанти - капітуляція обо вдасть до зброї, замахів іт.п., що однозначно приведе всю його кліку до розгрому і в"язниці.
2004.07.05 | пан Roller
Re: якщо ні демократичним шляхом ,то "українським варіантом".
Максим’як пише:- якщо Ющенко не переможе на виборах демократичним шляхом, то доведе свою перемогу силою народу. Як це було багаторазово повторено - "українським варіантом".
>
> Следуя вашим выводам "УВ" не есть демократическая процедура. В самом названии делается упор на национальнистически ориентированные прошарки, в большинстве своем представленные моргинальными элементами.
В этом случае у народа, который по сути своей представляет относительное большинство, появляется формальное право, недемократическая альтернатива УВ, народ будет принужден встать на защиту народных интересов. В распоряжении народа имеется народная армия, во главе с гавнокомандующим Кучмой, который не применет воспользоваться предоставленной возможностью навести демократический порядок. Это открывает Кучме возможность третьего срока президентства.
То что Ющенко назвал себя, самовыдвиженца, "силой народу" говорит лишь о том что он самозванец.Народ его так не называл.
То же, что он побоялся выступать от блока НУ,от наша, не народная Украина, говорит лишь народу, что его окружение опасается проигрыша Ющенко. В случае поражения весь падежь придется на националистические и сочувствующие им силы.
Обращает внимание его речь Ющенко на поле, в ней присутствует в основном слово Я. Я пошел, Я выиграю. И т.д. Я последняя буква в алфабите.
В нем и слова нет о просьбе к народу об оказании доверия на выдвижение.Ющенко обращается к кому угодно, к Боогу, к маме, к нацюкам, но не к народу.
Словом, такое не демократическое позиционирование Ющенко, какое вы здесь представляете не отвечает "чаяньям народа". Вряд ли народу нужна кровь граждан, которая однозначно прольется в результате гражданского противостояния.
Да и сам Ющенко не пойдет на это. Он приверженец именно демократических поцедур, и до сих пор никак не проявлял себя в роли антидемократа.
Но такое, Ваше, позиционирование Ющенко, естественым образом оттолкнет его народных почитателей. Ваш "украинский вариант" никак не ориентирован на удовлетворение демократических интересов большинства, то есть интересов народа.
Brgds
2004.07.05 | Максим’як
Re: Боюсь, пане Роллєр, що Ви займаєтеся самообманом.
Не будете щирим із самим собою, то ніколи не знайдете правильних життєвих розв"язків.Репліка 1.
У моєму розумінні, українським націоналістом є кожен громадянин України. Якщо він себе таким не вважає, то має або міняти громадянство, або ризикує мати проблеми із суспільством, які можуть закінчитися для нього досить сумно. (У першу чергу це маргіналізація і самоізоляція).
Репліка 2.
Тринадцять років український громадянин був грабований і принижений. Ви знаєте таку людину, яку би пограбували і принизили і вона після цього не хотіла кривднику заїхати у носа, що побачити, як він юшиться? Тобто, кровопускання можливе (не думаю, що вийде за межі Києва), але воно можливе тільки тоді, коли суспільство, як і окрема людина, впевнена, що вона сильніша за кривдника. У суспільстві не діють материнські інстинкти, а раціональний розрахунок. Материнський інстинкт у тому розумінні, що мати не рахується із обставинами, захищаючи свою дитину, а суспільство (особливо коли йдеться про українця) буде себе захищати не із відчаю, а відчуваючи свою силу і здатність перемогти. Саме цей момент зараз спостерігається у нашому суспільстві.
Крім того, деколи необов"язково пускати кров кривднику, особливо коли він спійманий і нездатний на опір - достатньо з нього витрясти вкрадене і відправити за грати. Цілком достатня моральна компенсуюча для розважливої людини.
Я не думаю, що коли Вас пограбують і принизять, через годину все забудете і простите всі "гріхи" бандиту. Чому Ви гадаєте, що інша людина думає не так? А цих людей є мільйони і вони здачі не дали досі тільки тому, що не відчували своєї сили.
-------
Вибачайте, що решту не коментую - дуже багато штучно понавидумувано, воно не має змісту у досить простій і конкретній нинішній ситуації, яка, до речі, розвивається повністю прогнозовано.
