07/31/2004 | Ігор Немашкало

Свого часу я по-тролячому кепкував з великої кількості кандидатів у президенти, порівннюючи їх з кандидатами в найчесніші громадяни Гедліберга. А тепер надійшла як не розгадка, то цікаве тлумачення.
В газеті "Ділова столиця", № 30 від 26.07.2004, стор. 3, статті "Приховані ризики свята волевиявлення" Олександра Черненка сказано:
"Ціна "технічних висувань".
Не останню роль в оформленні результатів виборів відіграють комісії. Формування комісій з представників кандидатів (не більше двох від одного) - норма, безперечно, демократична і доцільна. Однак в українському виконанні вона легко перетворюється в знаряддя технологій. Реєстрація більше 10 кандидатів на посаду президента показала, що 500 тисяч гривень застави - не гроші для тих, хто, зареєструвавши "кандидатів-сателітів", веде за їх квотою "своїх" людей до комісій, що кінцево надасть значну перевагу потрібному кандидату в комісіях."

Чи є "кандидати-сателіти" у Ющенка і Януковича? Ризикнув би назвати кандидатом у сателіти Януковича Корчинського. Перефразуючи Наполеона, в добрій справі можна зупинитись, в поганій (зраді) ніколи.