07/15/2004 | Vadym Gladchuk

Міліція стежила за Гонгадзе. Правда, на яку чекали чотири роки

www.ПРАВДА.com.ua , 14.07.2004, 23:33

Напевно, після подій 14 липня 2004 хтось буде вірити у те, що існують якісь паранормальні неземні сили, які керують людьми.

"Пане Генеральний прокурор! Я, журналіст Георгій Гонгадзе, висловлюю свій категоричний протест проти знахабнілої поведінки правоохоронних структур, які розпочали кампанію цькування проти мене та моїх колег по роботі. Протягом двох тижнів представники міліції активно проводять збір інформації в людей, що знають мене, не пояснюючи при цьому мети цього збору..."

Рівно чотири роки тому, 14 липня 2000, Георгій Гонгадзе написав цього листа, роздав журналістам у Верховній Раді та відправив поштою Потебеньку – людині, яка своєю персоною тривалий час ганьбила крісло генпрокурора.

Георгій остаточно переконався, що його взяли під контроль, після того, як посеред дороги машина стеження повернула за ним із порушенням усіх правил руху. Кращий захист – напад, тому в своєму листі до Потебенька Гонгадзе вимагав припинити спостереження за ним, яке з невідомих тоді причин проводила міліція.

Відповідь на цей наївний крок ми знаємо із записів Мельниченка. Про звернення Георгія дізнався Кучма, і в одній із розмов з організатором спостереження міністром внутрішніх справ Кравченком він заявив: "Ну чого кажда срань должна писать на генерального прокурора?"

Чотири роки влада не визнавала стеження за Гонгадзе. Навіть коли арештували начальника "наружки" міліції Пукача, то пояснювали це "перевищенням службових обов'язків". Яке полягало у знищенні документів невідомо про що.

Невідомо чим керувався нинішній генпрокурор Васильєв, коли вирішив зібрати прес-конференцію саме 14 липня. Але трапилося так, що саме в цей день, чотири роки потому після листа Георгія, за наполяганням журналістів він підтвердив – за керівником "Української правди" велося стеження міліцією. Воно, як уже відомо із витоку матеріалів слідства, припинилося після його викрадення.

Більше того, через три роки і десять місяців після убивства Гонгадзе Генпрокуратура вирішила з'ясувати у міліції, а чому ж це за журналістом ходили "топтуни". "Зараз ми направили листа до МВС – провести службове розслідування, яке до цього, на жаль, проведено не було – які були приводи для того, щоб проводити стеження за Гонгадзе", - заявив Васильєв.

Нинішній генпрокурор намагається подати свою заяву про спостереження за Георгієм як всім давно відомий факт. "А чи не обговорювалося питання стеження за Гонгадзе на слідчій комісії парламенту? Я входив до комісії, я знаю, що такі матеріали були у комісії. І чи не було заяви Гонгадзе? Чому зараз про стеження за Гонгадзе подається як сенсація?!", - обурювався Васильєв.

Авжеж, якби не "злочинець" Мельниченко, ми б всі знали, що Гонгадзе убили наркомани, які просто шукали гроші на "ширку". І якби не переправлення документів допитів свідків у британську газету "Індепендент", ми б і далі на питання про стеження бачили похмурі обличчя правоохоронців і фрази "це таємниця слідства" або "нами перевіряються всі версії".

Але підемо далі. У розпорядженні "Української правди" є лист Генпрокуратури, який направлений до Ради Європи під час слухання українського питання у жовтні 2003. Там написано:

"Внаслідок заходів, вжитих органами слідства, стало можливим наблизитись до з'ясування у повному обсязі обставин зникнення Гонгадзе 16.09.2000 року, а також встановлення осіб, безпосередньо причетних до його зникнення та вбивства. Слідством отримані покази свідків та інші докази, достатні для розшуку конкретних осіб за підозрою у причетності до вчинення цього злочину".

Під листом стоїть підпис в.о. генпрокурора Сергія Вінокурова – він підписався замість тодішнього керівника відомства Піскуна, який був відсутній. Дата – 26 вересня 2003 року.

