09/01/2004 | Kushch

Ну, колеги-журналісти, їздив, дивився, бачив, читав, знаю. Багатенько знаю. Бо живу довго. Але щоб такої відвертої заказухи..?
Зрозуміло, що наш брат останнім часом мало переймається етичною складовою своїх творчих опусів. Та й чи до неї, коли час такий. Куй залізо (тобто гроші), поки вибори. І в цьому вирі масового психозу у журналістиці якось як мекання ягнят звучать голоси навіть таких морально чистих наших колег, як Володимир Мостовий, який зі своєю комісією з журналістської етики закликає колег з “Крымской правды” та “Крымского времени” більш толерантно відноситися до братів-українців та земляків-татар. Бо ті (журналісти), мовляв, на сторінках цих газет останнім часом публікують матеріали, які можуть стати причиною розпалювання релігійної та міжнаціональної ворожнечі між жителями півострова, а деякі з них (публікацій) прямо закликають до протистояння.
Проблемі вирішення питань кримських татар, яка існує не один десяток років і виникла не в незалежній Україні, нинішня влада приділяє великої уваги. Про це неодноразово заявляли й лідери меджлісу. Але спроби розіграти кримсько-татарську карту під час виборів президента не лише не припиняються, а все частішають з наближенням самих виборів.
25 серпня цього року в мережі “Інтернет” на сайті “Обком” натрапив на статтю невідомого автора “Аль-Каїда як фактор української виборчої кампанії”. Починається вона круто: “Виборча кампанія в Україні набуває нових екзотичних рис. Крім націоналістів, шовіністів, сіоністів і антисемітів своє слово вирішили сказати й ісламські екстремали...” А далі йдеться про те, що в Криму набирає обертів скандал, пов’язаний з діяльністю на півострові активістів нелегальної екстремістської організації “Хезб ут-Тахрір”, яка має за мету розповсюдження ісламської віри в світі шляхом джихаду, тобто йти священною війною на “невірних”. Уже роблять для цього практичні кроки, спробувавши недавно прибрати до своїх рук головну мечеть Сімферополя “Кебір-джамі”.
Але сіль, як стверджує й сам автор статті в “Обкомі”, не в цьому. Внутрішньо-мусульманські розбірки в Криму - не новина. Та й, здавалося б, що нам до них? Доходимо в статті до основної перчинки. “На цьому тижні з’явилися дані про те, що активісти “Хезб ут-Тахрір” (до речі, автор через раз називає цю організацію то ”Хізб ут-Тахрір”, то “Хезб ут-Тахрір”) разом з прихильниками іншої радикальної течії - ваххабітами не проти зайнятися передвиборчою агітацією. За інформацією ДЖЕРЕЛ У МЕДЖЛІСІ КРИМСЬКО-ТАТАРСЬКОГО НАРОДУ, в деяких регіонах Криму ваххабіти і тахрірівці ... розповсюджують листівки Партії мусульман України (ПМУ) на підтримку Віктора Януковича...” (до виділених слів ми ще повернемося).
Якщо наведу ще одну коротеньку цитату із статті, тоді не треба буде переповідати всі сім сторінок дрібного тексту цієї заказухи, та й доказувати, що цей опус саме і є такою заказухою, не треба буде. Цитую: “В Криму ні для кого не секрет, що Партія мусульман України виходить із свого каметозного стану виключно в період виборів і намагається будувати свою політику на півострові на протиставленні себе Меджлісу, ЯКИЙ ПІДТРИМУЄ КАНДИДАТА У ПРЕЗИДЕНТИ ВІКТОРА ЮЩЕНКА...”
Тепер усе зрозуміло. Щоб там не писав автор про взаємини кримських татар, хто там з ким що не поділив і хто між ними головніший - зараз йдеться про одне: вибори. Хто за Віктора Ющенка - це “наші”, хто проти - “німці”. І в цьому випадку згодиться все. Українці чули щось про ваххабітів? Чули. Навіть знають, що це щось негарне. А ось чи чули, наприклад, у Кіровограді, Рівному чи Києві про “Хезб ут-Тахрір”, не впевнений. Але якщо тахрірівців пристебнути до ваххабітів, а потім до Януковича - ото сила, ото вибухова суміш. А якщо додати сюди ще закиди до Служби безпеки України, що вона ігнорує факт ворожої для нашої країни діяльності екстремістів, що розпоясалися й виробляють що хочуть - то виходить не слабенький матер’яльчик, за який можна відтяпати кругленьку суму. Тим більше, що замовники, скоріше всього, платять доларами.
