09/04/2004 | Бурлака

Ґирґан Деврандіч (справжнє імя – Ґреґорі Деврандер) – “югославський космополіт”, як він сам себе називає. Народився в 1965 році в словенському місті Марібор і був третьою, пізньою та, за його словами, “незапланованою” дитиною. Його батько, американський військовий журналіст Ісаак Деврандер, в серпні 1944-го потрапив до німецького полону, з якого втік через два тижні. Блукання навмання врешті решт привело його до загону Народно-визвольної армії Югославії Йосипа Броз-Тіто, у складі якої і закінчив війну.

Ісаак не поділяв марксистських поглядів, однак по вуха закохався в чарівну боснійську мусульманку Фатіму Вуйович, а тому, одружившись з нею, назад до США не повернувся. Через американське походження чоловіка, який вперто не хотів ставати комуністом, родині довелося постійно переїздити з місця на місце в пошуках роботи. Про роботу за фахом Ісаак не міг навіть мріяти, тому все життя пропрацював набірником в численних друкарнях. Відродити себе Ісаак зміг лише у наймолодшому сині, який єдиний з трьох дітей став журналістом.

Дитинство Ґреґорі пройшло у Мариборі, у 12-річному віці переїхав з батьками до Мостару, потім, коли вже був підлітком, до Подгориці. Навчався у Загребі, куди також переїхав з батьками, але проблеми американського походження батька перекинулося й на сина, якому довелося постійно міняти не лише місце проживання, але й взяти собі чисто югослов’янський псевдонім – Ґирґан Деврандіч.

Ґ. Деврандіч завжди відзначався вільнодумством, водив знайомство з дисидентами, хоча сам активної участі в їх діяльності не брав. Тяжко пережив війну та розпад Югославії, які застали його у Белграді. Називаючи себе “югославським космополітом”, він так і не зміг визначитись з підтримкою жодної з воюючих сторін, тому і зараз залишається незрозумілим на Батьківщині. Від батька успадкував іудаїзм, тому не може поділити своїх симпатій між православними, католиками і мусульманами, і всіх їх вважає однаково близькими для себе братами і сестрами.

Багато подорожує, жваво цікавиться подіями в інших країнах, особливо боротьбою з тоталітарними й авторитарними режимами за свободу, ідеальним втіленням якої для нього є інтернет.

Онлайн-форуми: демократична комунікація під наглядом тролів

http://www.imi.org.ua/?read=223:2

Форум на сайті - один з найкращих інструментів для того, щоб підтримувати зв"язок з відвідувачами та для того, щоб створювати спільноту навколо теми сайту. Однак неправильно використаний форум може стати справжнім смітником - але і це ще не найгірший варіант. Часто форуми використовуються службами, які прагнуть нав"язати суспільству потрібну владі думку.

Інтернет форуми є частиною того, що найбільш за все приваблює людей в Інтернеті, а саме можливістю не тільки споживати інформацію, але й створювати її. Говорячи простіше - не тільки читати, але й писати.

Серед іншого, така можливість призводить до того, що виникає спілкування, до того ж, спілкування (майже) без посередників. Але на відміну від звичайного спілкування, на форумах не обмежено (теоретично) майже нічим - ні кількістю учасників, ні відстанню між ними, ні часом.

Спілкування, цілком природньо, призводить до горизонтальних зв"язків між учасниками, і в самих цікавих випадках, до утворення груп та спільнот з людей, які один одного до того ніколи не бачили.

Історія та види форумів

Онлайнові форуми виникли як продовження та розвиток таких інструментів для спілкування епохи раннього інтернету, як списки e-mail розсилки, електронних дошок оголошень (BBS) - до яких потрібно було додзвонюватись за допомогою модема, та груп дискусій в Usenet. (Перші та останні з цих способів досі мають дуже велику цінність як середовища, де спілкуються люди. Так, одне з найкращих місць для пошуку спеціалізованих знань та порад, це пошук за допомогою Google в дискусійних групах )

Навіть спроба поверхневого перерахування особливостей та типів форумів може показати їх різноманітність. Так, за способом організації дискусій вони бувають лінійні (коли ми бачимо дискусію у вигляді ковдри з повідомлень, що просто йдуть зверху до низу один за одним), гілкові (коли обговорення представлено у вигляді розгалуженої системи відповідей, з гілковою структурою ).

Форуми відрізняються величиною порогу, який потрібно подолати щоб на них щось написати. Так, є модеровані (повідомлення, перед тим як прийматися, переглядаються та схвалюються модератором) та немодеровані форуми. В свою чергу, немодеровані бувають з обов"язковою реєстрацією, або відкриті - коли писати може хто завгодно - однак це не означає, що ваше повідомлення протримається довго і не буде витерто адміністрацією. Форум з абсолютною свободою дописів швидко перетворюється на помийку.

