Росія заплатить за Придністров'я!
07/13/2004 | Роман
Росія має відповідати за порушення прав людини у Придністров’ї
http://www.rupor.org
Європейський Суд з прав людини у Страсбурзі визнав владу Молдови та Росії винними у порушенні прав громадянина Ілашку та інших на території Придністров’я, чим визнав, що Росія фактично захопила цей регіон у Молдови.
По справі Ілашку та інші проти Молдови та Росії (№ 48787/99) Європейський Суд постановив, що Молдова винна у не вжитті необхідних заходів для захисту осіб, тобто щодо позитивних зобов’язань країни, а Росія винна у власне порушенні прав особи.
Суд визнав порушення статтей 3 (катування та нелюдське поводження) та 5 (позбавлення свободи) Європейської Конвенції з захисту прав людини та основних свобод. Також визнано, що обидві країни порушили, зобов’язання статті 34 європейської Конвенції щодо можливі вільно та безперешкодно подавати скарги до Європейського Суду.
За рішенням Європейського Суду Росія має виплатити чотирьом заявникам понад 500 тисяч Євро, а Молдова має сплатити трьом заявникам по 70 тисяч Євро. Також держави зобов’язані негайно звільнити усіх позбавлених волі осіб.
Заявниками стали чотири особи, три з них є громадянами Румунії, що проживали на території Придністровської Молдавської Республіки, частини Молдови відомої як Придністров’я, що у 1991 році проголосила свою незалежність. У цей час пан Ілашку був лідером Національного Фронту, що боровся за об’єднання Молдови з Румунією.
З 2 по 4 липня 1992 року заявники були заарештовані в своїх помешканнях у Тирасполі особами, що були зі знаками 14-ої Армії СРСР. Їм було висунуто звинувачення у антирадянській діяльності та незаконному супротиву легітимному керівництву Придністров’я під керівництвом Молдовського Народного Фронту та Румунії. Крім цього, їх звинуватили також ще у декількох злочинах, в тому числі двох вбивствах.
9 грудня 1993 року Верховний Суд Придністров’я засудив громадянина Ілашку до смертної кари та конфіскації майна. Інші учасники цієї справи були засуджені цим же судом до 12-15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Під впливом міжнародної громадськості страту замінили по життєвим ув’язненням. А пізніше, 5 травня 2001 року, Ілашку був взагалі звільнений, а інші три ув’язнені перебувають зі гратами по сьогодні.
Після звільнення Ілашку став членом румунського сенату та румунської делегації Парламентській асамблеї Ради Європи.
За твердженнями заявників влада Молдови повинна нести відповідальність за вказані порушення, оскільки вона не вжила адекватних дій для зупинення порушень прав. Російська Федерація має розділяти цю відповідальність, оскільки територія Придністров’я фактично знаходилася під контролем Росії завдяки розміщеним там військовим частинам та військовим обладнанням, а також підтримці, що надавалася сепаратистам. З цими аргументами погодився і Суд. Він також зазначив, що Росія до сих пір не вивела усі війська з території Молдови, в порушення зобов’язань про їхнє повне виведення, які Росія взяла на себе на саммітах ОБСЄ у 1999 та 2001 роках. Крім того, Росія і надалі продає зброю владі Придністров’я в порушення домовленостей. „Придністровська Молдовська Республіка залишається під ефективним керівництвом чи принаймні під вирішальним впливом Росії і у будь-якому разі вона вижила завдяки військовій, економічній, фінансовій та політичній підтримці, що надається Росією”, - зазначено у Прес-релізі Європейського Суду.
Міністерство закордонних спав Росії виступило з нотою протесту з приводу цього рішення, зазначивши про його суперечливість, непослідовність та оцінці доказів, отриманих незаконним шляхом. Правда при цьому, не повідомляється, які саме докази були отримані незаконним шляхом і не можуть бути розглянуті у звичайному суді. Не зважаючи на це, уряд Росії підтвердив, що виконає це рішення у повному обсязі навіть не погоджуючись з ним.
Володимир Яворський,
Секретаріат Ради українських правозахисних організацій
Офіційний текст англійською мовою доступний за адресою:
http://www.echr.coe.int/eng/Press/2004/July/GrandChamberjudgmentIlascuandOthersvMoldovaandRussia.htm
Офіційний текст російською мовою:
http://www.echr.coe.int/eng/Press/2004/July/GrandChamberjudgmentIlascu(Russian).pdf
http://www.rupor.org
Європейський Суд з прав людини у Страсбурзі визнав владу Молдови та Росії винними у порушенні прав громадянина Ілашку та інших на території Придністров’я, чим визнав, що Росія фактично захопила цей регіон у Молдови.
