Навіщо янучари розпалюють міждержавну ворожнечу?
09/26/2004 | Майдан-ІНФОРМ
Кореспондент Максим Ісаєнко розповідає про вчорашню свою участь у поході "Молодь проти провокацій та
революцій", організований Коаліцією “Молодь обирає Януковича”:
Колону легко знайшов по слідах, які вона лишала. На асфальті, як камінці вкраденого злими силами казкового хлопчика в лісі, валялися прапорці та агітки "Вибір 2004", які примусово звезені молоді люди викидали при першій же можливості зробити це непомітно.
Коли я обігнав колону, то побачив, що деякі гасла, як у кращі радянські часи, містять перелік "поганих" країн. Окрім звичних вже США янучари ображали ще і Югославію та Грузію. Наприклад, вони несли гасло "Югославія, Грузія, ... Україна? Нова вісь зла?"
Вияснив, що висловлювати підтримку Януковичу привезли учнів середніх спеціальних закладів Київської області. Тому в колоні хіба що їхні викладачі та деякі "значно старші товариші номенклатурного вигляду" мали право голосу, про що пізніше зазначив навіть Кобзон ("я бачу перед собою багато молодих людей, яким ще, слава Богу, рано голосувати").
Дуже цікаво було послухати розмови молодих людей між собою. Більшість з них точилося про життя і про те, що треба "звалити раніше", щоб встигнути ще погуляти по Києву. З тих же, хто говорив про політику, жоден не висловив підтримку Януковичу, навпаки, обзивали його зеком, бандитом і казали, що не буде він президентом, бо ніхто за нього не проголосує.
З огляду на настрої колони, гасла також неслися недбало, тому, щоб сфотографувати напис (фотографії будуть на сайті за першої можливості), довелося вдати із себе "свого" та шикувати колону. Колона, як не дивно, слухалась, в т.ч. і викладачі, які першими поспішали виконувати команди кореспондента Майдану.
На Європейській площі російські й українські попсовики давали концерт, але неорганізованих людей там було мало. Всю малину Януковичу зіпсував київський мер Омельченко, влаштувавши концерт під своїм патронатом на Майдані Незалежності, тому основна маса народу затримувалась там, не підозрюючи, що у 100 метрах далі співають Кобзон, Бабкіна, Морозов, Табачник, Микола Гнатюк та інші.
Концерт, з якого підлітки, яких не цікавлять кумири ще їхніх бабусь, втікали цілими групами, охороняло вдвічі більше міліції, ніж удесятеро чисельніший мітинг і концерт на підтримку Віктора Ющенка 18 вересня. Але на обличчях правоохоронців був невгамовний вираз, який буває у хворих на зубний біль, і цей вираз поглиблювався під час кожної згадки про Януковича. Іноді він супроводжувався матом крізь зуби. А також відверто бюрократичним ставленням до янучарів. Міліціонери настільки прискіпливо охороняли порядок, що не пропускали навіть поодиноких учасників походу пройти повз встановлені на площі окремі редути, змушуючи обходити, а також вперто намагалися знайти привід, щоб зробити людям, обмотаним у синьо-білі ганчірки, якесь зауваження, придертися одним словом.
Серед глядачів ходили представники ВМО "Молодь - надія України", кампанії "Пора", коаліції молоді "Наша Україна" і роздавали листівки. Конфліктів не виникало, бо молоді люди охоче брали їх. У всякому разі лише поодинокі примірники опозиційної агітації були викинуті під ноги, тоді як агітацію за Януковича звезені учні кидали там же на площі масово.
Далі - більше. Деякі зі звезених молодих людей намалювали фломастерами на кульках з Януковичем ющенківське гасло "Вірю. Знаю. Можемо.", інші групки час від часу вигукували "Ющенко, Ющенко", ще одна група поскидала на купу прапорці, стрічки та бандани, якими їх обмотали при виїзді, та підпалили їх. Цими ж предметами були забиті усі навколишні смітники.
Вже на середині концерту прапорці, штандарти і т.д. лишилися тільки з правого боку в кількох передніх рядах, куди поставили самих стійких, щоб вони стрибали та імітували народну підтримку (і саме їх постійно знімала камера).
Повертався я з мітингу із двома прапорами. Але не можу похвалитися, що здобув ці трофеї в бою. Я просто побачив ці два штандарти спертими на залізну огорожу і суворо спитав: "Ета чьї?" Ніхто з переляканих студентів й викладачів не схотів взяти на себе відповідальність, тому зі словами "Ничего нельзя доверить" я взяв їх і поніс. Прапори пішли у смітник, а держаки я залишив. Знадобляться для наших прапорів.
