09/17/2004 | Максим’як

ВОЛОДИМИР ПОЛОХАЛО: КУЧМА -- ДИРЕКТОР УКРАЇНИ

Розмовляв Геннадій ШИПУНОВ

Стосунки президента Леоніда Кучми з українськими олігархами бентежать усіх більш-менш свідомих українців не перший рік. Передусім тому, що практично все національне багатство за роки президентства Леоніда Даниловича таємничо перекочувало у власність лише кількох українських сімей, а понад 90 відсотків сімей інших українців залишилося бідними. Торкнувся теми Кучми та олігархів під час поїздки до США й Іван Плющ, який сказав, що олігархи взяли президента в довічне користування. Чи справді це так, які нині стосунки в Кучми з олігархами, ми спробували дізнатися у відомого українського політолога, шеф-редактора журналу "Політична думка" Володимира Полохала.



-- Пане Володимире, то чи мав рацію Іван Плющ, говорячи про те, що Леонід Кучма перебуває під контролем олігархічних кланів?

-- На мій погляд, Плющ не зовсім точно та коректно відобразив зв'язок Кучми з олігархами з точки зору сутності процесу поєднання влади та великого чи олігархічного бізнесу в Україні. Президент, маючи величезні повноваження, міг пустити розвиток вітчизняного бізнесу в більш-менш цивілізоване русло, зробити так, щоб формальні правила були обов'язковими для всіх суб'єктів економічного процесу. Натомість він обрав олігархічний шлях розвитку економіки та політики, так налаштував бюрократичну машину, коли одні бізнесмени мали можливість блискавичного та безпрецедентного збагачення через доступ, як кажуть, до тіла, завдяки близькості з президентом та його оточенням. Через укази та розпорядження Кучми, через наближеність, він фактично випестив українських олігархів, він був їхнім батьком. До речі, згадайте, що Кучма в одному з інтерв'ю сказав, що всі Кабміни та прем'єри виконували його волю. Тобто він визнав свою роль як основного патрона виконавчої влади і фактично визнав, що він був у епіцентрі вироблення економічної політики, спрямованої на небачене зростання багатства одних і зубожіння інших через те, що був розпорядником тих величезних матеріальних державних ресурсів, які приватизували не за демократичними принципами та стандартами ринкових відносин, а за принципами фаворитизму.

У другій половині 1990-х років він, щоправда, намагався врівноважити не стільки апетити, скільки встановити певний баланс між кланами, оскільки розумів, що сам може стати жертвою власних олігархічних продуктів, апетити яких небачено зростали. Щобільше, інколи в Леоніда Даниловича виникали фобії перед сформованими та вихованими ним фінансово-політичними угрупованнями. Про це він, до речі, декілька разів обмовився. Зокрема, під час інавгурації на початку свого другого терміну, коли він сказав, що у нас є ще одна, п'ята, влада -- влада кланів. Він також дуже часто говорив про мафіозність української політики, але говорячи про це, знав більше, ніж інші, про те, як накопичувалися капітали, тобто знав, як відбувалися дика приватизація та паралельно з нею зубожіння переважної більшості людей.

-- Дехто каже, що негатив від процесу становлення національного бізнесу в Україні слід списати на хиби переходу від планової до ринкової економіки...

-- Аж ніяк. Нині у нас в Україні існує феодальний капіталізм, тому мені видаються дивними заяви окремих поважних політологів про те, що український олігархічний бізнес став національним. Як він може бути національним, коли виріс на основі пограбування всієї країни? Дійшло до того, що наприкінці епохи Кучми вже не можна чітко сказати, чим же саме володіє українська держава. Ми здивували світ тим, що олігархи приватизували навіть те, що ніколи в демократичних країнах не приватизовували. Наприклад, підприємства енергетичної сфери.

-- Який же режим створив Кучма в Україні та яке місце в ньому посідає інститут президентства?

-- Олігархічно-бюрократичний режим, який призвів до того, що сьогодні Україна є однією з найбідніших країн Європи, навіть біднішою, ніж Білорусь та Молдова. Про це говорять колишні українські прем'єри Віктор Ющенко та Анатолій Кінах, які володіють значним масивом інформації і тому знають, про що говорять. Стрижнем же цієї олігархічно-авторитарно-бюрократичної політичної системи був Кучма.

-- Які зв'язки є сьогодні між Кучмою та олігархічними кланами?

-- Сьогодні він причетний до одного з кланів як його "тіньовий" співвласник. У цьому контексті я наголошую, що в нас великий бізнес є деперсоніфікованим. Про те, хто і чим володіє в Україні, говорять журналісти та експерти, але про це не говориться офіційно -- на рівні статистики та, насамперед, на рівні податкової адміністрації. Так-от, Кучма сам став лідером одного з кланів.

-- Якого саме?

-- Я маю на увазі "дніпропетровський" клан. Скільки б не говорив Віктор Пінчук, що він був мільйонером до одруження з донькою Леоніда Даниловича, мільярдером він став саме завдяки наближенню до нього. Тут принцип фаворитизму був зведений в абсолют, набув вигляду родинних близьких стосунків.

-- Наскільки великими, на Вашу думку, можуть бути статки президента Кучми як лідера одного з кланів?

-- впевнений, що сьогодні він є доларовим мільярдером і, як Черномирдін, одним із найбагатших людей в Україні. До того ж, на відміну від західних сімейств, Кеннеді, Рокфеллерів та інших, це сімейство заволоділо небаченими, як для такої бідної країни, як Україна, багатствами. Загалом усю економічну та політичну історію України, від прем'єрства Кучми, можна розглядати як історію виникнення та розвитку найбагатшого фінансово-політичного угруповання чи клану Кучми-Пінчука. Президент Кучма використав свої повноваження або ресурси влади для безпосередньої конвертації в нечувані багатства.

