Де антифашистські комітети?
08/05/2004 | Bohdan
версiя для друку
Де антифашистські комітети?
www.ПРАВДА.com.ua , 5.08.2004, 15:36
У римлян був влучний вислів "що дозволено Юпітеру, те не дозволено бику". На просторі колишнього совка його доповнює вислів "перед законом всі рівні, але є рівніші".
Поки "Сільські вісті" тягають по судах, а Олега Тягнибока по прокуратурах за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, у Криму схожим безкарно займаються декілька газет, які вважаються близькими до депутатів Грача і Миримського.
Судіть самі – заголовки "Крымской правды" та "Крымского времени": "Украинствующие и "малороссы", "Славянская молодежь будет активизироваться", "Резня на Пушкинской: татары искали скинхедов, а нашли посетителей бара", "Следующий пункт зловещего плана – Свято-Успенский монастырь", "Меджлис продолжает покрывать погромщиков".
Поки єдиним органам, який дав оцінку публікаціям газет "Крымская правда" та "Крымское время", стала Комісії з журналістської етики Володимира Мостового. Яку вона висловила у спеціальній заяві.
Проаналізувавши статті і вислухавши думку редакторів "Крымской правды" Михайла Бахарєва та "Крымского времени" Лариси Кондратенко, Комісія застерегла ці видання від розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі на півострові.
На думку комісії, більшість публікацій "Крымской правды" з міжетнічних питань не відзначаються толерантністю, а іноді межують із прямим закликом до протистояння.
Чого вартий хоча б заголовок на першій сторінці газети за 27 березня: "Меджлисовцев – к ответу!". Чи "Сохраняйте бдительность, славяне!".
У цьому ж номері у звіті з прес-конференції є такі рядки: "Грустно действительно от другого – мы и вправду часто бываем аполитичными, апатичными и безразличными ко всему происходящему. Почему крымскотатарская молодежь может собираться двухтысячной толпой, а мы нет? Где славяне?".
Окрім того, "Крымская правда" без належних коментарів опублікувала результати опитування соціолога Хрієнка, які нібито підтверджують схвалення кримською молоддю акту депортації татар 1944 року. Це при тому, що депортація, як відомо, на державному рівні визнана злочином іще за часів СРСР.
"Неприхований суб’єктивізм та безапеляційність" – це діагноз комісії для матеріалів у газеті "Крымская правда" про кримських татар
Другий пунктік "воїнствующєй" преси Криму – великоруський шовінізм і відверта зневага до всього українського.
Наприклад, у номері "Крымской правды" за 18 березня цього року надруковано статтю "Украинствующие и "малороссы".
Її автор безапеляційно твердить, що "ненависть ко всему русскому, к своим оппонентам стала своего рода религией "свидимого украинца", идеей "фикс", принявшей в его воспаленном мозгу тотальный характер". "Он свято убежден в своей правоте. Мыслит догматично, не сознавая своей агрессивности, пытаясь приписать ее своим оппонентам".
Публікації з протилежною точкою зору газета не практикує. Її головний редактор Михайло Бахарєв прямо заявляє, що меджліс є "организованной преступной группировкой", а "украинские националисты – это мусор, я их за людей не считаю" (цитується за матеріалами етичної комісії).
Що стосується газети "Крымское время" (на думку деяких експертів, видання близьке до депутата із групи "Союз" Льва Миримського), то вона систематично частину третьої сторінки відводить під публікації, які хоч і не мають відкритої антинаціональної спрямованості, проте аж ніяк не сприяють міжнаціональній злагоді.
Наприклад, в кореспонденції "Мы не против украинского языка протестовали" (16.06.2004) газета опустилася до глузування над українською мовою лише тому, що в новому супермаркеті "Сільпо" у центрі Сімферополя цінники складені на "малопонятной украинской мове".
Раніше на "Крымскую правду" вже подавали судові позови за антиукраїнські публікації, а представники Меджлісу неодноразово вказували керівництву України на антитатарські матеріали в обох газетах.
Як відомо, в Україні уже не один місяць триває судовий процес над газетою "Сільські вісті", яку звинувачують в тому, що опубліковані в ній статті мають антисемітський характер і розпалюють міжнаціональну ворожнечу.
Газету за позовом Антифашистського комітету рішенням райсуду було закрито, зараз триває розгляд апеляції. А оскільки самого автора статей жодні санкції не торкнулися, на переконання ряду експертів, справа проти "Сільських вістей" є формою тиску влади на Олександра Мороза.
Також нещодавно порушено кримінальну справу за виступ нардепа Олега Тягнибока – нова передвиборча технологія влади проти Віктора Ющенка.
В той же час газета "Крымская правда" вважається близькою до лідера кримських комуністів Леоніда Грача – її редатор очолює кримський осередок організації "Наследие Богдана Хмельницкого". Але газету комуністів, на відміну від газети, соціалістів не чіпають.
Чи не тому, що її матеріали, як і багато коментарів Грача ідеально лягають в темники Банкової? І стаття "Меджлисовцев – к ответу!" із закликами з'явилася акурат в час появи на півострові фінансиста Джорджа Сороса 27 березня.
Адже телеканали, підконтрольні Медведчуку, тоді три тижні надривалися, що там де з'являється Сорос, виникає конфлікт. А якщо конфлікту нема, то його треба роздмухати. Чи не це робила газета?