2004.07.06 | пан Roller
Re: українським націоналістом є кожен громадянин України.
Максим’як пише:> Не будете щирим із самим собою, то ніколи не знайдете правильних життєвих розв"язків.
> Я вообще не очень люблю назидательных тонов, особенно на свою адрессу.Не совсем понятно, с какой стати вы возромнили что имеете право назидать. Жаль? вы не присутствовали на последней встрече майдановцев, там я слышал отзывы и оценки на Вашу адрессу и мнения людей знающих Вас лично.
До этой встречи я думал? что вы представляете каким-то образом штаб или блок Ющенко.Теперь же судя b по тому? что вы подаете здесь я допускаю любые варианты, в том числе и то, что вы работаете на кого-то против Ющенко.
> Репліка 1.
> У моєму розумінні, українським націоналістом є кожен громадянин України.
Єто где-то записано? В конституции? Уставе? Кодексе? Как у вас все запущено. Вы находитесь в самоизоляции.
К счастью, вы и ваше мнение представлено в единственном числе. Хотя я когда-то и выражал подобное допущение, но это было легкая попытка оценки состояния политической нации, навязанной нам из за бугра.
В нашей транскрипции это больше отвечает понятию человека новой формации. Но опнятие национализм, в укаринской части ближе к понятию нацизм, фашизм, бендеровщина. И только одно упоминание этого явища свавит четкий раздел между народом и наци. Собственно этогго не скрывают и не отрицают и сами националисты. Так что, не следовало бы Вам путать наци с народом.
Якщо він себе таким не вважає, то має або міняти громадянство, або ризикує мати проблеми із суспільством, які можуть закінчитися для нього досить сумно. (У першу чергу це маргіналізація і самоізоляція).
Вы еще не дорослди до полнономочий фюрера что бы указывать кому-то что ему надлежит делать. Украинское общество придерживается законодательной базы, конституции, а не ваших постулатов мести или бандитских понятий.
Пропаганда же насилия и межнациональной вражды предусматривает ответственость. Так что если вы не признаете украинских законов, украинской конституции, гарантирующей свободу совести, то следовательно не тот о ком вы говорите я вы, подлежите департации,или простому перетрахиванию, словами Лукашенко.
Не понятно с чего это вы так распушились. Или почувствовали какую-то силу. Или поддались иллюзиям и чарам. Собственно с чего вы стали проповедовать такую полову и приписывать ее Ющенко. Сам он ничего подобного не только не говорил, но я и не думал, скорее всего.
ТО что вы говорите, свойствено имено проивникам Ющенко, которым выгодно позиционировать его как нашиста. Но пока, слава богу, он до этого еще не дорос.
В этом смысле интересен вопрос, кого выдвинет Наша Украина в качестве альтернативы Ющенко, и выдвинит ли она кого-то. И как Наша Украина и Юлия Тимошенко оценивает самовыдвиженца.
Ведь Тимошенко даже не пнисутствовала на певчем поле. Она заключала соглашение на сотрудничество между блоками лидерами блоков, а не частных лиц. Соглашение междупросто Ющенко и просто Тимошенко, выглядит просто смешним. Это тоже самое что она бы обязалась не выставлять свою кандидатуру на президентских выборах вообще.
И я думаю мы еще услышим реакцию, от Джангирова я уже слышал сегодня по 1=1. Его замечания далают четкие акценты.
>
> Репліка 2.
> Я вас попрошу опускайте ритоику. Илли идите с ней в транспорт. Там вам все ообъяснят. Вернее в общественом транспорте вам будет проще понять свои заблуждения. Здесь все-таки не сельпо, и вы могли бы подумать о том, кому вы адресуете свои эссе.Если вы говрите их для самоутверждения, то лучше делаете их про себя.
>
> Крім того, >
> Я не думаю, що >
> -------
> Вибачайте, що решту не коментую - дуже багато штучно понавидумувано, воно не має змісту у досить простій і конкретній нинішній ситуації, яка, до речі, розвивається повністю прогнозовано.
Спасибо. Вы облегчили мне дело.
Brgds
2004.07.06 | Максим’як
Re: Для мене космополіт все одно, як гемофродіт.
