МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Марков і Полохало на Гр.Радіо - просто свято якесь ;-)

07/28/2004 | observer
Сергій Марков: Можливо, на вас чекають надзвичайні новини про майбутнє Леоніда Кучми

"Громадське радіо" , 28.07.2004, 20:01



Підтримуючи "Громадське радіо" в боротьбі за існування, "Українська правда" розміщує на своєму cайті розшифровки його ефірів. Слухайте також аудіо

Микола Вересень: Добрий вечір. Це "Громадське радіо", ми продовжуємо наші щовечірні "бдения" , я так бачите, потроху переходжу на російську мову, тому що в нас російський гість буде тут. Якраз ми зараз збираємося порадитися з всіма присутніми про мову ведення цієї програми, але я спочатку представлю наших гостей і тему. Власне кажучи, тема буде, як завжди широка, але поштовхом до неї стало такі невеличкі тертя, які деякі люди називають скандалом, з приводу того, що в військовій доктрині були викреслені, нібито Адміністрацією Президента, ніби наявні там натяки на ніби необхідність України пришвидшувати свій шлях до НАТО і до європейських інституцій. Ну і відтак ми тут зібралися безперечно з політологами, з цієї нагоди. Але говорити ми будемо не про те, ми з цього почнемо, а може далі перейдемо на інші теми, не менш цікаві. Отже, Сергій Марков, голова національної громадської ради з міжнародних справ, керівник програм політичного менеджменту та PR університету імені М.Ломоносова. Тобто Росія. Андрій Мішин, завідувач відділу Національного Інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України, експерт Центру досліджень проблем громадянського суспільства. І Володимир Полохало, найскромніша людина, шеф – редактор журналу "Політична думка".

Отже, панове, мова, важливий момент, з чемності. Ми якби чемні люди, і у нас гості ...

Є такий жарт, що коли українець приїздить в Москву, він приїздить з салом і самогоном. І пригощає своїх друзів в Москві. Коли москалі, москвичі, да, приїздять в Київ, то все одно українець пригощає салом та самогоном. Тобто варіантів відповіді не буває. А я можу говорити російською, я знаю, знаю цю мову, я вчив її в школі. Ніхто не буде проти, тому що розмова буде така, я думаю жвава, і ми з паном Мішиним говорили, що він не проти російської мови...

Володимир Полохало: Я зараз вивчаю російську мову, знаю сімсот слів, так що зможу...

Микола Вересень: Давайте тренуватися. Переходимо на мову всеобще понятную. Замечательно. Значит, я думаю, что мы начнем с гостя. И вот спросим у него – это обсуждается сейчас в Украине, может вы не все то поняли, что я говорил на украинском - это версия такая существует. Что вот президентская Администрация и люди, которые там, существует много разных отделов, вот они придумали военную доктрину, вместе конечно с Министерством Обороны, и наверно с Советом Национальной Безопасности и Обороны, все придумали, и как бы там много раз до и после ее придумывания говорилось о том, что Европа это важно и туда мы все будем идти, и НАТО это важно, и Европейский Союз это важно и так далее. И вот теперь это стало достоянием публичности, и там уже нет никаких слов, кроме слова такого очень обтекаемого "евроинтеграции"….

Сергій Марков: Евро-Атлантической….

Микола Вересень: Или Евро-Атлантической интеграции. Северо–Атланитческой интеграции…. В принципе, не с точки зрения интересов России, вот например вам ставится задача и вы там человек мира. Вы живете в Зимбабве. Ну вот вы узнаете, что есть такая страна на востоке Европы, она называется Украина, и там есть некие документы, ну как принимается в разных странах, вот вы бы интегрировали активно в НАТО, и вы бы советовали как эксперт, консультант, что угодно, если б вас наняли какие-то люди в Украине. Вот надо в НАТО интегрироваться в Северо–Атлантические структуры, или в европейские структуры, или вы б сказали – "Знаете, у вас классный партнер на Востоке и здорово вам будет вместе."

Сергій Марков: Я бы как в этом случае рассуждал. Во-первых, нужно конечно входить в различные структуры, нельзя быть полностью, так сказать самостоятельными, да, нужно входить в структуры. Конечно, надо подумать, в какие. Значит в том, что касается безопасности Украины, я думаю, что эти годы подтвердили то, что ее внеблоковый статус, нейтральность, они, в общем, смогли обеспечить безопасность. И Украина с этой точки зрения, является одним из островков безопасности, между прочим, в регионе, и вот я бы подумал. С одной стороны – конечно, привлекательно, НАТО, да, все понимают, что НАТО как бы ступенька в Евросоюз, да. НАТО есть очень классная компания, американцы, немцы, французы и так далее, ну как бы выглядит привлекательно.

С другой стороны я бы опасался делать какие то движения, потому, что с моей точки зрения, НАТО потребует платы, да, при этом безопасность принципиально не увеличится, поскольку Украина, так сказать, находится сейчас в достаточной безопасности, особенно после подписания этого договора о принятии безъядерного статуса, которая помню, с одной стороны Украине выкручивали руки, так сказать, американцы, и Россия, а с другой стороны они же гарантировали, между прочим, вот то, что Крым, да, вот как украинский, Севастополь, это ж во многом результат подписания этого договора о безъядерном статусе, если бы не это - вопрос был бы во многом, возможно еще открыт. НАТО потребует некую плату, оно потребует несколько видов платы.

Во-первых, там очень потребуется много денег на то, чтобы под эти НАТОвские стандарты там и так далее… а во-вторых, решение тоже о том - посылать или не посылать куда украинских солдат, там в Афганистан и так далее, будет зависеть не только от украинского правительства. Нельзя сказать, что в Брюсселе будут строго, так сказать, приказывать посылать солдат в Ирак или в Афганистан и так далее. Нет, НАТО является не федерацией, а скорее в этом смысле конфедерацией, конечно, окончательное решение будет украинское правительство принимать, но уже очень много будет зависеть от Брюсселя.

Это вот одна идея, почему я думаю, что достаточно трудно, вторая идея значительно более радикальная. Значит, собственно я где-то год назад к этой второй идее пришел, мне кажется, на сегодня НАТО организация практически умирающая. То есть она когда-то раньше еще занималась проблемами безопасности, но сегодня провал саммита в Стамбуле наглядно продемонстрировал, что НАТО это мамонт, динозавр, оставшийся с советских времен, готовящийся до сих пор к отражению агрессии танковых армий неведомых, китайских или марсианских.

Сегодня НАТО имитирует, что оно занимается проблемами безопасности, на самом деле НАТОвская бюрократия прожирает десятки миллиардов долларов, на которые грабит налогоплательщиков стран - членов НАТО. Ни на одни вызовы современной безопасности она отвечать не способна, и везде, где занимается НАТО, везде провал. Провал в Косово, где под флагом НАТО была осуществлена этническая чистка православных сербов, разрушено десятки старинных монастырей, убиты сотни людей, и к власти пришла коалиция, по сути дела фашистов, откровенных, ультранационалистов албанских, и наркомафия…

Микола Вересень: Я вас призываю не воспалятся, я знаю, что у русских, когда слово Сербия, им очень как бы болит, и я понимаю, спокойнее все-таки, спокойнее все-таки. Я понимаю не надо филипик. Я не член НАТО, я даже не приверженец идей

Сергій Марков: А это мой личный персональный стиль. Известно, что я человек энергичный и эмоциональный…

Микола Вересень: А помните, там вопрос был. Россия, там вот на восток, то есть все-таки квинтэссенциально, да, все-таки вот НАТО, вызывает подозрения и в общем лучше бы туда – с востоком, где, в общем, все в порядке…

Сергій Марков: Вы знаете, нет, если бы я был в Украине, я бы на месте НАТО не заключал никаких военных блоков, так сказать, а сохранил, рекомендовал бы сохранить свой нейтралитет, если бы я был гражданином Украины.

Микола Вересень: И то есть ни в Россию, ни в НАТО? ДА?

Сергій Марков: С военной точки зрения нет. Я бы с Россией поддерживал максимально военно–техническое сотрудничество, поскольку это только единственная возможность сделать, чтобы нормальное вооружение было, тем боле, что оно – они же есть, эти военно–технические заводы, плюс возможность неплохо зарабатывать, продавать во вне, совместно делать, а никакое там общее командование не делал бы, я сохранял бы статус нейтралитета.

Микола Вересень: Спасибо Сергей Марков, руководитель национальной, я перевожу сразу, общественного совета по международным делам.

Сергій Марков: Гражданского, вот сказал же, напишите сразу по-русски, что бы было адекватно – Национального гражданского совета по международным делам.

Микола Вересень: Я напишу. Андрей Мишин, заведующий отделом Национального Института проблем международной безопасности, совета национальной безопасности Украины, эксперт Центра исследования проблем гражданского общества. Что вы думаете, если вы из Зимбабве?

Андрій Мішин: Я не из Зимбабве… Но…Слова Сергея Маркова я все-таки хотел бы прокомментировать. Вот что мы сейчас услышали? Мы сейчас услышали выработку новой внешнеполитической стратегии России в отношении Украины. Россия теперь очень любит независимую самостоятельную Украину, которая не стремится никуда. Это вот сейчас этот конструкт, который выработался наверно в результате четырех лет региональных приоритетов уже к новой Кремлевской администрации, ну и это значит вполне нормально.

Микола Вересень: То есть лишь бы не в НАТО. Вот сидите, будьте нейтральными, но только не смотрите на Запад, правильно я понимаю?

Андрій Мішин: Скорее всего, сегодня российская политика гибкая, это искусство возможного - лишь бы сегодня Украина оставалась там, где есть и ни куда не стремилась. Теперь что принимал два года назад Совет Национальной Безопасности в мае, когда заявил о своем вступлении в НАТО и что окончательная цель Украины, это вступление в НАТО. Тогда мы очень надеялись, что будет с Украиной подписан план действий относительно членства, такой же, как был подписан со странами Прибалтики, со всеми новыми странами, вступившими в НАТО. Его мы ждали два года. Под это и писали военную доктрину. Этого не произошло.

И прежде всего нас, как уже тут правильно сказали, бюрократия Брюссельская, бюрократия структур НАТО очень настоятельно просила в общем-то соответствовать тем задачам, которые выставили, быть последовательными, и все таки ограничится понятиями Евро–Атлантическая интеграция, опять же action plan в старом формате немножко расширенный, и не быть несколько преждевременными. Наверно это очень здорово, у нас было очень много чиновников в Украине евроромантизм которых был очень похож на диагноз, когда как заклинание кричать о том, что завтра мы вступим, через два года, через три года, на деле не имея никаких экономических предпосылок, нет социальных изменений, и требований. Наверное это было бы не совсем правильно, и наверное, те изменения - как раз шаг в сторону евро по прагматизма, шаг к Евро-Атлантической реальности, что нам надо долго и последовательно как раз переходить на стандарты высокого уровня.

Директор нашего Института, он и директор комиссии Украина - НАТО высокого уровня, то есть перехода в систему безопасности выражения на те высокие стандарты, которые предлагает НАТО. Это довольно длительный процесс. И здесь, по-моему, когда сегодня кричат, да, идет предвыборная кампания, да, кому-то выгодно, да, кому-то, я уже когда-то говорил, что к сожалению, когда евроромантизм у некоторых чиновников доходит до евроидиотизма, полного отсутствия понимания реальности, по словарю Ожегова, то наверное, стоило бы остановится и поставить, вполне сбалансирований документ, прежде всего, почему не спросят у НАТО, почему не спросят у Евросоюза, устраивает ли это?

