07/28/2004 | Shooter

“І мельниківці, і бандерівці зробили велику шкоду, перекинувши в Україну старі гасла на кшталт “Україна – для українців”
Розмова з Євгеном Стахівим, головою Середовища УГВР за кордоном
http://www.gazeta.lviv.ua/2004/07/27/NewspaperArticle.2004-07-27.2140

В Україні перебував Євген Стахів, який у роки ІІ світової війни організував на Донбасі рух націоналістичного опору.

Свого часу радянська пропаганда назвала цю підпільну організацію “Молодою гвардією”, приписавши їй комуністичну ідеологію, партійне та комсомольське керівництво. Про еволюцію націоналізму та сучасні політичні реалії в Україні пан Євген розповів “Львівській газеті”.

– Пане Стахів, ви – українець, однак є громадянином Сполучених Штатів, тому однаково цікавитеся американськими виборами та виборами президента в Україні. Чи можна порівняти виборчу ситуацію в цих державах?

– В Америці, де я перебуваю вже 55 років, ситуація є аналогічною. США поділилися на два сильні табори, які дуже відрізняються між собою. В Україні дуже схожа ситуація. Попри те, що є багато кандидатів, головні суперники – Віктор Янукович і Віктор Ющенко. Тут є певна відмінність від Америки, бо табір Януковича, чи Кучми, чи Медведчука намагається поділити Україну на Схід і Захід, показати, що Ющенко репрезентує лише Захід. Це дуже небезпечний спосіб провадити політичну боротьбу чи передвиборну кампанію. Ющенко репрезентує і Київ, і Київщину, й Правобережну Україну, трохи менше – Лівобережжя. Але до самих виборів ще далеко. Й тому кандидатові від патріотичних сил треба дуже активно працювати в Південній і Східній Україні, аби здобути деякий відсоток електорату, бо Західна Україна – це замало, щоб вибрати президента.

– Як розцінюєте роль національно налаштованих партій у виборчому процесі?

– Нині роблять усілякі провокаційні речі. Сучасні націоналістичні групи, які створює спецслужба в Україні – радикальні ОУН в Україні, УНА – використовують заяви, які, зокрема, зробив Тягнибок. Гасло “Україна – для українців” застаріло. Націоналісти відкинули його ще в серпні 1943 року ухвалами Третього надзвичайного збору ОУН. Україна є багатонаціональною державою, має велику кількість етнічних меншин. І це гасло в сучасній державі є дуже небезпечним для самого націоналізму. Відразу після його виголошення люди з табору влади почали використовувати це та постійно показувати по телебаченню. Я бачив у Києві великі плакати з гаслами Тягнибока, а внизу – маленький заклик “Голосуйте за Ющенка!” Іншими словами – все роблять для того, щоб показати: Ющенко стоїть на таких засадах, які відкинув навіть РУХ. Був у Києві 1990 року, перед виборами, тоді читали програму РУХу. В ній ішлося про рівність усіх національних меншин.

Хочу застерегти, що й надалі намагатимуться показати Ющенка як репрезентанта Західної України. Ще до виборчих перегонів демонстрували (наприклад, у Донецьку), що Ющенко є лідером націоналістів, бандерівців і всіх правих груп. Мені здається, що цьому сприяє будівництво у Львові пам’ятника Бандері. Найцікавіше те, що його повинні закінчити в жовтні, тобто до виборів, щоб укотре показати, що Ющенко – лідер бандерівців, бо будує йому пам’ятник. Гадаю, треба зважати на всілякі ознаки провокацій і хитрощів, аби показати Ющенка як пронаціоналістичного політика, носія крайнього націоналізму.

– Яким чином нині, попри намагання розколоти націю на два ворогуючі табори, можна об’єднати громадян?

