Повний текст виступу Олега Тягнибока на горі Яворина
08/04/2004 | Олег
Повний текст виступу Олега Тягнибока на горі Яворина
17 липня 2004 року
Слава Ісусу Христу!
Всечесніші отці!
Шановна українська націоналістична громадо!
Я дійсно думаю, як говорив мій колишній колега по парламенту – друг Кошинець, що тут нам не треба нікого переконувати, бо тому що сюди прийшли патріоти, сюди прийшли українці, сюди прийшли справжні націоналісти, прийшли люди, які не просто можуть видряпатися на цю гору, прийшли люди, які готові віддати своє життя за Українську Державу!
Я хочу сказати, друзі, коли я прийшов сюди, вперше прийшов сюди, хоч не один раз мене запрошували, але я вперше сюда прийшов подивитись на цю красу – красу українських Карпатських гір. Вчора я повернувся з Дніпропетровщини і я бачив красу українських степів – ця широка українська доля гуляє до сих пір. Я зустрічався і говорив з цими людьми, з українцями-патріотами, я говорив з шахтарями Павлограду і вони мені сказали: „Ти не вір цій пропаганді, яка ведеться – ми все одно будемо голосувати за Ющенка і за Україну!”.
Але друзі, я хочу, щоб ми розуміли одне – те, що в мене зараз є в середині, і я хотів би, щоб воно було так само у Вас, прийшовши сюди і, бачачи цю красу і бачачи красу вчора українських степів Дніпропетровщини і цілої України.
Так! Ми, українці, можемо гордитися, що маємо таку гарну державу і ми маємо таку гарну країну, і ми можемо сюди приїжджати, ставити намети, тішитися тим, що нам око милує.
Але ми повинні, друзі, пам’ятати про те, заради чого ми сюди приїхали, бо тому що он за тою горою, отут за тою горою, років 60 тому назад були такі самі молоді хлопці та й дівчата, були такі самі юнаки і юнки, які хотіли кохати, як і Ви хочете кохати, які хотіли любити, мати свою хату, мати свою корову, мати своїх батьків, мати свою українську землю. Вони хотіли жити на цій землі, вони хотіли творити на цій землі, вони хотіли мати свою Україну!
Але прийшов ворог. Прийшов ворог і забрав їм ту Україну. Але вони не боялись, як і ми зараз не повинні боятися, вони взяли автомат на шию і пішли в ті ліси, вони готувалися і боролися з москалями, боролися з німцями, боролися з жидвою і іншою нечистю, яка хотіла забрати в нас нашу Українську Державу!
І тому наше зараз завдання – кожного з Вас: молодих, старих, сивочолих і юних – ми повинні захищати нашу рідну землю!
Ви думаєте тоді, тоді це було по іншому? Нічого подібного! Ви думаєте тоді не було приказки „Моя хата з краю”? Була приказка „Моя хата з краю”. Але були герої, які приходили і які захищали!
І Ви – українські націоналісти, українські патріоти – Ви маєте стати отими героями, які сьогодні будуть захищати оту землю, на якій ми стоїмо – нашу Українську національну землю, нашу материну землю, яку нам дали наші батьки.
Он два прапори. Дивіться сюди! Оце є прапор неба і пшениці – це є прапор Української Держави. І це є прапор Організації Українських Націоналістів – землі і крові. І це має бути нашою єдиною святинею! І заради того ми повинні жити і творити!
І для нас, звичайно, є дуже важливо те, що твориться сьогодні в державі і, звичайно, для нас, для всіх українців є переломним 2004 рік. Бо ми знаємо, що та банда кучмівська, ота зграя олігархів, які нас вже обікрали до нитки – вони хочуть далі тут на цій землі паратизувати. І найосновніше, що ми знаємо, що ця влада – бандитська влада, вона не просто краде, вона не просто обкрадає і запихає свої брудні лапи в наш національний державний бюджет і забирає наші з Вами гроші!
І ми знаємо причину, чому так є. Друзі, давайте не будемо лукавити один перед одним. Та бо тому, що ця влада є неукраїнською! Вони не є українці!
І тому наше завдання, основне завдання, яке стоїть перед нами – во ім’я пам’яті „Оленя” та його хлопців, які тут погинули, во ім’я пам’яті сотень тисяч українських вояків, юнаків і дівчат, які загинули в цих горах, в сталінських тюрмах, в брежнєвських тюрмах, в горбачовських тюрмах, які сьогодні зобов’язані виборювати Українську Державу – ви повинні зрозуміти три речі: владу треба очистити! треба навести в державі порядок! і треба віддати Україну, нарешті, українцям!
Я хочу, щоб Ви розуміли, друзі, я ще раз кажу – я не звертаюся зараз до людей, яких треба переагітовувати – я звертаюсь зараз до бійців, які є воїнами і які знають, що вони мають робити. І тому наше завдання – до 31 жовтня ми повинні викластися повністю на всі 100 відсотків. Треба бути спостерігачами на дільницях? Їдемо спостерігачами! Треба їхати на Східну Україну? Їдемо на Східну Україну! Потрібно лягати кістьми, щоб не було фальсифікацій? Зробимо це!
