А нарід у гівні та злиднях по самісенькі вуха, а КАМАЗ'и з "арламі баєвимі", а роздача моськалям задурно всього, чого вони були за безцінь не зкупили,-- то всьо "малачі жизні"... Зато Ку-чмо,-- "часть національной історії".
Ви нічому не вчитися.
Факт, що влада почала піарити тему "відносного благополуччя" України. Зараз подібних "нейтральних" статей буде все більше і більше. Всі вони гратимуть на руку діючій владі і кандидату від діючої влади. Замість того, щоби робити ретельний аналіз та писати статі і розміщувати їх в пресі (хочаб інтернетівській), ви знову тільки гавкаєте.
Ті хто і так за опозицію , їм і підгавкувати не треба. Але є в Україні невеликий відсоток людей(ви до нього гне відноситися), яким потрібна аргументація. На кожен аргумент "за Кучму", можна знайти десять аргументів "проти". Але їх треба знаходити, аргументувати та доносити до людей.
А ви тільки гавкаєте.
До десятиліття інавгурації Леоніда Кучми: Чи з’їла міль білі шкарпетки президента?
Юрій Луканов, для УП , 20.07.2004, 19:31
Кучма напередодні обрання президентом в 1994
Певна річ, я мріяв би, аби років через десять (двадцять, тридцять) хтось, запитавши: "А хто такий був Кучма?", почув би у відповідь: "Це той самий президент, про якого Луканов колись книжку написав"...
На жаль, наші мрії не завжди реалізуються. Боюся, що і бажання героя моєї книжки залишитися в історії у якості видатного реформатора вже не здійсниться. І розмови на кшталт "Луканов – це був такий собі журналіст, який мав честь написати про САМОГО Кучму" – не станеться. Єдиний шанс, який йому залишився – це видати геніальні мемуари. Втім, і цього, підозрюю, не буде.
Якби раптом після виходу у відставку Бог подарував йому смак до слова, то Кучма, найпевніше, ним би не скористався. Глава держави, схоже, переконаний: напиши він щось на рівні "Гамлета" – все одно ніхто, крім нього самого, цим не буде задоволений.
Він вважає, що бути завжди незадоволеним – є нашою національною особливістю. Цією думкою Кучма довірливо поділився із глядачами в день 10–річчя свого перебування при владі в ефірі каналу "1+1". І навіть притчу розповів: "Куме, який, у вас гарний кабан – великий, відгодований... Та який там кабан – поросятко шершаве..." Ну це з вчорашнього, а з сьогодення. "А який у вас котедж розкішний – на три поверхи. Та який там котедж – хатинка...".
У своїх мемуарах Кучма мав би згадати: перше інтерв’ю в ранзі президента 1994 року він поспішив дати російському каналу НТВ. Тодішній ведучий тодішньої програми "Итоги" Євгеній Кисельов кілька разів продемонстрував глядачам білі шкарпетки новообраного глави української держави.
Він ніяк це не коментував, але биті в політиці люди знають, що за неписаними правилами (а, можливо, й писаними) неприпустимо з’являтися на людях у шкарпетках світлого кольору – хіба що у неофіційній обстановці. Сьогодні Кучмині білі шкарпетки доїдає міль десь у шафі. Йому підправили зовнішність і виглядає він респектабельніше. Отож, фантик поліпшився, а чи стала цукерка смачніша?
Напевне, у тих мемуарах президент Кучма повинен би нам зізнатися – він не українець, адже деякими моментами він таки задоволений. А саме – результатами свого 10–річного правління. Президент сказав в уже згадуваному інтерв’ю для "Епіцентру", що отримав напівмертву країну, а тепер вона ожила і навіть підбадьорилася – має дуже високі показники економічного розвитку. І найголовніше – все це вдалося досягти без крові.
Згадуються бабусі, котрі пережили Другу світову. Вони казали: "Аби тільки війни не було!". Враження таке, що вони дали індульгенцію українським політикам на віки вічні. Тож політики продовжують порівнювати Україну з тими колишніми радянськими республіками, в яких пролилася кров.
Поки Москва розбирається з Чечнею – нам жити добре. А коли б, не дай Боже, у Грузії знову війна почалася, то нам жити було б іще краще.
