07/20/2004 | Shooter

Луканов на УП.

[...]

Згадуються бабусі, котрі пережили Другу світову. Вони казали: "Аби тільки війни не було!". Враження таке, що вони дали індульгенцію українським політикам на віки вічні. Тож політики продовжують порівнювати Україну з тими колишніми радянськими республіками, в яких пролилася кров.

Поки Москва розбирається з Чечнею – нам жити добре. А коли б, не дай Боже, у Грузії знову війна почалася, то нам жити було б іще краще.

Правда, на пострадянському просторі є ще один президент, який не пролив кров і який задоволений результатами свого правління, либонь, дужче за Кучму. Його звуть – Олександр Лукашенко. Коментарі потрібні?

Є ще кілька країн, де кров не ллється. Це Литва, Латвія й Естонія – там, певна річ, темпи економічного зростання не такі, як в Україні, але рівень життя чомусь перевищує наш. Певне, хтось бреше: або ми про темпи економічного зростання, або вони про свій добробут. Чому б президентові не взяти їх за точку відліку?

[...]

Як би Кучма не хвалився темпами нашого зростання. Як би він не приписував собі успіхи в економіці. Все ж таки його влада не увінчалася створенням найголовнішого – філософії демократичної правової держави.

Міліціонер в нас побоїться зачепити машину з номером "АП" – навіть, якщо вона порушить правила. Всі можновладці, які потрапляли до аварій, виявлялися невинними в дорожніх пригодах.

Жоден бізнесмен в нашій країні, крім тих, які мають своїх лобістів у владі, не може бути впевненим, що завтра до нього не прийде податківець і не спробує відібрати власність. Мало хто вірить, що свої права можна ефективно захистити в суді.

Колись Кучма прилюдно так відчитав голову Верховного Суду, наче він був не керівником самостійної гілки влади, а секретарем обкому на нараді у ЦК. Той епізод наочно продемонстрував, хто в хаті господар. Немає ніяких самостійних судів. А є перший секретар... Даруйте, є президент України. І крапка.