Але, ми повинні розуміти і ми це знаємо, що все одно, якщо би було чесне голосування, президентом був би обраний однозначно Ющенко – людина, яка зможе зробити Україну національною українською державою.
Але, друзі, я хочу сказати лишень одне на завершення. Я хочу сказати про то, щоб ми думали, що буде після першого листопада, коли Ківалов, Кучма, Янукович, який, до речі, ще не відомо чи буде єдиним кандидатом, тому, що ведеться дуже хитра гра. Я хочу, щоб Ви це знали, друзі, що ми з Вами – оці люди, які зараз є тут, мають робити після першого листопада, коли по телебаченню виступить Ківалов і скаже, що вибори оголошені недійсними. Це однозначно так буде. Я хочу знати, щоб Ви розуміли, що ми з Вами маємо робити, коли Кучма виступить по телебаченню і скаже: „Ну я ж вам казав – хтіли Україну без Кучми – ось бачите, що сталося”.
І тому ми маємо бути максимально мобілізовані. Ми повинні розуміти, що на 31 жовтня життя не закінчується. Ми все повинні зробити до тої дати, але ми повинні не розслаблятися після того.
І на завершення. Друзі, я, на правду, тут є сивочолі ветерани, є тут жінки старші, з якими я разом теж піднімався по тому болоті сюди, сиві жінки, я хочу до Вас звернутися. Ваше зараз завдання – ось ви знаєте, що ви зараз маєте зробити? Ви думаєте на печі зараз відлежатися, ви думаєте, що так просто і все так просто Україна прийде? Ми схиляємо голови перед тим, що ви зробили, але ви зараз зобов’язані бути в перших рядах. Ви повинні привести ваших дітей! Ви повинні віддати ваш досвід! Ви повинні віддати вашу мужність! Ви повинні вашу клятву, яку ви давали, зараз реалізовувати! Ми розраховуємо на вас!
Оті молоді люди і ви сивочолі, оце є та суміш якої найбільше боїться москальсько-жидівська мафія, яка сьогодні керує в Україні.
Слава Україні!
Я би ще хотів, оскільки, на цю гору, на цю гору, окрім того, отці, знаєте я приклоняюся перед вами, що ви сюди прийшли і благословили оце зібрання. Сюди принесли портрет, портрет нашого Провідника – Степана Бандери. Я хотів би на хвильку, пробачте, пане Лаврів, художник, ходіть, два слова скажіть, подаруйте цей портрет нам всім.
17 липня 2004 року
Слава Ісусу Христу!
Всечесніші отці!
Шановна українська націоналістична громадо!
Я дійсно думаю, як говорив мій колишній колега по парламенту – друг Кошинець, що тут нам не треба нікого переконувати, бо тому що сюди прийшли патріоти, сюди прийшли українці, сюди прийшли справжні націоналісти, прийшли люди, які не просто можуть видряпатися на цю гору, прийшли люди, які готові віддати своє життя за Українську Державу!
Я хочу сказати, друзі, коли я прийшов сюди, вперше прийшов сюди, хоч не один раз мене запрошували, але я вперше сюда прийшов подивитись на цю красу – красу українських Карпатських гір. Вчора я повернувся з Дніпропетровщини і я бачив красу українських степів – ця широка українська доля гуляє до сих пір. Я зустрічався і говорив з цими людьми, з українцями-патріотами, я говорив з шахтарями Павлограду і вони мені сказали: „Ти не вір цій пропаганді, яка ведеться – ми все одно будемо голосувати за Ющенка і за Україну!”.
Але друзі, я хочу, щоб ми розуміли одне – те, що в мене зараз є в середині, і я хотів би, щоб воно було так само у Вас, прийшовши сюди і, бачачи цю красу і бачачи красу вчора українських степів Дніпропетровщини і цілої України.
Так! Ми, українці, можемо гордитися, що маємо таку гарну державу і ми маємо таку гарну країну, і ми можемо сюди приїжджати, ставити намети, тішитися тим, що нам око милує.
Але ми повинні, друзі, пам’ятати про те, заради чого ми сюди приїхали, бо тому що он за тою горою, отут за тою горою, років 60 тому назад були такі самі молоді хлопці та й дівчата, були такі самі юнаки і юнки, які хотіли кохати, як і Ви хочете кохати, які хотіли любити, мати свою хату, мати свою корову, мати своїх батьків, мати свою українську землю. Вони хотіли жити на цій землі, вони хотіли творити на цій землі, вони хотіли мати свою Україну!
Але прийшов ворог. Прийшов ворог і забрав їм ту Україну. Але вони не боялись, як і ми зараз не повинні боятися, вони взяли автомат на шию і пішли в ті ліси, вони готувалися і боролися з москалями, боролися з німцями, боролися з жидвою і іншою нечистю, яка хотіла забрати в нас нашу Українську Державу!