Де антифашистські комітети?
www.ПРАВДА.com.ua , 5.08.2004, 15:36
У римлян був влучний вислів "що дозволено Юпітеру, те не дозволено бику". На просторі колишнього совка його доповнює вислів "перед законом всі рівні, але є рівніші".
Поки "Сільські вісті" тягають по судах, а Олега Тягнибока по прокуратурах за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, у Криму схожим безкарно займаються декілька газет, які вважаються близькими до депутатів Грача і Миримського.
Судіть самі – заголовки "Крымской правды" та "Крымского времени": "Украинствующие и "малороссы", "Славянская молодежь будет активизироваться", "Резня на Пушкинской: татары искали скинхедов, а нашли посетителей бара", "Следующий пункт зловещего плана – Свято-Успенский монастырь", "Меджлис продолжает покрывать погромщиков".
Поки єдиним органам, який дав оцінку публікаціям газет "Крымская правда" та "Крымское время", стала Комісії з журналістської етики Володимира Мостового. Яку вона висловила у спеціальній заяві.
Проаналізувавши статті і вислухавши думку редакторів "Крымской правды" Михайла Бахарєва та "Крымского времени" Лариси Кондратенко, Комісія застерегла ці видання від розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі на півострові.
На думку комісії, більшість публікацій "Крымской правды" з міжетнічних питань не відзначаються толерантністю, а іноді межують із прямим закликом до протистояння.
Чого вартий хоча б заголовок на першій сторінці газети за 27 березня: "Меджлисовцев – к ответу!". Чи "Сохраняйте бдительность, славяне!".
У цьому ж номері у звіті з прес-конференції є такі рядки: "Грустно действительно от другого – мы и вправду часто бываем аполитичными, апатичными и безразличными ко всему происходящему. Почему крымскотатарская молодежь может собираться двухтысячной толпой, а мы нет? Где славяне?".
Окрім того, "Крымская правда" без належних коментарів опублікувала результати опитування соціолога Хрієнка, які нібито підтверджують схвалення кримською молоддю акту депортації татар 1944 року. Це при тому, що депортація, як відомо, на державному рівні визнана злочином іще за часів СРСР.
"Неприхований суб’єктивізм та безапеляційність" – це діагноз комісії для матеріалів у газеті "Крымская правда" про кримських татар
Другий пунктік "воїнствующєй" преси Криму – великоруський шовінізм і відверта зневага до всього українського.
Наприклад, у номері "Крымской правды" за 18 березня цього року надруковано статтю "Украинствующие и "малороссы".
Її автор безапеляційно твердить, що "ненависть ко всему русскому, к своим оппонентам стала своего рода религией "свидимого украинца", идеей "фикс", принявшей в его воспаленном мозгу тотальный характер". "Он свято убежден в своей правоте. Мыслит догматично, не сознавая своей агрессивности, пытаясь приписать ее своим оппонентам".
Публікації з протилежною точкою зору газета не практикує. Її головний редактор Михайло Бахарєв прямо заявляє, що меджліс є "организованной преступной группировкой", а "украинские националисты – это мусор, я их за людей не считаю" (цитується за матеріалами етичної комісії).
Що стосується газети "Крымское время" (на думку деяких експертів, видання близьке до депутата із групи "Союз" Льва Миримського), то вона систематично частину третьої сторінки відводить під публікації, які хоч і не мають відкритої антинаціональної спрямованості, проте аж ніяк не сприяють міжнаціональній злагоді.
Наприклад, в кореспонденції "Мы не против украинского языка протестовали" (16.06.2004) газета опустилася до глузування над українською мовою лише тому, що в новому супермаркеті "Сільпо" у центрі Сімферополя цінники складені на "малопонятной украинской мове".
Раніше на "Крымскую правду" вже подавали судові позови за антиукраїнські публікації, а представники Меджлісу неодноразово вказували керівництву України на антитатарські матеріали в обох газетах.
Як відомо, в Україні уже не один місяць триває судовий процес над газетою "Сільські вісті", яку звинувачують в тому, що опубліковані в ній статті мають антисемітський характер і розпалюють міжнаціональну ворожнечу.
Газету за позовом Антифашистського комітету рішенням райсуду було закрито, зараз триває розгляд апеляції. А оскільки самого автора статей жодні санкції не торкнулися, на переконання ряду експертів, справа проти "Сільських вістей" є формою тиску влади на Олександра Мороза.
Також нещодавно порушено кримінальну справу за виступ нардепа Олега Тягнибока – нова передвиборча технологія влади проти Віктора Ющенка.
В той же час газета "Крымская правда" вважається близькою до лідера кримських комуністів Леоніда Грача – її редатор очолює кримський осередок організації "Наследие Богдана Хмельницкого". Але газету комуністів, на відміну від газети, соціалістів не чіпають.
Чи не тому, що її матеріали, як і багато коментарів Грача ідеально лягають в темники Банкової? І стаття "Меджлисовцев – к ответу!" із закликами з'явилася акурат в час появи на півострові фінансиста Джорджа Сороса 27 березня.
Адже телеканали, підконтрольні Медведчуку, тоді три тижні надривалися, що там де з'являється Сорос, виникає конфлікт. А якщо конфлікту нема, то його треба роздмухати. Чи не це робила газета?