Чи не варто ввести державне регулювання цін на вищу освіту?
09/12/2004 | Обережний герой
А заодно скасувати бюджетні місця. Бо існуючі бюджетні місця послуговують тільки хабарникам, які залюбки їх продають як свій товар. Щоб потрапити на бюджетне місце, треба сплатити кілька тисяч гривень хабара.
Окрім того, як на мене нечесно робити завищені ціни на "дефіцитні" спеціальності, використовувати попит та престиж спеціальності для заробляння на потягу дітей та батьків до освіти будь-якою ціною.
За умови ж введення рівності у цьому питанні усі будуть вчитися за контрактом та за гроші, але за помірковані, бо держава слідкуватиме, щоб ціни не перевищували якусь межу. Яку саме - ось запитання: - 2000 гривень на рік, півтори, тисячу?
Бідним можна надавати якусь адресну допомогу, але так, щоб її надавало не мІністерство освіти, а соціальні органи за об'єктивними параметрами, які важко чи неможливо було б підробити.
Чи можна було б це зробити пунктом програми Ющенка чи іншого кандидата? Чи варто з такою пропозицією звернутися вже зараз до уряду Януковича?
Окрім того, як на мене нечесно робити завищені ціни на "дефіцитні" спеціальності, використовувати попит та престиж спеціальності для заробляння на потягу дітей та батьків до освіти будь-якою ціною.
За умови ж введення рівності у цьому питанні усі будуть вчитися за контрактом та за гроші, але за помірковані, бо держава слідкуватиме, щоб ціни не перевищували якусь межу. Яку саме - ось запитання: - 2000 гривень на рік, півтори, тисячу?
Бідним можна надавати якусь адресну допомогу, але так, щоб її надавало не мІністерство освіти, а соціальні органи за об'єктивними параметрами, які важко чи неможливо було б підробити.
Чи можна було б це зробити пунктом програми Ющенка чи іншого кандидата? Чи варто з такою пропозицією звернутися вже зараз до уряду Януковича?
Відповіді
2004.09.12 | Я
Не варто
> Чи можна було б це зробити пунктом програми Ющенка чи іншого кандидата? Чи варто з такою пропозицією звернутися вже зараз до уряду Януковича?У Конституції (чули шось про неї?) сказано щось про безкоштовну освіту. Виступати ж перед виборами за перегляд цього пункту ніхто не стане - це буде виглядати дуже схоже на зраду Батківщини
Хоча ідея сама по собі дуже й дуже непогана, імхо. Але виходити з цим перед виборами, з нашим населенням, яке ще мріє про вічну халяву - підписати собі смертний вирок своїми ж руками.
2004.09.12 | Обережний герой
Так, повністю реалізувати ідею без змін Конституції неможливо
Стаття 43. ...
Держава ... реалізовує програми
професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів
відповідно до суспільних потреб.
Стаття 53. Кожен має право на освіту.
Повна загальна середня освіта є обов'язковою.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної,
повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в
державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної,
повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної,
вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання
державних стипендій та пільг учням і студентам.
( Офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 5-рп/2004 від
04.03.2004 )
Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в
державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно
до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на
вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах
або через національні культурні товариства.
Стаття 95.
Бюджетна система України будується на засадах
справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між
громадянами і територіальними громадами.
Виключно законом про Державний бюджет України визначаються
будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і
цільове спрямування цих видатків.
Держава прагне до збалансованості бюджету України.
Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету
України мають бути оприлюднені.
2004.09.12 | Обережний герой
Рішення Конституційного суду
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н ИР І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням 50 народних
депутатів України про офіційне тлумачення положень
частини третьої статті 53 Конституції України
"держава забезпечує доступність і безоплатність
дошкільної, повної загальної середньої,
професійно-технічної, вищої освіти в державних
і комунальних навчальних закладах"
(справа про доступність і безоплатність освіти)
м. Київ Справа N 1-4/2004
4 березня 2004 року
N 5-рп/2004
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Євграфова Павла Борисовича,
Іващенка Володимира Івановича,
Костицького Михайла Васильовича,
Малинникової Людмили Федорівни - суддя-доповідач,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Німченка Василя Івановича,
Пшеничного Валерія Григоровича,
Розенка Віталія Івановича,
Савенка Миколи Дмитровича,
Скоморохи Віктора Єгоровича,
Тихого Володимира Павловича,
Ткачука Павла Миколайовича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Шаповала Володимира Миколайовича,
за участю представника суб'єкта права на конституційне
подання Рудьковського Миколи Миколайовича - народного депутата
України; залучених до участі у розгляді справи представників: від
Верховної Ради України - Устенка Олександра Андрійовича, народного
депутата України, голови підкомітету Комітету Верховної Ради
України з питань науки і освіти; Селіванова Анатолія
Олександровича, Постійного представника Верховної Ради України в
Конституційному Суді України; від Президента України - Носова
Владислава Васильовича, Постійного представника Президента України
в Конституційному Суді України; від Кабінету Міністрів України -
Богомолова Анатолія Григоровича, Степка Михайла Филимоновича,
Огнев'юка Віктора Олександровича, заступників Міністра освіти і
науки України, Воробйова Віктора Анатолійовича, начальника
Управління фінансів освіти, науки та культури Департаменту
зведеного бюджету Міністерства фінансів України, Горбунової Лідії
Миколаївни, заступника Міністра юстиції України; від Міністерства
освіти і науки України - Свириденка Анатолія Михайловича,
начальника Юридичного відділу Міністерства освіти і науки України,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним
поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення
положень частини третьої статті 53 Конституції України
( 254к/96-ВР ) "держава забезпечує доступність і безоплатність
дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної,
вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах".
Приводом для розгляду справи відповідно до статті 39 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) стало
конституційне подання народних депутатів України.
Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 93 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є практична
необхідність в офіційній інтерпретації зазначених положень частини
третьої статті 53 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Заслухавши суддю-доповідача Малинникову Л.Ф., пояснення
Рудьковського М.М., Устенка О.А., Селіванова А.О., Носова В.В.,
Богомолова А.Г., Огнев'юка В.О., Степка М.Ф., Воробйова В.А.,
Горбунової Л.М., Свириденка А.М. та дослідивши матеріали справи,
Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 50 народних
депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з
клопотанням про офіційне тлумачення положень частини третьої
статті 53 Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо забезпечення
доступності і безоплатності дошкільної, повної загальної
середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і
комунальних навчальних закладах.
У конституційному поданні, по-перше, наголошується, що хоча
прийом дітей у дошкільні навчальні заклади проводиться за бажанням
батьків або осіб, які їх замінюють (стаття 34 Закону України "Про
освіту" ( 1060-12 ), це не звільняє державу від зобов'язання
"забезпечити обов'язкову початкову освіту", оскільки міжнародні
акти "гарантують права дітей на дошкільну освіту".
Крім того, народні депутати України стверджують, що
недостатнє державне фінансування та скорочення у зв'язку з цим
мережі державних і комунальних дошкільних освітніх закладів
призвело до того, що громадяни, не маючи можливості влаштувати
дітей у ці заклади через їх недостатню кількість у певному
населеному пункті, водночас не спроможні оплатити дошкільну освіту
в закладах іншої форми власності.
По-друге, народні депутати України просять роз'яснити, чи
включає гарантована частиною третьою статті 53 Конституції України
( 254к/96-ВР ) безоплатність повної загальної середньої освіти в
державних і комунальних навчальних закладах "обов'язок держави
фінансувати витрати на забезпечення процесу навчання".
По-третє, суб'єкт права на конституційне подання зазначає, що
"частина третя статті 53 Конституції України ( 254к/96-ВР ) не
передбачає виключень з конституційного права на безоплатне
здобуття вищої освіти в державних і комунальних навчальних
закладах", тому звертається за роз'ясненням, чи "обсяг безоплатної
вищої освіти (на конкурсній основі) обмежується виключно обсягом
державного замовлення" або ж "чи є пріоритетним для державних і
комунальних навчальних закладів забезпечення права громадян
безоплатно здобувати вищу освіту."
2. Президент України у листі до Конституційного Суду України
зазначив, що держава забезпечує здобуття безоплатної освіти лише у
дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах державної і
комунальної форм власності. У навчальних закладах інших форм
власності держава забезпечує розвиток освіти не шляхом їх
фінансування, а засобами державного управління, які визначені у
законодавстві про освіту.
Президент України вважає, що положення частини третьої статті
53 Конституції України ( 254к/96-ВР ), яке стосується вищої
освіти, та положення частини четвертої цієї статті про конкурсну
основу її здобуття слід розглядати з урахуванням положень частини
другої статті 43, частини другої статті 95 Конституції України,
тобто безоплатне здобуття вищої освіти за рахунок державних коштів
здійснюється "лише для суспільних потреб, які визначаються обсягом
державного замовлення на підготовку фахівців".