Или мы должны стучатся головой в закрытую дверь, которую не открывают? Мы можем как Сакаашвили каждое утро поднимать флаг евросоюза, вызывая умиления и слезы у чиновников Брюсселя, одновременно содержать бывшую администрацию в тюрьме до получения выкупов. Но об этом молчат. Нет, мы будем конкретно и последовательно стремится в НАТО, и это будет отражено в реальных документах. В документах, в которых никто не упрекнет, что это романтизм, который граничит с медицинским диагнозом.

Микола Вересень: А уточнение просто, очень маленькое. Итак, как я понял, отчасти это изменение, которое произошло в этом документе, если оно имело место, я просто не знаю, я не читал первый вариант, второй и третий. Это в общем как бы ответ на просьбу, да, или по умолчанию самого Брюсселя, мол, ребята, не спешите, и нечего вам тут писать, что мы послезавтра будем в НАТО.

Андрій Мішин: Наверное, давайте достанем пресс-конференцию Кучмы, и пресс-конференцию чиновников после совета Украина – НАТО в Стамбуле, там все это сказано, прямо, сразу после этих дебатов, как представителями НАТО, так и президентом Украины. Ничего ж не произошло. Просто сейчас напечатан, вывесили этот указ президента на сайте Совета Безопасности. И именно вот это уже вызвало определенную, что фразу, изменить фразу такую-то и такую-то. Но тогда было прямо сказано, что по просьбе представителей НАТО.

Микола Вересень: Спасибо. Я не могу не дать господину Полохало слово. Ну может быть десять секукнд…

Сергій Марков: Десять секунд. Конечно, мне кажется, российским чиновникам все равно, что написано во внутренних документах Украины. Что они резко дали понять - это не реалистично, вступить в НАТО.

Микола Вересень: Я понял. Господин Полохало, шеф-редактор журналу "Политическая мысль".Что вы думаете о сказанном?

Володимир Полохало: Ні, цікава дискусія, сам формат Громадського радіо передбачає дискусію, не залежно від того, чи...

Микола Вересень: Да, да, я за. Я не проти. Я за, я не проти.
Єдине. Якщо я буду говорити українською мовою, то дискусія може бути така...

Сергій Марков: Вы хотите, чтобы я участвовал с вами в дискуссии или нет?

Володимир Полохало: Так, але все-таки мені важко говорити російською, але в мене будуть українські слова, оскільки НАТО і все інше не потребує перекладу, НАТО, ЄС, Росія....

Микола Вересень: Ок, ок, вільне радіо. Будь-яка мова.

Сергій Марков: Я не понял, Володя, вы хотите, чтобы я участвовал в дискуссии с вами….

Микола Вересень: Я буду перекладати...

Володимир Полохало: Є деякі принципові речі, відносно питання Сергія Маркова, яке торкається особливостей російської мови, я звичайно скажу російською мовою. Ми з присутніми тут гостями знайомі. Я, зокрема, мав нагоди зустрічатися на різних конференціях з паном Сергієм Марковим в Москві, оскільки я член редколегії журналу "Поліс". Під час однієї з конференцій щодо україно–російських стосунків пан Сергій Марков мав виступ дуже цікавий і до речі, там були і виступи українською мовою, він розумів українську мову. Це було в Москві декілька років тому. Я думаю, він пам’ятає про це.

Микола Вересень: Вы все-таки знаете украинский язык, нам тут говорит господин Полохало.

Сергій Марков: Я знаю английский лучше, чем украинский…

Володимир Полохало: Я можу …

Сергій Марков: Вы по английски тогда…

Володимир Полохало: Да, можна і на англійській, можна і на німецькій, можна і польською.

Микола Вересень: Еще есть слушатели, маленький момент. Слушатели поймут и тот, и тот язык. Все будет в порядке.

Сергій Марков: Мне трудно будет реагировать на ....

Володимир Полохало: Принциповим тут є інше. Справді, Україна пережила певну еволюцію відносно свого вибору, вибору щодо НАТО. І ця еволюція пов’язана насамперед з президентом України, Леонідом Кучмою Перекладаю на російську - президент Украины - Леонид Кучма. Я думаю, зрозуміло. І от президент Леонид Кучма, російською мовою, мав різні погляди відносно того, як розвивати стосунки з НАТО. І сьогодні президент України переживає свої останні дні як президент, і звісно для нього сьогодні важливим є гарантії після того, як він перестане бути президентом. І тому його сьогоднішні заяви лягають в контекст політичних перспектив України і політичних перспектив Кучми.

Ці заяви діаметрально протилежні тим, які були висловлені два – три роки тому. Особливо після його другого терміну, коли він обрався президентом. Тоді президент України робив ставку на справді інтенсивну інтеграцію України в плани співробітництва і інтеграції до НАТО, тоді президент був інший. Він сам говорив, що буде інший президент, але, на жаль, мені здається, що президент сьогодні змінює свої погляди, змінює кардинально свої погляди і намагається виявити якусь, на мій погляд, сервільну позицію. Сервільну позицію щодо того, як не скільки думає українська політична еліта щодо НАТО, а як думає президент Російської Федерації Володимир Путін, перекладаю.

Президент Российской Федерации Владимир Владимирович Путин – як думає, яка його позиція щодо того, яку має мати позицію Україна щодо НАТО. Тобто проблема є ситуативною. Щоб ми не обговорювали сьогодні, щоб ми не говорили, але президент сьогодні виробляє зовнішню політику України, президент сьогодні формує парадигму наших стосунків як з Росією, так і з НАТО. Президент змінив сьогодні свій погляд на діаметрально протилежну тому, який був 1999 року. Були сенсаційні заяви з погляду президента, що ми хочемо в НАТО, ми хочемо швидко в НАТО, і Марчук активно про це говорив. Він говорив, що це проблема року- двох- трьох-.

Сьогодні ж сформований певний політичний, але ситуативний бар’єр. І на сам перед йдеться про стандарти. Тому що одним із стандартів входження до НАТО є як раз демократичні стандарти, демократичні цінності. НАТО, як сказав пан Сергій Марков, нагадує мамонта, але думаю, що якщо це мамонт, то не вимираючий, а скоріше мамонт, який знаходиться сьогодні у розквіті сил. Цей мамонт просто висловлює своє побажання відповідати стандартам НАТО. Україна не може сьогодні цим стандартам відповідати саме тому, що є певний контекст президентських виборів. І тому я думаю, що тут роль Росії надзвичайно велика.

Я б сказав би російський чинник сьогодні є негативним щодо зміни цього діаметрально протилежного курсу України відносно тих заяв, тих декларацій, тих інтенцій, які висловлював Кучма, Марчук і багато інших. Ми сьогодні бачимо охолодження стосунків з НАТО, і я думаю, що можливо це пов’язано втому числі і з російськими інтересами, російськими політиками та тросійськими політтехнологами. Про них свого часу говорив Сергій Марков.

Це було в передмові до однієї цікавої книжки. Віг писав, що російські іміджмейкери, цитую "как люди, конечно, беспринципные, морально полностью раскованные, ..."я російською читаю"...но высоко профессиональные, поэтому, абсолютно независимые. Они сыграли очень решающую роль в избрании президента Кучмы в 1999 году." Я думаю, що можливо сьогодні російський фактор, російское влияние, російський вплив, є вирішальним у такій кардинальній зміні у світоглядних інтенціях, і світоглядних баченнях Кучми відносно НАТО.

Микола Вересень: Дякую. Дякую, дякую

Володимир Полохало: Я деякі речі говорив російською мовою для Сергій Маркова, цитуючи його оцінку ролі російських політтехнологів, політологів у виробленні української політики.

Микола Вересень: Я помітив. Я ціную, я дуже ціную це. Насколько я понял, есть как бы две версии. Вот господин Марков и господин Мишин говорят о об этом документе более стратегически, господин Полохов решил - тактический. Это явление является тактическим предвыборным, ситуативным, каким угодно. Может быть господин Марков, который понял там хотя бы какой то процент из того, что сказал Полохало, он выскажется по этому поводу? Если нет, то нет. Ну как бы вот в тяжелом положении, согласен.

Сергій Марков: Я себя чувствую неловко.

Микола Вересень: Да. Это обычное состояния любого человека из Москвы, который приезжает там в Эстонию, или в Узбекистан, или в Украину. Все эти ребята выучили русский, а вот русские как-то не смогли выучить ни узбекский, ни эстонский. Но это мы знаем - это слабость, мы ее всегда прощаем. Поэтому видите, как я удобно разговариваю на удобном вам языке. Вот хорошо нам всем.

Сергій Марков: Ситуация, которая у нас складывается здесь, как-то простите меня, господа, не по-европейски это.

Микола Вересень: Да, я согласен. Мы все о слушателях больше. Они поймут и то, и другое. Поэтому нам по-европейски – нам бы слушатель был….
Сергій Марков: Ну ладно, это личное дело. Слушатели разберутся, кто из нас прав…

Микола Вересень: Конечно, я все о них пекусь, пекусь..

Сергій Марков: Значит, конечно, я благодарен Володе, что вы так сказать, помните то, что я писал в 1999 году…

Володимир Полохало: В 2003.

Сергій Марков: Предисловие вообще-то написано, в 1999 году, в "Комсомольской Правде" статья. Я должен скорректировать, это неправильная цитата. Это вы допустили ошибку, которую сейчас часто допускают, это не мои слова. Это слова, которые я цитировал, отконструировав, как мне кажется, миф о российских политтехнологах, существующих в Украине. Я с ним не вполне согласен. Там есть что-то такое верное, что-то такое не верное. Но самое главное, что это не мои слова. Я не считаю российских политтехнологов абсолютно аморальными, и так далее.

Микола Вересень: Я честно вам скажу, 10-ым вопросом, у меня записано, "русские политтехнологи в Украине. Давайте вернемся к русским потом

Сергій Марков: Хорошо… Да, Микола. Я просто согласитесь, если бы вас процентировал кто-то неверно …

Микола Вересень: Да, то я бы был недоволен…

Сергій Марков: Даже недовольны. Ваша обязанность как участника дискуссии высказаться по этому поводу.

Микола Вересень: Согласен.

Сергій Марков: Значит, по российскому фактору, я полагаю, что Россия конечно не в восторге от расширения НАТО на восток. И она конечно, так сказать, рекомендует разным правительствам не участвовать в этом проекте. Значит, по разным причинам. В России есть разные линии, доминирующей, кстати, до сих пор является линия, в том, что НАТО и это огромный такой зверь, подползающий к границам России, несет ей угрозу, и так далее. У нас практически весь генералитет НАТО таким образом воспринимает, что это такой агрессивный блок и так далее.

Микола Вересень: У нас подполковники КГБ больше волнуют, а не генералы, которые становятся президентами

Сергій Марков: Да, в спецслужбах очень многие так воспринимают. Сейчас, насколько я это вижу, все-таки начал ощущаться поворот примерно в том направлении, о котором я говорю. Он пока еще не произошел, но нас все больше и больше в понимании того, что НАТО не столько организация агрессивная, и в этом смысле опасная для нас, сколько она больше бесполезная организация, которая занимает чужое место. Вы понимаете? Должна быть сформировано, условно говоря, НАТО 2, то есть организация естественно с участием России, которая занималась бы ответом на реальный вызов безопасности.