– Коли говоримо про розподіл, на якому намагаються наголосити владні структури, треба зважати, що стоїмо на демократичних засадах рівності всіх нацменшин, на засадах соціальної справедливості, свободи преси, вільного суду, на базі плюралізму, а не тоталітарного думання, яке колись накидали націоналісти. Мені здається, що саме в 1941 році галицькі націоналісти, перебравшись у Східну Україну й організувавши антинімецьке підпілля, зробили крок у керунку переосмислення пріоритетів. Це було еволюцією поглядів від тоталітарного націоналізму до демократії. Нині потрібно робити те саме. Слід їздити, і не лише політичним діячам із політичними промовами. Туди повинні їхати культурні діячі, співаки, групи, ансамблі, аби спеціально поширювати в Донбасі та Південній Україні українську культуру. Я вважаю, що таким способом можна сприяти об’єднанню.

Після німецької окупації в усій Україні була єдність думання. В 1990 році РУХ збудував ланцюг через державу, аби показати, що ми є цілим, щоб продемонструвати соборність. Нині слід робити все, аби не допустити роз’єднання. Націоналізму не сприймуть у Східній і Південній Україні. Важливішим є національний патріотизм. Найважливішими мають бути національний інтерес, національна ідея. Треба робити так, як американці. США – країна емігрантів з усього світу, однак їм змалечку прищеплюють любов до батьківщини, конституції та прапора. Я підтримую стосунки з євреями. Яків Бляйх, головний рабин України, розповів мені, що в їхніх школах на початку та наприкінці року співають гімн України. Це доказ лояльності до Української держави. Так повинно бути скрізь, але нині цього дуже мало.

Досі держава не визнала боротьби ОУН, парламент не ухвалив закону та не зрівняв у правах усіх ветеранів. Вони воювали за Україну, гинули в німецьких і радянських концтаборах, на полі бою, а їх не визнали. У всьому світі була така ситуація. В Іспанії воювали між собою комуністи та націоналісти Франко. Тепер там є спільні пам’ятники, присвячені обом ворогуючим сторонам. Таке є в багатьох державах, окрім України.

– Як, на вашу думку, відбуватиметься виборча боротьба в Україні?

– Виборча боротьба буде тяжкою: багато кидання болота, неправдивих обвинувачень. Але така тактика в тій чи іншій мірі є в усьому світі. Під час виборів те саме відбувається і в Америці. І перед виборами в США та чи інша партія обіцяє різні блага для народу, пенсіонерів, меншин. Після них забуває про це. Думаю, так само може бути і в Україні – не всі обіцянки виконують після виборів.

– Українці з-за кордону спостерігатимуть за виборами?

– Європейський Союз, держави Заходу та Америка, разом із тим – велика кількість українців зголосилися бути спостерігачами на виборах в Україні.

– Як вважаєте, хто стане президентом, чи не буде нахабних махінацій? Адже, згідно з опитуваннями, більшість людей готові віддати свій голос за Ющенка, але в той же час вони вважають, що переможе Янукович?

– Моя думка така: якщо будуть прозорі та справедливі вибори, як того вимагають західні демократії, то виграє Ющенко. Але якщо вони такими не будуть і повториться ситуація з Мукачевим, то можливий протилежний результат. Тоді Україну проголосять тоталітарною країною, як то є з Білоруссю, яку зневажає весь світ.

– У разі підтасування результатів, на вашу думку, українці зможуть адекватно відреагувати?

– Я – український патріот, але громадянин іншої держави. Не можу давати рекомендацій. Але є різні способи реагування. В Україні повинно бути спокійно, без насильства. Просто вийти на вулицю та протестувати. Це демократичний спосіб – народна непокора. Але це не може залежати від української діаспори, це повинно бути волею українського народу. Звісно, дехто може провокувати розбій, але не слід допустити кровопролиття.

Іншого способу не існує. Якщо хтось проповідуватиме інші способи, це закінчиться погано для української самостійності.

– Як змінилися поняття та зміст ідеології націоналізму із часів, наприклад, Донцова й до сьогодні?