На думку Голови Верховної Ради України, державні гарантії
доступності і безоплатності освіти у державних і комунальних
навчальних закладах визначаються переважно фінансово-економічною
спроможністю держави, проте бюджетні асигнування на освіту держава
зобов'язана забезпечувати у розмірі не менше 10 відсотків
національного доходу.
Держава і територіальна громада, як зазначається у листі
Голови Верховної Ради України до Конституційного Суду України,
зобов'язані забезпечити фінансування дошкільних та
загальноосвітніх навчальних закладів як їх власники. Разом з тим
законодавством України не заборонено залучення державними і
комунальними закладами освіти додаткових джерел фінансування,
зокрема, за надання додаткових освітніх послуг. Такий же обов'язок
щодо фінансування цих навчальних закладів лежить на власниках, які
самостійно повинні вирішувати питання їх реорганізації та
фінансування, у тому числі дошкільних навчальних закладів,
створених колишніми державними підприємствами та організаціями.
Голова Верховної Ради України звернув увагу на те, "що метою
здобуття вищої освіти в Україні є забезпечення потреб суспільства
і держави у кваліфікованих фахівцях", а також, що "вищі навчальні
заклади можуть здійснювати прийом студентів та слухачів у межах
чисельності, обумовленої ліцензією, з оплатою вартості навчання на
договірній основі".
Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти,
Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних
меншин і міжнаціональних відносин стверджують, що обсяг
безоплатної вищої освіти в навчальних закладах державної і
комунальної форм власності (на конкурсній основі в межах
ліцензованого обсягу) регулюється державним замовленням і
фінансується за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Положення частин другої, третьої статті 53 Конституції України
( 254к/96-ВР ) не покладають на державу обов'язку фінансування
навчальних закладів інших форм власності.
Позиція Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції
України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства
фінансів України полягає в тому, що національним законодавством
України реалізовано положення Конституції України ( 254к/96-ВР )
щодо забезпечення доступності і безоплатності всіх видів освіти у
державних і комунальних навчальних закладах. Забезпечення
фінансування зазначених у частині третій статті 53 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) видів освіти здійснюється за відповідними
державними стандартами і нормативами за рахунок бюджетних
асигнувань.
3. На пленарному засіданні Конституційного Суду України
Рудьковський М.М. підтримав викладені у конституційному поданні
доводи і звернув увагу на неповноту правового забезпечення
фінансування та розвитку освіти, що має наслідком звуження змісту
і обсягу конституційного права на її здобуття.
Устенко О.А. висловив позицію Комітету Верховної Ради України
з питань науки і освіти, наголосивши на тому, що доступність
освіти держава забезпечує як фінансуванням державних і комунальних
навчальних закладів, так і за допомогою залучення різноманітних
передбачених законом коштів, фондів тощо.
Носов В.В. і Селіванов А.О свої виступи закцентували на
аргументах, викладених відповідно у листах Президента України і
Голови Верховної Ради України.
Богомолов А.Г., Огнев'юк В.О., Степко М.Ф., Воробйов В.А.,
Горбунова Л.М., Свириденко А.М. підтримали позицію Кабінету
Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, інших
залучених до участі у розгляді справи центральних органів
виконавчої влади, звернувши увагу, зокрема, на те, що вища освіта,
на їх думку, має забезпечити як соціальну, пов'язану з розвитком
особистості, так і економічну функції держави, що визначається
процесом виробництва, підготовкою кваліфікованої робочої сили і
наукових кадрів для потреб держави і суспільства в цілому.
4. Вирішуючи справу про офіційне тлумачення положень частини
третьої статті 53 Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо
забезпечення державою доступності і безоплатності освіти в
державних і комунальних навчальних закладах, Конституційний Суд
України виходить з того, що Україна є демократичною, соціальною,
правовою державою, в якій людина визнається найвищою соціальною
цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і
спрямованість діяльності держави, головним обов'язком якої є
утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3
Конституції України ( 254к/96-ВР ).
4.1 Освіта визнається однією з пріоритетних сфер
соціально-економічного, духовного та культурного розвитку
суспільства.
Право на освіту - це право людини на здобуття певного обсягу
знань, культурних навичок, професійної орієнтації, які необхідні
для нормальної життєдіяльності в умовах сучасного суспільства.
Освіта - це цілеспрямований процес виховання і навчання з метою
набуття встановлених державою освітніх рівнів.
За положеннями статті 53 Конституції України ( 254к/96-ВР )
право на освіту гарантовано кожному (частина перша); держава
забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної
загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в
державних і комунальних навчальних закладах (частина третя). Право
на освіту гарантується кожній людині на принципах рівності,
визначених статтею 24 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Визнання
права кожної людини на освіту відповідає, зокрема, Загальній
декларації прав людини (стаття 26) ( 995_015 ), Міжнародному пакту
про економічні, соціальні та культурні права (стаття 13)
( 995_042 ).
Освіта в Україні здійснюється згідно з законами України ("Про
освіту" ( 1060-12 ), "Про дошкільну освіту" ( 2628-14 ), "Про
загальну середню освіту" ( 651-14 ), "Про професійно-технічну
освіту" ( 103/98-ВР ), "Про вищу освіту" ( 2984-14 ) тощо), іншими
нормативно-правовими актами, якими, зокрема, вирішуються питання
створення мережі навчальних закладів освіти, їх фінансування,
оплати праці та встановлення державних соціальних гарантій і пільг
для працівників цих закладів.
4.2 Розглядаючи порушені у конституційному поданні питання,
Конституційний Суд України вважає, що при тлумаченні терміна
"доступність" стосовно освіти в державних і комунальних навчальних
закладах слід виходити із граматичного визначення слова
"доступність" як "доступ для всіх отримати, користуватись,
придбати щось", "відповідність силам, здібностям, можливостям
кого-небудь".
Системний аналіз положень Конституції України, в яких
вживається термін "доступність", дає підстави для висновку, що
поняття "доступність освіти" у частині третій статті 53
Конституції України ( 254к/96-ВР ) означає створення державою
можливостей для реалізації права людини на освіту. При цьому
необхідно зазначити, що доступність дошкільної і загальної
середньої освіти є гарантією права кожного на здобуття такої
освіти, якому кореспондує обов'язок держави забезпечити реалізацію
цього права. Доступність вищої освіти в державних і комунальних
навчальних закладах полягає у створенні державою відповідних умов
для їх функціонування і розвитку, за яких особа змогла б
реалізувати своє право на здобуття вищої освіти на основі
конкурсного відбору, з урахуванням своїх здібностей та інтересів у
вільному виборі типу вищого навчального закладу, напряму
підготовки і спеціальності, профілю навчання.
Таким чином, виходячи із змісту поняття "доступність", яке
вживається у положеннях Основного Закону України ( 254к/96-ВР ),
відповідних законах про освіту, інших нормативно-правових актах,
Конституційний Суд України вважає, що доступність освіти за
конституційно-правовим смислом необхідно розуміти так, що нікому
не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити
можливості реалізувати це право.
4.3 Аналізуючи положення статей Основного Закону України
( 254к/96-ВР ), де вживається термін "безоплатність", а також
виходячи з тлумачення цього терміна в Рішенні Конституційного Суду
України від 29 травня 2002 року N 10-рп/2002 ( v010p710-02 )
(справа про безоплатну медичну допомогу) Конституційний Суд
України дійшов висновку, що "безоплатність" зазначених у
положеннях частини третьої статті 53 Конституції України
( 254к/96-ВР ) рівнів освіти у державних і комунальних навчальних
закладах слід розуміти як можливість здобуття освіти у цих
закладах без оплати, тобто без внесення плати у будь-якій формі за
освітні послуги, відповідно до державного стандарту в межах тих
видів освіти, безоплатність яких визначена у цих положеннях.
Забезпечення безоплатності освіти на всіх рівнях є однією з
гарантій її доступності.
Безоплатність здобуття громадянами освіти забезпечується
фінансуванням навчальних закладів цих форм власності за рахунок
державних і місцевих бюджетних асигнувань згідно з визначеними
законами та іншими правовими актами нормативами їх фінансового і
матеріально-технічного забезпечення, що, однак, не виключає
можливості фінансування галузі освіти за рахунок розвитку
позабюджетних механізмів залучення додаткових коштів, як це
визначено законодавством про освіту.
5. Стосовно порушеного у конституційному поданні питання про
застосування положень статті 53 Конституції України
( 254к/96-ВР ), за якими держава має забезпечити доступність і
безоплатність здобуття дошкільної освіти, зокрема щодо влаштування
дітей у дошкільні навчальні заклади державної і комунальної форм
власності, Конституційний Суд України виходить з такого.