Поэтому мы конечно рекомендуем всем не участвовать в этом проекте, по расширения НАТО на восток. С одной точки зрения это, как бы подползание агрессора, а с другой точки зрения, и которой я придерживаюсь, это просто бессмысленная работа. Это просто растрачивание ресурсов, понимаете? У нас есть реальная угроза безопасности. Это международный терроризм. А как поможет борьбе с международным терроризмом полеты этих истребителей или бомбардировщиков на Российско-Латвийской границе?

У нас генералы стали на дыбы, естественно многие… Как – вот здесь угрозы. А мы смеемся просто над этой бессмысленной растратой времени сил и средств. Но с другой стороны, нам горько, что реально, понимаете, когда наконец правительства поймут, что не нужно никого на Востоке включать в НАТО просто так существующее, сколько еще взрывов должно произойти в столицах Европейских государств? Взорвали Мадрид, что еще нужно взорвать? Берлин? Париж? Варшаву? Киев?

Что еще нужно взорвать, чтобы поняли, что дело не в распространении вширь, дело в том, что НАТО кардинально изменило свою природу, и не готовилось к отражению безведомых, неведомых танковых армий, а скорее вело эту борьбу против сети международного терроризма, между прочим, не только исламского. Сейчас капитализм будет рожать и левый такой терроризм, вот самые главные угрозы. Поэтому я думаю, что российский фактор он в этом решении конечно был. И сработали обе этих идеологии – и рассмотрение НАТО как враждебной организации, рассмотрение НАТО как бесполезной организаций.

Микола Вересень: Маленькое уточнение. Тут господин Полохало говорил, что вот то, что произошло – это просто под таким жутким влиянием России, которая не любит, когда кто-то по соседству выходит из сферы ее влияния и входит в сферу другого влияния, НАТО в данном случае? И вот это было некое сиюминутное желание удовлетворено господином Президентом Украины, и в принципе, это плохо, говорил господин Полохало, я перевожу в общем. Как вы могли бы ответить на это, не в принципе НАТО там, вот какая ее роль, НАТО II, а очень просто. Украина хочет в НАТО, или там хотела, да ? Словами президента этой страны. А потом она расхотела … Вы говорите, вот там есть много причин, по которым расхотела, а вот господин Полохало говорит, что например, причина просто одна, а потому, что уходящий президент хочет гарантий. Есть ли в этом размышлении здоровое зерно?

Сергій Марков: Абсолютно. Конечно. Да. Я же сказал – естественно, президент, так сказать, он пытается сделать новый политический формат, когда настала ситуация, когда он потеряет этот статус; я кстати не думаю, что Кучма потеряет свой политический авторитет в Украине, я считаю, что Кучма в огромной степени сохранит свое влияние. Ему актуально, не понадобится никакой такой защиты, так сказать. Я полагаю, что будут достаточно многие жесткие игроки и кто бы не пришел, вот, из этих двух вариантов, он будет достаточно радикальный человек, он будет налево - направо разный, и в этой ситуации некий арбитр, который мог бы умиротворять ситуацию. Кучма показал, что он прекрасно умеет умиротворять ситуацию, он будет эту роль играть. Хотя с каким статусом не понятно, между прочим. И я добавлю…

Микола Вересень: только если можно коротко…

Сергій Марков: Совсем коротко. Возможно, вас ждут большие новости о будущем Леонида Даниловича Кучмы.

Микола Вересень: Давайте говорите, говорите… Продолжайте, запятую мы ставим, и эти новости заключаются в …

Сергій Марков: Нет.

Микола Вересень: Ну намекните…так не бывает. Вы как-то людей возбудили - миллиарды слушателей мира все как бы устремлены своим взглядом вопиющим…

Сергій Марков: Я сказал, Кучма, я считаю, очень влиятельный и исключительно опытный политик.

Микола Вересень: Мы знаем это. 10 лет…

Сергій Марков: И я полагаю, что он безусловно сохранит свое огромное влияние и после того, как перестанет быть президентом. В какой роле, мне пока еще не ясно. Есть, я знаю, сейчас разные варианты, я вот как эксперт, предвижу, что здесь можно ожидать неожиданностей. Это мое предсказание как эксперта.


Микола Вересень: Господин Мишин. Скажите нам что-нибудь. Вы очень культурный, но всегда русский больше….

Андрій Мішин: Мне очень приятно находится между двумя известными политологами международниками…Поэтому когда мне казалось в начале., что Сергей Марков представитель национальной школы международных отношений. Он говорил, что хорошо вступать в структуры, Владимир Полохало, он сторонник бейхиварийской школы международных отношений, где роль личности, добрый царь, и так далее. Но на деле оказалось, про доброго царя и его будущее говорит Сергей Марков, но для меня одно интересно. В каком коридоре и Стамбульском комитете сидел российский представитель, которий договаривался о гарантиях с Леонидом Кучмой? Не было в Стамбуле россиянина.

С другой стороны, какие гарантии сегодня может предоставить Россия украинскому президенту? Тоже очень забавно, потому, что у нас тоже сложились определенные группы экономических интересов, стабильные группы, настолько крупные, о которых можно считать, что эти группы представляют национальные интересы. И президент в них вполне вписывается, и ему не надо отсюда бежать, потому что все эти капиталы, они остаются в Украине, и никакого возможного перераспределения здесь не может быть. С другой стороны, когда говорят российский фактор на выборах, ну вы знаете, кандидата у нас два основных – Виктор Федерович Янукович и Виктор Андреевич Ющенко.

И на мой взгляд, лобби в России у Виктора Федоровича гораздо меньше сегодня, чем у Виктора Андреевича. Могу назвать буквально пофамильно. Российской лобби "Нашей Украины" и лично кандидата в президенты от национально- патриотических сил Виктора Ющенко. Прежде всего, это Сергей Мордашов, проигравший приватизацию Криворожсталь, владелец холдинга Северсталь групп, который ходил к Путину, добивался встречи Ющенко с Черномырдиным. После назначения Олександра Зинченка главой избирательного штаба Ющенко. Вы вспомните его первое заявление в сторону России, что после выборов президента Ющенко, новая администрация пересмотрит вопросы приватизации в Украине. Касалось это именно Криворожстали.

Микола Вересень: Еще кто? Дайте лобби…

Андрій Мішин: Второй - Александр Лебедев. Он же бывший глава Национального резервного банка России, непосредственно работает с депутатом Морозовым, с фракции "Наша Украина". Он сейчас в Госдуме замглавы по СНГ, отвечает за Украину…

Микола Вересень: И еще кто?? Давайте, сливайте. Больше, больше…

Андрій Мішин: И последнее. Давайте возьмем все же "Альфа групп". "Альфа", довольно еще с избирательной кампании 2002 года …Фридман, Авин, и первый заместитель, он сейчас отошел, но остается, первый заместитель Главы Администрации Президента Александр Сурков. Кто работает с ними? Это группа Мартыненко, Третяков, Морозов. Если вы вспомните, это обращение к российской элите, это встреча на день независимости России Ющенко, и самое парадоксальное, что проект единой партии наверно как раз входит именно в эти, что отказаться от старых, изживших перспектив, не брать Рухи, а на базе модернизированного ПРП и маленьких партий создать единую партию, чтобы б будущим это может быть не раздражало Кремль.

Среди экспертов ходит такой слух, что вы помните, когда ЕЭП обсуждалось. Впервые не блокировалась трибуна, не было массивной кампании от "Нашей Украины". Говорят, что как раз группа Мартыненко договаривалась с российскими представителями о том, что мы не даем голосов, но мы спокойно пропускаем и "Наша Украина"не выступает активно против, не проводит какие то партии. Вот посмотрите. Абсолютно по другому выглядит российский фактор, если представить его так. Мне бы хотелось, чтобы Громадское радио завтра прочитали на страницах украинской правды, и со мной активно спорили. Это было бы нормально. Но что хотелось бы сказать?

Микола Вересень: Мы будем способствовать.

Андрій Мішин: Вывод эксперта такой. Россияне сейчас не кладут яйца в одну корзину. Яйца, интересы Кремля лежат в обоих кандидатов. И как раз стратегия, ели вы сейчас смотрели совещание послов, выступление, и выступление Путина на Совете безопасности 19 июля, мы видим, что у России нет внешнеполитической стратегии относительно СНГ и Украины, она как раз будет вырабатываться после выборов, окончания президентских выборов в Украине.

Микола Вересень: Спасибо. Господин Марков – вы качали отрицательно головой, когда говорили, что яйца в двух корзинах. Все-таки Москва поставила, Кремль поставил на Януковича?

Сергій Марков: Это не так. Москва просто смотрит, кого выдвигает нынешняя как элита, основные три группировки - Донецк, Днепропетровск и Киев выдвигают именно Януковича, и у нас есть очень серьезная озабоченность, что в случае прихода Януковича, ой, Ющенка к власти, возникнет ситуация управляемого конфликта, между Украиной и Россией, управляемой извне, и мы неоднократно говорили, мы боимся что будет обрушено военно-техническое сотрудничество …

Микола Вересень: Хорошо. А Янукович Кремль устраивает.

Сергій Марков: Я бы сказал, что значительно больше, чем Ющенко. Ющенко, было озабоченность, было сказано неоднократно еще два года назад, у него было два года, он ничего не сделал, чтобы снять эти озабоченности. Ничего. Почему мы должны думать, что их не существует? Булгаков сказал : " Если костер под котлом горит… появились пузырьки". Почему думать, что вода не закипит?

Андрій Мішин: За последние полгода много сделано…

Микола Вересень: Полтора года просто новые кабинеты. Там нет никаких проблем с кабинетом Януковича.

Сергій Марков: Вы знаете, Янукович не проросийский кандидат, Янукович выдвиженец украинского бизнеса. И с ним, если он будет президентом, будут тяжелейшие переговоры. И возможно, как уже сказали, все остальное. Мы боимся, что если будет Ющенко, не будет никаких переговоров.

Микола Вересень: Гоподин Полохало, будьте ласкаві, скажіть нам свою версію після того, як ми вислухали тут багато різних ідей.

Володимир Полохало: Є формат радіо, є формат Громадського радіо, який визначається все і критичністю. І толерантністю і дискусійністю.І тому я з повагою ставлюся до думки своїх колег, і які тут присутні, і дискутую разом з ними, але звісно коли йдеться про деякі речі – очевидні чи неочевидні, я не можу не прокоментувати ці думки. Коли йдеться про Кучму, Кучму, зразка липня 2004 року. Який сьогодні по суті висловився різко негативно щодо НАТО і Європейського Союзу. Різко негативно. Це така я б сказав би, начебто нонсенс з того, що Кучма говорив раніше, коли декларував євротедичний вибір, членство в Євросоюзі, а сьогодні це наче зовсім інший Кучма, наче б то це прізвище те саме, президент той самий, а слова зовсім інші.

Андрій Мішин: Ну послання було нормальним.

Володимир Полохало: Так. Тут я не згоден з паном Сергієм Марковим, я не согласен с господином Марковым, перекладаємо...

Микола Вересень Я бачу ви двомовні...