Космополіт, як особа невизначеної статі, яка нездатна на відтворення, на продуктивне відтворення, одним словом, помилка природи.Те, з чим у Вас досі асоціюється націоналізм, тільки свідчить про те, що Ви зупинилися у власному розвитку десь на рівні 1989-1990 року. Вибачайте, але людина, яка освоїла комп"ютер мабуть при бажанні могла б і осилити тему українського націоналізму, щоб не говорити некваліфіковано, але як я розумію, не може, органічно не може з страху перед тим, що всі попередні сталінсько-ленінсько-сусловські міфи розсипляться у порох. А Ви ж їх, мабуть, вважаєте власним інтелектуальним надбанням?
Рекомендована література:
Георгій Касьянов. Теорії нації та націоналізму.
З найкращими побажаннями,
Максим"як
2004.07.05 | Угрюмый тип
Лажа, з якою доводиться миритись.
Усе це висування на Співочму полі - галімий популізм з відчутним американським душком:різнокольорові кульки, якісь курасанти з пропорпом, - Я стану президентом і тд і тп - прямо Дейл Карнегі. "За рік в Україні буде покладено край корупції, ніхто не шукатиме кращої долі?" Люди добрі - і ви цьому вірите, чи вас просто засліпила білосніжна усмішка Віктора Андрійовича. Це щось на кшталт гебельбсівського "чим жахливіша брехня, тим швидше у неї повірять?" Але найсумніше те, крім Юща просто обирати ні з кого. Ви подивиться на ці пригноблені пики за з'їзді Партії регіонів і войлуватого Яеуковича який верзе казна що. Одностайні комунозомбі Симноненка. Безпорадний Мороз, який нині нагадує Наполеона зразка 1814 року. Решта - маргінали не варті згадки. Хочеш не хочеш проголосуєш за Юща. Але треба бути свідомим, що ми мусимо обирати не між гімном і цукееркою, а між двох зол. Погодьтеся, олігархи ющенківського призову- Петя Порошок і Червонец будуть після перемоги свого кандидата будуть чинити свавілля не менше за есдеків. Мрійники-шістдесятники з обох рухів знову виявляться не в змозі міцно тримати у руках кермо державної машини. А що буде у регіонах: кого Ющ призначить губернатором у Донецьку? Де гарантії, що місцеве чиновництво не буде ігнорувати і відверто чинити опір нехай навіть найконструктивнішим діям сонця-президента?Даруйте, але, щоб знищити корупційну систему добі кучмізма потрібен новий 37-1. Ні, я не маю на увазі море крові і масові розстріли. Потрібна колосальна читка - у чиновництві - від Кабміну до сільрад, у правоохоронних органах - від генералів до сержантів-патрульних. Звільняти чинуш за принципом - працював за Кучми, -отже потенційний шкідник, шуруй займайся бізнесом чи пий коньяк на дачі, тільки до держслужбі не лізь, а якщо вкарав - просимо до буцегарні. Але Ющ цього не зробить - в нього немає своїх жукових, щоб поставити на місце тухачевських. Навіть якщо рипнеться щось таке робити, то любий Захід скаже No, It's violence of human rights! А із заходом Ющ налаштований дружити і усі їхні указявки виконувати. То ж не робіть ілюзій, панове: Ющенко - то лише найменше зло
2004.07.05 | Zy
Re: Якщо відкинути емоції
Дякую за цікавий допис. Але є, на мій погляд, деякі перебільшення. Вони зрозумілі після вчорашньої події, водночас, як Ви відкидаєте емоції, тоді такі зауваження:Максим’як пише:
> недопущення Януковича сьогодні до Києва
Нащо спрощувати, або помилятися у повноваженнях цих осіб ?
> його висунення у президенти на провінції є добрим доказом роботи Омельченка
Чому не припустити, що Янукович надав перевагу рідному (приємному, або важливому для нього) регіону і мер тут взагалі ні до чого
> Ющенко Київ здобув
Так, здобув і у т.ч., завдяки меру
> вони і не тільки вони, будуть підтримувати десь неформально Ющенка
Точно !
2004.07.07 | хтось
Ой сумнів щось мене бере...
Максим’як пише:> Цілком очікуваний факт висунення Ющенка у президенти, дав неочікуваний ефект у суспільстві. Можна сьогодні говорити вже про пікову проблему виборів цілком впевнено - якщо Ющенко не переможе на виборах демократичним шляхом, то доведе свою перемогу силою народу. Як це було багаторазово повторено - "українським варіантом".
