МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Штрихи к портрету Александра Мороза в интерьере СДПУ(о)

07/09/2004 | observer
Obkom
Штрихи к портрету Александра Мороза в интерьере СДПУ(о)

В начавшейся избирательной кампании пока все идет так, как и прогнозировалось задолго до того. Некоторое удивление у наблюдателей вызывают лишь дела и слова кандидата в президенты Александра Мороза. Но удивляться им можно только в том случае, если не задумываться над причинами этих экзерсисов.



Так, на днях Сан Саныч умудрился сделать нерядовой комплимент режиму, с которым он якобы искренне борется. По его словам, президентская кампания нынешнего года будет отличаться от предыдущих избирательных кампаний тем, что админресурс и фальсификация голосования будет иметь меньшее влияние. Основывает он этот «глубокомысленный» прогноз на том, что «на предыдущих президентских выборах весь админресурс был направлен против СПУ, а сегодня ситуация несколько поменялась – у власти есть свои заботы и это дает возможность более-менее объективно освещать свою позицию и выходить к людям».

На первый взгляд, это заявление выглядит политическим профанством, особенно после мукачевских событий. Но, согласитесь, трудно обвинить в дилетантстве столь прожженного и опытного политика, каковым и является лидер Соцпартии. Но, всмотревшись глубже, можно понять истоки и поводы, подтолкнувшие Александра Мороза к столь лояльному отношению к административным возможностям нынешней власти.

До определенного момента союз оппозиционных «НУ», «БЮТ» и СПУ казался нерушимым и действующим в унисон по многим вопросам общественно-политической жизни Украины. У многих даже была уверенность, что таким трио они подойдут к президентской кампании, подавив свои личные и партийные амбиции ради отстранения от власти камарильи Леонида Кучмы.

Этому единению не мешало даже участие Мороза в «заговоре» Медведчука-Симоненко, разрабатывавших приснопамятный законопроект № 4105 о внесении изменений в Конституцию. Принципиальным тогда был вопрос не о том, какая реформа нужна, а только то, что с мошенниками честной игры все равно не получится. И Сан Саныч вроде бы разделял эту позицию.

Ключевым и поворотным моментом для дистанцирования Мороза и Соцпартии от блоков Ющенко и Тимошенко стало «парнокопытное» голосование в парламенте именно по законопроекту № 4105, состоявшееся 24 декабря прошлого года. После этого, сохранив внешнюю толерантность, пути СПУ и бывших партнеров по неформальной коалиции пошли в разные стороны. И уже тогда стало понятно, что ни о чем в перспективе президентских выборов Ющенко и Тимошенко не смогут договориться с Александром Морозом.

Кое-кто это пытался объяснять принципиальной позицией лидера СПУ в отношении политреформы, которая якобы вовсе не нужна потенциальному победителю на президентских выборах Ющенко. Для этого с легкой руки Л. Кравчука, заявившего, что с такими полномочиями как у Кучмы любой ангел станет чертом, была развернута целая пропагандистская кампания на тему: без политреформы Ющенко станет Кучмой-3.

Один любопытный, но не отмеченный прессой, нюанс в разыгрывании этой темы внес никто иной, как Виктор Янукович, дезавуировавший такую постановку вопроса: «Политика - грязное дело, однако это зависит от того, кто ее делает». Виктор Федорович, разумеется, говорил о себе, но данный афоризм на его конкурента политтехнологи переносить не собираются.

Выдвижение Мороза кандидатом в президенты от Соцпартии и открытое письмо к КПУ с предложением выдвинуть единого кандидата от левых сил стали апофеозом всего процесса размежевания украинской оппозиции. Ведь и до этого было абсолютно понятно, что «НУ» и «БЮТ» вряд ли смогут найти общий язык с Петром Симоненко, являющимся верным и преданным сторонником существования нынешней системы власти как в персоналиях, так и по форме. Само существование Компартии Украины напрямую зависит от благополучия нынешнего режима. Ведь представить наличие влиятельности Петра Симоненко и его компании в условиях демократического государства хотя бы польского образца просто не возможно. Этим и объясняется весь энтузиазм украинских коммунистов в деле политреформы, которая призвана сохранить власть в прежних руках, но под другой вывеской.

Гипотетический альянс, предложенный социалистами коммунистам, говорит о том, что на этом «верном» пути находится и Мороз сотоварищи. И даже если этот союз не состоится, то порознь они все равно делали и будут делать общее дело и в плане политреформы, и в плане победы кандидата от власти на президентских выборах.