Володимир Полохало: Відносно того, що Кучма на цьому не втрачає свій авторитет. Насправді Кучма не має свого авторитету, оскільки його реальна підтримка, якщо говорити про опитування, складаэ 7-8 відсотків. Тобто Кучмі немає чого втрачати. Щоб він не сказав сьогодні, в нього 7-8 відсотків підтримки українського населення. І його сьогодні заяви, декларації якось суттєво не впливають на громадську думку. Взагалі на чинник Кучми в громадській думці можна просто не зважати, такого не існує, на відміну від Володимира Путіна, який справді є серйозним фактором російського общественного мнения, в російській громадській думці.

Ми кажемо, що думка Путіна сьогодні серйозна, до неї прислуховуються російські політичні еліти, до неї прислуховується російська Дума, яка думає аналогічно, як Путін. В Україні думка Кучми сьогодні не зовсім збігається з думкою тих чи інших політичних сил у Верховній Раді, українському парламенті... Ясно, що сьогодні є дуже важливим не скільки позиція Кучми, а скільки позиція майбутнього президента України. І тут я не зовсім знову таки згоден з тим, що Росія не має, не визначилася стосовно того, кого вона хоче підтримувати. Є дуже багато свідчень того, що Віктор Янукович – це все таки менше зло, я не кажу що це прийнятний для Росії кандидат. Менше зло, ніж скажімо Віктор Ющенко. Тут справді Росія складає, як мій колега сказав, яйця в обидва кошики...

Але як показує досвід і практика, Росія все ж таки кладе більше яєць в корзину Януковича. Тобто кладе в обидва, але я сьогодні бачу майже повний кошик яєць для Януковича і половина приблизно для Ющенка. А половина тільки тому що Росія не впевнена сьогодні в перемозі Віктора Януковича. Чи буде відповідати його зовнішня політика політиці Кучми? Політика Кучми абсолютно адекватна інтересам Росії, російського істеблішменту. Чи буде політика Віктора Януковича відповідати російському істеблішменту?

Микола Вересень: Як ви думаєте, буде?

Володимир Полохало: Я думаю, що буде частково. І для Росії буде велика проблема все таки зробити Януковича Кучмою ІІІ, в зовнішній політиці. Тому що є зрештою, певні бізнес інтереси. А якщо про міжнародні структури, ми ж сьогодні тему НАТО обговорюємо і Європейського Союзу. Росія не зацікавлена в тому, щоб Україна якимось чином рухалася як Прибалтійські країни, як Польща, в напрямку Євросоюзу. Про це зокрема говорив і Сергій Марков, він чітко висловився, абсолютно рік тому на конференції українських і російських політ-соціологів, яка відбувалася в Києві, цитую російською "...что Евросоюз не может выработать не собственную внешнюю политику, ни оборонную политику. Поэтому для Украины единственный путь, общий Восточноевропейский рынок и ассоциированное членство".

Тобто для російської еліти і для політтехнологів, які обслуговують російську еліту, звичайно це йдеться про Східноєвропейський ринок, і асоційоване членство в цьому ринку. Тут позиція Сергій Маркова мало чим відрізняється від позиції Володимира Путіна. Але це не означає, що позиція Володимира Путіна відповідає сьогодні національним інтересам України. Тут, б сказав, є величезні розходження. Звісно, ми сьогодні знаходимся між Росією і Заходом. Між російським інтенціями, намаганнями створити Єдиний Економічний Простір, а точніше – Єдине політико – економічний простір і між намаганням більшої частини української політичної еліти все таки інтегруватися або мати рівноправні стосунки з Європейським Союзом. На жаль, мені все-таки здається, що Росія робить ставку на майбутнього президента, який буде одно векторним. Тобто, проросійсько одновекторним президентом. Я думаю, це не буде в інтересах України.

Микола Вересень: Дякую. Є якісь додатки? Будь ласка, пан Мішин.

Андрій Мішин: А давайте посмотрим концепцию внешней политики Российской Федерации. В ней большими буквами написано, что интересы крупного российского капитала их обеспечивает государство. Именно они становятся национальными интересами в региональных и международных приоритетах. Но вот у меня как раз вопрос к Владимиру Полохало и к Сергею Маркову.

Как вы думаете, кто больше представляет экономические интересы, которые могут стать как раз национальными интересами Украины Виктор Андреевич Ющенко или Виктор Федорович Янукович? И вторая часть. Давайте вспомним, что первым выразительным крупных экономических интересов был американский узник, Павел Лазаренко. Вы помните, что как только он представлял уже достаточно высокую группу и объединил под собой эти интересы – против него выступили одновременно как запад, так и Россия. Неужели не может ли быть так, что именно более слабый интерес устраивает сегодня и те и другие силы? То есть и Запад и Восток?

Володимир Полохало: Я думаю, що сьогодні справді в Росії є проблема вибору. Тому що Янукович не ідеальний президент для Росії з точки зору російських національних інтересів, інтересів Путіна, і російського бізнесового і політичного середовища; і Ющенко не зовсім ідеальний президент, хоча я скажу, що російські засоби масової інформації підкреслювали, що Віктор Черномирдін, колишній прем’єр-міністр, як його називали "директор Росії", свого часу, мав чотиригодинну зустріч з Віктором Ющенком, і Ющенко йому не здався "бандерівцем-націоналістом", і прийшов без "шмайсера", автомата, і абсолютно без зброї.

Сьогодні йдеться про те, що для Російського, якщо хочете олігархату, серед фаворитів виборчих перегонів в Україні немає, ідеального президента. І Росія сьогодні не зможе проковтнути або, скажімо, з’їсти таку бліц-експансію економічно-політичну щодо України. Вона змушена рахуватися з середніми, за російськими зразками, українськими олігархами, які мають власні інтенції і власні бажання. Росія зробила свій вибір на користь Віктора Януковича. І тут я якраз хочу спростувати тезу Сергія Маркова, що Росії все рівно, чи Янукович чи Ющенко. Росії не все рівно.

Микола Вересень: Если вы хотите говорить, то говорите, а я могу задать вопрос вам лично.

Сергій Марков: Я принимаю участие в работе СМИ 15 лет, это уникальный случай, и скажу честно – может быть, если я в Африку попаду, тоже такой же случай попадется.

Микола Вересень: Прекрасно, прекрасно...

Сергій Марков: Уникальный случай, скажу честно. Поэтому задайте вопрос, конечно.

Микола Вересень: Вот смотрите, есть такая формула, не знаю, может она дискутабельна, может, нет, в общем, цари и президенты предателями не бывают. Кто-то так сказал, может быть, дурак, я не знаю, может, умный. У меня такой вопрос – вот из того, что сказал господин Полохало. Не российский ли это комплекс. Российский истеблишмент хотел бы конечно, наверное, видеть такого вот украинца, который вот сразу бы и сказал: "Я весь ваш".

А с годами как-то все меньше шансов, да ? Те есть, это не комплекс российской ментальности, что нам бы вот тут вокруг себя, чтобы были совсем уж хорошие ребята, которые бы в общем хорошо бы выполняли все наши приказы… Ну, это понятно – триста лет оккупации, или как назвать там, дружбы, можно так назвать, и как бы всегда Москва говорила, а Киев ей говорил: "Да, так точно". Может быть, можно как-то подумать по-другому, другие формулы придумать для взаимоотношений ? Может быть, я ошибаюсь, я не знаю, но кого бы не выбрали, он не будет предателем, поскольку он царь или президент, соответственно, он будет за своих печься больше, нежели там о чужих интересах. Это не комплекс, нет ?

Сергій Марков: Смешно, конечно. Ей-богу. Значит, бог судья, как говорится.

Микола Вересень: Давайте вместе посмеемся…

Сергій Марков: Да нет. Просто, когда я слушаю слова про оккупацию, то просто как бы ну, Леонид Брежнев, так сказать, он же отсюда был, Хрущев отсюда был, ну конечно.

Микола Вересень: Я вас сейчас про русских спршиваю. А про украинских я вам расскажу.

Сергій Марков: Я просто, понимаете, типа меня ушат вылили, комплекс, выплески такие, ведрами, так сказать, понимаете ?

Микола Вересень: То, что вы сейчас не отвечаете, это тоже русский комплекс или это мой ?

Сергій Марков: Нет, я просто реагирую на уникальную для себя ситуацию. Еще раз говорю, я 15 лет работаю со средствами массовой информации, когда сняли Касьянова, я дал в течение суток 48 интервью мировым СМИ, и никогда у меня не было подобных ситуаций. Всегда, так сказать…

Микола Вересень: Жизнь – она каждый шаг все новое и новое… Я думаю, мы должны вас поздравить с тем, что вы еще что-то новое узнали. Прекрасно, мне кажется.

Сергій Марков: Я никому не посоветовал бы на самом деле оказаться в такой ситуации, в какой оказался я. Никому не посоветую. Это сложная, психологически неприятная ситуация, что вот как бы пришли в гости, а вам, так сказать, тычут, так сказать, не ешь…

Микола Вересень: А Полохало тоже ко мне в гости пришел, я не могу ему ничего сказать, вы все гости на равных.

Сергій Марков: За эту ситуацию более ответственны вы, Микола, чем Володя.

Микола Вересень: Конечно, я б его не пустил бы, но он ворвался, вы же видели, там охрана была, он всех их, в общем, раскидал, и ворвался.

Сергій Марков: Скажу честно. У нас другие представления о европейском стиле. И европейских принципах.

Микола Вересень: Можно еще раз ? У русских другие представления о европейском стиле.

Сергій Марков: У нас в России живут не только русские, там живут и русские, и украинцы, и татары…

Микола Вересень: Ну все, я формулу понял. И все-таки – это не комплекс?

Сергій Марков: Конечно, в России есть имперские комплексы. Какой смысл? Россия была долгое время империей и в какой-то мере империей остается. Сейчас само слово "империя", оно как бы меняет свой смысл, если раньше оно рассматривалось как негативное, сейчас оно рассматривается скорее как позитивное. Очень многие говорят о том, что американцы строят свою империю, Евросоюз является… Честно говоря, для меня всегда империя была позитивного смысла.

Вот, Римская империя, прекрасная, Византийская империя, прекрасная, Австро-венгерская империя, до сих пор народы этих стран вспоминают о тех временах, когда они были, о этой империи с тоской какой-то. Для меня империя – это то огромное пространство, где личность может реализовываться, где личность важнее, чем этничность, где права человека важнее, чем права нации. И одновременно, конечно, Россия, как великая держава, да, и ее элита, она стремится к сохранению. В России есть такой принцип – Россия либо будет существовать как великая держава, либо исчезнет. И большинство элиты, и народа, кстати сказать, согласно социологическим опросам, оно согласно с этой позицией. Это во-первых.

Во-вторых, мы, конечно, заинтересованы, чтобы иметь дружелюбных соседей, с которыми мы можем по максимуму сотрудничать. Поэтому чем больше соседей как бы строят свою политику благожелательную к нам, тем нам это больше нравится. Ну так существует везде, во всем мире. И нам представляется, что сотрудничество России с Украиной является естественным, тем более, что это не только элита так считает, но и большинство населения в России так считает. Если мы посмотрим социологические опросы в Украине, то мы увидим, что и население Украины так считает.

Микола Вересень: Кстати, вы находитесь в полушаге от хорошей фразы – граница пролегла по сердцам. И в этот момент надо заплакать. Вспоминая 1991 год, да ?