"Нє вєрю" (с) Станіславський. Чому? так довго розписувати, але почитайте обговорення статті Тетяни Монтян про "черепашку". Немашкало там висловив дуже чітко усю тєорію та прахтику цього життя як з точки зору України. Ніхто нікуди не побіжить і воювати не буде. Народ втомився (зокрема від злиднів) і не збирається встрягнути в рєвалюцію. Кому воно треба? Всього 12 год тому як уже була одна рєвалюція, ну і годі. Хай буде тихо і спокійно, нехай не найкращим чином - але без змін.
Є древня азійська байка. Був собі володар в якійсь країні. Жорстокий, сильний. Всі гайки закрутив, аж пищали всі. І от на старість пом'якшало його серце, і вирішив він... змінити закони. Лібєралізірувать, так-скаать. Ну і заявив про свій намір на совєті візірєй.
Не пройшло й дня, як до володаря прийшла дєлєгація ходоків - купці, ремісники і прочі підприємці. Впали ниць і сказали - "Володарю, не треба нам лібєралізації!"
Здивувався володар і спитав: "Чому? Адже я хочу зробити ваше життя легшим?"
"Не треба, володарю!" - відповіли ходоки. "Ми вже призвичаїлись до нинішніх законів, живемо, багатіємо, дітей ростимо, і все у нас харашо. Одного не хочемо - перемін, бо прийдеться ото колотитися, призвичаюваться до нового порядку... Одні збитки і проблеми будуть".
Що таки вирішив володар - чи то я забув, чи то історія умовчує.
Оця байка і єсть самий вагомий аргумент на користь Януковича і іжє с нім. Як не як, а люди призвичаїлись, живуть, дітей ростять, і нехай воно все непросто і тяжко дуже - а коли було легко? чи хтось обіцяв, що буде легко жити? ні, не обіцяв. І легко ніколи і ніде не було і не буде, і всі це розуміють (окрім шизафрєніков-маргіналов, звісно).
А зміни і рєвалюції - нафіга вони кому нужні? Кращі, найдієздатніші представники суспільства вже призвичаїлись і своє заробляють і живуть доволі добре, і на щабель нижче - також призвичаїлись і живуть непогано, і ad infinitum. Життя іде, і все нормально, нащо щось (когось) міняти? Допоки немає відвертого(!) гєноциду - нема і бажання перемін. (Та, як показує історія, навіть відвертий неприкритий гєноцид не завжди є приводом для бунту).
Україна - дуже консервативна країна, насправді. Це не латиноГамерика, де в маленькій країнці за 50 років відбувається 60 переворотів.
> Це не просто так вибрана назва коаліції "Сила народу" - добрий натяк режиму у якому напрямку будуть розвиватися події в Україні цієї осені.
>
> Сотня тисяч на Співочому полі і пару десятків тисяч під ЦВК зробили безсилими режим щось вдіяти.
Яка там "сотня тисяч". Не було сотні. А от той хвакт, що "ВВ" були - оце до речі і є найбільший здобуток. Дорогого варте! Не знаю як за Ющем, самим по собі, а от за "ВВ" і Скрипкою - таки підуть люди, підуть. І за Русланою підуть. Вірте чи ні, а так воно й єсть.
> Тепер зрозуміло не тільки нам, але і Кучмі і Путіну, що 200 тисяч чи 300 тисяч людей прийдуть захищати демократію восени до Києва.
Не прийдуть. Не схочуть. Ліниво і нафіг не нужно. Не обманюйтесь самі і не обманюйте людей. Проголосують - так, можливо, навіть імовірно. Воювати? Ні. Сто раз - "ні". Не буде цього, не підуть на це.
> Реально, нічого не змінилося від тих минулорічних прогнозів - біля Ющенка могли бути і є тільки Тимошенко і Омельченко. Це дві реальні сили, на які він міг розраховувати і власне вони залишаться такими до виборів. (Я допускаю вклад Омельченка у створення парламентської фракції "Центр", як і недопущення Януковича сьогодні до Києва - його висунення у президенти на провінції є добрим доказом роботи Омельченка. Ющенко Київ здобув.