І тому наше зараз завдання – кожного з Вас: молодих, старих, сивочолих і юних – ми повинні захищати нашу рідну землю!
Ви думаєте тоді, тоді це було по іншому? Нічого подібного! Ви думаєте тоді не було приказки „Моя хата з краю”? Була приказка „Моя хата з краю”. Але були герої, які приходили і які захищали!
І Ви – українські націоналісти, українські патріоти – Ви маєте стати отими героями, які сьогодні будуть захищати оту землю, на якій ми стоїмо – нашу Українську національну землю, нашу материну землю, яку нам дали наші батьки.
Он два прапори. Дивіться сюди! Оце є прапор неба і пшениці – це є прапор Української Держави. І це є прапор Організації Українських Націоналістів – землі і крові. І це має бути нашою єдиною святинею! І заради того ми повинні жити і творити!
І для нас, звичайно, є дуже важливо те, що твориться сьогодні в державі і, звичайно, для нас, для всіх українців є переломним 2004 рік. Бо ми знаємо, що та банда кучмівська, ота зграя олігархів, які нас вже обікрали до нитки – вони хочуть далі тут на цій землі паратизувати. І найосновніше, що ми знаємо, що ця влада – бандитська влада, вона не просто краде, вона не просто обкрадає і запихає свої брудні лапи в наш національний державний бюджет і забирає наші з Вами гроші!
І ми знаємо причину, чому так є. Друзі, давайте не будемо лукавити один перед одним. Та бо тому, що ця влада є неукраїнською! Вони не є українці!
І тому наше завдання, основне завдання, яке стоїть перед нами – во ім’я пам’яті „Оленя” та його хлопців, які тут погинули, во ім’я пам’яті сотень тисяч українських вояків, юнаків і дівчат, які загинули в цих горах, в сталінських тюрмах, в брежнєвських тюрмах, в горбачовських тюрмах, які сьогодні зобов’язані виборювати Українську Державу – ви повинні зрозуміти три речі: владу треба очистити! треба навести в державі порядок! і треба віддати Україну, нарешті, українцям!
Я хочу, щоб Ви розуміли, друзі, я ще раз кажу – я не звертаюся зараз до людей, яких треба переагітовувати – я звертаюсь зараз до бійців, які є воїнами і які знають, що вони мають робити. І тому наше завдання – до 31 жовтня ми повинні викластися повністю на всі 100 відсотків. Треба бути спостерігачами на дільницях? Їдемо спостерігачами! Треба їхати на Східну Україну? Їдемо на Східну Україну! Потрібно лягати кістьми, щоб не було фальсифікацій? Зробимо це!
Але, ми повинні розуміти і ми це знаємо, що все одно, якщо би було чесне голосування, президентом був би обраний однозначно Ющенко – людина, яка зможе зробити Україну національною українською державою.
Але, друзі, я хочу сказати лишень одне на завершення. Я хочу сказати про то, щоб ми думали, що буде після першого листопада, коли Ківалов, Кучма, Янукович, який, до речі, ще не відомо чи буде єдиним кандидатом, тому, що ведеться дуже хитра гра. Я хочу, щоб Ви це знали, друзі, що ми з Вами – оці люди, які зараз є тут, мають робити після першого листопада, коли по телебаченню виступить Ківалов і скаже, що вибори оголошені недійсними. Це однозначно так буде. Я хочу знати, щоб Ви розуміли, що ми з Вами маємо робити, коли Кучма виступить по телебаченню і скаже: „Ну я ж вам казав – хтіли Україну без Кучми – ось бачите, що сталося”.
І тому ми маємо бути максимально мобілізовані. Ми повинні розуміти, що на 31 жовтня життя не закінчується. Ми все повинні зробити до тої дати, але ми повинні не розслаблятися після того.
І на завершення. Друзі, я, на правду, тут є сивочолі ветерани, є тут жінки старші, з якими я разом теж піднімався по тому болоті сюди, сиві жінки, я хочу до Вас звернутися. Ваше зараз завдання – ось ви знаєте, що ви зараз маєте зробити? Ви думаєте на печі зараз відлежатися, ви думаєте, що так просто і все так просто Україна прийде? Ми схиляємо голови перед тим, що ви зробили, але ви зараз зобов’язані бути в перших рядах. Ви повинні привести ваших дітей! Ви повинні віддати ваш досвід! Ви повинні віддати вашу мужність! Ви повинні вашу клятву, яку ви давали, зараз реалізовувати! Ми розраховуємо на вас!
Оті молоді люди і ви сивочолі, оце є та суміш якої найбільше боїться москальсько-жидівська мафія, яка сьогодні керує в Україні.
Слава Україні!
Я би ще хотів, оскільки, на цю гору, на цю гору, окрім того, отці, знаєте я приклоняюся перед вами, що ви сюди прийшли і благословили оце зібрання. Сюди принесли портрет, портрет нашого Провідника – Степана Бандери. Я хотів би на хвильку, пробачте, пане Лаврів, художник, ходіть, два слова скажіть, подаруйте цей портрет нам всім.