Правда, на пострадянському просторі є ще один президент, який не пролив кров і який задоволений результатами свого правління, либонь, дужче за Кучму. Його звуть – Олександр Лукашенко. Коментарі потрібні?
Є ще кілька країн, де кров не ллється. Це Литва, Латвія й Естонія – там, певна річ, темпи економічного зростання не такі, як в Україні, але рівень життя чомусь перевищує наш. Певне, хтось бреше: або ми про темпи економічного зростання, або вони про свій добробут. Чому б президентові не взяти їх за точку відліку?
Існує таки одна річ, яка, згідно з його власними критеріями, видає Кучму як українця. Він завжди був незадоволений браком влади у власних руках. Це почалося іще з його прем’єрства, коли він домігся від парламенту права видавати декрети, що мали законодавчу силу.
Навіть тоді він говорив про необхідність запровадження надзвичайного стану, певна річ, з надзвичайними повноваженнями уряду. Журналісти писали, що торік, під час свого попереднього інтерв’ю для "Епіцентру" Леонід Кучма з такою зненавистю говорив про Ющенка, наче той вкрав у нього мільйонів десять баксів.
Пояснюється це дуже просто: Ющенко не той, кому б Кучма хотів передати свою найбільшу, пристрасть, найбільшу любов, найбільше кохання – владу. Президент і раніше демонстрував свою ненависть до тих, хто реально міг видряпати її в нього.
Під час виборів 1999 року Кучма роздратовано називав "канівську четвірку" "не мужиками". В той сам час він обіцяв журналістам, які "не так" висвітлювали вибори, начистити пику. Та коли "четвірка" розпалася і в другий тур з ним вийшов заплановано непрохідний Петро Симоненко, глава держави заспокоївся і став навіть благодушним.
Сьогодні усі в один голос відзначають, що президент Кучма став найвпливовішим політиком, який сконцентрував найбільше владних важелів. Одними з таких важелів є глави його адміністрацій.
Як першому, так і останньому главам адміністрації Кучми вельми попсувало нерви квартирне питання. Спочатку скандал розгорівся навколо приватизованої квартири Дмитра Табачника, а останнім часом – навколо кількаповерхової "хатинки" Віктора Медведчука.
Не так давно я писав на "Телекритиці", що загалом перший і останній глава адміністрації Кучми Дмитро Табачник і Віктор Медведчук вельми схожі між собою. Не тільки "квартирним питанням". Не тільки дружинами, котрі демонструють свою привабливість, ведучи передачі на українському телебаченні. Не тільки тим, що тексти їхніх докторських дисертацій, якщо вірити книзі Дмитра Чобота "Нарцис", відсутні у Національній бібліотеці імені Вернадського, що є явищем безпрецедентним. Не тільки тим, що обидва доктори наук дали підстави для сумнівів у якості їхніх наукових робіт.
Найголовніше – вони схожі методом використання влади. Не буду їх тут описувати. Бажаючі можуть напружити пам’ять і порівняти "Діму–94" із "Вітєю–2004". Різниця тільки в масштабах. "Дімі" і наснитися не могла операція "Мукачеве". І масштаб квартирного питання є для цих двох хлопців символічним: "Дімине" помешкання поруч з Медведчуковою "хатинкою" – просто халупа.
Мудрі політологи скажуть, що таке порівняння некоректне, що є нюанси і так далі... А я їм нагадаю закон про Кабінет міністрів. Він мав упорядкувати стосунки президента і уряду, відповідно відібравши у глави держави частину повноважень. Однак на цей закон Кучма накладав вето аж сім (якщо не більше) разів.
Чому ж тепер дивуватися, що йому не довіряють, коли він раптом затіяв політичну реформу, яка має на меті відібрати частку повноважень з президентських рук? Правда, руки ці мають бути вже іншого президента.
Кілька місяців тому Кучма заявив, що він скасовує елітні номерні знаки, мовляв, всі повинні бути рівними. Відтоді минуло вже чимало часу, але по вулицях Києва досі зустрічаються номери "АП", "КМ" і тому подібні.