Конечно же, такое перерождение Александра Мороза из ярого врага режима и «совести» оппозиции в члена команды Кучмы-Януковича-Медведчука произошло не одномоментно и вовсе не после декабрьского голосования по политреформе. Сигнал к этому сверху был дан раньше. Но, к сожалению, многими политологами он был не замечен, а потому его поняли только те, к кому он напрямую был обращен.

Речь идет о программной статье «Банальная аксиома: непременным условием благосостояния государства является, прежде всего, его политическая стабильность», написанной председателем политсовета СДПУ(о), заместителем главы Администрации президента Юрием Загородним и опубликованной в 43 номере партийной «Нашей газете+» 7 ноября 2003 года.

Представить себе, что столь высокопоставленный и занятой человек тратил время и мозговой запас ради теоритезирования о насущных вопросах СДПУ(о) перед газетными читателями-однопартийцами, сложно. Да и сама статья более похожа не на теорию, а на конкретную подготовку общественного мнения к некоторым изменениям в раскладе и в процессах политической жизни Украины.

К сожалению, в архивах электронной версии «Нашей газеты+» кто-то заботливо стер оригинал этой статьи. Поэтому некоторые тезисы из нее цитируются по пересказу «Украинской правдой».

Нетрудно себе представить, что в случае прихода правых к власти наше общество будет отброшено ровно на 10 лет назад, и уровень политического противостояния снова приблизится к критической черте.

Под правыми здесь впрямую подразумеваются «Наша Украина» и БЮТ, которых Загородний беспощадно «линчует». Но намек достаточно прозрачен. Второе лицо в СДПУ(о) и АП прямо заявляет, что его партия и администрация не остановятся перед тем, чтобы политическое противостояние было на критическом уровне вне зависимости от волеизъявления избирателей.

Далее идет речь о вполне конкретной теме, живо интересующей как компартию, так и СПУ, идеологически противостоящих буржуазии, а, следовательно, и капиталу.

Ни одна политическая сила, кроме «Нашей Украины», не может позволить себе вести полномасштабную избирательную кампанию, в том числе и из финансовых соображений.

Здесь член СДПУ(о) явно поскромничал в возможностях своей партии, но открыто намекнул, что кое-кому без посторонней помощи в избирательной кампании не обойтись. А вот как это сделать?

Безусловно, и у Компартии, и у Соцпартии, и у СДПУ(о) <...> далеко не всегда совпадают взгляды на пути решения как политических, так и экономических проблем, но все мы, я уверен, видим Украину стабильным демократическим государством…

Левые и левоцентристские силы должны предотвратить приход правых к власти, это и есть политическая ответственность. Иначе популярнейшим инструментом украинской политики можно считать грабли.

Стоит обратить внимание, что в союзники СДПУ(о) не берет Партию Регионов и Януковича, которых никак нельзя отнести к «левым» и тем более к «центристам» (их можно определить только как крайне «правые» кланово-олигархические субъекты, которые в эсдековском раскладе не могут быть антитезой «правым» «НУ» и «БЮТ»). Потому вся стратегия СДПУ(о) в предстоящих на тот момент выборах планировалась и ныне осуществляется с использованием именно «левых» силах в качестве противовеса Ющенко. И если на тезисы, сформулированные Загородним, наложить последующие действия КПУ и СПУ как по «продавливанию» политреформы, так и по президентской кампании, то будет очевиден выписанный для них сценарий. Вплоть до возможного альянса с единым кандидатом от «левых». Явное отсутствие в этой связке «левоцентристов», коими почему-то считают себя объединенные эсдеки, не должно смущать. Реноме этой партии и ее лидеров таково, что лучше подарить его своему заклятому партнеру Виктору Януковичу. А за кулисами скрыть имеющееся в реальности взаимодействие, так как «левые и левоцентристские силы должны предотвратить приход правых к власти…»

Впрочем, очевидность данной взаимосвязи – от появления статьи Загороднего до письма СПУ в КПУ – подтверждается и другими проявлениями политической жизни социалистов. Это и заявление Мороза о том, что партией развернута огромная организационная структура для проведения выборов, и слова о том, что СПУ будет вести избирательную кампанию на свои собственные средства, и новый офис с новыми машинами, и прочее. И все это – у партии, которая никогда не славилась финансовым благополучием.

А неприлично частое для оппозиционера появление на эсдковских телеканалах и уверенность, что против него не будет использоваться админресурс, только добавляют штрихи к портрету Александра Мороза в интерьере СДПУ(о).