Звертає на себе увагу ще одна деталь, яка аж випирає з тексту статті. Окрім широкого викладу історії маловідомої пересічному громадянинові України організації “Хезб ут-Тахрір”, автор вживає таку фразу: “Хезб ут-Тахрір” прагне просунути своїх людей практично у всі сфери суспільства і в першу чергу - у владні структури. ПРО ЦЕ СВІДЧАТЬ І ОПЕРАТИВНІ ДАНІ...” Що це, намагання напустити трилерського туману, чи дійсно інформація, якою користувався автор статті, отримана з джерел, які для інших людей, у тому числі й журналістів, є закритою? Тоді виникає запитання: хто і з якого такого дива надав матеріали журналістові? Тим більше, маючи багаторічний журналістський досвід і непогані “зв’язки”, мені теж дещо вдалося з’ясувати. І основне це те, що подана автором статті “оперативна” інформація, м’яко кажучи, не відповідає дійсності. По-перше, мої конфіденти в Криму взагалі заперечують, що прихильники “Хезб ут-Тахрір”, які дійсно є на півострові (але про це - окрема розмова), взагалі не підтримують ніяких контактів з Партією мусульман України, як не підтримують зв’язків з будь-якими громадськими об’єднаннями, бо їхня діяльність, як правило, носить непублічний характер. І тим більше абсурдним є саме припущення того, що хезбутівців заангажували в якості розповсюджувачів агітаційних листівок на підтримку Віктора Януковича. Як не відповідає дійсності і твердження автора про направлення “тезбуттахрірівцями” членам меджлісу листівок з погрозами у зв’язку з підтримкою останніми антитерористичної операції в Іраку. Не було таких листівок.
Про це, вже вибачайте, мені розповіли МОЇ ДЖЕРЕЛА У МЕДЖЛІСІ КРИМСЬКО-ТАТАРСЬКОГО НАРОДУ (див. виділене вище - авт.). Більше того, ті ж джерела розповіли, що протягом останніх років до меджлісу неодноразово зверталося кримське Управління СБУ і застерігало про небезпеку поширення впливу прихильників “Хезб ут-Тахрір” у кримсько-татарському середовищі, на що ці зауваження залишалися без будь-якої відповіді. І тільки в серпні ц.р. керівництво меджлісу начебто почало вживати певних заходів щодо обмеження діяльності хезбутівців серед кримських татар, оскільки останні почали просувати своїх прихильників на керівні посади в структури ще однієї впливової організації - Духовного управління мусульман Криму. Це щодо “оперативної інформації” в статті стосовно того, що, цитую, “Служба безпеки України жодного разу не заявила про потенційну небезпеку для держави такої політичної партії, як “Хезб ут-Тахрір”...”
Багато додаткових питань виникає, коли читаєш подібні “обкомівські” статті. Але головне, що хочеться у таких випадках звернутися до своїх колег-журналістів: вибори минуть, а в Україні залишаються жити і українці, і татари, і росіяни, і євреї. І, дай Боже, щоб усі проблемні питання складних міжнаціональних і міжрелігійних стосунків ми розв’язували так же успішно, як робили це всі тринадцять років Незалежності. Інший шлях - то дорога в пекло...

P.S. Здається, виконавець (виконавці) заказухи переборщили. Мабуть, збився приціл, або спеціально так був налаштований, що снаряди полетіли не лише в окопи “ворогів”, а й залетіли на позиції замовників. Бо в статті на горіхи дісталося не лише владі, Януковичу і Службі безпеки (за планом), а й “націоналістам” (поза планом). Не вірите? Знайдіть статтю “Аль-Каїда...” і т.д.