Ризикну припустити, що президент передумав втілювати своє рішення в життя (або вдав, що забув про нього), бо чиновництво з його адміністрації має на цьому непогані бабки. І можна лише здогадуватися, скільки таких номерів причеплено до машин крутих пацанів, які не мають жодного відношення ні до уряду, ні до адміністрації.
Як би Кучма не хвалився темпами нашого зростання. Як би він не приписував собі успіхи в економіці. Все ж таки його влада не увінчалася створенням найголовнішого – філософії демократичної правової держави.
Міліціонер в нас побоїться зачепити машину з номером "АП" – навіть, якщо вона порушить правила. Всі можновладці, які потрапляли до аварій, виявлялися невинними в дорожніх пригодах.
Жоден бізнесмен в нашій країні, крім тих, які мають своїх лобістів у владі, не може бути впевненим, що завтра до нього не прийде податківець і не спробує відібрати власність. Мало хто вірить, що свої права можна ефективно захистити в суді.
Колись Кучма прилюдно так відчитав голову Верховного Суду, наче він був не керівником самостійної гілки влади, а секретарем обкому на нараді у ЦК. Той епізод наочно продемонстрував, хто в хаті господар. Немає ніяких самостійних судів. А є перший секретар... Даруйте, є президент України. І крапка.
Юрій Луканов, автор книги "Третій Президент. Політичний портрет Леоніда Кучми"
За годы "директорства" Кучмы экономика Украины потеряла половину ВНП. В той же польше за то же время - рост в 2.5 раза.
Благодаря Кучме Украина утратила шансы на интеграцию в ЕС в ближайшей перспективе. То, что удалось сделать восточнойевропейским странам и Прибалтике, для Украины под руководством Кучмы оказалось непосильной задачей.
Благодаря Кучме в стране так и создана сильная и независимая судебная система, вместо этого создана система "подвешивания судей за яйца". В итоге никто, ни богатый, ни бедный не может надеяться на справедливый суд (см. интервью Пинчука "Зеркалу недели").
Невероятных размеров достигла коррупция. За деньги делается все, без денег не получить то, что положено по закону. Борьба с коррупцией практически не ведется.
Бандитизм. Уже невозможно понять, "где кончается полиция и где начинается Беня".
Про наркоманию, СПИД и бедность я уже и не говорю. Как и про тотальное разворовывание страны, дерибан под видом приватизации (только для своих), уничтожение заповедников ради строек века или просто для дач, бессмысленные траты бюджетных денег на политические компании, уничтожение независимых СМИ.
Уже никого не интересует компромат на Кучму - его как снега на Аляске. И мало кто сомневается в том, что по меньшей мере наполовину все, что приписывается режиму - правда.
Стась пише:
> Уже невозможно понять, "где кончается полиция и где начинается Беня".
>
>
> И тем не менее продолжают голосовать за режим
Може проблема в тому, що значну частину населення це влаштовує?
тобто не лише Кучма злочинець, але і значна частина населення9якщо не більше0 десь підкрадає, недоплачує. халтурить.
Кучма це просто робить в колосальніших розмірах. Модже тому й не вдалася наша революція в 2001, що більшість населення боїться щоби в неї не вкрали її частку краденого?
Принаймні це варто обговорити.
Бо інакше незрозуміло, чому.
Адже всі бачуть, що режим крадійський, але сильних рухів , щоби його змінити більшість нробити не хоче...
Якщо вже в корінь дивитись, то винуваті комуністи та соціалісти з їхнім електоратом. Які все ще живуть в СССР і ніколи українцями по суті не були(я маю на увазі Громадянами України). І завжди голосували, фактично, за проросійську владу.
От не хочуть бути громадянами своєї держави і все. Живуть своїм молодим минулим. Майбутнім свої дітей та внуків не можуть і не хочуть жити. І знову за падлюк голосуватимуть.
От і весь сказ! В прямому і переносному смислі.
І не треба багато говорити.
"Зри в корень!"Козьма Прудков мысль № 21.
Відповіді
2004.07.22 | Адвокат ...
Ех, лішь би нє била вайни!
А нарід у гівні та злиднях по самісенькі вуха, а КАМАЗ'и з "арламі баєвимі", а роздача моськалям задурно всього, чого вони були за безцінь не зкупили,-- то всьо "малачі жизні"... Зато Ку-чмо,-- "часть національной історії".2004.07.22 | СоцІнформ
Нічому не вчитеся.
