07/05/2004 | unaunso.org

Репліка

на свідчення та виправдання Андрія Васильовича за Едічку,

або “Нє віноватая я! Он сам прішол!!”



Якось у розпал “перебудови” мені, тоді редактору парламентської (ще Союзу) газети “Голос”, потрапив до рук примірник видання “Голос Нації”. Мій коректор передивився примірник цієї газети і жахнувся: “Як же так можна! У газеті з такою назвою та стільки помилок!?”. Коректор була “буржуазною націоналісткою” зі стажем.

Неформальним шляхом реакція мого коректора дійшла до вух тодішнього редактора цього часопису Андрія Шкіля. А до мене – його відповідь: “Яка нація, такий у неї й голос.”

Судячи зі свідчень Андрія за “особистого водія” Едічку, які він розмістив на сайтах pravda.com.ua та una-unso.org, ставлення до своєї нації (втім, чи до своєї ?) Васильович так і не змінив...

Народний обранець намагається “втерти” нам, що IQ у нього такий самий, як у його “особистого водія”, коли переповідає історію про свого “попелюшку”. Уявляєте, підходить до лідера ультра-націоналістичної організації під час проведення нею силової акції проти антинародного режиму такий собі двометровий молодик і заявляє: “Ех, прокочу!”. А лідер цієї організації, у якої за спиною чотири війни та досвід протистояння антинародним режимам України, Білорусії, Росії, Молдови та Абхазії з Хорватією відповідає: “Ой, прокоти!”. І той - “прокотив”!

Ну забув наш лідер у той напружений революційний момент, після міжнародного жіночого дня, що вербують не “провідників” із їх “проводами” (як у кіно), а довгоногих, кремезних особистих секретарок чи гарненьких, двометрових, ароматизованих фіалками особистих водіїв (та ще й на “своїй” машині, щоб ніхто не подумав, що особиста є)... Але тут і вербувати не було потреби. У Едіка ж на лобі все написано. Тільки читай. Чи у “провідника” повилазило?

“Не вірю!” Багато яких неспроможностей носить у собі Андрій Васильович, але за дурня я його ніколи не мав. Швидше за все він нас у дурні пошиває...



04.07.2004. О.К.