Аналіз положень статей Конституції України (статті 51, 52,
53) ( 254к/96-ВР ) та прийнятих на їх реалізацію законів України
про освіту свідчить, що хоча відповідно до Закону України "Про
освіту" ( 1060-12 ) прийом дітей у дошкільні навчальні заклади
проводиться за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють
(частина друга статті 34), тобто за вибором ними типу дошкільного
навчального закладу чи форми навчання, це, проте, не обмежує права
дітей на освіту і не ставить здобуття дошкільної освіти в
залежність від бажання батьків. Як передбачено частиною першою
статті 8 Закону України "Про дошкільну освіту" ( 2628-14 ), сім'я
зобов'язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших
навчальних закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім'ї
відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про дошкільну освіту"
( 2628-14 ) та статті 14 Закону України "Про освіту" ( 1060-12 )
на органи управління системою дошкільної освіти держава покладає,
зокрема, ведення обліку дітей дошкільного віку та контроль за
виконанням вимог щодо їх навчання. В Україні функціонує система
безперервної освіти, обов'язковою первинною складовою частиною
якої є дошкільна освіта. Громадяни мають рівні права на її
здобуття у дошкільних навчальних закладах незалежно від
підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім'ї (статті
4, 9 Закону України "Про дошкільну освіту" ( 2628-14 ).
Щодо порушеного у конституційному поданні питання про
збереження мережі дошкільних навчальних закладів, у тому числі
недержавних і некомунальних, за рахунок коштів державного і
місцевого бюджетів, то, як вважає Конституційний Суд України,
забезпечення доступності та безоплатності дошкільної освіти
покладено на державу лише щодо навчальних закладів державної і
комунальної форм власності (частина третя статті 53 Конституції
України ( 254к/96-ВР ). Відповідно до частини другої статті 3
Закону України "Про дошкільну освіту" ( 2628-14 ) держава тільки
сприяє розвиткові та збереженню мережі дошкільних навчальних
закладів інших форм власності.
Тому частиною шостою статті 16 зазначеного Закону
( 2628-14 ) забороняється безпідставна ліквідація дошкільних
навчальних закладів лише державної і комунальної форм власності.
Реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних
навчальних закладів, у тому числі створених колишніми
сільськогосподарськими колективними та державними господарствами
(несільськогосподарськими підприємствами, організаціями),
допускається лише у випадках і в порядку, визначених цим Законом
( 2628-14 ).
Фінансування дошкільної освіти залежить від форми власності
дошкільного навчального закладу, обов'язок фінансування якого
покладається на власника (засновника). Стосовно дошкільних
навчальних закладів інших, ніж державної і комунальної, форм
власності рішення про ліквідацію приймається засновником
(власником) за погодженням з відповідним органом виконавчої влади
з питань освіти.
6. У контексті положень статті 53 Конституції України
( 254к/96-ВР ), які передбачають обов'язковість повної загальної
середньої освіти (частина друга), забезпечення доступності і
безоплатності повної загальної середньої освіти покладає на
державу обов'язок створити умови для безоплатного здобуття такої
освіти в державних і комунальних навчальних закладах (частина
третя). На виконання зазначених положень Конституції України
( 254к/96-ВР ) обов'язковою основною складовою безперервної освіти
визнано загальну середню освіту (частина друга статті 3 Закону
України "Про загальну середню освіту" ( 651-14 ).
Для забезпечення реалізації права кожного на обов'язкову
повну загальну середню освіту та створення для цього належних умов
держава сформувала систему загальної середньої освіти (стаття 4
Закону України "Про загальну середню освіту" ( 651-14 ).
Нормативи матеріально-технічного та фінансового забезпечення
загальноосвітніх навчальних закладів затверджуються Кабінетом
Міністрів України згідно з Державним стандартом загальної
середньої освіти. Матеріально-технічна база цих закладів
фінансується за рахунок коштів їх засновників (власників).
Фінансування за визначеними нормативами, зміцнення матеріальної
бази державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладів
передбачають покриття витрат на навчально-виховний процес за
рахунок коштів відповідних бюджетів згідно з державними
стандартами освіти.
Конституційний Суд України у Рішенні від 21 листопада
2002 року N 18-рп/2002 ( v018p710-02 ) (справа про безоплатне
користування шкільними підручниками), виклавши свою позицію щодо
фінансування витрат на забезпечення загальноосвітніх закладів
засобами навчання та навчальним обладнанням, зазначив, що
обов'язок створити умови для здобуття повної загальної середньої
освіти в державних і комунальних навчальних закладах Конституцією
України ( 254к/96-ВР ) покладено на державу.
Виходячи з того, що безоплатність і доступність повної
загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних
закладах пов'язані з її обов'язковістю, держава повинна
фінансувати у повному обсязі процес навчання учнів в межах
Державного стандарту загальної середньої освіти.
7. Конституційний Суд України вважає, що положення статті 53
Конституції України ( 254к/96-ВР ) про забезпечення державою
безоплатності вищої освіти в державних і комунальних навчальних
закладах необхідно розглядати у контексті гарантованого Основним
Законом України права на освіту та доступу громадян України до її
здобуття в цих навчальних закладах на конкурсній основі. За
змістом положень цієї статті здобуття вищої освіти не є
обов'язковим. У Рішенні Конституційного Суду України від
21 листопада 2002 року N 18-рп/2002 ( v018p710-02 ) саме з
обов'язковістю повної загальної середньої освіти пов'язана її
безоплатність.
На виконання положень статті 23 Конституції України
( 254к/96-ВР ), якими гарантується право людини на вільний
розвиток своєї особистості, та частини третьої статті 53
Конституції України ( 254к/96-ВР ) у законах України про освіту
закріплено право на вільний вибір форми здобуття вищої освіти,
виду вищого навчального закладу, напряму підготовки і
спеціальності. Реалізація права громадян на безоплатне здобуття
вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах
здійснюється на конкурсній основі (частина четверта статті 53
Конституції України ( 254к/96-ВР ).
За Конституцією України (частина друга статті 43)
( 254к/96-ВР ) держава створює умови для підготовки кадрів за
основними напрямами відповідно до суспільних потреб, на
задоволення яких виключно законом про Державний бюджет України
визначаються будь-які бюджетні видатки держави (частина друга
статті 95). Виходячи з суспільних потреб та розмірів бюджетних
призначень, визначених у законі про Державний бюджет України,
формується державне замовлення на підготовку фахівців з вищою
освітою за напрямами і спеціальностями відповідних
освітньо-кваліфікаційних рівнів. Тому обсяги фінансування вищих
державних і комунальних навчальних закладів за рахунок бюджетних
коштів пов'язані передусім з підготовкою такої кількості фахівців
з вищою освітою, яка визначається щорічно у державному замовленні.
Проте здобуття освіти в цих закладах не може обмежуватись
лише обсягом державного замовлення, фінансовою основою якого є
бюджетні кошти. Підготовка фахівців з вищою освітою за напрямами і
спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів у
вищих навчальних закладах державної і комунальної форм власності
може здійснюватися також за рахунок інших джерел фінансування, не
заборонених законом, що є додатковим засобом здобуття і
забезпечення права на вищу освіту. У законодавстві України
визначено, що понад установлений обсяг, який фінансується за
рахунок бюджетних коштів, вищі навчальні заклади можуть
здійснювати прийом студентів у межах чисельності, обумовленої
ліцензією, з оплатою вартості навчання на договірній основі.
Отже, безоплатність вищої освіти (безоплатність навчання) в
державних і комунальних навчальних закладах зобов'язує державу
створити відповідні можливості, за яких громадянин України на
рівних конкурсних умовах (частина четверта статті 53 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) може здобути без внесення плати у будь-якій
формі вищу освіту в межах обсягу потрібних державі та суспільству
фахівців.
На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 63, 67, 69 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України
в и р і ш и в:
1. В аспекті конституційного подання положення частини
третьої статті 53 Конституції України ( 254к/96-ВР ) "держава
забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної
загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в
державних і комунальних навчальних закладах" у контексті частин
першої, другої, четвертої зазначеної статті необхідно розуміти
так:
- доступність освіти як конституційна гарантія реалізації
права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24
Конституції України ( 254к/96-ВР ), означає, що нікому не може
бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити
можливості для реалізації цього права;
- безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації
права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і
комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій
формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту,
обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена
частиною третьою статті 53 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Виходячи з положень частин другої, третьої статті 53
Конституції України ( 254к/96-ВР ), за якими повна загальна
середня освіта є обов'язковою і безоплатною, витрати на
забезпечення навчально-виховного процесу в державних і комунальних
загальноосвітніх навчальних закладах здійснюються на нормативній
основі за рахунок коштів відповідних бюджетів у повному обсязі.
Безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право
здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення
плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній
основі (частина четверта статі 53 Конституції України
( 254к/96-ВР ) в межах обсягу підготовки фахівців для
загальносуспільних потреб (державного замовлення).
2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскаржене.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
2004.09.12 | Est
Re: Чи не варто ввести державне регулювання цін на вищу освіту?
Обережний герой пише:> А заодно скасувати бюджетні місця. Бо існуючі бюджетні місця послуговують тільки хабарникам, які залюбки їх продають як свій товар. Щоб потрапити на бюджетне місце, треба сплатити кілька тисяч гривень хабара.
Не узагальнюйте. Особисто я вчився як бюджетник без всяких хабарів. Хоча, дійсно, знав людей, навіть на моєму факультеті, які платили за вступ. Залежить від вузу, спеціальності, конкурсу і т.д.
2004.09.12 | Обережний герой
Докладніше можна?
Скільки платили за вступ на безоплатну вищу освіту, кому, як забезпечувався хабарниками вступ оплаченої дитини? Який на Вашу думку відсоток вступів з хабарем?2004.09.13 | Est
Можна
Було шість років тому. Дитина мала право вступати за співбесідою. Бо закінчила підшефний коледж. В коледжі всім сказали: коли будете подавати документи, вкладіть в папку сто (чи сто п'ятдесят, вже не пам'ятаю) баксів і пройдете за співбесідою. Вклали. Не пройшла. Батько пішов у приймальну комісію виясняти, як так, ми ж вклали, ви ж обіцяли... Вони кажуть: без паніки, вкладіть ще сто і вона пройде по загальному конкурсу. Вклали ще сто. Поставили на екзаменах такі оцінки, щоб пройшла. Вся історія.Не думаю, що зараз великий відсоток вступаючих на бюджет з хабарями.
2004.09.13 | Обережний герой
Механізм часто буває такий,
що беруть хабаря і залишають напризволяще. Якщо дитина вступає, це видається за допомогу, якщо ні - повертають гроші чи може й ні. Я знаю випадок, коли значного хабара не повернули.Гадаю також, що відсоток хабарництва зростає. Схема відпрацьовується.
2004.09.12 | ziggy_freud
регулювання цін на вищу освіту?
Обережний герой пише:> як на мене нечесно робити завищені ціни на "дефіцитні" спеціальності, використовувати попит та престиж спеціальності для заробляння на потягу дітей та батьків до освіти будь-якою ціною.
Високий попит на деякі спеціальності у деяких навчальних закладах лишиться за будь-яких умов. Як на мене, ще менш чесно зрівняти ціни заклади із сталою репутацією та якогось правничо-економічно-лінгвістичного, котрий ще рік тому був тракторно-балетним. Це однаково, що встановити граничну ціну на цукор втричі менше ринкової. Його почнуть "діставати" з чорного ходу.
Краще запропонуйте механізм, згідно з яким буде зрозуміло, що, де і скільки коштує. Рівні акредитації - це вже щось. Але того замало, щоб зупинити хабарництво.
> Бідним можна надавати якусь адресну допомогу, але так, щоб її надавало не мІністерство освіти, а соціальні органи за об'єктивними параметрами, які важко чи неможливо було б підробити.
Лише бідним + здібним. Так заведено і на Заході, і на Сході. Заможні + здібні хай платять. Але також нечесно брати однакові гроші з кращих на курсі і тих, хто ледве тягне.
2004.09.12 | Обережний герой
Погоджуюсь
Важкувато буде розробити границі цін для різних закладів та можливо. Може низькі границі відіб'ють комусь охоту дурити людей таким чином, що давати закладу якусь красиву, модну назву і під цю назву виколачувати з батьків дурні гроші і отримувати паразитичні надприбутки. Щоб отримати багацько грошей треба буде отримати відповідне визнання у держави.Не знаю, як у цій схемі боротися з хабарями за вступ на дефіцитну спеціальність. Вважаю, однак, що ринок наситить усіх і дефіциту не буде і, відповідно, хабарі такого кшталту будуть непотрібні.
Що допомагати треба лише бідним + здібним, погоджуюся. Соціальний орган в такій схемі платитиме безготівковим платежом навчальному закладу. Здібність якраз і передбачає, що людина повинна вчитися гарно, так що тут є певна тавтологія. Бо що то за здібняк, який не вчиться, а дудлить пиво.
2004.09.12 | casesensitive
Беспроцентный кредит на обучение!!!
как оно обычно и есть в нормальных странах с платным высшим образованием.Студент получает от государства беспроцентный кредит, который покрывает плату за обучение и прожиточный минимум. Проценты не начисляются пока студент учится. Выплата начинается через 6 мес после получения диплома (пора бы уже работу найти к тому времени), при этом начинается начисление процентов на остаток principal.
И не изобретайте велосипед.
2004.09.12 | Обережний герой
Теоретично воно є і в нас, але допоки заблоковане
У нас в теорії існують як державні так і приватні позики чи кредитування на навчання. Звісно, що приватні кредити суто комерційні і передбачають сплату відсотків. З цим нічого не поробиш - капіталізм. А от державні кредити в теорії більш запопадливі. Зараз не згадаю, як там з вісотком, зараз пошукаю і доповім. Але термін повернення досить великий. І що важливо, є умови за яких взагалі не треба повертати кредит!! Це у випадку, якщо людина після закінчення ВНЗ скільки то років відпрацює у селі. Та ця красива теорія допоки, наскільки мені відомо, не працювала, бо ця можливість кожного разу блокувалася законами про бюджет на відповідний рік.2004.09.12 | Обережний герой
Ось маєте. Документ 1. Відсоток таки є - 3% річних.
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИП О С Т А Н О В А
від 16 червня 2003 р. N 916
Київ
Про затвердження Порядку надання
цільових пільгових державних
кредитів для здобуття вищої освіти
Відповідно, до статті 3 Закону України "Про вищу освіту"
( 2984-14 ), статті 11 Закону України "Про сприяння соціальному
становленню та розвитку молоді в Україні" ( 2998-12 ) Кабінет
Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Порядок надання цільових пільгових державних
кредитів для здобуття вищої освіти, що додається.
2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету
Міністрів України від 27 травня 2000 р. N 844 ( 844-2000-п ) "Про
затвердження Порядку надання молодим громадянам пільгових
довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних
закладах за різними формами навчання незалежно від форм власності"
(Офіційний вісник України, 2000 р., N 22, ст. 898).
Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ
Інд. 28
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 16 червня 2003 р. N 916
ПОРЯДОК
надання цільових пільгових державних
кредитів для здобуття вищої освіти
1. На умовах, визначених цим Порядком, цільовий пільговий
державний кредит для здобуття вищої освіти за денною, вечірньою та
заочною формою навчання у вищих навчальних закладах незалежно від
форми власності (далі - кредит) можуть одержати молоді громадяни
України віком до 28 років, які успішно склали вступні іспити або
навчаються на будь-якому курсі вищого навчального закладу (далі -
одержувач кредиту).
2. Кредит надається тільки один раз на навчання за однією і
тією ж спеціальністю для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня
молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра у вищому
навчальному закладі, що функціонує на території України.
3. Кошти на надання кредитів передбачаються:
у Державному бюджеті України - МОН для оплати навчання у
вищих навчальних закладах усіх форм власності, крім комунальної, а
також крім тих, що перебувають у власності Автономної Республіки
Крим;
у бюджеті Автономної Республіки Крим та інших місцевих
бюджетах - відповідно Міністерству освіти Автономної Республіки
Крим, управлінням освіти обласних, Київської та Севастопольської
міських держадміністрацій для оплати навчання у вищих навчальних
закладах, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, а
також у комунальній, державній та приватній власності.
4. Розмір кредиту визначається щороку до 1 квітня вищим
навчальним закладом державної форми власності виходячи з вартості
навчання (за винятком стипендії) відповідно до форми навчання і
затверджується центральним органом виконавчої влади, у
підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад.
Розмір кредиту у вищих навчальних закладах, що перебувають у
власності Автономної Республіки Крим, визначається і
затверджується Міністерством освіти Автономної Республіки Крим.
Розмір кредиту у вищих навчальних закладах комунальної форми
власності визначається і затверджується управліннями освіти
обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
5. Розмір кредиту у вищих навчальних закладах приватної форми
власності визначається вищим навчальним закладом і затверджується
МОН.