Ви нічому не вчитися.Факт, що влада почала піарити тему "відносного благополуччя" України. Зараз подібних "нейтральних" статей буде все більше і більше. Всі вони гратимуть на руку діючій владі і кандидату від діючої влади. Замість того, щоби робити ретельний аналіз та писати статі і розміщувати їх в пресі (хочаб інтернетівській), ви знову тільки гавкаєте.
Ті хто і так за опозицію , їм і підгавкувати не треба. Але є в Україні невеликий відсоток людей(ви до нього гне відноситися), яким потрібна аргументація. На кожен аргумент "за Кучму", можна знайти десять аргументів "проти". Але їх треба знаходити, аргументувати та доносити до людей.
А ви тільки гавкаєте.
2004.07.22 | Тестер
Re: Чомусь та вчимось
До десятиліття інавгурації Леоніда Кучми: Чи з’їла міль білі шкарпетки президента?Юрій Луканов, для УП , 20.07.2004, 19:31
Кучма напередодні обрання президентом в 1994
Певна річ, я мріяв би, аби років через десять (двадцять, тридцять) хтось, запитавши: "А хто такий був Кучма?", почув би у відповідь: "Це той самий президент, про якого Луканов колись книжку написав"...
На жаль, наші мрії не завжди реалізуються. Боюся, що і бажання героя моєї книжки залишитися в історії у якості видатного реформатора вже не здійсниться. І розмови на кшталт "Луканов – це був такий собі журналіст, який мав честь написати про САМОГО Кучму" – не станеться. Єдиний шанс, який йому залишився – це видати геніальні мемуари. Втім, і цього, підозрюю, не буде.
Якби раптом після виходу у відставку Бог подарував йому смак до слова, то Кучма, найпевніше, ним би не скористався. Глава держави, схоже, переконаний: напиши він щось на рівні "Гамлета" – все одно ніхто, крім нього самого, цим не буде задоволений.
Він вважає, що бути завжди незадоволеним – є нашою національною особливістю. Цією думкою Кучма довірливо поділився із глядачами в день 10–річчя свого перебування при владі в ефірі каналу "1+1". І навіть притчу розповів: "Куме, який, у вас гарний кабан – великий, відгодований... Та який там кабан – поросятко шершаве..." Ну це з вчорашнього, а з сьогодення. "А який у вас котедж розкішний – на три поверхи. Та який там котедж – хатинка...".
У своїх мемуарах Кучма мав би згадати: перше інтерв’ю в ранзі президента 1994 року він поспішив дати російському каналу НТВ. Тодішній ведучий тодішньої програми "Итоги" Євгеній Кисельов кілька разів продемонстрував глядачам білі шкарпетки новообраного глави української держави.
Він ніяк це не коментував, але биті в політиці люди знають, що за неписаними правилами (а, можливо, й писаними) неприпустимо з’являтися на людях у шкарпетках світлого кольору – хіба що у неофіційній обстановці. Сьогодні Кучмині білі шкарпетки доїдає міль десь у шафі. Йому підправили зовнішність і виглядає він респектабельніше. Отож, фантик поліпшився, а чи стала цукерка смачніша?
Напевне, у тих мемуарах президент Кучма повинен би нам зізнатися – він не українець, адже деякими моментами він таки задоволений. А саме – результатами свого 10–річного правління. Президент сказав в уже згадуваному інтерв’ю для "Епіцентру", що отримав напівмертву країну, а тепер вона ожила і навіть підбадьорилася – має дуже високі показники економічного розвитку. І найголовніше – все це вдалося досягти без крові.
Згадуються бабусі, котрі пережили Другу світову. Вони казали: "Аби тільки війни не було!". Враження таке, що вони дали індульгенцію українським політикам на віки вічні. Тож політики продовжують порівнювати Україну з тими колишніми радянськими республіками, в яких пролилася кров.
Поки Москва розбирається з Чечнею – нам жити добре. А коли б, не дай Боже, у Грузії знову війна почалася, то нам жити було б іще краще.
