Відповіді

• 2004.07.22 | Богдан Олексюк

  Підручник для демократичної опозиції

  „Від диктатури до демократії: концептуальні засади здобуття свободи” – книгу під таким заголовком видав в Україні Інститут ім. Альберта Ейнштейна у львівському видавництві „Сполом”. Автор книги – доктор філософії Джін Шарп – заслужений професор політичних наук, викладав у ряді американських університетів і в той же час провадив наукові дослідження, результатом яких став ряд книг, що виходили в світ протягом останніх тридцяти років і були перекладені багатьма мовами.
  Метою видання є допомога в організації й плануванні визвольних рухів. Протягом багатьох років автора хвилювало, як можна запобігти встановленню диктатури, чи позбутися її. У книзі подаються найбільш ефективні способи успішного повалення диктатури за мінімальних страждань та жертв.
  Але від самого початку автор застерігає: немає підстав стверджувати, що після повалення конкретної форми диктатури враз щезнуть всі проблеми. Повалення режиму не приводить до Утопії. Навпаки, воно відкриває можливості для наполегливої і тривалої роботи, спрямованої на створення більш справедливих соціальних, економічних і політичних умов та усунення різних форм несправедливості й гноблення. Падіння диктатури лише відкриває шлях до відродження суспільства, яке б ґрунтувалося на політичній демократії, особистих свободах та соціальній справедливості.
  Наводиться думка англійського теоретика права ХІХ ст. Джона Остіна про те, що коли весь народ спрямовує зусилля на повалення режиму і заради цього ладен витримати репресії, то ненависний режим навіть підтримуваний ззовні не зможе встояти. Учений доходить висновку, що народ, який вже одного разу виявив спротив, неможливо знову змусити до постійної покори та підпорядкування.
  Автор детально розглядає слабкі місця диктаторських режимів, доводячи, що цілеспрямоване руйнування диктатури є можливим. Однак, ненасильницька боротьба являє собою складну тактику суспільних дій, - пише автор. – Для того, щоб бути ефективним, політичний спротив потребує ретельного планування та підготовки. Відтак, два розділи в книзі присвячено стратегічному плануванню.
  „Наслідки прорахунків у стратегічному плануванні часто радикальні: розпорошені сили, неефективні дії, енергія, витрачена на малозначущі заходи, невикористані переваги та марні жертви. Якщо демократи не мають стратегічного плану, швидше за все вони не зможуть досягти своїх цілей – наголошує автор. – Погано сплановане, хаотичне нагромадження заходів не сприятиме просуванню руху опору до мети. Натомість, більш імовірно, це дозволить диктатурі посилити свій контроль і підвищити вплив. На жаль, через те, що учасники руху опору дуже рідко вдаються до повномасштабного планування стратегії визволення, диктаторські режими виглядають набагато міцнішими, ніж є насправді. І, як наслідок, вони втримуються на роки чи десятки років довше, аніж повинні були б”.
  Висновок автора гранично чіткий: ретельне стратегічне планування звільнення від диктатури вимагає виваженого застосування інтелектуальних здібностей. Тільки ефективне застосування інтелектуального потенціалу дасть можливість виробити стратегічний курс , спрямований на мудре використання наявних ресурсів з метою досягнення суспільством свободи і демократії.
  Однак, ще Арістотель застерігав: не виключений варіант, коли „тиранія може змінитися тиранією...” І новий диктаторський режим може бути навіть жорстокішим за попередній. Тому Джін Шарп акцентує увагу на тому, як уникнути державного перевороту.
  Наслідки ненасильницької боротьби полягають не тільки в послабленні та поваленні диктатури, а й у переданні влади пригнобленим, переконаний автор. І тільки досвід політичного спротиву після досягнення свободи забезпечить засоби для збереження демократії, громадянських свобод і прав національних меншин. „Свобода, здобута в такій боротьбі, буде стабільною. Її здатен утримувати лише сильний народ, відданий ідеї її збереження та зміцнення”, - пише Джін Шарп.
  Зайве було б говорити про актуальність цього підручника для України. Залишається лише шкодувати, що ця книга прийшла до нас із значним запізненням, адже перше її видання з’явилося ще в 1993 році. Хоча, навряд чи й тоді лідерам нашої опозиції вдалося б уникнути купи помилок і згуртуватися навколо єдиного стратегічного плану. Як відомо, роз’єднаність – найбільша наша вада, причому не єдина.
  
  Богдан Олексюк,
  Інститут відкритої політики