-- Що, на Вашу думку, чекає на Кучму та його клан після президентських виборів?

-- Після закінчення своїх повноважень Кучма зможе впливати на політичні та економічні процеси значно більше, ніж перший президент Леонід Кравчук, адже він буде лідером одного з найпотужніших кланів. Як фундатор цього клану Кучма не зацікавлений у перерозподілі власності, і тому найбільшою його фобією є не стільки якісь абстрактні політичні питання, скільки те, щоб багатство клану Кучми не націоналізували. Тому він вимагає збереження політичного та економічного курсу, або, як це він називає, "збереження статус-кво" чи "стабільності". Це є величезною спекуляцією, оскільки тут йдеться про стабільність з точки зору збереження того, чим володіє клан Кучми.

Через це президент не довіряє нікому: ні Януковичу, ні Ющенку, ні будь-кому іншому. Він боїться, що будь-який президент не стане гарантом його майбутнього реального статусу, який визначатиме не стільки посада керівника фонду, який він створює, скільки реальні розміри капіталу, якими він, якщо і не володіє, то контролює і до створення якого він причетний. До речі, преса мало повідомляла про те, що президент любить розкіш у вигляді розкішних дач, маєтків. Можливо, що вже через рік або два ми дізнаємося про реальні багатства цього сімейства.

Можна сказати, що президент відчув себе директором всієї України і вільно розпоряджався за допомогою своєї адміністрації, яка і є справжнім урядом, всіма багатствами країни. Кучма сьогодні хоче це все зберегти, передусім, за своїм сімейством, яке є найбагатшим в Україні. Воно багатше, ніж "донецькі" та клан СДПУ(о). Президент колись ділився з ними лише тому, що не мав можливості та ресурсів підпорядкувати собі всю країну, як Лукашенко або Назарбаєв. Сьогодні український президент, з точку зору контролю над фінансами та власністю, є найбагатшим президентом на Європейському континенті. Парадокс полягає в тому, що він є найбагатшою людиною в одній із найбідніших країн Європи.

-- Чи вважаєте Ви, що, незалежно від результатів президентських виборів, Кучма та його сім'я збереже свій вплив на економічне та політичне життя України?

-- Завдяки своїм фінансовим, матеріальним та інформаційним ресурсам клан Кучми збереже свою могутність і після президентських виборів. Хоча, крім внутрішніх гарантій, йому потрібні й зовнішні, яких Захід йому не обіцяє. Це робить лише Росія. Тому, я вважаю, що Кучма капітулює перед Росією з точки зору національних інтересів та суверенітету України, але водночас він не має наміру віддавати свої капітали росіянам.

Я уявляю, з яким презирством Кучма дивиться на Ющенка, який, хоч і має намір, але не відомо, чи зможе подолати цю систему. До речі, відчайдушну, прометеївську спробу зруйнувати її зробила в уряді Ющенка Юлія Тимошенко. Кучма хотів використати її в боротьбі з апетитами своїх конкурентів з інших кланів, однак Тимошенко почала діяти системно. Вона перша збагнула політико-економічну систему, на якій базується могутність Кучми, і сьогодні вона є найбільшою небезпекою для його клану. Тому я впевнений, що якщо навіть переможе Ющенко, цей клан зробить все для того, можливо, і не своїми руками, щоб виштовхати її з уряду Ющенка. Тому мене як політолога непокоїть, чи усвідомлює сам Віктор Андрійович, що першим кроком у його програмі, який би забезпечив його перемогу на виборах, мав би бути пункт про ліквідацію самих основ тієї кланової авторитарної системи, яким є клан сімейства Кучми-Пінчука. Демократизація України неможлива, поки існуватиме клан Кучми. Він ніколи не будував демократії, а свідомо обрав саме олігархічний розвиток України, оскільки бачив, як надзвичайно легко можна використовувати цю країну. Президент боїться втратити не владу, яка є інструментом наживи для його сім'ї, а контроль над економічним та політичним процесом. Через своє сімейство Кучма буде фінансово впливати на ці процеси, оскільки підкупити в бідній країні мас-медіа, журналістів, політологів та інших дуже просто.

Тому Ющенко повинен зрозуміти, що його кроки не будуть реалізовані, якщо клан Кучми-Пінчука збереже свої позиції в політиці та економіці. Судячи з програми Ющенка, його команда або не збагнула, або не ризикнула визначити це основним кроком.

Сьогодні Кучма боїться свого народу. Він боїться того, щоб його не запитали, звідки взялося його багатство. Янукович обіцяє Кучмі, що цього не буде, та гарантує продовження його курсу. На жаль, в "Нашій Україні" також говорять про якісь гарантії Кучмі. Але це гарантії не Кучмі, а його клану. Якби Ющенко сказав, що не буде жодних гарантій, оскільки розвиток України відбуватиметься лише тоді, коли цей клан втратить свій вплив на економічний та політичний процес, то це не могло би не викликати поваги та захоплення в електорату. Адже, якщо клан Кучми не витиснути з економічного та політичного процесу, то в нашій країні завжди буде два президенти -- обраний і президент, який був. Тобто Кучма і надалі залишатиметься директором країни.

http://postup.brama.com/dinamic/i_pub/usual.php?what=30526