6. Відповідно до бюджетних призначень, передбачених для
надання кредитів законом про Державний бюджет України та місцевими
бюджетами на поточний рік:
а) МОН до 1 червня поточного року виходячи з обсягу
державного замовлення, потреби на підготовку фахівців з
гостродефіцитних спеціальностей та кількості одержувачів кредиту
розподіляє бюджетне призначення, встановлене йому в Державному
бюджеті України, для:
центральних органів виконавчої влади, у підпорядкуванні яких
є вищі навчальні заклади державної форми власності;
вищих навчальних закладів державної форми власності,
підпорядкованих МОН;
акредитованих вищих навчальних закладів приватної форми
власності;
б) Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, управління
освіти обласних, Київської та Севастопольської міських
держадміністрацій розподіляють встановлені у місцевих бюджетах
бюджетні призначення для надання кредитів у вищих навчальних
закладах державної і комунальної форми власності, вищих навчальних
закладах, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим,
та вищих навчальних закладах приватної форм власності за
направленням.
7. Після розподілу бюджетних призначень МОН до 1 липня
поточного року укладає відповідні угоди стосовно передачі
повноважень на надання кредитів з центральними органами виконавчої
влади, у підпорядкуванні яких перебувають вищі навчальні заклади
державної форми власності, і подає Мінфіну дані для внесення змін
у встановленому порядку до розпису Державного бюджету України.
МОН, інші центральні органи виконавчої влади, які одержали
відповідно до внесених до розпису змін бюджетні асигнування на
надання кредиту, розподіляють суми між підпорядкованими вищими
навчальними закладами, доводять до них довідки про внесення змін
до кошторису.
Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, управління
освіти обласних, Київської та Севастопольської міських
держадміністрацій доводять розміри бюджетних асигнувань на надання
кредиту до вищих навчальних закладів комунальної форми власності
та вищих навчальних закладів, що перебувають у власності
Автономної Республіки Крим. Внесення змін до розпису та кошторису
здійснюється в установленому порядку.
8. У межах бюджетних асигнувань на надання кредиту
Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, управління освіти
обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій
видають одержувачам кредиту направлення для здобуття вищої освіти
у вищому навчальному закладі державної та приватної форми
власності за формою, що затверджується МОН. Бланки направлення на
навчання за рахунок кредиту підлягають суворому обліку.
9. МОН, інші центральні органи виконавчої влади, які мають у
своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади державної форми
власності, до 1 жовтня поточного року можуть перерозподіляти
бюджетні асигнування на надання кредиту між вищими навчальними
закладами у разі, коли виділені
на цю мету в поточному навчальному році кошти використано
вищим навчальним закладом не в повному обсязі.
Контроль за витрачанням коштів на надання кредиту здійснює
МОН, інші центральні органи виконавчої влади у підпорядкуванні
яких є вищі навчальні заклади, Міністерство освіти Автономної
Республіки Крим, управління освіти обласних, Київської та
Севастопольської міських держадміністрацій.
10. Приймальна комісія вищого навчального закладу за
результатами складання вступних іспитів приймає щодо кожного
одержувача кредиту рішення про зарахування абітурієнта до вищого
навчального закладу з оплатою його навчання за рахунок кредиту.
Зазначене рішення затверджується керівником вищого навчального
закладу.
Вищі навчальні заклади у 10-денний строк після підписання
наказу про зарахування подають інформацію про зарахування
абітурієнтів з оплатою навчання за рахунок кредиту центральним
органам виконавчої влади, у підпорядкуванні яких є вищі навчальні
заклади.
Абітурієнти, які мають направлення, передбачене пунктом 8
цього Порядку, і які успішно склали вступні іспити, зараховуються
до вищих навчальних закладів додатково до кількості одержувачів
кредиту за рахунок коштів Державного бюджету України.
Приймальна комісія вищого навчального закладу повідомляє
орган, який видав направлення на навчання за рахунок кредиту, про
результати зарахування абітурієнтів цієї категорії та повертає
направлення на навчання за рахунок кредиту абітурієнтів, які не
склали вступних іспитів або яких не зараховано до вищих навчальних
закладів, не пізніше 10 днів з моменту підписання наказу про
зарахування.
Орган, який видав направлення на навчання за рахунок кредиту,
має право надавати невикористані кредити студентам вищих
навчальних закладів незалежно від курсу навчання.
11. Абітурієнти з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених
батьківського піклування, інвалідів 1 та 2 групи, малозабезпечених
і багатодітних сімей мають переваги за однакових результатів
вступних іспитів серед абітурієнтів, які претендують на здобуття
вищої освіти за рахунок кредиту.
12. При наданні направлення, передбаченого пунктом 8 цього
Порядку, враховуються такі критерії, як успішність, здібність до
засвоєння знань, участь в олімпіадах, конкурсах тощо.
За однакових результатів перевага надається абітурієнтам,
зазначеним у пункті 11 Порядку.
13. Кредит надається на підставі угоди між його одержувачем
та керівником вищого навчального закладу. Форма угоди
затверджується МОН.
У разі коли одержувач кредиту є неповнолітнім, зазначена
угода укладається батьками або особами, які їх замінюють. По
досягненні повноліття одержувач кредиту переукладає угоду з вищим
навчальним накладом.
14. Для укладення угоди одержувач кредиту, а якщо він є
неповнолітнім, його батьки або особи, які їх замінюють, подають до
вищого навчального закладу паспорт та довідку про присвоєння
Державною податковою адміністрацією ідентифікаційного номера
платника податків.
15. Угода укладається у трьох примірниках - по одному для
кожної із сторін, що її уклали. Один примірник угоди передається:
вищими навчальними закладами державної форми власності -
центральним органам виконавчої влади, у підпорядкуванні яких є
вищі навчальні заклади;
вищими навчальними закладами, що перебувають у власності
Автономної Республіки Крим, - Міністерству освіти Автономної
Республіки Крим,
вищими навчальними закладами комунальної форми власності -
управлінням освіти обласних, Київської та Севастопольської міських
держадміністрацій;
вищими навчальними закладами приватної форми власності - МОН;
вищими навчальними закладами державної та приватної форми
власності - Міністерству освіти Автономної Республіки Крим,
управлінням освіти обласних, Київської та Севастопольської міських
держадміністрацій у разі зарахування абітурієнта, який отримав
направлення на навчання згідно з пунктом 8 Порядку.
16. Інформація про надання кредиту до 15 жовтня поточного
року надається МОН центральними органами виконавчої влади, у
підпорядкуванні яких є вищі навчальні заклади, Міністерством
освіти Автономної Республіки Крим, управліннями освіти обласних,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,
вищими навчальними закладами, підпорядкованими МОН та вищими
навчальними закладами приватної форми власності за формою,
визначеною МОН.
17. Облік та звітність про надання кредиту здійснюється вищим
навчальним закладом у порядку, визначеному МОН.
18. Акредитовані вищі навчальні заклади приватної форми
власності одержують бюджетні асигнування на надання кредиту від
МОН як одержувачі коштів.
19. Міністерством освіти Автономної Республіки Крим,
управліннями освіти обласних, Київської та Севастопольської
міських держадміністрацій кошти на надання кредиту, встановлені у
бюджеті Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетах,
перераховуються вищим навчальним закладам державної і приватної
форми власності, до яких зараховані абітурієнти за направленням
згідно з пунктом 8 Порядку.
20. Відраховані з вищого навчального закладу студенти, які
навчалися за рахунок кредиту, втрачають на нього право.
Вищий навчальний заклад повідомляє Міністерство освіти
Автономної Республіки Крим, управління освіти обласних, Київської
та Севастопольської міських держадміністрацій про відрахування
студента і повертає невикористані кошти, перераховані на оплату
його навчання.
У разі відрахування студента, який навчався за рахунок
кредиту, вищий навчальний заклад у десятиденний строк оголошує
конкурс на одержання кредиту серед студентів, які навчаються на
платній основі. Рішення про надання такого кредиту приймається
вченою радою вищого навчального закладу з урахуванням умов,
визначених у пункті 11 Порядку.
21. Студенти, які перебувають в академічній відпустці, мають
право продовжити строк дії угоди про надання кредиту після
повернення з академічної відпустки.
22. Сума кредиту повертається із сплатою 3 відсотків річних
протягом 15 років починаючи з дванадцятого місяця після закінчення
навчання у вищому навчальному закладі до Державного бюджету
України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих
бюджетів з виплатою щороку однієї п'ятнадцятої частини загальної
суми одержаного кредиту та відсотків за користування ним.
Одержувач кредиту на навчання за рахунок Державного бюджету
України повертає кредит та відсотки за користування ним через
вищий навчальний заклад на рахунки МОН, інших центральних органів
виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебуває вищий
навчальний заклад, з подальшим зарахуванням коштів до Державного
бюджету України.