Правда, на пострадянському просторі є ще один президент, який не пролив кров і який задоволений результатами свого правління, либонь, дужче за Кучму. Його звуть – Олександр Лукашенко. Коментарі потрібні?
Є ще кілька країн, де кров не ллється. Це Литва, Латвія й Естонія – там, певна річ, темпи економічного зростання не такі, як в Україні, але рівень життя чомусь перевищує наш. Певне, хтось бреше: або ми про темпи економічного зростання, або вони про свій добробут. Чому б президентові не взяти їх за точку відліку?
Існує таки одна річ, яка, згідно з його власними критеріями, видає Кучму як українця. Він завжди був незадоволений браком влади у власних руках. Це почалося іще з його прем’єрства, коли він домігся від парламенту права видавати декрети, що мали законодавчу силу.
Навіть тоді він говорив про необхідність запровадження надзвичайного стану, певна річ, з надзвичайними повноваженнями уряду. Журналісти писали, що торік, під час свого попереднього інтерв’ю для "Епіцентру" Леонід Кучма з такою зненавистю говорив про Ющенка, наче той вкрав у нього мільйонів десять баксів.
Пояснюється це дуже просто: Ющенко не той, кому б Кучма хотів передати свою найбільшу, пристрасть, найбільшу любов, найбільше кохання – владу. Президент і раніше демонстрував свою ненависть до тих, хто реально міг видряпати її в нього.
Під час виборів 1999 року Кучма роздратовано називав "канівську четвірку" "не мужиками". В той сам час він обіцяв журналістам, які "не так" висвітлювали вибори, начистити пику. Та коли "четвірка" розпалася і в другий тур з ним вийшов заплановано непрохідний Петро Симоненко, глава держави заспокоївся і став навіть благодушним.
Сьогодні усі в один голос відзначають, що президент Кучма став найвпливовішим політиком, який сконцентрував найбільше владних важелів. Одними з таких важелів є глави його адміністрацій.
Як першому, так і останньому главам адміністрації Кучми вельми попсувало нерви квартирне питання. Спочатку скандал розгорівся навколо приватизованої квартири Дмитра Табачника, а останнім часом – навколо кількаповерхової "хатинки" Віктора Медведчука.
Не так давно я писав на "Телекритиці", що загалом перший і останній глава адміністрації Кучми Дмитро Табачник і Віктор Медведчук вельми схожі між собою. Не тільки "квартирним питанням". Не тільки дружинами, котрі демонструють свою привабливість, ведучи передачі на українському телебаченні. Не тільки тим, що тексти їхніх докторських дисертацій, якщо вірити книзі Дмитра Чобота "Нарцис", відсутні у Національній бібліотеці імені Вернадського, що є явищем безпрецедентним. Не тільки тим, що обидва доктори наук дали підстави для сумнівів у якості їхніх наукових робіт.
Найголовніше – вони схожі методом використання влади. Не буду їх тут описувати. Бажаючі можуть напружити пам’ять і порівняти "Діму–94" із "Вітєю–2004". Різниця тільки в масштабах. "Дімі" і наснитися не могла операція "Мукачеве". І масштаб квартирного питання є для цих двох хлопців символічним: "Дімине" помешкання поруч з Медведчуковою "хатинкою" – просто халупа.
Мудрі політологи скажуть, що таке порівняння некоректне, що є нюанси і так далі... А я їм нагадаю закон про Кабінет міністрів. Він мав упорядкувати стосунки президента і уряду, відповідно відібравши у глави держави частину повноважень. Однак на цей закон Кучма накладав вето аж сім (якщо не більше) разів.
Чому ж тепер дивуватися, що йому не довіряють, коли він раптом затіяв політичну реформу, яка має на меті відібрати частку повноважень з президентських рук? Правда, руки ці мають бути вже іншого президента.
Кілька місяців тому Кучма заявив, що він скасовує елітні номерні знаки, мовляв, всі повинні бути рівними. Відтоді минуло вже чимало часу, але по вулицях Києва досі зустрічаються номери "АП", "КМ" і тому подібні.
Ризикну припустити, що президент передумав втілювати своє рішення в життя (або вдав, що забув про нього), бо чиновництво з його адміністрації має на цьому непогані бабки. І можна лише здогадуватися, скільки таких номерів причеплено до машин крутих пацанів, які не мають жодного відношення ні до уряду, ні до адміністрації.