Сівий мєрін - за Юща????? Ой сумнів мене бере. До речі, з такими друзями, як сівий - і ворогів не треба.
> Всі інші нюанси вже й не такі важливі - нейтралізація Тигипка, зволікання із підтримкою Януковича багатьма прорежимними партіями, комічна "нєзгібаємость" комуністів, маргіналізація Мороза,
Мороз - чмирь і хвост вєдмєжий. Тільки тепер стало зрозуміло, постфактум, що Мороз ща в вересні 2000 року грав на ведмежій дудці, роздуваючи кассєтний шкандаль. Зараз-то видно, що на питання "кому вигідно?" є проста і очевидна відповідь - крізіснаму мєнєджору. Він один з того цирку дівідєндов паімєл. А Мороз зараз - момєнт істіни! - грає вже відкрито за вєдмєдика і проти всі знаємо кого... Тьфу. Апиздіціонєр хрєнов.
> Очевидно, що прорежимні сили так і триматимуться купи, нехай формально, але ніхто з них до Ющенка не перейде - ні Литвин, ні Кінах, ні інші. Це зрозуміло - їм переламати себе психологічно неможливо, але думаю, що вони і не тільки вони, будуть підтримувати десь неформально Ющенка.
Ага... щаззз.
> Падіння режиму і встановлення демократії в Україні є процес невідворотній і дуже близький до завершення.
Самогіпнозом займаєтесь, наївний ви наш (або пропагандою). Втім, яка різниця. Час покаже, як воно буде. Ситуація непрогнозована, насправді.
2004.07.04 | Vadym Gladchuk
Re: Ющенко: Я іду у президенти. Я виграю вибори!
З Богом!2004.07.05 | vertigo
Re: Ющенко: Я іду у президенти. Я виграю вибори!
GOD BLESS!!!!!!!!!!2004.07.05 | Нестор
Дай Боже нашому теляті вовка з"їсти (-)
2004.07.05 | Максим’як
Новий Ющенко. (раджу прочитати, хто ще не читав)
Новий ЮщенкоДанило Побут, УП , 5.07.2004, 02:49
Ющенко іде на вибори президента з небаченою для України церемонією. Забудьте про снодійні з'їзди у залах. Місце дії – Співоче поле у Києві, що поруч із Печерською Лаврою. Чисельність мітингу ніхто не може визначити точно. Загалом Співоче поле вміщує 35 тисяч осіб. Воно було заповнене вщент. Кажуть, ще частину людей зупинили на верхніх ярусах, щоб не створювати тисняву. Частина стараннями влади не доїхала до Києва. Всі пагорби помаранчеві від передвиборчої символіки – "Так! Ющенко!" Жодного партійного прапору. Оскільки перед вами – "кандидат від народу".
Сам мітинг дуже короткий. Перед початком – концерт. Особливо символічна пісня "ВВ" під назвою "Політичний рок". Написана вона була ще за радянської перебудови. Є там такі слова: "У кишені шо? У кишені шиш!" Часи змінилися, очікування людей залишилися на тому ж рівні. Але найдивніше – у всіх присутніх на мітингу той самий ентузіазм кінця 1980-их років.
Під фанфари на сцену виходить Ющенко. Перед цим на секунду зупиняється і цілується з дружиною Катериною. Потім промова, де найголосніші оплески на такій передвиборчій обіцянці: "Корупції буде покладено край! Всі будуть рівними перед законом! Бандити сидітимуть у тюрмах!".
Виступ Ющенка закінчується вибухом оптимізму: "Я прийняв рішення – я іду у президенти. Ось моя заява! Я виграю вибори! Моя перемога – це перемога усіх! Скажіть усім, повернувшись додому – я вірю в Україну, я знаю свій обов’язок, разом ми переможемо!"
Після цього Ющенко збирається іти зі сцени, але раптом про щось згадує. Виносять український прапор. Ющенко застібує ґудзика на піджаку і опускається перед полотнищем на коліна. Тричі його цілує.
Потім спускається зі сцени і ще раз отримає благословення від священників (напередодні він сповідувався – до речі, у священників Московського патріархату, оскільки поблизу села Ющенка Хорунжівки немає УПЦ КП). Потім хода до Центрвиборчкому. Беруть участь соратники майже у повному складі – немає тільки Тимошенко. За словами Турчинова, у неї – запалення легенів.