Одержувач кредиту на навчання з бюджету Автономної Республіки
Крим та інших місцевих бюджетів повертає кредит та відсотки за
користування ним через вищий навчальний заклад, що перебуває у
власності Автономної Республіки Крим та у комунальній власності,
на рахунки Міністерства освіти Автономної Республіки Крим,
управлінь освіти обласних, Київської та Севастопольської міських
держадміністрацій з подальшим зарахуванням коштів до бюджету
Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.
Одержувач кредиту на навчання з бюджету Автономної Республіки
Крим та інших місцевих бюджетів у вищих навчальних закладах
державної та приватної форми власності за направленням згідно з
пунктом 8 Порядку, повертає кредит та відсотки за користування ним
на рахунки Міністерства освіти Автономної Республіки Крим,
управлінь освіти обласних, Київської та Севастопольської міських
держадміністрацій з подальшим зарахуванням коштів до бюджету
Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.
Відраховані з вищого навчального закладу одержувачі кредиту
повертають кошти починаючи з третього місяця після відрахування.
23. У разі невиконання одержувачем кредиту умов угоди,
ухилення від повернення кредиту вищий навчальний заклад застосовує
заходи для стягнення заборгованості відповідно до законодавства.
24. Одержувач кредиту може повернути кредит раніше
встановленого в угоді строку.
25. Кредит та відсотки за користування ним не повертаються у
разі настання на момент виплати смерті одержувача кредиту або
встановлення йому інвалідності 1 групи.
26. Одержувач кредиту, який після закінчення вищого
навчального закладу пропрацював за фахом не менше ніж 5 років у
державному або комунальному закладі чи установі у сільській
місцевості, кредит та відсотки за користування ним не повертає, що
підтверджується щороку на момент оплати довідкою з місця роботи.
27. Строк повернення кредиту продовжується на період:
строкової військової служби одержувача кредиту;
перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення
нею трирічного віку.
28. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські держадміністрації можуть
встановлювати додаткові умови стосовно кредиту на навчання, який
надається за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.
29. Роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає МОН за
погодженням з Мінфіном.
2004.09.12 | Обережний герой
Документ 2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИН А К А З
17.07.2003 N 478
Про надання цільових пільгових державних кредитів
для здобуття вищої освіти
Оголошую постанову Кабінету Міністрів України від 16 червня
2003 року N 916 ( 916-2003-п ) "Про затвердження Порядку надання
цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти".
Н А К А З У Ю:
1. Департаменту вищої освіти (Болюбаш Я.Я.) за погодженням з
Департаментом економіки та фінансування (Куліков П.М.):
1.1. Встановити загальну кількість квот для надання пільгових
довгострокових кредитів в 2003/2004 навчальному році з урахуванням
кредитів, наданих в 2001/2002 та 2002/2003 навчальних роках для
вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації,
підпорядкованих Міністерству освіти і науки України.
1.2. Затвердити форму угоди між одержувачем кредиту та
керівниками вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.
1.3. До 1 серпня встановити загальну кількість квот для
надання пільгових довгострокових кредитів в 2003/2004 навчальному
році з урахуванням кредитів, наданих в 2001/2002 та 2002/2003
навчальних роках для центральних органів виконавчої влади, у
підпорядкуванні яких є вищі навчальні заклади III-IV рівнів
акредитації.
2. Керівникам вищих навчальних закладів рівнів III-IV
акредитації:
2.1. Забезпечити розподіл кількості кредитів між
спеціальностями підготовки з врахуванням вартості навчання за
вказаною спеціальністю підготовки та погодити розмір кредиту з
Міністерством освіти і науки України до 1 вересня 2003 року.
2.2. Подавати звітність по використанню коштів, виділених на
кредитування навчання, при складанні бухгалтерського звіту по
фінансово-господарській діяльності вищого навчального закладу.
3. Департаменту економіки та соціального розвитку
(Куліков П.М.), управлінню бухгалтерського обліку та звітності
(Бабуріна В.І.) здійснити заходи щодо перерахування коштів,
передбачених для надання кредиту, у відповідності до укладених
угод.
4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника
Міністра освіти і науки Богомолова А.Г.
Міністр В.Г.Кремень
2004.09.12 | Обережний герой
Документ 3
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИН А К А З
31.07.2003 N 508
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
18 серпня 2003 р.
за N 718/8039
Про затвердження форм направлення
на здобуття вищої освіти за цільовим
пільговим державним кредитом та
угоди про надання цільового пільгового
державного кредиту для здобуття вищої освіти
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від
16.06.2003 N 916 "Про затвердження Порядку надання
цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти"
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити форму направлення на здобуття вищої освіти за
цільовим пільговим державним кредитом та форму угоди про надання
цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти,
що додаються.
2. Міністру освіти Автономної Республіки Крим, керівникам
управлінь освіти обласних, Київської та Севастопольської міських
державних адміністрацій забезпечити відповідно до постанови
Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 283
( 283-93-п ) "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних
паперів і документів суворого обліку" виготовлення та видачу
направлень затвердженої форми особам, які виявили бажання отримати
вищу освіту за рахунок коштів цільового пільгового державного
кредиту.
3. Керівникам вищих навчальних закладів України незалежно від
їх підпорядкування та форм власності забезпечити укладання угод з
особами, які виявили бажання здобути вищу освіту за рахунок коштів
цільового пільгового державного кредиту, за затвердженою формою.
Т.в.о. міністра А.Г.Богомолов
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства освіти і
науки України
31.07.2003 N 508
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
18 серпня 2003 р.
за N 718/8039
НАПРАВЛЕННЯ
на здобуття вищої освіти за цільовим
пільговим державним кредитом
N 000000 "__"_________ 200__ р.
_________________________________________________________________
(назва органу виконавчої влади, що видав направлення)
н а п р а в л я є
__________________________________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані,
__________________________________________________________________
місце проживання одержувача кредиту)
до _______________________________________________________________
(повна назва вищого навчального закладу, місцезнаходження)
для здобуття вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем
__________________, напрямом підготовки _____________________,
(назва) (назва, код)
спеціальністю ____________________________________(______________)
(назва) (код)
за формою навчання _______________________________________________
(денна, вечірня, заочна)
Керівник ______________ (прізвище, ініціали)
(підпис)
М.П.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
(Лінія відрізу)
N 000000
П О В І Д О М Л Е Н Н Я
(повідомлення надсилається органу виконавчої влади, що
видав направлення, в разі зарахування одержувача кредиту на
навчання за рахунок пільгового державного кредиту)
__________________________________________________________________
(назва вищого навчального закладу)
повертає направлення та повідомляє, що ___________________________
(прізвище, ім'я, по батькові)
зарахований на навчання на умовах використання цільового
пільгового державного кредиту.
Голова
приймальної комісії _______________ (прізвище, ініціали)
(підпис)
М.П.
Примітки:
1. Направлення видають Міністерство освіти Автономної
Республіки Крим, управління освіти обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій для вступу
(продовження навчання) до вищих навчальних закладів державної і
комунальної форм власності, вищих навчальних закладів, що
перебувають у власності Автономної Республіки Крим, та вищих
навчальних закладів приватної форми власності протягом трьох
робочих днів з дня звернення одержувача кредиту.
2. Направлення видається на підставі довідки навчального
закладу про успішну здачу вступних іспитів або про успішність
навчання (за результатами попереднього семестрового контролю) та
письмової заяви одержувача кредиту.
Перший заступник директора
департаменту вищої освіти М.О.Хмелевський
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства освіти і
науки України
31.07.2003 N 508
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
18 серпня 2003 р.
за N 718/8039
УГОДА N _________
про надання цільового пільгового державного
кредиту для здобуття вищої освіти
м. ______________ "___"____________200__ р.
__________________________________________________________________
(повна назва вищого навчального закладу)
в особі ректора (директора) _____________________________________,
(прізвище, ім'я та по батькові)
який діє на підставі статуту вищого навчального закладу (далі -
Навчальний заклад),
та громадянин України ____________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові)
(далі - Одержувач кредиту), (далі - сторони договору) уклали цей
договір про таке.