Сергій Марков: Вы знаете, я вам скажу так. Действительно, граница пролегла по сердцам, да. Мы не плачем. Мы справляемся.

Микола Вересень: Вы стоически переносите эти тяготы и лишения …

Сергій Марков: Без проблем. Сделаны ошибки , и мы будем надеяться, что руководство Украины, в том числе и новый избранный президент, что он изберет внятную политику, выражающую интересы большинства граждан Украины. По этому Россия заинтересована в том, чтобы Украина была демократической страной. Чем более Украина будет демократической, тем больше воля ее народа, большинства на максимально хорошие отношения с Россией, станет государственной политикой Украины. Вот к этому мы стремимся, мы в этом заинтересованы.

Мы считаем, что в век глобализации нужно тесно взаимодействовать с другими странами и прежде всего с соседями. Мы два главных соседа друг друга. Кто главный сосед России в Европе? Это конечно же Украина. Кто главный сосед Украины? Это Россия. Мы тем самым естественно расположены чтобы сотрудничать друг с другом. Поэтому тот, кто "за" сотрудничество выражает стратегические интересы народа России и Украины, кто "против" – тот против стратегических интересов. Причины могут быть разными: может быть егозим – кто-то у кого-то украл, могут быть комплексы какие-то. Это может быть по-разному.

Микола Вересень: Сейчас идут большие подозрения по поводу наличия демократии в России. И говорить, что российский интерес чтобы в Украине была демократия... Интерес не очень демократической России - чтобы вокруг ее были очень демократические государства. Не очень играет такая конструкция.

Сергій Марков: Нечего подобного, это совершенно нормально. Нас интересует чтобы политика Украины была ориентирована на союз с Россией. У нас сейчас есть определенные проблемы с демократией, это понятно. Потому что глубина распада которая была в нашей стране очень большая. Нам необходимо собирать страну. Я уже много раз говорил Украина – колоссально-свободная страна. Потому что на ее страже стоят с трех сторон: США, Евросоюз и Россия.

И они не позволят ей роспастса. У нас не кто не стережет наш суверенитет и порядок в стране. Мы полностью сами отвечаем. Поэтому мы вынуждены пойти в том числе на определенные ограничения, которые у нас называются управляемая демократия. К счастью, для Украины она лишена проблем которые есть у нас. Поэтому она может себе позволить большую свободу в области политической демократии.

Микола Вересень: Но у нас есть рядом Россия и очень много проблем. Господин Полохало должен сказать. Я ему обещал.

Володимир Полохало: Просто Сергій Марков посилається на соціологію. І рівно рік тому на тій самій конференції українсько-російських політологів він, казав, що є 15% в Україні - це галиційська меншість, а 85% - це українсько-російська більшість. Це дані, які важко відшукати в будь-яких соціологічних опитуваннях. Тут заперечували йому російські і українські колеги. Тому я думаю, що треба спиратися на чіткі орієнтації і тенденції середньо-статичного українця, який хоче жити не в імперії. Доречі я б хотів сказати, що я не знав таких демократичних імперій. Навіть Австро-Угорська імперії, де Україна не була демократичною. Будь-яка імперія - авторитарна або тоталітарна.

Тому імперія не є орієнтиром для переважної більшості українців з точки зору їх майбутніх орієнтацій. Я думаю, що українці хотіли б жити сьогодні мирно з Росією. Але не під егідою і не під контролем Росії, не під егідою і не під контролем Путіна, не під егідою і не під контролем російського бізнесу. Україна сьогодні спроможна іти самодостатнім шляхом. Це не означає, що НАТО і Євросоюз найкраща альтернатива. Але я думаю, що для України існує інший варіант політичного і економічного розвитку, ніж той який обрала офіційна Росія. Російський варіант в усіх його проявах суперечить як інтересам більшості українців, так й інтересам українського політичного та економічного естабільшменту.

Андрій Мішин: Мне кажется, что тема нашей дискуссии была несколько странной. Ситуация напоминает Кафку или Хорхе Луиса Борхеса – исключили одно слово из документа и мир изменился. На самом деле гораздо большим подарком соседним государствам был бы сценарий "каштановой революции" с последующей герметизацией власти которая возможна у нас в ноябре. Вот эта стабильная нестабильность в Украине выгодна обоим сильным игрокам.

Микола Вересень: Дякую. Отже, я скажу просто. Це була програма на Громадському радіо.

Відповіді

  • 2004.07.28 | Pavlo Z.

    Дійсно фантастика! І Вересень - пісня;-) (-)

  • 2004.07.29 | Михайло Свистович

    Справжнє Полохамло цей Полохало

    Якби це хоча б було щиро, а тож лише поза

    observer пише:
    >
    > Володимир Полохало: Я зараз вивчаю російську мову, знаю сімсот слів, так що зможу...
    >
    > Володимир Полохало: Ні, цікава дискусія, сам формат Громадського радіо передбачає дискусію, не залежно від того, чи...
    >
    > Микола Вересень: Да, да, я за. Я не проти. Я за, я не проти.
    > Єдине. Якщо я буду говорити українською мовою, то дискусія може бути така...
    >
    > Сергій Марков: Вы хотите, чтобы я участвовал с вами в дискуссии или нет?
    >
    > Володимир Полохало: Так, але все-таки мені важко говорити російською, але в мене будуть українські слова, оскільки НАТО і все інше не потребує перекладу, НАТО, ЄС, Росія....
    >
    > Микола Вересень: Ок, ок, вільне радіо. Будь-яка мова.
    >
    > Сергій Марков: Я не понял, Володя, вы хотите, чтобы я участвовал в дискуссии с вами….
    >
    > Микола Вересень: Я буду перекладати...
    >
    > Володимир Полохало: Є деякі принципові речі, відносно питання Сергія Маркова, яке торкається особливостей російської мови, я звичайно скажу російською мовою. Ми з присутніми тут гостями знайомі. Я, зокрема, мав нагоди зустрічатися на різних конференціях з паном Сергієм Марковим в Москві, оскільки я член редколегії журналу "Поліс". Під час однієї з конференцій щодо україно–російських стосунків пан Сергій Марков мав виступ дуже цікавий і до речі, там були і виступи українською мовою, він розумів українську мову. Це було в Москві декілька років тому. Я думаю, він пам’ятає про це.
    >
    > Микола Вересень: Вы все-таки знаете украинский язык, нам тут говорит господин Полохало.
    >
    > Сергій Марков: Я знаю английский лучше, чем украинский…
    >
    > Володимир Полохало: Я можу …
    >
    > Сергій Марков: Вы по английски тогда…
    >
    > Володимир Полохало: Да, можна і на англійській, можна і на німецькій, можна і польською.
    >
    > Микола Вересень: Еще есть слушатели, маленький момент. Слушатели поймут и тот, и тот язык. Все будет в порядке.
    >
    > Сергій Марков: Мне трудно будет реагировать на ....

    >
    > Володимир Полохало: Так. Тут я не згоден з паном Сергієм Марковим, я не согласен с господином Марковым, перекладаємо...


    На фіга юродствувати? Юудучи парторгом нашого універу, Подохало чудово говорив російською, тому знає більше 700 слів і не має потреби її вивчати. Що я помітив так це те, що ті, хто чи ненайменше долучився до боротьби за українську мову в ТІ часи, до боротьби за незалежність та іншої боротьби, після незалежності стали патріотистішими за всіх патріотів. Коли все стало можна.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2004.07.29 | Pavlo Z.

      Не треба бруду... Треба брати до уваги З КИМ він так говорив.

      Марков, як і багато інших московитів, користуючись нашою завеликою коректністю, поводять себе ЗАВЖДИ по-хамськи у мовному і національному питанні (про це частково говорить Полохало в кінці передачі - про 15% і 85%) . Дуже корисно хоча б інколи дати їм відчути на своїй шкірі, що так не можна...
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2004.07.29 | Уколов

        Не зовсім так

        Pavlo Z. пише:
        > Марков, як і багато інших московитів, користуючись нашою завеликою коректністю, поводять себе ЗАВЖДИ по-хамськи...

        Вони не поводять себе по-хамськи, вони і є тими хамами у нашому розумінні. Це типовий конфлікт інтерпритацій. Росіяни у принципі більш агресивні від українців. Це добре видно по їхній мові, яка перенасичена мілітарними агресивними термінами:
        - побеги - паростки
        - преследовать цель - прагнути мети
        - как завоевать себе друзей - як знайти собі друга
        і багато-багато іншого.

        Причину слід шукати в культурі, яка сформувалася в умовах напіввійськових поселень слов"ян серед ворожого угро-фінського населення та диктаторській східній державі, у якій росіяни завжди жили на Півночі.

        Відповідно пересічному українцеві росіяни завжди здаються грубими і агресивними, навіть коли це рафіновані інтелегенти єврейського походження. Ну а у мовному питанні щоб протистояти російському тиску потрібно відповідати таким само тиском, інакше толерантних українців просто перетравлять і виплюнуть.
      • 2004.08.03 | Михайло Свистович

        Який тут бруд, коли це правда?

        Pavlo Z. пише:
        > Марков, як і багато інших московитів, користуючись нашою завеликою коректністю, поводять себе ЗАВЖДИ по-хамськи у мовному і національному питанні (про це частково говорить Полохало в кінці передачі - про 15% і 85%) . Дуже корисно хоча б інколи дати їм відчути на своїй шкірі, що так не можна...

        По-перше, цього разу Марков не поводив себе по-хамськи, бо він таки навряд чи володіє в нормальному обсязы українською, щоб вести дискусію на рівних, по-друге, думати треба, чим поведінка твоя відгукнеться і знати час і місце. А відгукнеться вона тим, що частина людей (особливо російськомовних), які почули передачу, навряд чи зроблять позитивний висновок про опозицію, тоді як ті україномовні, які вважають, що Полохало - молодець, і так голосуватимуть за Юшенка.

        Отаких полохал повно на Сході і Аівдні серед рухівців, які агітують за Ющенка подібним чином, або про Бандеру розповідають. Правду розповідають, тільки з такою агітацією набере Ющенко дулю в тих регіонах.
    • 2004.07.29 | Уколов

      Він дуже гарно маскувався раніше :-) а тепер проявилась суть

      Власне, нічого трагічного не відбулося. Марков справді досить непогано, як для іноземця, володіє українською і не має значення хто його вчить поваги до української колишній парторг чи колишній дисидент. Ні перший, ні другий не має монополії на українську мову та патріотизм.
      Ну звичайно ж Полохало трохи лукавив. Його відмова переходити на російську дестабілізувала і без того емоційного Маркова, який якраз і показав свою нетолерантність. Безумовно Полохало міг би говорити на публіку трохи більш м"яко, але то вже його справа. Гарний приклад, панове.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2004.07.29 | СЕМЕН

        Мене інше турбує. Російське лоббі у Ющенка.

        """""И на мой взгляд, лобби в России у Виктора Федоровича гораздо меньше сегодня, чем у Виктора Андреевича. Могу назвать буквально пофамильно. Российской лобби "Нашей Украины" и лично кандидата в президенты от национально- патриотических сил Виктора Ющенко. Прежде всего, это Сергей Мордашов, проигравший приватизацию Криворожсталь, владелец холдинга Северсталь групп, который ходил к Путину, добивался встречи Ющенко с Черномырдиным. После назначения Олександра Зинченка главой избирательного штаба Ющенко. Вы вспомните его первое заявление в сторону России, что после выборов президента Ющенко, новая администрация пересмотрит вопросы приватизации в Украине. Касалось это именно Криворожстали."""""