Зараз інші люди керують Генпрокуратурою. Васильєв – людина рідкісного цинізму. На питання про те, що за його попередника убивць Гонгадзе було встановлено, він із притаманним пафосом розповідає історії, як він зустрічається із послами США та Великобританії та навіть доповідачами ПАРЄ. І коли ті його питають, що Піскун навіть оголошував підозрюваних у розшук, Васильєв відповідає: "А ви часом не назвете прізвища цих осіб!?"

За словами Васильєва, коли він запитав це у Гербста, той лише усміхнувся. Але навряд йому сподобалося саме почуття гумору генерального прокурора.

Сам же Васильєв каже, що після приходу до Генпрокуратури зібрав слідчих у справі Гонгадзе: "Я їх питаю: чутки ідуть, що встановлено осіб, які скоїли цей злочин. Слідчі знизують плечима: нам нічого про це невідомо. Я питаю: як же так, я бачив по телевізору?!... Вони кажуть: ми не знаємо, ми такого не давали".

Як відомо, із слідчої групи у справі Гонгадзе після приходу Васильєва пішли два її найбільш активних члени – її керівник Столярчук і начвідділу управління з розслідування особливо важливих справ Шубін. Саме вони проводили ледь не всі допити міліціонерів, які стежили за Гонгадзе. Причини їх виходу на пенсію публічно ніде не оголошувалися. Хоча здогадатися можна.

Однак Васильєв стверджує, що слідча група нічого не втратила. "Слідчі у справі, які працювали – вони працюють далі. Більше того, посилена група. Ті, хто відійшли – я вмовляв їх, хай залишаться, працюють... Пішли два працівники, але прийшли інші. І зараз слідча група ще більш потужна!"

Щоправда, є також у Васильєва і претензія до слідчих – те, що вони вчасно, до знищення не забрали із МВС матеріали стежень за Георгія. "Я добре знаю, що таке слідство. Я розмовляв зі слідчим. Чому ви вчасно не вилучили ці документи (у міліції – про стеження за Гонгадзе)?! Ви бачили ці документи? "Так!" Чому не вилучили?! "Ну, були якісь проволочки", - відповідають... Ну ми ж з вами не діти".

Однак не це було головне повідомлення, яке Васильєв хотів донести до преси. Він вперше зібрав журналістів після початку публікацій у "Індепендент". І заявив, що це була "найбільша шкода розслідуванню цієї кримінальної справи".

"Ви питаєте, де зараз знаходиться розслідування справи Гонгадзе? Краще пану Крушельницькому (автор статей в "Індепендент") поставте це питання", - радить Васильєв. Схоже, якщо йому не вистачить мужності розслідувати справу Гонгадзе до кінця, то уже зараз є публічно заготовлена причина, яка пояснить це.

Поки ж йому вистачає вміння вдало обурюватися:

"В перший же день як вийшла стаття в "Індепендент", я потелефонував у Верховну Раду Литвину! І попросив: дайте мені слово! Я хочу виступити, висловитися! "Не треба збуджувати парламент", - відповіли. А що треба?! Що?! Бруд?! Брехня?!"

"До нас стали звертатися люди, які згадуються у тій публікації... Вони кажуть: до нас звертаються родичі, близькі, вони питають: "невже ви причетні до цього вбивства?!" У нас є побоювання за своє життя..."

"У мене була зустріч з послом Великобританії Брінклі. У нього були до мене питання. І я запропонував: а чого б нам не обговорити питання публікації в "Індепендент". Якщо мова іде про те, що Васильєв звільнив Пукача... Коли це відбулося? 5 листопада! А Васильєва призначили 18 листопада! Яке відношення має Васильєв?! А як цікаво писалося! У мене були питання до Брінклі, і йому не було що відповісти: у нас незалежна преса, газети..."

Завершив же тему Гонгадзе Васильєв не дуже обнадійливо. "Коли за справу беруться слідчі, я ставлю завдання висунути як можна більше версій. Наскільки вистачить фантазії!"

http://pravda.com.ua/archive/2004/july/15/1.shtml