1. Предмет договору
Навчальний заклад відповідно до Порядку надання цільових
пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти ,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня
2003 р. N 916, надає Одержувачу кредиту цільовий пільговий
державний кредит для здобуття у Навчальному закладі вищої освіти
за рахунок коштів бюджету ________________________________________
(державного, АР Крим, області, міст Києва
та Севастополя)
за освітньо-кваліфікаційним рівнем _______________________ та
напрямом підготовки (спеціальністю)_______________________________
(назва)
(___________________) за _________________________ формою навчання
(код) (денна, заочна, вечірня)
у розмірі ______________________________ грн. на навчальний рік та
____________________________ грн. на весь термін навчання.
2. Обов'язки Навчального закладу:
2.1. Зарахувати Одержувача кредиту на навчання до Навчального
закладу, про що видати наказ;
2.2. Забезпечити організацію навчально-виховного процесу у
Навчальному закладі для успішного здобуття Одержувачем кредиту
обраного освітньо-кваліфікаційного рівня, напряму (спеціальності);
2.3. Здійснювати заходи, передбачені законодавством про
освіту, щодо контролю успішності засвоєння Одержувачем кредиту
навчальної програми;
2.4. Після закінчення навчання, за позитивними результатами
державної атестації, видати Одержувачу кредиту диплом державного
зразка;
2.5. Ознайомити Одержувача кредиту із статутом Навчального
закладу, іншими нормами та правилами, що встановлені
законодавством і діють у цьому Навчальному закладі;
2.6. У випадку дострокового розірвання цієї Угоди повідомити
письмово Одержувача кредиту про суму використаного ним кредиту,
відсотки за користування кредитом, що підлягають відшкодуванню
ним, а також про дату повернення кредиту.
3. Обов'язки Одержувача кредиту:
3.1. Під час навчання у Навчальному закладі дотримуватися
законів, його статуту , правил внутрішнього розпорядку та інших
правил і норм, що діють у ньому;
3.2. Виконувати графік навчального процесу та вимоги
навчального плану;
3.3. Повернути протягом 15 років всю суму наданого Навчальним
закладом кредиту та три відсотки річних за користування кредитом
після закінчення навчання, починаючи з дванадцятого місяця, а у
разі відрахування Одержувача кредиту із Навчального закладу -
починаючи з третього місяця після відрахування;
3.4. За наявності обставин, що є підставою для звільнення
Одержувача кредиту від повернення кредиту, надавати щорічно
Навчальному закладу після закінчення навчання відповідний
підтвердний документ про такі обставини;
3.5. Письмово інформувати Навчальний заклад про зміну місця
проживання та місця роботи після закінчення навчання.
4. Навчальний заклад має право:
4.1. Достроково розірвати цю Угоду та відрахувати Одержувача
кредиту з Навчального закладу за невиконання ним навчального плану
та в інших випадках, передбачених законами;
4.2. Стягнути в судовому порядку кредит та відсотки за
користування ним з Одержувача кредиту в разі ухилення від
повернення кредиту.
5. Одержувач кредиту має право:
5.1. Достроково розірвати Угоду та виконати зобов'язання щодо
повернення наданого кредиту та відсотків за його використання;
5.2. Продовжити строк дії цієї Угоди на час перебування в
академічній відпустці;
5.3. Повернути кредит та відсотки за користування ним раніше
строку, визначеного цією Угодою;
5.4. Повернути кредит за рахунок третьої особи.
6. Порядок повернення кредиту
6.1. Одержувач кредиту повертає використаний ним на навчання
кредит у сумі ________________________ грн. та відсотки за
(цифрою та прописом)
користування ним у сумі _____________________ грн. готівкою або в
(цифрою та прописом)
безготівковому порядку на банківський рахунок _________________
(вищого
__________________________________________________________________
навчального закладу, Міністерства освіти АРК, управління освіти
__________________________________________________________________
обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрації)
до 31 грудня кожного року 1/15 частину від загальної суми
одержаного кредиту та відсотки за користування ним, починаючи з
____________________ до ________________________.
(дата) (дата)
6.2. Одержувач кредиту має право повертати кредит та відсотки
за його користування щомісяця.
6.3. Строк повернення кредиту продовжується на період:
- строкової військової служби Одержувача кредиту;
- перебування у відпустці для догляду за дитиною до
досягнення нею трирічного віку.
6.4. Кредит та відсотки за користування ним не повертаються у
разі:
- відпрацювання Одержувачем кредиту не менше 5 років після
закінчення Навчального закладу в державному або в комунальному
закладі чи установі в сільській місцевості;
- смерті Одержувача кредиту або встановлення йому
інвалідності 1-ї групи.
7. Відповідальність сторін
7.1. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за
цією Угодою сторони несуть відповідальність згідно із
законодавством.
7.2. У випадку ухилення Одержувача кредиту від повернення
кредиту чи відсотків за користування ним Одержувач кредиту сплачує
Навчальному закладу пеню у розмірі подвійної кредитної ставки
Національного банку України від неповернутої в строк суми.
8. Строк дії договору
8.1. Угода набирає чинності з дня її підписання сторонами і
діє до дати повернення кредиту та відсотків за користування ним.
8.2. Угода продовжується на строк дії обставин, зазначених у
пункті 6.3.
Ця Угода укладена у трьох примірниках, кожен з яких має
однакову юридичну силу.
Місцезнаходження та реквізити сторін:
Навчальний заклад Одержувач кредиту
__________________________ _________________________
(місцезнаходження, адреса (місця проживання,
для листування, __________________________
__________________________ паспортні дані та
банківські реквізити) ідентифікаційний номер
__________________________ __________________________
платника податку та інших
__________________________
обов'язкових платежів)
М.П. ______________ _____________
підпис підпис
Примітки:
1. Угода реєструється вищим навчальним закладом у журналі
обліку угод, порядковий номер реєстрації є номером угоди.
2. За одержувача кредиту, який не має повної дієздатності,
угоду укладають його батьки або інші законні представники.
3. Розмір кредиту в угоді з вищим навчальним закладом
державної форми власності, власності Автономної Республіки Крим,
комунальної форми власності, зазначається після затвердження
розміру кредиту відповідно центральним органом виконавчої влади,
Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, управліннями
освіти обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрації, у підпорядкуванні яких перебуває вищий навчальний
заклад.
Розмір кредиту в угоді із вищим навчальним закладом приватної
форми власності зазначається після затвердження розміру кредиту
Міністерством освіти і науки України.
4. Навчальні заклади, що отримали кошти, повернуті
одержувачем кредиту, протягом трьох робочих днів зараховують їх на
відповідні рахунки Міністерства освіти і науки України, інших
органів виконавчої влади, із бюджету яких надавався кредит для
здобуття вищої освіти.
Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, управління
освіти обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій, що отримали кошти, повернуті одержувачем кредиту,
протягом трьох робочих днів зараховують їх відповідно до бюджету
Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Перший заступник директора
департаменту вищої освіти М.О.Хмелевський
2004.09.12 | Обережний герой
Чим все це заблоковано. Привід лаяти Януковича.
Як я вже казав, усі ці кредитні красоти блокуються законами про державний бюджет на відповідний рік. Ось приклад, як це реалізовано на 2004 рік:Закон України
Про Державний бюджет України на 2004 рік
№ 1344 від 27 листопада 2003 року
...
Стаття 80.
З метою покриття ризиків втрат бюджету, пов'язаних
з проведенням податкової реформи, та досягнення реальності і
збалансованості державного та місцевих бюджетів зупинити на
2004 рік дію:
...
12) абзаців одинадцятого і дванадцятого частини першої,
абзацу другого частини другої статті 57 Закону України "Про
освіту"
13) частини другої статті 18 і частини першої статті 22
Закону України "Про позашкільну освіту";
14) абзаців другого - восьмого частини першої статті 25,
частини другої статті 43 Закону України "Про загальну середню
освіту";
15) абзацу другого частини третьої статті 30 Закону України
"Про дошкільну освіту";
16) абзацу другого частини першої статті 64 Закону України
"Про вищу освіту";
17) абзацу п'ятого частини третьої статті 5 (щодо
забезпечення безкоштовним харчуванням учнів 1-3 класів
загальноосвітніх навчальних закладів, крім дітей-сиріт, дітей,
позбавлених батьківського піклування, та дітей із малозабезпечених
сімей), частини шостої статті 25 Закону України "Про охорону
дитинства";
...
2004.09.12 | Vadym Gladchuk
Re: Чи не варто ввести державне регулювання цін на вищу освіту?
За Конституцією України освіта у комунальних та державних навчальних закладах є БЕЗОПЛАТНОЮ !!!!!!!!!!!!!!!!!!Гвалтівників Конституції - на нари!
2004.09.12 | Обережний герой
Влучно та не зовсім вірно
Дивіться вище. Конституційний суд тлумачить так, що державні і комунальні ВНЗ таки можуть навчати за плату. А як на мене, так безоплатну вищу освіту треба скасувати як анахронізм шляхом внесення змін до Конституції. Дошкільна та середня освіта нехай собі, а вища навіщо? Ринок так ринок. На перехідний час може це і було доцільно, але тепер, коли ринок запрацював, можна обійтися платною вищою освітою. Можна залишити адресну безготівкову допомогу бідним+здібним. Цього вистачить з головою.2004.09.13 | S@nya
Держбюджет - це не анархізм!
Обережний герой пише:> А як на мене, так безоплатну вищу освіту треба скасувати як анахронізм шляхом внесення змін до Конституції.