Рольові ігри

Крім людей, що приходять просто поспілкуватись (або почитати чуже спілкування), є багато інших учасників. Там де виникає спілкування, що потенційно може дійти до середньої або великої аудиторії, з"являються люди які хочуть такий доступ до аудиторії використати. Це або спамери, що постять одноразові рекламні оголошення, або люди які займаються просуванням товарів або ідей (напр. політичних меседжів), і роблять це використовуючи не зовсім, м"яко кажучи, чесні методи.

Кількість типажів рольових ігор - досягає сотень. І це може бути предметом окремої, дуже великої розмови.

Бригади тролів

Троль - термін що прийшов з Usenet, зараз використовується в достатньо широкому сенсі, для того щоб визначити людей, що намагаються за допомогою різних спрособів маніпулювати реакціями та емоціями відвідувачів форумів.

Говорять, що починаючи з перших виборів В. Путіна, контора Павловського (ФЕП) вже використовувала "бригади" дописувачів на форумах, для того щоб спрямовувати обговорення в потрібному напрямку, практикувалась робота команд з 3-4 чоловік, крос-постинги на багато форумів та інше.

Важко перевірити ці твердження, але щодо українського інтернету можна сказати, що спроби зацікавлених осіб, наближених до владних структур, по формуванні в ньому потрібної суспільної думки в більшості своїй неефективні.

Можливо, саме це є однією з причин, чому держава намагається увести більш щільний контроль за змістом того, що друкується в Інтернеті, технічними методами.

Поки що роботою з форумами, судячи з усього, займаються люди з структур Погребинського та управління по інформполітиці АП. У цьому зв"язку можна згадати абсолютно анекдотичний персонаж з ніком "ktyrf" ("лена" на латинській клавіатурі), за яким, можемо припустити, ховається така собі Єлена Маркосян з управління С. Васильєва. Один час улюбленою забавкою відвідувачів форумів було "поганяти" цей нік, тим більше що стиль та характер поведінки "ktyrf" дозволяв це робити легко.

В стратегічному плані діяльність "служивих" тролів на форумах можна звести до двох напрямків:

1. насаджувати меседжі типу ""вони", тобто опозиція - такі ж погані як і влада" та "будь які зміни будуть лише на гірше, або ні до чого не призведуть"

2. розвалювати існуючу конструктивну комунікацію.

В тактичному плані, це як правило

1. відсутність командної роботи: я рідко коли спостерігав роботу більше ніж 3-х "служивих" на форумі одночасно. Тому досить часто практикуються "шизофренічні" розмови самих з собою - щоби створити ілюзію "всенародної підтримки". IP адреса, проте, залишається красномовно однаковою.

2. достатньо прямолінійні та грубі методи - як правило це спроби "проїхатись" по самим важким емоціям, персональні образи та звинувачення, погрози та провокації.

3. робота "нахрапом", не заглиблюючись - без довгої підготовки, без входження в образ та в середовище

Якщо не заглиблюватись, то тактика наших тролів набагато більш примітивна та не може йти ні в яке порівняння з тією, що напрацьована та використовується, наприклад, в Usenet вже десятки років. Це легко пояснюється - в відносно невеликих дискусійних групах Usenet люди приймають участь місяцями, а, інколи, роками. В той час, як наші тролі ставлять за мету якнайширше та якнайшвидше охоплення максимуму онлайн- форумів.

Технічна грамотність тролів як правило, не на самому високому рівні, - максимум технологічного арсеналу, це використання анонімних проксі.

На форуми часто викидається "чорна" інформація. При цьому, говорити про якусь легалізацію не можна, тому що перевірити її, як правило, важко. Однак, на форумах, де спільнота вже стала, і напрацьована онлайн-репутація персонажів, можна з великою ступінню ймовірності говорити чи варта інформація уваги, чи ні.

Взагалі, мистецтву (саме мистецтву) підтримувати "екологію" форумів (модерація, залучення та виховання конструктивних персонажів і т.д ) можна присвятити цілу книгу - це складна та дуже цікава тема. Для прикладу наведу декілька тверджень :

1. для кращої роботи форуму для входження в нього повинен існувати хоч маленький, але працюючий поріг, що потрібно подолати.

2. ніколи не плутайте ніки на форумах з реальними людьми. Навіть добре знайома вам людина, онлайн буде зовсім іншою.

Приклад форуму "Майдану"

В свій час в силу різних причин (не в останню чергу, через відсутність ресурсів) було вирішено залучати читачів сайту у якості його авторів. Ця тенденція з часом тільки підсилюється. Більше того, зараз відвідувачі форуму допомагають робити так звану "соціальну фільтрацію" змісту дописів. Завдяки системі рейтингів, які можуть ставити зареєстровані учасники з позитивною історією (зараз це близько ста чоловік), форум досить надійно фільтрує тролів, спамерів та ін. подібних персонажів своїми власними силами (тобто силами відвідувачів, а не адміністраторів)

Г. Деврандіч, спеціально для ІМІ