Мітинг під ЦВК – ще один сеанс вражень. Найбільше – акцію веде Зінченко. Особливо неочікувано в його виконанні виглядає дерегування натовпом, переможне скидання рук і речитатив: "Ю-щен-ко! Ю-щен-ко! Ю-щен-ко!" Місяць тому не знайшлося б людини, яка могла б уявити таку його поведінку. Або його обійми з депутатами-нашоукраїнцями після мітингу.
"Ющенко – "вірю"! Подивіться в очі Ющенку! Чи є сумнів, що він вірить?! Вірить у Бога, в батьків, в Україну! Ющенко – "знаю"! Це людина, яка була на чолі Нацбанку і уряду. І ви знаєте, яким прем'єр-міністром він був! "Можемо"! Все залежить від нас! 31 жовтня відбудеться подія, яка у новітній історії порівнянна лише із здобуттям незалежності у 1991 році", - таким способом Зінченко розшифровує малозрозуміле лого передвиборчої кампанії "Вірю, знаю, можемо".
Так само дивно виглядає промова Миколи Мартиненка. Він – керівник групи "Разом", секретар коордради виборчої коаліції за Ющенка і один із найменш публічних людей навколо Ющенка. За чотири сесії роботи в цьому парламенті він мав один виступ тривалістю 12 секунд.
Мітинговий дебют Мартиненка виявився на заздрість опозиціонерам із стажем: "Коли в п'ятницю Янукович виступав у парламенті, ми бачили страх у його очах! Соратники подарували йому жовтні квіти – це символ розлуки. Сьогодні ми починаємо панахиду по цьому режиму Януковича-Кучми!".
Щоправда, ця риторика не поєднувалася з костюмами опозиціонерів, які всі як один пішли у народ в краватках і піджаках. Виключенням стали лише Плющ у вишиванці та ще один новоохрещений мітингар – депутат Морозов, якого можна вирізнити у сесійній залі за недепутатськи довгим волоссям.
"Главным мотивом моего похода в политику стал стыд. За власть. Когда нам власть рассказывает, что мы не должны идти в Европу, потому что нас там не ждут…В шахматном клубе тоже не ждут футболистов". Морозов виступав нетрадиційною для мітингів Ющенка мовою: "Я – русский. Мне надоели защитники, которые рассказывают бредни о "Нашей Украине". Двуязычие – повод власти расколоть общество".
Потім до мікрофону пішли "ветерани" опозиційного руху. Тарас Стецьків звернувся до 30 тисячного мітингу під Центрвиборчкомом: "Якщо влада посміє зняти Ющенка з реєстрації, то завтра сюди прийде у десять разів більше людей! Якщо вона буде фальсифікувати вибори – то тут стоятимуть мільйони!".
"Зараз ми ідемо збирати підписи, і через місяць їх принесе до Центрвиборчкому у три рази більше людей. Кожен підпис за Ющенка – це крок до перемоги! Що ми повинні зробити 31 жовтня?! Проголосувати і прийти сюди! І ми не підемо з цієї площі, поки не отримаємо результати виборів. І нехай ЦВК чує, і Кучма теж!"
Сумнівно, що до гаранта долетіли ці слова його колишнього радника на початку 1990-х Тараса Стецьківа. Однак Центрвиборчком точно почув. Фотоапарат одного із прихильників Ющенка вловив момент, як керівник ЦВК Сергій Ківалов із вікна спостерігав за дійством на своєму ґанку.
40-градусний трофей
Якби він визирнув на годину раніше, коли мітинг ще не зібрався, то побачив би іншу цікаву сцену. У різних місцях площі стали збиратися купки підлітків із однаковими чорними поліетиленовими пакетами. Першим на сполох став бити депутат Гринів.
"В чём проблемы, расслабтесь! Мы здесь отдыхаем", - відповідала малолітня братва на питання, що вони тут роблять і чому у них в кульках повно пляшок горілки. Тут же було помічено кілька людей у жовтих майках "Так! Ющенко!" Зроблені один до одного, як майки агітаторів, вони відрізнялися лише кольором – не помаранчевий, а жовтий. (Як виявилося, одягнуті у такі ж фальшиві футболки самозвані "прихильники Ющенка" були авторами провокації під "Українським домом", де проходив з'їзд Компартії.)
