08/17/2004 | Віктор Уколов

Закон про вибори не гарантує рівність можливостей.

Віктор Уколов,
Член територіальної виборчої комісії у 214 в/о

Днями ЗМІ розповідали про „казус”, який відбувся під час офіційного представлення членів територіальної комісії у 101 виборчому окрузі, де представниками прем’єр-міністра Віктора Януковича несподівано назвалися не двоє, а 10 членів комісії. Тим часом, за таким смішним, на перший погляд, випадком, криється серйозна проблема, яка може паралізувати роботу усіх територіальних і дільничних комісій на виборах президента України.
Цілком демократичні норми закону „Про вибори президента України”, гарантують кожному кандидату у кожній з комісій по два місця. Таким чином, 26 кандидатів на найвищу посаду у 450 округах теоретично можуть мати по 900 членів територіальних виборчих комісій та по декілька десятків тисяч місць у дільничних комісіях. Ціла „армія” прихильників і однопартійців кожного з кандидатів присутня у виборчих комісіях повинна гарантувати чесність проведення виборів і загальне визнання їх результатів. Однак, на практиці, ситуація, що складається уже дискримінаційна щодо кандидатів від опозиції, хоч і цілком відповідає закону.
Не секрет, що згідно численних опитувань громадської думки основними суперниками стали кандидат від влади Віктор Янукович та кандидат від опозиції Віктор Ющенко, який поки-що утримує „майку лідера”. Відповідно, ніхто не заперечує, що основний водорозділ проходить між владою та опозицією. Проте співвідношення місць в територіальних комісіях поділено саме на користь влади і є далеким від рівноцінного представлення опозиції.
Завдяки оприлюдненим програмам та попередній політичній діяльності, кандидатів на пост Президента України можна поділити на дві великі групи:
· опозиція та суперники Віктора Януковича;
· влада та суперники Віктора Ющенка.
До першої групи окрім Віктора Ющенка можна наважитись записати: Олександра Мороза, Петра Симоненка, Анатолія Кінаха, Михайла Бродського, Юрія Збітнєва, Олександра Омельченка та Леоніда Черновецького, разом – 8 кандидатів. З меншою або більшою часткою вірогідності до групи, де є Віктор Янукович, можна віднести інших 18 кандидатів. Відтак, у кожній територіальній комісії є 36 членів, що були висунуті від провладних та антиющенківських кандидатів і лише 16 членів від досить подрібненої опозиції. На практиці це означає, що будь-яке рішення теркому може бути прийняте на користь кандидата від влади гарантованою більшістю голосів.
36 на 16 на користь влади, - такий рахунок може бути не завжди, але треба визнати, що перший тайм опозиція вже програла. Інша справа, що влада може і не наважитися скористатися цією явною перевагою у виборчих комісіях, якщо кандидат від опозиції перемагатиме кандидата від влади з досить великим відривом.
Втім, поява великої кількості кандидатів на виборах цього року може зіграти злий жарт з легітимністю самих виборів. Стаття 53 виборчого закону зобов’язує кожного з кандидатів зібрати не менше 500 000 підписів на свою підтримку, причому у не менш як 18 областях кандидат має отримати по 20 000 підписів у кожній. Лише погляньте на карту і згадайте електоральні симпатії на Заході, Сході та в Центрі, і ви побачите наскільки скрутно доведеться тим кандидатам, які представлять крайні політичні погляди. Справді, важко буде знайти 20 000 українських націоналістів у Криму. Не менш складно ніж 20 000 прихильників ідеї інтеграції трьох братніх народів у будь-якій з 7 областей українського Заходу. Ще важче доведеться тим маловідомим досьогодні кандидатам, хто не має за собою розвинутих в регіонах партійних або громадських структур. Таким чином, можна припустити, що півмільйона підписів у 2/3 регіонів зможуть зібрати не всі.
У такому випадку через Верховний суд ЦВК має оскаржити і скасувати реєстрацію кандидата. Щоб запобігти можливим зловживанням виборчий закон досить детально регламентує, як це може відбутися. Але поруч з цим, Закон „Про вибори Президента України” „забуває” лише одне – відкликати понад п’ятдесят тисяч членів територіальних і дільничних виборчих комісій, які були висунуті кандидатами на пост Президента, чия реєстрація буде скасована.
У зв’язку з цим виникає кілька питань, на які зможуть дати відповідь напевне лише народні депутати України:
- Чи будуть легітимними рішення територіальних та дільничних комісій про затвердження результатів голосування у випадку, якщо за них голосуватимуть члени комісій, які були висунуті кандидатами чия реєстрація вже скасована?
- Чи можуть бути внесені зміни до Закону „Про вибори Президента України” під час проведення передвиборчого процесу?

Втім, навіть швидке і позитивне вирішення цієї проблеми вже не гарантуватиме рівного представництва у виборчих комісіях. На минулих виборах до Верховної Ради у Голосіївському районі міста Києва (216 в/о) окружна виборча комісія постановила, що до керівництва кожної дільничної комісії мають обов’язково входити представник влади і опозиції. Я переконаний, що саме це гарантувало вільне волевиявлення громадян у окрузі, де, зрештою, переміг кандидат від опозиції, а висуванець влади програла, що співпало з результатами соціологічних опитувань. На превеликий жаль, Закон „Про вибори Президента України” не врахував цей позитивний практичний досвід. Тепер під час формування дільничних виборчих комісій вимагається лише, щоб голова, заступник і секретар не були представниками одного кандидата.