        """""Андрій Мішин: Второй - Александр Лебедев. Он же бывший глава Национального резервного банка России, непосредственно работает с депутатом Морозовым, с фракции "Наша Украина". Он сейчас в Госдуме замглавы по СНГ, отвечает за Украину…

        Микола Вересень: И еще кто?? Давайте, сливайте. Больше, больше…

        Андрій Мішин: И последнее. Давайте возьмем все же "Альфа групп". "Альфа", довольно еще с избирательной кампании 2002 года …Фридман, Авин, и первый заместитель, он сейчас отошел, но остается, первый заместитель Главы Администрации Президента Александр Сурков. Кто работает с ними? Это группа Мартыненко, Третяков, Морозов. Если вы вспомните, это обращение к российской элите, это встреча на день независимости России Ющенко, и самое парадоксальное, что проект единой партии наверно как раз входит именно в эти, что отказаться от старых, изживших перспектив, не брать Рухи, а на базе модернизированного ПРП и маленьких партий создать единую партию, чтобы б будущим это может быть не раздражало Кремль.""""""



        Цікаво, вищезазначені особи є лоббі Ющенка в Росії - чи лоббі Росії в оточенні Ющенка?

        Якщо лоббі Росії то тепер все стає на свої місця.

        Пояснює позицію Ющенка по Тузле та ЄЕП, якої не було.

        А як Вам """"чтобы б будущим это может быть не раздражало Кремль""" викенемо РУХи....


        Що і варто було довести, кацапи хохла катают як лоха в Росію, руками Ющенка.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2004.07.29 | Уколов

          Це може бути "домашня заготовка"

          Інакше кажучи, це частина заготовленої вдома антиющенківської пропаганди. Та не мені про це судити. Цікаво, що думають прихильники НУ, яких на форумі більшіть.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2004.07.29 | СЕМЕН

            Це реалії.

            Подивись уважно оточення Ющенка і ти побачиш аскал "двоголового орла" на слова "боже царя храні".


            Уколов, то 100% правда.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2004.07.29 | Уколов

              No comments (-)

        • 2004.07.29 | Стопудів

          А ти нє чеши єго, болван. (-) :)

    • 2004.07.29 | Shooter

      Гониш, Михайле

      Михайло Свистович пише:
      >
      > На фіга юродствувати?

      А до чого тут юродствування? На Україні, та ще й публічно, людина хоче розмовляти українською. Якщо ж Марков хоче про щось публічно дискутувати на Україні, хай хоч навчиться розуміти українську.

      Чому Полохало мав переходити на російську? Або інакше: Полохало міг би перейти на російську тоді, коли би Марков перейшов на українську.

      "Золоте" правило: українці (громадяни України) - хто якою хоче (лиш би порозумілися), в розмові з іноземцями публічно в Україні (для кого українська рідна...для державних діячів - не завадило би, щоб всі) - або українською, або англійською. Проблеми в іноземця з розумінням? Плати собі перекладача!

      А приватно - та хоч на міґах...
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2004.08.03 | Михайло Свистович

        Це ти женеш, Шутере

        Shooter пише:
        >
        > А до чого тут юродствування?

        До брехні Полохала про 700 слів з російської.

        >
        > Чому Полохало мав переходити на російську?

        Щоб принести Ющенку додаткові голоси, а опозиції додаткових прихильників.

        >
        > "Золоте" правило: українці (громадяни України) - хто якою хоче (лиш би порозумілися), в розмові з іноземцями публічно в Україні (для кого українська рідна...для державних діячів - не завадило би, щоб всі) - або українською, або англійською. Проблеми в іноземця з розумінням? Плати собі перекладача!

        От через таких, як ти, Ющ і має на Сході і Півдні дулю.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2004.08.03 | Shooter

          То тобі так тільки здається, Михайле

          Михайло Свистович пише:
          > Shooter пише:
          > >
          > > А до чого тут юродствування?
          >
          > До брехні Полохала про 700 слів з російської.

          Ця "брехня" була брехнею такого ж штибу як і те, що Марков не розуміє української.

          > > Чому Полохало мав переходити на російську?
          >
          > Щоб принести Ющенку додаткові голоси, а опозиції додаткових прихильників.

          Скільки людей на Сході слухають Громадське радіо?

          > > "Золоте" правило: українці (громадяни України) - хто якою хоче (лиш би порозумілися), в розмові з іноземцями публічно в Україні (для кого українська рідна...для державних діячів - не завадило би, щоб всі) - або українською, або англійською. Проблеми в іноземця з розумінням? Плати собі перекладача!
          >
          > От через таких, як ти, Ющ і має на Сході і Півдні дулю.

          Через таких як ти - котрі не намагаються пояснити банальне.

          Інша річ - вибори і претендент на посаду, який комунікує з громадянами України. І тут я - ЗА перехід на російську.

          Хоча, знову ж таки, в межах України вважаю принцип "кожен на своїй мові" абсолютно за справедливий і універсальний.

          З іноземцями, які намагаються вести "публічну розмову" в Україні, - правила інші.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2004.08.06 | Михайло Свистович

            Re: То тобі так тільки здається, Михайле

            Михайло Свистович пише:
            >
            > Ця "брехня" була брехнею такого ж штибу як і те, що Марков не розуміє української.

            По-перше, лапки тут недоречні, по-друге, Марков у 100-му обсязі не розуміє українську, тоді як Полохало володіє російською вільно.

            >
            > Скільки людей на Сході слухають Громадське радіо?

            До чого тут Схід? Люди, яким не подобається впертий неперехід на російську мову живуть навіть в Галичині. Тим більше в Києві.

            >
            > Через таких як ти - котрі не намагаються пояснити банальне.

            В мене є цифри і факти, значно більші за середні навкруги, єдині виграні опозицією повторні вибори, а що є у тебе? Словеса на форумі? Ти спробуй поясни. Реально. З наявними обмеженими ресурсами. Не на форумі, не сусідам, а десяткам, сотням тисяч, організуй це все, а тоді подивимось і будемо розмовляти. Бо ми на різних мовах говоримо. Я знаю, а тобі здається.

            >
            > З іноземцями, які намагаються вести "публічну розмову" в Україні, - правила інші.

            А виборці ж слухають всі розмови. І голосують.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2004.08.06 | SpokusXalepniy

              Вы оба просто с разных позиций смотрите на одно и то же.

              > > З іноземцями, які намагаються вести "публічну розмову" в Україні, - правила інші.
              > А виборці ж слухають всі розмови. І голосують.

              Исходя из предвыборной ситуации, т.е. ради общего дела, конечно же, не надо было становиться в позу и говорить, что: "да, я слышал когда-то, что в мире кое-кто, где-то ещё разговаривает по-русски" (утрировано).
              С другой стороны, российских политиков (политологов) необходимо почаще ставить на место, которое они заслуживают. Иначе, обнаглеют вкрай.
              Дивиться уважнiше! А то цей "iноземець, який намагається вести публiчну розмову", через кiлька рокiв буде вважати вас таким iноземцем. В Українi. Та ще й "обнаглєвшим". Таким, що спiлкується українською, коли всi розумнi люди навкруги розмовляють "как положено".
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2004.08.09 | Михайло Свистович

                Все правильно. Тому для кожної поведінки потрібні час і місце.

                Полохало вибрав не той час і не те місце.

                А от Скрипка, коли заїхав Дугіну ногою у щелепу, вибрав правильні і час, і місце.

                SpokusXalepniy пише:
                >
                > Исходя из предвыборной ситуации, т.е. ради общего дела, конечно же, не надо было становиться в позу и говорить, что: "да, я слышал когда-то, что в мире кое-кто, где-то ещё разговаривает по-русски" (утрировано).
                > С другой стороны, российских политиков (политологов) необходимо почаще ставить на место, которое они заслуживают. Иначе, обнаглеют вкрай.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2004.08.09 | Shooter

                  Звісно

                  Михайло Свистович пише:
                  > Полохало вибрав не той час і не те місце.

                  Саме і той час, і то місце. 1) Полохало до НУ не має відношення 2) Громадське радіо має "патріотичного" слухача, якому тільки заімпонує цілком природній "підхід до питання" Полохала.
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2004.08.10 | Михайло Свистович

                    Re: Звісно

                    Shooter пише:
                    >
                    > Саме і той час, і то місце. 1) Полохало до НУ не має відношення

                    Формального немає, але багато виборців вважають його ющенківцем.

                    2) Громадське радіо має "патріотичного" слухача, якому тільки заімпонує цілком природній "підхід до питання" Полохала.

                    "Патріотичний персонаж" і так проголосує, а непатріотичні все ж таки слухає і ГР також.

                    Саме через такий підхід у Львові, Рівному НУ не взяла більше, ніж взяла реально. І саме через відсутність такого підходу найбільший приріст голосів маємо на Волині.
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2004.08.10 | Shooter

                      Re: Звісно

                      Михайло Свистович пише:
                      > Shooter пише:
                      > >
                      > > Саме і той час, і то місце. 1) Полохало до НУ не має відношення
                      >
                      > Формального немає, але багато виборців вважають його ющенківцем.

                      Михайле, не смішіться. Лише вельми поодинокі виборці взагалі знають про існування Полохала.

                      >
                      > 2) Громадське радіо має "патріотичного" слухача, якому тільки заімпонує цілком природній "підхід до питання" Полохала.
                      >
                      > "Патріотичний персонаж" і так проголосує, а непатріотичні все ж таки слухає і ГР також.
                      >
                      > Саме через такий підхід у Львові, Рівному НУ не взяла більше, ніж взяла реально. І саме через відсутність такого підходу найбільший приріст голосів маємо на Волині.

                      У Львові просто "не годен" взяти більше - як результат насичення (НУ + БЮТ).

                      І, знову ж таки, Полохало не вів передвиборчу аґітацію. Тим більше - не за НУ. Про що я писав з самого початку: якби це була участь з дискусією Ющенка і, скажімо, на УТ1, то там би розмова виключно українською би була абсолютно контрпродуктивна. Сьогодні.

                      А після виборів - так чи інакше доведеться цю "проблему" вирішувати. І саме принцип - кожен на свої мові, - є найбільш демократичним, логічним і ефективним.
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей
                      • 2004.08.10 | Михайло Свистович

                        Re: Звісно

                        Shooter пише:
                        >
                        > Михайле, не смішіться. Лише вельми поодинокі виборці взагалі знають про існування Полохала.

                        Та з його розмови вони так його сприймають.

                        >
                        > У Львові просто "не годен" взяти більше - як результат насичення (НУ + БЮТ).

                        Це - стандартне виправдання результату. Бо чомусь Івано-Франківськ "годен" взяти більше, ніж Львів, а Тернопіль "годен" більше, ніж Івано-Франківськ.

                        >
                        > І, знову ж таки, Полохало не вів передвиборчу аґітацію. Тим більше - не за НУ.

                        А йому не треба її вести. Головне, що його думки асоціюють з ВАЮ.

                        >
                        > А після виборів - так чи інакше доведеться цю "проблему" вирішувати.