Усунути шанувальників горілки від Центрвиборчкому кільком депутатам і їх помічникам не вдалося. Раптом через кілька хвилин на сцену вийшла інша "бригада". З десяток одягнутих у все чорне бритоголових силою позабирали у провокаторів пляшки. Ця друга братва поскидала горілку "Трофей" у сміттєві урни і так само зникла туди, невідомо звідки з'явилася.
На цьому єдиний вибухонебезпечний момент мітингу вичерпався.
Безсмертного – у бій
Акція висунення Ющенка кандидатом в президенти була тестом для його команди. Кажуть, коли в "Нашій Україні" виникло напруження через критику начштабу Романа Безсмертного – а було це в часи приходу Зінченка на керівника виборчої кампанії Ющенка – Безсмертний пообіцяв 4 липня довести, на що він справді здатен. І продемонструвати організаційну силу очолюваного підрозділу.
Висунення Ющенка саме "від народу", а не на з'їздах партій, мало нарешті стати протиотрутою від іміджу ставленика націоналістів, який останні місяці формує Ющенку телебачення Медведчука.
Крім того, зібрання людей на співочому полі мало велике агітаційне значення. Якщо на церемонію дійсно приїхали з усіх 35 тисяч населених пунктів України, то тоді в кожному з них з'явилося по одному потужному агітатору. Чим віддаленіше село – тим сильніше синдром "Я Леніна бачив". І тим переконливіша аргументація у очах сусідів. Однак і не це було головною метою акції.
Масове висунення Ющенка в президенти було попередженням владі – боротися із фальсифікацією виборів буде не він, а самі люди. Особливо прозоро заявив Стецьків – у день виборів під Центрвиборчкомом відбудеться мітинг прихильників Ющенка. І відмінність між даними ЦВК і паралельного підрахунку відразу дає старт подіям за мотивами "грузинського сценарію".
Головний недолік, який кидався у очі на висуненні Ющенка – це те, що він читав промову з аркуша. Однак пізніше стало зрозуміло – це дозволило зробити його виступ динамічним. Таким чином у Ющенка проявився рішучий напор і до того приховувана самовпевненість. І що виглядало так само дуже незвично.
2004.07.05 | Чучхе
Останнім часом Ющенко знаходиться в полоні т.зв. "етнографізму"
І це висування з козаками і литаврами - теж данина "етнографічному" образові Ющенка.При цьому зовсім не використовується тема "Ющенко - технар". Принаймні, я не бачив жодної іміджевої фотки, де б Ющенко сидів би за комп"ютером.
Дрібниця? Але ж показова...
2004.07.05 | Zy
Re: Чому ж,
є такі фоткі - http://www.razom.org.ua/viewnews/news/13546,але учора доречними були інші речі
2004.07.06 | Таваріщ Маузєр
***Ющенко: Я виграю вибори!*** Ув єнтом нєт жодніх сумнівов
Максим’як пише:> Віктор Ющенко: Я іду у президенти. Я виграю вибори! Моя перемога – це перемога усіх!
> 04-07-04 12:52
Ув єнтом нєт жодніх сумнівов.
З намі Тав.Бог і Правда Святая!
2004.07.07 | Максим’як
Re: Не варто виключати спроби замаху на Ющенка. Саме спроби.
Чому спроби - бо переконаний на 100 відсотків, що замах буде невдалим.Дуже мало ресурсів сьогодні стоїть за режимом - переважно це деградовані особи типу Медведчука, Паномарчука, Андр. Чорновола, Корчинського, Гельмана і т.д решту таких, яких у принципі "чєловєком нє назвйошь".
Росія не наважиться своїми ресурсами робити замах на Ющенка, думаю, що там є кому слідкувати за ними, та і цілком можливий витік інформації - мораль тепер нічого не вартує проти грошей. Так Росія може бути організатором, але виконавці з українських емвеесівсько-кримінальних кіл. А ми бачимо, що це вже не ресусрс режиму - там все прогнило і ніхто нікому не вірить.
Тобто, спроба буде, але провальна. Команда Ющенка добре думає над цим. Вони все знають.
2004.07.07 | СЕМЕН
Максим'як не каркай. (-)