Як би Кучма не хвалився темпами нашого зростання. Як би він не приписував собі успіхи в економіці. Все ж таки його влада не увінчалася створенням найголовнішого – філософії демократичної правової держави.
Міліціонер в нас побоїться зачепити машину з номером "АП" – навіть, якщо вона порушить правила. Всі можновладці, які потрапляли до аварій, виявлялися невинними в дорожніх пригодах.
Жоден бізнесмен в нашій країні, крім тих, які мають своїх лобістів у владі, не може бути впевненим, що завтра до нього не прийде податківець і не спробує відібрати власність. Мало хто вірить, що свої права можна ефективно захистити в суді.
Колись Кучма прилюдно так відчитав голову Верховного Суду, наче він був не керівником самостійної гілки влади, а секретарем обкому на нараді у ЦК. Той епізод наочно продемонстрував, хто в хаті господар. Немає ніяких самостійних судів. А є перший секретар... Даруйте, є президент України. І крапка.
Юрій Луканов, автор книги "Третій Президент. Політичний портрет Леоніда Кучми"
2004.07.22 | СоцІнформ
От це непогано:) (-)
2004.07.22 | Стась
Re: Нічому не вчитеся.
Я уже писал, и здесь тоже.За годы "директорства" Кучмы экономика Украины потеряла половину ВНП. В той же польше за то же время - рост в 2.5 раза.
Благодаря Кучме Украина утратила шансы на интеграцию в ЕС в ближайшей перспективе. То, что удалось сделать восточнойевропейским странам и Прибалтике, для Украины под руководством Кучмы оказалось непосильной задачей.
Благодаря Кучме в стране так и создана сильная и независимая судебная система, вместо этого создана система "подвешивания судей за яйца". В итоге никто, ни богатый, ни бедный не может надеяться на справедливый суд (см. интервью Пинчука "Зеркалу недели").
Невероятных размеров достигла коррупция. За деньги делается все, без денег не получить то, что положено по закону. Борьба с коррупцией практически не ведется.
Бандитизм. Уже невозможно понять, "где кончается полиция и где начинается Беня".
Про наркоманию, СПИД и бедность я уже и не говорю. Как и про тотальное разворовывание страны, дерибан под видом приватизации (только для своих), уничтожение заповедников ради строек века или просто для дач, бессмысленные траты бюджетных денег на политические компании, уничтожение независимых СМИ.
Уже никого не интересует компромат на Кучму - его как снега на Аляске. И мало кто сомневается в том, что по меньшей мере наполовину все, что приписывается режиму - правда.
И тем не менее продолжают голосовать за режим
2004.07.22 | СоцІнформ
Re: Нічому не вчитеся.
Стась пише:> Уже невозможно понять, "где кончается полиция и где начинается Беня".
>
>
> И тем не менее продолжают голосовать за режим
Може проблема в тому, що значну частину населення це влаштовує?
тобто не лише Кучма злочинець, але і значна частина населення9якщо не більше0 десь підкрадає, недоплачує. халтурить.
Кучма це просто робить в колосальніших розмірах. Модже тому й не вдалася наша революція в 2001, що більшість населення боїться щоби в неї не вкрали її частку краденого?
Принаймні це варто обговорити.
Бо інакше незрозуміло, чому.
Адже всі бачуть, що режим крадійський, але сильних рухів , щоби його змінити більшість нробити не хоче...
2004.07.22 | Тестер
Re: Та ні, шановна пані Соціаліст
Якщо вже в корінь дивитись, то винуваті комуністи та соціалісти з їхнім електоратом. Які все ще живуть в СССР і ніколи українцями по суті не були(я маю на увазі Громадянами України). І завжди голосували, фактично, за проросійську владу.От не хочуть бути громадянами своєї держави і все. Живуть своїм молодим минулим. Майбутнім свої дітей та внуків не можуть і не хочуть жити. І знову за падлюк голосуватимуть.
От і весь сказ! В прямому і переносному смислі.
І не треба багато говорити.
"Зри в корень!"Козьма Прудков мысль № 21.