В Німеччині це за анархізм не вважають, у Франції - також. А вважають за важливий елемент соціальної держави.
Крім того, можу Вас запевнити, на держмісця в українських ВУЗах (кажу про Київ, про інші не знаю) потрапляють не тільки за хабарами. Логіка така: хтось має підтримувати рівень ВУЗу. Тому досить багато народу на буджет потрапляє за знаннями, без хабара.
2004.09.13 | Обережний герой
Анахронізм, щось застаріле
не анархізм. Що ж, досвід інших країн треба враховувати. Цікаво було б почути інших знавців закордонного досвіду на цю тему. Як могли б помітити, я залишаю шпарку для бідних та водночас здібних отримати вищу освіту безоплатно. Та як на мене, планувати певну кількість халявщиків державі не обов'язково. Цілком може бути, що за певного успішного розвитку держави в ній просто не стане бідних, тобто вони стануть заможними, і всі будуть вчитися за гроші. А існуюча система саме фіксує кількість халявщиків. Бідних і хлібом треба годувати, але навіщо планувати, що годувати доведеться сто тисяч на рік, наприклад. Може їх буде тисяча. Хоча якщо вдається все так розкласти по поличкам, може і можна таке припустити.Рівень ВНЗ можна підтримувати і за рахунок контрактників. Чи на Вашу думку, вони в середньому суттєво поступаються бюджетникам?
2004.09.13 | Est
Хто підтримує рівень вузу
Обережний герой пише:> Рівень ВНЗ можна підтримувати і за рахунок контрактників. Чи на Вашу думку, вони в середньому суттєво поступаються бюджетникам?
Не претендуючи на узагальнення, просто інформація. Нашої спеціальності було дві групи на факультеті, вчились всі вперемішку, бюджетники (60%) і контрактники (40%). Дипломи з відзнакою отримали четверо, по двоє з кожної групи, всі четверо - бюджетники. Решта взагалі не вчилася.
2004.09.13 | Обережний герой
Суперечливі тенденції
З одного боку якщо платиш, повинен хоч якось виправдати цю плату та хоч чомусь навчитися. З іншого боку плата запевняє в тому, що і так не виженуть то й вчитися не варто. Частово другу тенденцію виправдовує низький рівень викладання, його відірваність від практики та сучасних потреб. Чомусь в мене виникло враження, що незважаючи на розмаїті назви спеціальностей, чотири курси вчать майже одному й тому ж, що мало стосується конкретної спеціальності і лише на п'ятому, останньому курсі щось почитають таке, що віддалено нагадує майбутню спеціальність, диплома в зуби і паняй в життя.Як це ніхто окрім чотирьох з відзнаками не вчився - ні бюджетники ні контракники? Всі інші - повні лобурі і незнайки? Це вже таки добряче претендує на узагальнення.
2004.09.13 | Est
Re: Суперечливі тенденції
Обережний герой пише:> З одного боку якщо платиш, повинен хоч якось виправдати цю плату та хоч чомусь навчитися.
У нас більшість вступала заради диплома, як контрактники, так і бюджетники.
> З іншого боку плата запевняє в тому, що і так не виженуть то й вчитися не варто.
Не факт, виганяли й тих і інших. І взагалі це нікого не цікавило, хто ти, як вступив, ніде не позначалося, ні в яких документах.
> Частово другу тенденцію виправдовує низький рівень викладання, його відірваність від практики та сучасних потреб.
Це так, хоча це не стосується теми бюджетників.
> Чомусь в мене виникло враження, що незважаючи на розмаїті назви спеціальностей, чотири курси вчать майже одному й тому ж, що мало стосується конкретної спеціальності і лише на п'ятому, останньому курсі щось почитають таке, що віддалено нагадує майбутню спеціальність, диплома в зуби і паняй в життя.
У нас всі п'ять років вчили спеціальності.
> Як це ніхто окрім чотирьох з відзнаками не вчився - ні бюджетники ні контракники? Всі інші - повні лобурі і незнайки? Це вже таки добряче претендує на узагальнення.
Констатував факт.
2004.09.13 | Обережний герой
Забули армію
багато хлопців вступає до ВНЗ щоб уникнути лав нашої славетної армії. Може це пройде з її професіоналізацією? Хоча дівчат це не стосується. Як на мене, потяг до вищої освіти значно перебільшений. Менеджерами працюють і без такої освіти. Хоча кажуть, що є тенденція, коли прибиральницею беруть тільки з вищою освітою. А це вже зайвий снобізи роботодавців.Не впевнений, що викладачі, приймаючи іспити, не знають, хто бюджетник, а хто контрактник. У нас викладачі досить непогано знали студентів. Хоча був такий, що питав студента таким чином - "Заходьте, Двойкін. Так, прізвище."
2004.09.13 | Роман ShaRP
Що посієш, те й пожнеш.
Обережний герой пише:> не анархізм. Що ж, досвід інших країн треба враховувати. Цікаво було б почути інших знавців закордонного досвіду на цю тему. Як могли б помітити, я залишаю шпарку для бідних та водночас здібних отримати вищу освіту безоплатно. Та як на мене, планувати певну кількість халявщиків державі не обов'язково.
А хто-хто буде платити за задоволення поїхати на три роки в "агрофірму", колишній колгосп вчителем чи бухгалтером (+ ще довгий перелік різних професій та непрестижних місць роботи)? Не думаю, що таких знайдеться багато. Відповідно, державі просто необхідно чимось компенсувати людям таке "задоволення". Це й зветься держзамовлення + розподіл.
> Цілком може бути, що за певного успішного розвитку держави в ній просто не стане бідних, тобто вони стануть заможними, і всі будуть вчитися за гроші.
Або не вчитися, а гроші витрачати на розваги. Чому країни світу, які вважаються "розвинутими" "імпортують мізки"? Тому що вони
1) в такий спосіб "економлять" на освіті, паразитуючи на освіті інших країн.
2) їх власні системи платної освіти не дають їм потрібної кількості підготовлених кадрів.
> А існуюча система саме фіксує кількість халявщиків.
Вас би на три роки в колгосп бухгалтером, ветеринаром, чи агрономом. Такого горба б "нахалявили", що й слово "халява" забули б.
> Бідних і хлібом треба годувати, але навіщо планувати, що годувати доведеться сто тисяч на рік, наприклад.
А щоб в державі люди не переводилися, як зараз, наприклад.
> Може їх буде тисяча. Хоча якщо вдається все так розкласти по поличкам, може і можна таке припустити.
Всеодно щось вилізе боком. Або держава вчить людей, а вони потім працюють на неї, або держава не вчить їх - але тоді вона буде змушена платити більше, щоб ті люди були зацікавлені працювати на неї, а не на приватний сектор.
Не забувайте й про те, що "все й одразу" не буває. Більше платної освіти - автоматично менше кількість освічених.
Не забувайте ще й про те, що або держава дбає про своїх громадян, або вона їм нафіг не потрібна.
> Рівень ВНЗ можна підтримувати і за рахунок контрактників.Чи на Вашу думку, вони в середньому суттєво поступаються бюджетникам?
Звичайно поступаються. Більшість це або ті, хто вирішив заплатити, бо недостатньо підготовлений (і надалі вони не стануть кращими, вони будуть продовжувати платити, а не вдосконалюватися), або просто "все куплю". Ці навіть не будуть намагатися вчитися.
Обирайте, що вам більше потрібно - освіта і знання, чи гроші. Все й одразу, повторююся, не вийде. Чимось доведеться поступитися.
2004.09.13 | Обережний герой
Агрофірми врятує ринок
як на мене державі не варто опікуватися селом. Як стануть потрібні спеціалісти на селі, фірми встановлять таку зарплату, яка зацікавить цих спеціалістів. Три роки все одно не врятують. Що зробить там молодик без досвіду і нудьгуючий за містом? Там потрібні люди, які знають, навіщо вони приїхали до села. І що там поганого? Свіже повітря і ідилія... То на мене держзамовлення взагалі не потрібне. Ринок сам все впорядкує.Безтурботність контрактників мене якось дивує. Раніше і то мій сокурсник,мій товариш, рвав і метав через що навіть читацьку залу назвали його йменням. А зараз за такі гроші і нічого не вчити...
2004.09.13 | Роман ShaRP
Скоріше, агрофірми треба рятувати від ринку.
Який й без того знущається з них шаленими цінами на запчастини, пальне, та техніку.Крім того, не забувайте, що іншого джерела, крім як кишені споживачів, у агрофірм нема. Так що так що. Говорячи "врятує ринок" (до речі, слова "Велика депресія" вам нічого не говорять?) ви говорите "спасіння потопаючих - справа рук самих потопаючих", і будьте певні, за таких умов вам теж руки ніхто не подасть. Впевнені, що подужаєте?