                        Отоді і будемо вирішувати.
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей
                        • 2004.08.10 | Shooter

                          Re: Звісно

                          Михайло Свистович пише:
                          > Shooter пише:
                          > >

                          > > У Львові просто "не годен" взяти більше - як результат насичення (НУ + БЮТ).
                          >
                          > Це - стандартне виправдання результату. Бо чомусь Івано-Франківськ "годен" взяти більше, ніж Львів, а Тернопіль "годен" більше, ніж Івано-Франківськ.

                          Це не стандартне, а об'єктивне - в Франківську населення більше більш моноетнічне, ніж в Львові, а в Тернополі - ще більш моноетнічне.

                          > > І, знову ж таки, Полохало не вів передвиборчу аґітацію. Тим більше - не за НУ.
                          >
                          > А йому не треба її вести. Головне, що його думки асоціюють з ВАЮ.

                          Якщо це роблять слухачі ГР - нема проблем.

                          > > А після виборів - так чи інакше доведеться цю "проблему" вирішувати.
                          >
                          > Отоді і будемо вирішувати.

                          Надоїв. :)
                          Ще раз - Полохало не є людиною Ющенка. І ті люди, які знають, хто такий Полохало, знають і те, що він не є людиною Ющенка. Особливо це стосується слухачів ГР.
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей
                          • 2004.08.10 | Михайло Свистович

                            Re: Звісно

                            Shooter пише:
                            >
                            > Це не стандартне, а об'єктивне - в Франківську населення більше більш моноетнічне, ніж в Львові, а в Тернополі - ще більш моноетнічне.

                            Оце я і хотів від Вас почути. Тобто роботи штабів просто не видно. Просто є люди, які і так голосують "за", і за їх голоси особливо боротися не терба. А в інших районах Київщини, між іншим, населення значно моноетнічніше, ніж Ірпені ;)

                            >
                            > Якщо це роблять слухачі ГР - нема проблем.

                            Є проблеми, бо навіть і слухачі ГР не "моноетнічні"

                            >
                            > Ще раз - Полохало не є людиною Ющенка.

                            Але коли він розкриває рота, дехто починає вважати, що є.
  • 2004.07.29 | Shooter

    Нє, Вересень таки - мужик

    Розкручує на аткровєнность "і бандюків, і москалів", так би мовити.

    Нєкто Мішін:
    "у нас тоже сложились определенные группы экономических интересов, стабильные группы, настолько крупные, о которых можно считать, что эти группы представляют национальные интересы"

    Эті группи (трі бандюка) представляють ВИКЛЮЧНО свої шкурні інтереси. Більше того - інтереси цих груп дуже часто вступають в ПРЯМЕ ПРОТИРІЧЧЯ з національними інтересами. Прикладів - море. Найсвіжіший хоча би - дєрібан Криворіжсталі, де національним інтересом було знехтувано на користь Піні+Ахмєтова.

    Нєкто Марков: "Честно говоря, для меня всегда империя была позитивного смысла". Усе. Людина "живе" 100 років тому. Більше коментувати немає чого.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2004.08.03 | Михайло Свистович

      Ще нещодавно хтось називав його козлом

      Як міняється ставлення до людей. Сказав "Такющенко" і вже хороший. А нещодавно ж був "поганим КОПом".

      Shooter пише:
      > Розкручує на аткровєнность "і бандюків, і москалів", так би мовити.
      >
      > Нєкто Мішін:
      > "у нас тоже сложились определенные группы экономических интересов, стабильные группы, настолько крупные, о которых можно считать, что эти группы представляют национальные интересы"

      Цей "нєкто Мішин" (він бандюк чи москаль, а то я не в"їхав?) з "Нашої України" між іншим.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2004.08.03 | Shooter

        То було порвіняно давно

        Михайло Свистович пише:
        > Як міняється ставлення до людей. Сказав "Такющенко" і вже хороший. А нещодавно ж був "поганим КОПом".

        Я - як Ющ: готовий вибачити "заблукалу овечку" ;) Якщо це йде на користь справі.
        Крім того, дженералли, погляди лібералів близькі і Ющу. І цілком недаремно останній в свій час казав "Маладєс, Валєра!" ;)

        > Shooter пише:
        > > Розкручує на аткровєнность "і бандюків, і москалів", так би мовити.
        > >
        > > Нєкто Мішін:
        > > "у нас тоже сложились определенные группы экономических интересов, стабильные группы, настолько крупные, о которых можно считать, что эти группы представляют национальные интересы"
        >
        > Цей "нєкто Мішин" (він бандюк чи москаль, а то я не в"їхав?) з "Нашої України" між іншим.

        ???? Морозов - то є "добрий москаль" :D з НУ.

        Мішин - то завідувач відділу Національного Інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України. Думаєш, є там люди з НУ? ;)
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2004.08.06 | Михайло Свистович

          Re: То було порвіняно давно

          Михайло Свистович пише:
          > Я - як Ющ: готовий вибачити "заблукалу овечку" Якщо це йде на користь справі.

          Так ти ж не вибачаєш. Ти вихваляєш. І лише за "Такющенко". А за тим "такющенком" може стояти все, що завгодно. Мені більше імпонує підхід Жовтяка, який одному бандюку, якого обсіли інші, близькі до влади, на питання "А що я матиму, якщо підтримаю НУ?" відповів: "Коли після нашої перемоги прокурор проситиме тобі 15 років, то ми проситимемо 10".

          > Крім того, дженералли

          Я не знаю такого слова в українській мові.

          > погляди лібералів близькі і Ющу

          Угу. І соціал-демократів теж близькі. І поглядів у тих лібералів ніяких нема. А є прагнення хапнути, продатись, купити.

          >
          > Мішин - то завідувач відділу Національного Інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України. Думаєш, є там люди з НУ?

          Якщо я пишу ствердно, я - не думаю. Я знаю. Мішин - заступник голови Молодіжної партії України. Зайди на їх сайт (можна з сайту "Разом") і подивись.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2004.08.09 | Shooter

            Оса вкусила?

            Михайло Свистович пише:
            > Михайло Свистович пише:
            > > Я - як Ющ: готовий вибачити "заблукалу овечку" Якщо це йде на користь справі.
            >
            > Так ти ж не вибачаєш. Ти вихваляєш. І лише за "Такющенко". А за тим "такющенком" може стояти все, що завгодно.

            Я "вихваляю" за діло. Чи мав би "засудити"?
            Вересень ні разу "не сказав" "Такющенко". Всі його передачі зводяться до "нібандюкам".

            > Мені більше імпонує підхід Жовтяка, який одному бандюку, якого обсіли інші, близькі до влади, на питання "А що я матиму, якщо підтримаю НУ?" відповів: "Коли після нашої перемоги прокурор проситиме тобі 15 років, то ми проситимемо 10".

            І як ти думаєш - як діятиме згаданий бандюк? Погодиться "на своїх 10"?

            > > Крім того, дженералли
            >
            > Я не знаю такого слова в українській мові.

            То вчи. Мова розвивається.

            > > погляди лібералів близькі і Ющу
            >
            > Угу. І соціал-демократів теж близькі. І поглядів у тих лібералів ніяких нема. А є прагнення хапнути, продатись, купити.

            Мова не тільки про погляди, але й про дії. Скажімо, про дії Хорошковського під час ЄЕПнутої афери.

            > > Мішин - то завідувач відділу Національного Інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України. Думаєш, є там люди з НУ?
            >
            > Якщо я пишу ствердно, я - не думаю. Я знаю. Мішин - заступник голови Молодіжної партії України. Зайди на їх сайт (можна з сайту "Разом") і подивись.

            і? що це доказує?
            Жулинський і Щербань - в ліберальній партії. Видрін, працюючий на Януковича, в партії Бродського, працюючій проти Януковича.

            Так само Мішин в МПУ не означає автоматично Мішин в НУ. Тим більше, що всі його "ідеї", які він штовхав під час дискусію, абсолютно органічно лягають в канву "ідеології розвинутого бандюкізму".
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2004.08.10 | Михайло Свистович

              Re: Оса вкусила?

              Shooter пише:
              >
              > Я "вихваляю" за діло. Чи мав би "засудити"?
              > Вересень ні разу "не сказав" "Такющенко". Всі його передачі зводяться до "нібандюкам".

              Всім зрозуміло, що "нібандюкам" в устах Вересня - це те саме, що "Такющенко". А вихваляти треба за мотивацію, бо той, хто один раз свідомо вступив у г..., може змінити свої діла легко, згідно кон"юнктурі.

              >
              > І як ти думаєш - як діятиме згаданий бандюк? Погодиться "на своїх 10"?

              Я не думаю - я знаю. Він вже діє, гроші башляє.

              >
              > То вчи. Мова розвивається.

              Це не розвиток, а засмічення. В українській мові не може бути такого слова.

              >
              > Мова не тільки про погляди, але й про дії. Скажімо, про дії Хорошковського під час ЄЕПнутої афери.

              От-от, про що я і кажу. За одну хорошу дію в загальнополітичному контексті ти здатен вихваляти бандюка, який хапає наліво і направо. Аби проти ЄЕП. Це ми вже колись проходили і сильно обпеклись на цьому.

              >
              > і? що це доказує?

              Нічого. Це для інформації.

              > Жулинський і Щербань - в ліберальній партії. Видрін, працюючий на Януковича, в партії Бродського, працюючій проти Януковича.
              >
              > Так само Мішин в МПУ не означає автоматично Мішин в НУ.

              Ще й як означає, бо він ніколи і ніде не відмовлявся від лінії партії, на відміну від Жулинського.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2004.08.10 | Shooter

                Re: Оса вкусила?

                Михайло Свистович пише:
                > Shooter пише:
                > >
                > > Я "вихваляю" за діло. Чи мав би "засудити"?
                > > Вересень ні разу "не сказав" "Такющенко". Всі його передачі зводяться до "нібандюкам".
                >
                > Всім зрозуміло, що "нібандюкам" в устах Вересня - це те саме, що "Такющенко". А вихваляти треба за мотивацію, бо той, хто один раз свідомо вступив у г..., може змінити свої діла легко, згідно кон"юнктурі.

                По-перше, то не було аж таке вже смердюче г... - див. дії Хорошковсього під час ЄЕПу. По-друге, "російськомовні ліберали" та їх виборці нам теж потрібні. По-третє, скажімо, Бродський сам був безпосередньо "екскрементом". Чмирити тепер його Яблуко? Яке паше на перемогу Юща?

                Вертаючись до Вересня: він не слідує кон'юктурі, оскільки гарантії того, що Ющ стане президентом - нема. Він поступає так, як вважає за потрібне. І робить це "добре і якісно". І честь йому і хвала за це.

                > > І як ти думаєш - як діятиме згаданий бандюк? Погодиться "на своїх 10"?
                >
                > Я не думаю - я знаю. Він вже діє, гроші башляє.

                Розраховуючи на "своїх 10"? Чи таки розраховуючи, що в тюрму не сяде?


                > > Мова не тільки про погляди, але й про дії. Скажімо, про дії Хорошковського під час ЄЕПнутої афери.
                >
                > От-от, про що я і кажу. За одну хорошу дію в загальнополітичному контексті ти здатен вихваляти бандюка, який хапає наліво і направо. Аби проти ЄЕП. Це ми вже колись проходили і сильно обпеклись на цьому.

                Ні, я просто вважаю, що з "невідмороженими бандюками" так чи інакше доведеться домовлятися. В протилежному випадку буде "вічна опозиція" з бандюками+лівими при владі.


