10/10/2004 | rais

Дуже часто, коли намагаються окреслити риси українського лідера, або проаналізувати умови за якими суспільство його обирає, якось непомітно робиться випад в бік тої частини суспільства, яка вимагає від останнього мужнього вигляду, визначеності і принциповості. Не треба все зводити до шрамів та „бобриків”. Ніхто не каже що лідер країни обов’язково повинен бути Шварценегером, Кличком, або Бродським. Хоча безумовно зовнішній вигляд багато про що свідчить. Минуле лідера - це майбутнє держави. Його сміливість, та витримка, хоча б у такій справі, як приготування яєчні теж не останнє діло (звичайно, як що він не плаває підводними човнами, або не літає винищувачами). Світ знає багато прикладів коли мудрі і досвідчені люди у віці успішно і гідно керували державами. Але устрій цих держав, відсутність терористичної спадщини минулого були саме гарантією лідерства таких людей. Саме відсутність в нашому суспільстві прозорості, щирості щодо самоочищення, та генетичне каліцтво людської свідомості заважає багатьом визначити такого лідера, а йому довести свою спроможність керувати. Звідси всі ці обмороки, нежить, дитяча довіра СБУ та інше. Крім того в Україні треба враховувати і зовнішні важелі. Такі як наприклад, неприкриті інтереси Росії, яка 13 років чинить активний тиск на формування свідомості українського суспільства, вкладаючи величезні кошти як у п’яту колону різноманітно перефарбованих комуністів, так і у такі важливі чинники національної безпеки, як інформаційний простір України та її освіту. Так, в освіту. За 13 років вихована генерація за якими традиціями? Запитайте про це Пєтрова з будь якої облосвіти. Погляньте на пам’ятники Потємкіним, Леніним, Цюрупам... Послухайте наш ефір. Подивіться як розпоясалися кримські Грачи. Погляньте як на співпрацю з нащадками системи тоталітарного режиму йдуть діти Чорновіла. Це наше виховання? Це наша освіта? Подивіться на гасла цього режиму – „Освічена Україна за Януковича – тому що проффесор...”, „НЕТ вмешательству западним спецслужбам ??!”, а східним виходить ВЕЛЛКОМ? „Херсон підтримує Януковича”? Це ми, ті, хто виживає в найкорумпованішому і найпограбованішому регіоні, де бандитська влада не сплачує людям заробітну плату, а природні монополісти з швондеровських комунгоспів тероризують населення – це ми за Януковича? Тиск адмінресурсу в регіонах неймовірний. Як тут людям бути принциповими обираючи кандидата? Як тут витримати і вижити? Мовчати? Як, коли 90 відсотків держмайна і землі прихватизовано колишніми клерками від компартії? Коли всі елеватори, підприємства, землі контролюються кучмівським адмінресурсом? Як, коли всі причали у морських портах поділені між депутатами? Коли хліб і метал як завжди тричі поцуплені з України? Коли для людей нема роботи? Коли нестримано зростають ціни? Як витримати цей терор? Як пережити цей геноцид? Коли правовий безлад сьогодення спирається на безпокараність минулих злочинів комуністичної системи державного терору? Про які права людини, права виборця може йти мова коли корумповані суди, прокуратура, міліція, і тиск на людей неприкритий? Якість життя людей ставиться у залежність від лояльності до влади. Захід запізнюється фінансово позмагатися з Росією за майбутній результат виборів. Захід тільки почав придивлятися до української політичної кухні. Мабуть дивуються нашим вибірним стравам. Між тим активізується експансія російської кухні, її капіталу, політологів, посилюється активність СДПУ(о). Кучмаки відверто звіряють курс виборчого процесу за московським компасом. Коли 90 відсотків українців виживає за межею малозабезпеченості в умовах масового порушення прав людини, від майбутнього лідера в першу чергу очікують не лише зовнішнього лоску, визначеності, але й принциповості. Досить робити аналізи, соцопитування, слухати окозамилюючі рейтинги, звіти та обіцянки. Людям потрібна дія. Принциповість лідера – це його практичні кроки, конкретна і послідовна дія. Люди повірили що злочинці будуть сидіти в тюрмах. Народний президент не може виграти в їх оточенні. Він не може називати злочинця папиком, вклонятися символам ворожим Україні і співпрацювати з тими, хто 13 років грабував народ. Нація скалічена, що безумовно може радувати лише еволюціонерів на кшталт Л.Кравчука. А люди бажають змін на краще. Вони не мають довіри злочинному кумобандитському режиму. В свій час вони голосували проти комуністів за кучму. Але коммі кожного разу зраджували національним інтересам України, допомагали бандитам знедолювати народ України. Зараз вони знов, як той поп Гапон, збирають під червоні прапори довкола себе збіднілих і одурених людей. Нас намагаються посварити за мовними та етнічними ознаками. Посварити на конфесіях та кольорах прапорів? Все це робиться для збереження кримінально-кланових інтересів кучмаків. Росії теж не потрібні демократичні зміни в Україні, їм не потрібен Народний Президент. Ім потрібна чергова шістка на замовлення. Хто замовив незалежність України? Ті, хто поїхав поздоровити Путіна з днем народження? Може ті, хто 13 років йшов на співпрацю з комунобандитами? Може той, хто мовчки спостерігав, як знущаються над людською гідністю всі роки? Може це зробив той, хто не кричав коли зраджували і грабували його країну, фізично знищували український народ? Лідера формує суспільство! Хребет цьому суспільству багато років намагалася зламати комуністична система державного терору. То будьте принциповими і відвертими самі до себе. Що по-перше треба зробити для того, щоб запрацював справжній лідер в Україні? Що допоможе йому захистити український народ від злиднів та фізичного знищення, стати принциповим захисником національних інтересів Держави? Що дозволить декриміналізувати суспільство? Від чого треба звільнити будівельний майданчик нашої Держави? Що спростує заяву відомого комідеолога про те, що національна ідея в Україні не спрацювала? Відповідь ви знаєте -
щоденний заСУД і поКАРАння комунобандитському режиму кучмаків!