На этом фоне вполне закономерно выглядит уверенность самого лидера СПУ, что он выйдет во второй тур. А дальнейший расклад пояснил «Общественному радио» «правая рука» Мороза Иосиф Винский: «Я знаю, что предел голосов, который может набрать Ющенко, независимо от того, кто у него будет оппонентом, 42-43 процента. Поэтому, безусловно, победил бы Мороз, в районе 56-57 процентов».

Поэтому не стоит исключать варианта, когда после принятия новой редакции политреформы весь админресурс будет брошен на обеспечение Александру Морозу прохождения во второй тур и его победы на этом «этапе» над Ющенко. Уверенности в реальности такого развития событий добавляет то, что до сих пор сценарий, написанный СДПУ(о) для Сан Саныча, социалист №1 реализует практически без отклонений.


Олег СИВАШЕВ

08 июля 2004. 14:25

Відповіді

  • 2004.07.09 | observer

    Грабовський: На що розраховує Олександр Мороз?

    На що розраховує Олександр Мороз?


    Те, що лідер Соціалістичної партії України піде на президентські вибори самостійно, прогнозувалося багатьма аналітиками. Але не прогнозувалося, здається, ніким – що у виступах Олександра Мороза на партійному з‘їзді, який його висунув, і у його наступних інтерв‘ю об‘єктом критики стануть передусім колеги-опозиціонери, і конкретно Віктор Ющенко. Звісна річ, Олександр Олександрович не зійшов на рівень Петра Симоненка і не став розповідати про “агентів американського імперіалізму”, котрі, мовляв, тільки і мріють, щоб захопити владу в Україні і виморити український народ. Але теза у передвиборчій програмі про те, що не слід міняти “шило на мило” і усна заява Мороза про “клановиків” з ющенківського оточення і про небажання Ющенка з Тимошенко змінювати систему влади говорять самі за себе. Ще рельєфніше засвідчує наміри Мороза ультиматум, висунутий ним “нашоукраїнцям” та БЮТівцям: мовляв, підтримайте у вересні проголосований у першому читанні парламентською більшістю, комуністами і соціалістами проект політреформи, і тоді можна буде поговорити (!) про єдиного кандидата.

    Тим часом, як відомо, зазначений проект політреформи має серйозні зауваження з боку Венеціанської комісії, а з боку Ради Європи надійшло попередження, що спроба змінити Конституцію України в період президентських виборів може потягти за собою серйозні санкції проти Української держави, аж до виключення з Ради Європи. Зрозуміла річ, що і в Соцінтерні, де СПУ здобулася-таки минулого року на статус консультативного члена, дії партії зі зміни Основного Закону під час виборчої кампанії (річ, несумісна з духом цивілізованого права) не викличуть особливого захоплення і поставлять під загрозу повне членство Соцпартії України в цій авторитетній міжнародній організації. Я вже не кажу про те, що президентський рейтинг Олександра Олександровича (5-6%) засвідчує реальність перспективи його гучного провалу під час третього походу за президентською булавою – і відповідного падіння популярності партії, яка стане в очах пересічного виборця безнадійним аутсайдером.

    І все-таки Мороз іде вперед, заявляючи про готовність до кінця боротися за президентську посаду. А партійна еліта запевняє партійну масу, що їхній лідер має цілком реальні шанси на перемогу – щоб там не говорили соціологи. І навіть Юрій Луценко, котрий дуже скептично (і реалістично) оцінює підтриману його партією політреформу, вважає (принаймні, публічно) Мороза реальною кандидатурою, такою, за збільшення шансів котрої варто боротися.

    На чому ж ґрунтується нестримний порив Олександра Мороза та його команди? На революційному романтизмі і переконанні, що правда сама собою переможе силу? Не віриться. Надто досвідчені політики, просто-таки биті жаки, зібралися в керівництві СПУ. На сподіванні підтримки з боку Компартії, тобто зняття кандидатури Петра Симоненка на користь Олександра Мороза? Такий жест справді дав би лідеру соціалістів певні шанси обійти Віктора Януковича і вийти до другого туру разом із Віктором Ющенком. Але, по-перше, чи знімуть комуністи свого кандидата, котрий також має певні надії вийти до другого туру президентських виборів і тим зробити партії добру рекламу? І по-друге, якщо Янукович і Мороз матимуть приблизно однакову підтримку виборців (поки що випадає саме так), то невже ж соціалісти настільки переконані в абсолютній чесності виборчих комісій? Знов-таки, щось не те.