– Еволюція націоналізму відбувалася від тоталітарного думання до демократичного. Перехід стався після зустрічі галицьких націоналістів зі східними в час німецької окупації. Це затверджено надзвичайно важливим збором ОУН у серпні 1943 року, а підтверджено створенням УГВР, яка стояла на демократичній платформі. Бандера, який саме сидів у в’язниці, не мав уявлення про те, що тут відбувається. Але перед ув’язненням перебував на базі монопартійності й монопартійної диктатури, тоталітаризму та радикального націоналізму. Вийшовши з тюрми, Бандера та його однодумці не сприйняли нових ідей, намагалися повернути назад, до старих тоталітарних форм думання. Це спричинило непорозуміння наприкінці 40-х між представниками УГВР в еміграції та Степаном Бандерою. Великий клопіт створили і мельниківці, і бандерівці, які після досягнення Україною незалежності перекинули колишню міжусобицю в державу. ОУН сказала зрозуміло ще від початку свого існування: “Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї”. Українська держава є, і вже не може надалі існувати ОУН, бо мети досягнуто. Тепер можна працювати лише на базі Конституції та демократичних засад, через вибори та парламентарні дискусії змагати до своїх цілей – соціальної та національної справедливості. Я вважаю, що обидві групи – і мельниківці, і бандерівці – наробили великої шкоди, що перекинули в Україну старі гасла, яких позбулися ще під час німецької окупації. І це спричиняє непорозуміння між східними областями та Західною Україною. Цього слід остерігатися та не допустити. Вважаю, що лише демократія і демократичний націоналізм є прийнятною ідеєю, а не проповідуваний послідовниками Бандери та Мельника націоналізм і лозунг “Україна – для українців”.

– Чи є шляхи до примирення мельниківців і бандерівців за кордоном?

– Немає жодного значення, чи він є, той конфлікт, чи його немає. Націоналізм виконав свою роль – і вони повинні припинити взагалі своє існування, долучитися до демократичних партій України, проповідувати демократичний націоналізм, патріотизм, національну ідею. В Україні є чимало різних партій. Навіть із-поміж комуністів є певна кількість національно думаючих людей на чолі з Борисом Олійником. Є соціалісти, соціал-демократи, між ними є теж багато чесних людей. В Україні повинна бути сильна ліберальна партія, якої я нині не бачу. Патріотичні партії переважно – правого спрямування, що також нездорово. Тому для того націоналізму, який практикували мельниківці та бандерівці, в Україні не повинно бути місця. Наприклад, у 1917-1918 рр. у Західній Україні поширилася демократія. Націоналісти стали популярними серед молоді, старше покоління віддавало перевагу демократичним партіям.

– Які нові пріоритети та нову базу, відмінну від націоналізму, можна визначити, розбудовуючи Українську державу?

– Тепер дуже важливим фактором є економіка. Якщо в Україні вона розвиватиметься – не потрібно жодних радикальних змін. Розвиток економіки та підвищення добробуту зменшить російськомовність. Економічне життя й добробут є базою ставлення громадянина до своєї держави.

– За кого схильні віддати свої голоси представники української діаспори на президентських виборах у США?

– Українська діаспора в Америці є політично поділеною – це свідчення демократії. Частина голосуватиме за демократів, а частина – за республіканців. Я стою на засаді демократів, бо вважаю, що Буш вельми неприхильно ставиться до України, як і в минулому його батько. Натомість демократи, коли вони були при владі, постійно підтримували хороші стосунки з Україною. Найважливіше те, що демократи дбають за соціальну справедливість для населення. Республіканці говорять, щоб багаті були багатими, а бідні – бідними. Я – пенсіонер і потребую чимало ліків у зв’язку із хворобою серця. Демократи кажуть, що для пенсіонерів ліки повинні бути безкоштовними, а республіканці проти цього. Піду за тими, хто дбає про моє життя. Це є зрозумілим.

Розмовляв Богдан Юрочко