                > > Жулинський і Щербань - в ліберальній партії. Видрін, працюючий на Януковича, в партії Бродського, працюючій проти Януковича.
                > >
                > > Так само Мішин в МПУ не означає автоматично Мішин в НУ.
                >
                > Ще й як означає, бо він ніколи і ніде не відмовлявся від лінії партії, на відміну від Жулинського.

                Видрін відмовлявся від "лінії партії"?

                Чи ти попертися просто любиш? ;)
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2004.08.10 | Михайло Свистович

                  Re: Оса вкусила?

                  Shooter пише:
                  >
                  > По-перше, то не було аж таке вже смердюче г... - див. дії Хорошковсього під час ЄЕПу.

                  Але таки г... І взагалі у Вас тупо політичний підхід до г... Типу "нашого сучого сина". В мене ж сучий син завжди є сучим незалежно від його "нашості".

                  >
                  > По-друге, "російськомовні ліберали" та їх виборці нам теж потрібні.

                  В Хорошковського немає електорату. Наведені Вами не прислухатимуться до Хорошковського, який, до того ж, навряд чи підтримає Ющенка, та ще й так, шоб це стало відомо усім.

                  >
                  > По-третє, скажімо, Бродський сам був безпосередньо "екскрементом".
                  Чмирити тепер його Яблуко?

                  Не треба чмирити. Вихваляти не треба.

                  >
                  > Вертаючись до Вересня: він не слідує кон'юктурі, оскільки гарантії того, що Ющ стане президентом - нема.

                  Слідує, бо не може людина постійно змінювати погляди і підігравати то одним, то іншим.

                  >
                  > Він поступає так, як вважає за потрібне. І робить це "добре і якісно". І честь йому і хвала за це.

                  Коли він не був в опозиції він теж вважав це за потрібне? І коли КОПом був?

                  >
                  > Розраховуючи на "своїх 10"? Чи таки розраховуючи, що в тюрму не сяде?

                  Звичайно, що на друге. Але ж це не означає, що його потрібно хвалити. Потрібно ставитись, як Жовтяк до цього бандюка - ти даєш гроші, щоб відкупитися, і це тобі зарахується (допомога правоохоронцям зменшує покарання), але це не означає, що ми будемо тебе вихваляти за таке відкупне.

                  >
                  > Ні, я просто вважаю, що з "невідмороженими бандюками" так чи інакше доведеться домовлятися.

                  А чим вони невідморожені? Тим, що проти ЄЕП? Тобто хай гвалтують, вбивають, крадуть, але ЄЕП - критерій? В мене інші критерії для "своїх".

                  >
                  > Видрін відмовлявся від "лінії партії"?

                  Ні. А я хіба казав, що Видрін - не яблучник? Яблучник. А Мішин - нашоукраїнець.
      • 2004.08.03 | СЕМЕН

        Свистовичу ну як вам реалії???

        Мішин який "спалив" російське лоббі навколо Ющенка.
        Подивіться уважно як Морозов пропагує "новітні" московсько-імперські ідеї!!!


        Чому в Москві не вірять, що Україна – не Росія?

        Олександр Морозов, для УП , 3.08.2004, 18:33



        Я часто буваю у Москві, у мене там багато друзів, з якими цікаво і корисно спілкуватися, у вільний час ходжу по книгарнях. Деякі новинки мене просто вразили.

        Останні ж політичні події в україно-російських відносинах демонструють, що книжкові тези реалізовуються в реальних діях.

        Самі назви книг, виданих у 2004 році, вже кажуть про багато що: "Український сепаратизм. Ідеологічні джерела самостійності" і "Історія "українського" сепаратизму". У обох книгах найбільш агресивно виглядають передмови, які часом виглядають як інструкції до дії.

        Хочу запропонувати декілька цитат, і повірте, вони не вирвані з контексту:

        "Українець" - насамперед не етнічне, але політичне поняття. "Українець" означало прихильника антиросійської партії в Южноруських землях".

        "Українці" - це люди, які ухилилися від загальноросійського типу у бік відтворення предків чужої тюркської крові, які стояли в культурному відношенні значно нижче російської раси.

        Що таке "українська культура?" Лише первісна кустарна діяльність, спроба на третьосортному, провінційному матеріалі створити висококласну світову культуру."

        "Українство" - це агресивне, ніщо, нізвідки і нікуди не рухоме, що застоялося в своїй гордовитій нікчемності".

        "Українство" спочатку створювалося як підривна ідеологія, мета якої відділення України від Росії з тим, щоб максимально Росію ослабити".

        "Українство" - етнічний проект експансії європейського католицького світу в світ слов'янський. Етнічний кордон російського світу з Заходом залишається відкритим всім ідеологічним і військовим експансіям, в тому числі, військами НАТО".

        "Південноруському населенню пропонують відмовитися від всього найціннішого в своєму "Я": від Православної Церкви, від російської літературної мови, від великої російської літератури Пушкіна і Достоєвського, тому що вона створена геніями, етнічно чужими "українським" сепаратистам".

        "Українці" бажають знищити "москалів", тобто переважну більшість російського народу".

        З цих, на погляд авторів, аксіом – такі висновки:

        "На український проект чекає той же результат, що і радянський - крах на очах одного або двох сучасних поколінь. Усе, що вистроєне на міфі, неминуче руйнується".

        "Розвал держави "Україна" забезпечено її станом і політикою".

        Далі – серйозніше:

        "Уже сьогодні ми повинні жорстко стати на позицію, що південноруські і малоруські землі невід'ємна частина Російської держави, що немає ні "українського народу", ні української мови, що все це ідеологічний фантом".

        "Дивно, як не розуміють на "Україні", що їх доля поза Росією передрішена".

        "Перше ж прохання Донбасу і Криму про повернення до Росії повинно бути задоволено і буде задоволено, якщо при владі в Росії утримаються сьогоднішні політики".

        "З усуненням "українства" з ідеологічного простору Росії навряд чи виникнуть якісь питання. Існуючи з етносами кавказького походження, зуміємо ужитися і з кровними братами".

        "Тимчасовість і химерність проекту "Україна" очевидна, і нам, росіянином, треба не гаяти часу для захисту своєї історичної спадщини від остаточного розграбування українством".

        Який же вихід? Що нас "врятує"?

        "Ідея імперії, як суть політики великої держави, спливає в свідомості нації як необхідність. Росію майбутнього росіяни бачать Державою-Імперією".

        "Політична еліта Росії різних напрямів, уловивши народні почуття, почала вводити в свій політичний словник поняття, які раніше не вживалися в позитивному контексті. З'явилися дивні словосполучення "радянський імперіалізм" (газета російських комуністів "Завтра") або "ліберальний імперіалізм" (Чубайс)".

        "Всі сили, які бажають залишатися в політичному житті Росії, визнали, що воля нації складається з бажання побудови великої держави, тобто відновлення імперської традиції".

        "Старовинний лозунг збирання земель сьогодні вже носиться в повітрі. Територіальні втрати дуже важливих для Росії земель (споконвічно російські землі), сприяють воскресінням імперських почуттів. Зовнішнє затишшя в нашій політиці, ймовірно, не зможе тривати довго".

        "Політики, які виступають з позиції заперечення необхідності возз'єднання російських земель, викидають себе на узбіччя політичного життя Росії".

        28 липня на "Громадському Радіо" відбулася дискусія за участі українських політологів Мішина і Полохала, а також російського Маркова.

        Мій друг Марков, якому я неодноразово пропонував відмовитися від боротьби за мої права як росіянина, який мешкає в Україні, не хоче опинитися на узбіччі. Тому він йде далі цих цитат і розкриває нове, "позитивне значення" імперії:

        "Імперія – це величезний простір, де особистість важливіше, ніж етнічність, де права людини важливіше, ніж права нації".

        Щоправда, для нас у Маркова інша пропозиція: "Росія зацікавлена в тому, щоб Україна була демократичною країною". Напрошується висновок: або лукавить, або бажає зла.

        У "чудових" книжних новинках є і "цінні" поради. Вочевидь, автори досить добре орієнтуються в українському політичному просторі:

        "У ситуації, що склалася, всі надії і Кучмі, і Росії потрібно покласти на "донецький клан". "Штатовський ставленик Ющенко під боком Росії не потрібен".

        Залишається сподіватися, що викладені тези не включені у доктрину політики Путіна по відношенню до України і що висловлювання про "агентів із-за бугра" не стосується противників відродження Російської імперії за рахунок ліквідації української державності.

        Читаючи ж вищевикладені опуси з нових книжкових надходжень Росії, ставиш те ж, що і автори, питання: "Як же зрозуміти, чому росіяни ненавидять свою "русскость" як щось їм чуже і огидне?"


        Автор: Олександр Морозов, народний депутат, фракція "Наша Україна


        """""Цей "нєкто Мішин" (він бандюк чи москаль, а то я не в"їхав?) з "Нашої України" між іншим.""""
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2004.08.06 | Михайло Свистович

          Реалії такі: робимо все, щоб Ющенко став президентом, а потім

          вже за справами дивимось, що і де робити далі.
  • 2004.08.03 | СЕМЕН

    Цікаво, а Базилюк то прав.

    Базилюк считает, что жена Ющенко представляет угрозу госбезопасности

    Корреспондент.net
    03 Августа 2004, 15:41

    Глава Славянской партии Александр Базилюк обратился с открытым письмом к лидеру оппозиционного блока партий "Наша Україна" Виктору Ющенко, в котором просит отказаться от борьбы за президентский пост.



    В письме, в частности, сказано: "Как известно, ваша жена - Катрин-Клер, американская гражданка, а вы, уважаемый Виктор Андреевич, в случае вашей победы на президентских выборах, будете обладать огромным массивом стратегической информации, представляющей предмет государственной тайны".

    Поэтому Александр Базилюк считает, что "не будет лишним напомнить, что в советское время людям, у которых были родственники за границей, не давали допуска даже к самому низкому уровню секретности".

    "Мы не сомневаемся в вашей честности и патриотизме, но Украина уже не раз обжигалась на майорах и генералах, торгующих секретами нашей страны. В вашем случае проблема усугубляется тем, что ваша супруга - Катрин-Клер, довольно долго работала в США. По ее собственным словам, она сменила немало мест: в Госдепартаменте США, в Казначействе, в Офисе общественных связей Белого Дома, в экономическом комитете Конгресса США", - отмечает Александр Базилюк.

    "Все эти структуры заинтересованы в сборе различного рода информации, находящейся в распоряжении президента", - подчеркивает кандидат в Президенты.

    Напомним, что в декабре 2003 года Александр Базилюк взял на себя ответственность за изготовление дискредитирующих лидера "Нашої України" фашистских бигбордов в Донецке. Тогда лидер Славянской партии отметил, что его партия давно выступает против политики Виктора Ющенко

    По материалам ForUM


    P.S. В одному правий є проблема довіри.

    "Как известно, ваша жена - Катрин-Клер, американская гражданка, а вы, уважаемый Виктор Андреевич, в случае вашей победы на президентских выборах, будете обладать огромным массивом стратегической информации, представляющей предмет государственной тайны".
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2004.08.06 | Михайло Свистович

      Лів він, а не прав. Не плутати з левом (-)

    • 2004.08.09 | Isoлято

      Базилюк опосредованно увязал США и "фашистов"... (-)



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".