    Деякі аналітики висловлюють припущення, що Олександр Мороз на підсвідомому рівні настільки ревнує масового виборця до Ющенка з Тимошенко, що готовий на все, щоби повернути втрачену любов публіки. Якщо це і так, то з якого дива все партійне керівництво СПУ захворіло на таку ж недугу? Так само не надто ймовірним видається і твердження, що Мороз, мовляв, знає про наміри влади усунути під якимось приводом Ющенка з виборчих перегонів, отже, вже зараз готується зайняти спорожніле місце єдиного кандидата від опозиції. Надто вже ризикованою є така гра, і надто багато людей розумітимуть, що усунення Ющенка об‘єктивно потрібне не тільки Януковичу, а і (може, ще більше) Морозу.

    А тепер – невелика цитата з виступу довіреної особи і “правої руки” Олександра Мороза на “Громадському радіо” 7 липня: “Я знаю, що межа голосів, яку може набрати Ющенко, незалежно, хто в нього буде опонентом, – 42-43%. Тому, безумовно, переміг би Мороз, в районі 56-57%”. Сказано це Йосипом Вінським, котрого чимало журналістів вважають “сірим кардиналом” соціалістів, принаймні, номером другим у партії та у фракції.

    Замислімося: яким чином можуть об‘єднатися всі противники Ющенка серед електорату у разі виходу Мороза у другий тур (а саме це і мав на увазі Вінський, саме на цьому і ґрунтований його розрахунок)? Та тільки тоді, коли не тільки Петро Симоненко дасть команду своїм дисциплінованим виборцям, як треба голосувати, а і Віктор Медведчук, і Володимир Литвин, і навіть Віктор Янукович з Рінатом Ахметовим. А на додачу це послання має бути донесене до мас, має закарбуватися у їхній свідомості та підсвідомості. Газети “Товариш” для цього замало, навіть якщо підключиться “Комуніст”. Потрібні радіо й телебачення. Причому провідні канали, на відносно тривалий час. Ось тоді справді у другому турі Олександр Мороз одержить шанс перемогти Віктора Ющенка (поки що соціологічні опитування засвідчують зворотне). Ось тоді боротьба до останнього і ризик втратити репутацію партії чогось варті.

    Але ж у другий тур треба якось потрапити. Як це зробити людині, котру підтримує президентська адміністрація? На прес-конференції, яка відбулася 8 липня у Києві, народний депутат Олександр Турчинов (фракція БЮТ) якраз і поінформував журналістів про способи фальсифікації майбутніх виборів. Стратегія влади, підкреслив Турчинов, ґрунтується на новому виборчому законі, який забороняє громадським організаціям делегувати своїх членів у дільничні виборчі комісії, отже, на президентських виборах члени дільничних комісій будуть делегуватися лише від штабів кандидатів у президенти. Турчинов заявив що влада спеціально висуває велику кількість так званих “технологічних” кандидатів, які не мають за мету ані перемагати на виборах, ані проводити агітацію. Основне їхнє завдання – всім разом сформувати переважну більшість членів дільничних комісій. Таким чином, у цих комісіях можна буде протягувати найбезглуздіші і відверто протизаконні рішення, оскільки рішення комісій приймаються голосуванням за принципом “один член – один голос”.

    Далі, за словами Турчинова, Адміністрація Президента за кілька днів до голосування підготує точні копії протоколів про результати виборів на кожній виборчій дільниці й окрузі з дійсними підписами більшості членів комісій і печатками. При цьому справжні протоколи, за інформацією Турчинова, будуть знищені по дорозі з територіальних виборчих комісій у Центрвиборчком. А паралельно будуть організовані фальшиві соціологічні опитування та екзіт-поли для підтвердження “істинності” результатів, досягнутих масовими махінаціями в дільничних комісіях. Як заявив Олександр Турчинов, “влада хоче скористатися старим рецептом Сталіна – не важливо, хто голосує, важливо, хто рахує”.

    На з‘їзді Соцпартії Олександр Мороз довго заперечував саму можливість його домовленості з главою президентської адміністрації Віктором Медведчуком, більше того, висміював тих, хто пише про таку домовленість. Але запитаємо себе: чи не ґрунтується самовпевнена і ризикована, на думку багатьох спостерігачів, поведінка кандидата в президенти Мороза на існуванні такої домовленості в тому чи іншому вигляді? Чи не засвідчує факт її існування особливе ставлення до Мороза (навіть розлогі синхрони його дають!), помітно відмінне від ставлення до Ющенка з боку реальних господарів провідних національних теле- та радіоканалів? Чи не означають тези про “шило” і “мило” намагання лідера Соцпартії “відбити” вже у першому турі частину опозиційних виборців, а переконаність штабу Мороза щодо його виходу у другий тур – те, що голоси рахуватимуть “правильно”, і, до речі, зовсім не на користь Віктора Януковича?

