Геть москальських запроданців!!!
07/26/2004 | Леонід
Були колись в Україні козаки, які вміли господарювати й рідну землю захищати. А тепер багато синів та дочок роду козачого побираються по чужині, вишуковують собі хазяїв поміж тих, з ким наші діди-прадіди славні кров проливали, мову та честь боронили, гідність українську відстоюючи. Дійсно настала в Україні чорна година, коли нікому за наш народ постояти.
Так, в нас є проблема української відсутності, яку можна сформувати питанням “Чого нам не вистачає, аби стати тим, у що самі не віримо?”. Є люди, що живуть в Україні, ходять українськими вулицями, п’ють нашу горілку та жеруть українське сало й при тому не відчувають себе дотичними до українського народу, цураються його, не говорять його мовою, й навіть плюндриво - сором’язливо бажають не згадувати своє українське коріння.
Такі люди є тягарем нашого народу, його болем. В кінці липня ц.р. в №150 “Независимой газете” (м.Москва, РФ) Тетяною Ївженко опубліковано статтю “Определена цена победы наследника Кучми”. Дивує той факт, що будучи громадянкою України, журналістка брутально коментує в непристойних тонах політичні події в нашій держави, піддає огульності її суверенітет. “Геніальне” творіння Ївженко було розтиражовано тисячним накладом, який вимазав багном український народ. Звичайно, коли йде мова про дезінформацією і наклеп розуму багато не потрібно. Адже відомо, що найкоротший шлях до слави пролягає через скандал та популізм. І чим відвертіша брехня, тим більше вона до вподоби падким на сенсацію людцям, тим краще вони плекають слодослових ївженківських “літописців”.
Хоча вже багато писано-переписано й до їй подібних, як і 74 роки потому, коли українцям прививали рабську гідність. Той факт, що за останню тисячу років, не рахуючи новітньої незалежності, ми були вільні лише 23 роки, а весь інший час нам, подібно Ївженко, прививали ту ж саму гідність рабів.
Річ в тому, що не так зовнішній, як внутрішній ворог, легіон так званих москальських запроданців, творить свою чорну справу.
На жаль, ми самі багато в чому винні, що маємо таких перевертнів, не протидіємо їм, не взиваємо до їх людської гідності, совісті, національних корнів. Адже саме такі як Ївженко несуть ту западлянську рису, яку нам нав’язували і татари, і литовці, і ляхи з москалями.
Загальновідома ситуація. Через захист Росією своїх власних інтересів, при млявості основного кістяка українського народу, призвела до появи тих, хто є українцем, але для кого інтереси України нічого не важать. Тому й плітки таким Ївженкам легко розпускати серед манкуртів.
Це ті, що дискредитують собою українську державу, широко поширюючи обмежену і тупу інформацію на користь північних сусідів.
Може досить жорстко висловлено, але брехня російських ЗМІ та їх підбріхувачів дістала до печінок.
Так, в нас є проблема української відсутності, яку можна сформувати питанням “Чого нам не вистачає, аби стати тим, у що самі не віримо?”. Є люди, що живуть в Україні, ходять українськими вулицями, п’ють нашу горілку та жеруть українське сало й при тому не відчувають себе дотичними до українського народу, цураються його, не говорять його мовою, й навіть плюндриво - сором’язливо бажають не згадувати своє українське коріння.
Такі люди є тягарем нашого народу, його болем. В кінці липня ц.р. в №150 “Независимой газете” (м.Москва, РФ) Тетяною Ївженко опубліковано статтю “Определена цена победы наследника Кучми”. Дивує той факт, що будучи громадянкою України, журналістка брутально коментує в непристойних тонах політичні події в нашій держави, піддає огульності її суверенітет. “Геніальне” творіння Ївженко було розтиражовано тисячним накладом, який вимазав багном український народ. Звичайно, коли йде мова про дезінформацією і наклеп розуму багато не потрібно. Адже відомо, що найкоротший шлях до слави пролягає через скандал та популізм. І чим відвертіша брехня, тим більше вона до вподоби падким на сенсацію людцям, тим краще вони плекають слодослових ївженківських “літописців”.
Хоча вже багато писано-переписано й до їй подібних, як і 74 роки потому, коли українцям прививали рабську гідність. Той факт, що за останню тисячу років, не рахуючи новітньої незалежності, ми були вільні лише 23 роки, а весь інший час нам, подібно Ївженко, прививали ту ж саму гідність рабів.
Річ в тому, що не так зовнішній, як внутрішній ворог, легіон так званих москальських запроданців, творить свою чорну справу.
На жаль, ми самі багато в чому винні, що маємо таких перевертнів, не протидіємо їм, не взиваємо до їх людської гідності, совісті, національних корнів. Адже саме такі як Ївженко несуть ту западлянську рису, яку нам нав’язували і татари, і литовці, і ляхи з москалями.
Загальновідома ситуація. Через захист Росією своїх власних інтересів, при млявості основного кістяка українського народу, призвела до появи тих, хто є українцем, але для кого інтереси України нічого не важать. Тому й плітки таким Ївженкам легко розпускати серед манкуртів.
Це ті, що дискредитують собою українську державу, широко поширюючи обмежену і тупу інформацію на користь північних сусідів.
Може досить жорстко висловлено, але брехня російських ЗМІ та їх підбріхувачів дістала до печінок.