По справі Ілашку та інші проти Молдови та Росії (№ 48787/99) Європейський Суд постановив, що Молдова винна у не вжитті необхідних заходів для захисту осіб, тобто щодо позитивних зобов’язань країни, а Росія винна у власне порушенні прав особи.
Суд визнав порушення статтей 3 (катування та нелюдське поводження) та 5 (позбавлення свободи) Європейської Конвенції з захисту прав людини та основних свобод. Також визнано, що обидві країни порушили, зобов’язання статті 34 європейської Конвенції щодо можливі вільно та безперешкодно подавати скарги до Європейського Суду.
За рішенням Європейського Суду Росія має виплатити чотирьом заявникам понад 500 тисяч Євро, а Молдова має сплатити трьом заявникам по 70 тисяч Євро. Також держави зобов’язані негайно звільнити усіх позбавлених волі осіб.
Заявниками стали чотири особи, три з них є громадянами Румунії, що проживали на території Придністровської Молдавської Республіки, частини Молдови відомої як Придністров’я, що у 1991 році проголосила свою незалежність. У цей час пан Ілашку був лідером Національного Фронту, що боровся за об’єднання Молдови з Румунією.
З 2 по 4 липня 1992 року заявники були заарештовані в своїх помешканнях у Тирасполі особами, що були зі знаками 14-ої Армії СРСР. Їм було висунуто звинувачення у антирадянській діяльності та незаконному супротиву легітимному керівництву Придністров’я під керівництвом Молдовського Народного Фронту та Румунії. Крім цього, їх звинуватили також ще у декількох злочинах, в тому числі двох вбивствах.
9 грудня 1993 року Верховний Суд Придністров’я засудив громадянина Ілашку до смертної кари та конфіскації майна. Інші учасники цієї справи були засуджені цим же судом до 12-15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Під впливом міжнародної громадськості страту замінили по життєвим ув’язненням. А пізніше, 5 травня 2001 року, Ілашку був взагалі звільнений, а інші три ув’язнені перебувають зі гратами по сьогодні.
Після звільнення Ілашку став членом румунського сенату та румунської делегації Парламентській асамблеї Ради Європи.
За твердженнями заявників влада Молдови повинна нести відповідальність за вказані порушення, оскільки вона не вжила адекватних дій для зупинення порушень прав. Російська Федерація має розділяти цю відповідальність, оскільки територія Придністров’я фактично знаходилася під контролем Росії завдяки розміщеним там військовим частинам та військовим обладнанням, а також підтримці, що надавалася сепаратистам. З цими аргументами погодився і Суд. Він також зазначив, що Росія до сих пір не вивела усі війська з території Молдови, в порушення зобов’язань про їхнє повне виведення, які Росія взяла на себе на саммітах ОБСЄ у 1999 та 2001 роках. Крім того, Росія і надалі продає зброю владі Придністров’я в порушення домовленостей. „Придністровська Молдовська Республіка залишається під ефективним керівництвом чи принаймні під вирішальним впливом Росії і у будь-якому разі вона вижила завдяки військовій, економічній, фінансовій та політичній підтримці, що надається Росією”, - зазначено у Прес-релізі Європейського Суду.
Міністерство закордонних спав Росії виступило з нотою протесту з приводу цього рішення, зазначивши про його суперечливість, непослідовність та оцінці доказів, отриманих незаконним шляхом. Правда при цьому, не повідомляється, які саме докази були отримані незаконним шляхом і не можуть бути розглянуті у звичайному суді. Не зважаючи на це, уряд Росії підтвердив, що виконає це рішення у повному обсязі навіть не погоджуючись з ним.
Володимир Яворський,
Секретаріат Ради українських правозахисних організацій
Офіційний текст англійською мовою доступний за адресою:
http://www.echr.coe.int/eng/Press/2004/July/GrandChamberjudgmentIlascuandOthersvMoldovaandRussia.htm
Офіційний текст російською мовою:
http://www.echr.coe.int/eng/Press/2004/July/GrandChamberjudgmentIlascu(Russian).pdf