    Усі ці запитання, гіпотетичні судження і припущення, зрозуміла річ, одразу ж відпали б у разі, коли Олександр Олександрович добряче поторгувався (як це йому радять журналісти) і вступив-таки до коаліції “Сила народу”. Адже у такому разі, як стверджують соціологи, він був би здатен повести за собою значну частину комуністичного електорату, істотно тим посиливши Соцпартію на майбутніх парламентських виборах. Можливий, утім, і інший варіант: Мороз та Соцпартія офіційно підтримують Петра Симоненка як найбільш рейтингового “єдиного кандидата лівих сил”. Питання щодо чесної гри кандидата-соціаліста також зникають. Проте, можливо, Мороз небезпідставно розраховує зірвати значно більші взятки і ховає в рукаві козирного туза?

    Сергій Грабовський, заступник головного редактора журналу “Сучасність”, спеціально для “Телекритики”
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2004.07.09 | Михайло Свистович

      Re: Грабовський: На що розраховує Олександр Мороз?

      observer пише:
      > На що розраховує Олександр Мороз?

      На чудо :) А ще атеїст :)

      >
      > На чому ж ґрунтується нестримний порив Олександра Мороза та його команди? На революційному романтизмі і переконанні, що правда сама собою переможе силу? Не віриться.

      А мені віриться.

      >
      > Надто досвідчені політики, просто-таки биті жаки, зібралися в керівництві СПУ.

      Ха-ха три рази.

      >
      > На сподіванні підтримки з боку Компартії, тобто зняття кандидатури Петра Симоненка на користь Олександра Мороза?

      Довго будуть чекати.

      >
      > Деякі аналітики висловлюють припущення, що Олександр Мороз на підсвідомому рівні настільки ревнує масового виборця до Ющенка з Тимошенко, що готовий на все, щоби повернути втрачену любов публіки.

      Є таке. Тільки настирливі домагання цієї любові дадуть зворотній ефект.

      >
      > Якщо це і так, то з якого дива все партійне керівництво СПУ захворіло на таку ж недугу?

      Бо одні - хитрі, другі - козли, треті - дуполизи, четверті - дурні.

      >
      > Але запитаємо себе: чи не ґрунтується самовпевнена і ризикована, на думку багатьох спостерігачів, поведінка кандидата в президенти Мороза на існуванні такої домовленості в тому чи іншому вигляді?

      Залежить, що розуміти під домовленістю. Гадаю, що не існує.
  • 2004.07.09 | Михайло Свистович

    Re: Штрихи к портрету Александра Мороза в интерьере СДПУ(о)

    observer пише:
    >
    > Так, на днях Сан Саныч умудрился сделать нерядовой комплимент режиму, с которым он якобы искренне борется. По его словам, президентская кампания нынешнего года будет отличаться от предыдущих избирательных кампаний тем, что админресурс и фальсификация голосования будет иметь меньшее влияние. Основывает он этот «глубокомысленный» прогноз на том, что «на предыдущих президентских выборах весь админресурс был направлен против СПУ, а сегодня ситуация несколько поменялась – у власти есть свои заботы и это дает возможность более-менее объективно освещать свою позицию и выходить к людям».

    М-да, іноді краще жувати.

    >
    > Но, согласитесь, трудно обвинить в дилетантстве столь прожженного и опытного политика

    Та ні, дрсить легко. Це в людей чомусь часто думка про політиеів складається завищена. А насправді краще цей весь форум разом з КЕ та Лєном (для різноманітності) переправити у ВР, толку більше б було.

    >
    > На этом фоне вполне закономерно выглядит уверенность самого лидера СПУ, что он выйдет во второй тур. А дальнейший расклад пояснил «Общественному радио» «правая рука» Мороза Иосиф Винский: «Я знаю, что предел голосов, который может набрать Ющенко, независимо от того, кто у него будет оппонентом, 42-43 процента. Поэтому, безусловно, победил бы Мороз, в районе 56-57 процентов».

    Вінський "трошки" помилився :)

    >
    > Поэтому не стоит исключать варианта, когда после принятия новой редакции политреформы весь админресурс будет брошен на обеспечение Александру Морозу прохождения во второй тур и его победы на этом «этапе» над Ющенко.

    Обламаються. Та й немає такого сценарію.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".