революцій", організований Коаліцією “Молодь обирає Януковича”:
Колону легко знайшов по слідах, які вона лишала. На асфальті, як камінці вкраденого злими силами казкового хлопчика в лісі, валялися прапорці та агітки "Вибір 2004", які примусово звезені молоді люди викидали при першій же можливості зробити це непомітно.
Коли я обігнав колону, то побачив, що деякі гасла, як у кращі радянські часи, містять перелік "поганих" країн. Окрім звичних вже США янучари ображали ще і Югославію та Грузію. Наприклад, вони несли гасло "Югославія, Грузія, ... Україна? Нова вісь зла?"
Вияснив, що висловлювати підтримку Януковичу привезли учнів середніх спеціальних закладів Київської області. Тому в колоні хіба що їхні викладачі та деякі "значно старші товариші номенклатурного вигляду" мали право голосу, про що пізніше зазначив навіть Кобзон ("я бачу перед собою багато молодих людей, яким ще, слава Богу, рано голосувати").
Дуже цікаво було послухати розмови молодих людей між собою. Більшість з них точилося про життя і про те, що треба "звалити раніше", щоб встигнути ще погуляти по Києву. З тих же, хто говорив про політику, жоден не висловив підтримку Януковичу, навпаки, обзивали його зеком, бандитом і казали, що не буде він президентом, бо ніхто за нього не проголосує.
З огляду на настрої колони, гасла також неслися недбало, тому, щоб сфотографувати напис (фотографії будуть на сайті за першої можливості), довелося вдати із себе "свого" та шикувати колону. Колона, як не дивно, слухалась, в т.ч. і викладачі, які першими поспішали виконувати команди кореспондента Майдану.
На Європейській площі російські й українські попсовики давали концерт, але неорганізованих людей там було мало. Всю малину Януковичу зіпсував київський мер Омельченко, влаштувавши концерт під своїм патронатом на Майдані Незалежності, тому основна маса народу затримувалась там, не підозрюючи, що у 100 метрах далі співають Кобзон, Бабкіна, Морозов, Табачник, Микола Гнатюк та інші.
Концерт, з якого підлітки, яких не цікавлять кумири ще їхніх бабусь, втікали цілими групами, охороняло вдвічі більше міліції, ніж удесятеро чисельніший мітинг і концерт на підтримку Віктора Ющенка 18 вересня. Але на обличчях правоохоронців був невгамовний вираз, який буває у хворих на зубний біль, і цей вираз поглиблювався під час кожної згадки про Януковича. Іноді він супроводжувався матом крізь зуби. А також відверто бюрократичним ставленням до янучарів. Міліціонери настільки прискіпливо охороняли порядок, що не пропускали навіть поодиноких учасників походу пройти повз встановлені на площі окремі редути, змушуючи обходити, а також вперто намагалися знайти привід, щоб зробити людям, обмотаним у синьо-білі ганчірки, якесь зауваження, придертися одним словом.
Серед глядачів ходили представники ВМО "Молодь - надія України", кампанії "Пора", коаліції молоді "Наша Україна" і роздавали листівки. Конфліктів не виникало, бо молоді люди охоче брали їх. У всякому разі лише поодинокі примірники опозиційної агітації були викинуті під ноги, тоді як агітацію за Януковича звезені учні кидали там же на площі масово.
Далі - більше. Деякі зі звезених молодих людей намалювали фломастерами на кульках з Януковичем ющенківське гасло "Вірю. Знаю. Можемо.", інші групки час від часу вигукували "Ющенко, Ющенко", ще одна група поскидала на купу прапорці, стрічки та бандани, якими їх обмотали при виїзді, та підпалили їх. Цими ж предметами були забиті усі навколишні смітники.
Вже на середині концерту прапорці, штандарти і т.д. лишилися тільки з правого боку в кількох передніх рядах, куди поставили самих стійких, щоб вони стрибали та імітували народну підтримку (і саме їх постійно знімала камера).
Повертався я з мітингу із двома прапорами. Але не можу похвалитися, що здобув ці трофеї в бою. Я просто побачив ці два штандарти спертими на залізну огорожу і суворо спитав: "Ета чьї?" Ніхто з переляканих студентів й викладачів не схотів взяти на себе відповідальність, тому зі словами "Ничего нельзя доверить" я взяв їх і поніс. Прапори пішли у смітник, а держаки я залишив. Знадобляться для наших прапорів.