10/13/2004 | Оk

“Віктор Медведчук і його оточення виявилися банкрутами”
Розмова зі Станіславом Бєлковскім, президентом Російського інституту національної стратегії (Москва)

“Інтриги Віктора Медведчука – це не просто політична помилка й навіть не злочин. Це колосальна загроза державності України”, – заявив в інтерв’ю “Газеті” президент Російського інституту національної стратегії Станіслав Бєлковскій.


– Чимало експертів говорять про політичну кризу в Україні. Що є підставою для цих міркувань та оцінок?

– Криза політичного життя України на 100% спричинена діяльністю адміністрації президента України та її керівника Віктора Медведчука. Адже сценарій нинішніх виборів президента готував глава його адміністрації, який виходив із того факту, що Віктор Янукович буде спадкоємцем Леоніда Кучми.

Від весни 2004 року Віктор Медведчук переконував свого безпосереднього начальника в тому, що спершу відбудеться конституційна реформа, яка кардинально змінить співвідношення сил між урядом і парламентом.

– Проте реформа досі не здійснена...

– Після провалу реформи Медведчук запропонував нові сценарії скасування результатів президентських виборів через масові фальсифікації – під прапором захисту демократії. До того ж, найбільш масштабні фальсифікації на користь Януковича мали б, за сценарієм Медведчука, відбутися в Західній Україні – у Львові, Тернополі та Івано-Франківську. Цікаво, що авторство цього плану Віктор Медведчук намагався віддати Москві, адже він дуже активно впродовж останніх двох місяців займається човниковою дипломатією між Москвою й Києвом.

Тобто свій план він представив Леонідові Кучмі, як сценарій, розроблений у Кремлі. Але Медведчук не врахував, що в його розпорядженні немає необхідного обсягу влади для втілення таких ідей.

– Чого ж забракло впливовому главі президентської адміністрації?

– Він виявився неспроможним контролювати інформаційні потоки. І це була його основна помилка, яка призвела до витоку інформації. Медведчук вважає, що політика – це дрібні інтриги, мотивовані і підсичувані незначними фінансовими вливаннями. Впродовж усього свого перебування біля підніжжя трону, на якому сидів Леонід Кучма, Віктор Медведчук займався інтригами. Мета була одна: посварити між собою різні верстви української еліти, а самому стати ексклюзивним і універсальним модератором політичного простору України.

Скажімо, в Донецьку 31 жовтня 2003 року завдяки йому були зірвано заходи “Нашої України”. Цей скандал поклав край переговорам між Віктором Ющенком і Ринатом Ахметовим. Якби такого альянсу було досягнуто, то роль Медведчука в політичному житті України була б мінімізована.

– Ще один факт. На початку 2004 року Віктор Медведчук почав активно мусувати чутки про смерть президента країни Леоніда Кучми в Баден-Бадені в Німеччині. Згодом він переклав усю провину за поширення чуток на Віктора Януковича, щоб остаточно посварити президента з “донецькими”.

Сьогодні ми можемо констатувати, що Віктор Медведчук і його оточення, які вважали себе видатними антикризовими менеджерами, по суті, виявилися банкрутами. А тому можемо зробити висновок: Віктор Медведчук особисто організував нинішню кризу в Україні.

– Чи не занадто це ризиковано?

– Небезпека таких дій полягає в тому, що, з огляду на молодість української державності, штучне протиставлення одних еліт іншим за національним і регіональним принципом може похитнути цю державність.

Дії Медведчука – це не просто політична помилка і навіть не злочин. Це колосальна загроза державності України. Вона є наслідком виняткових амбіцій однієї особи, яка має надзвичайно високий антирейтинг в Україні.

Криза в Україні – це результат доволі недотепних і прозорих для звичайного спостерігача інтриг глави адміністрації президента України Віктора Медведчука, який став злим генієм для Леоніда Кучми. Після перемоги будь-кого з фаворитів президентської гонки в Україні долі Медведчука не позаздриш, він не зможе більше претендувати на роль, як я казав, ексклюзивного модератора.

– На ваш погляд, Леонід Кучма вже залучив адміністративний ресурс?

– Він його залучить в останні декілька днів перед виборами, коли буде ухвалено остаточне рішення: чи бажає президент України беззастережної перемоги своєму офіційному спадкоємцеві. Наразі його влаштовує ситуація керованого хаосу. Якщо йдеться про реальні рейтинги двох фаворитів, то за даними, яким я довіряю, нині рейтинг Віктора Ющенка перебуває на рівні 35%, Віктора Януковича – 29%. Проте обидва кандидати мають шанси на перемогу. Але, звісно, використання адміністративного ресурсу на українських виборах відіграватиме вирішальну роль.

– Як розв’язати політичну кризу в Україні?

– Як на мене, політичну кризу може подолати конституційна реформа. Відтак нехай будь-хто з фаворитів залишається президентом, а інший стає главою коаліційного уряду. Прем’єром повинен бути представник реальної парламентської більшості.

– Як ви оцінюєте роботу російських політтехнологів на президентських виборах в Україні?

– Ті особи, яких делегували для порятунку Януковича, на мій погляд, не уявляють якісної різниці між Росією та Україною як геополітичними суб’єктами. Україна – це не Росія 1999 року. По-перше, російський народ – імперський, чого не можна сказати про український. В Україні немає сакральної ідеї царя й політичного режиму у формі монархії, на відміну від РФ. В Росії президент – це цар, який стоїть понад політичним процесами, а президент України – це топ-менеджер, який здійснює посередництво між різними верствами й прошарками українського суспільства.

Україна – це федерація націй під єдиним державним дахом. Між Донецьком та Львовом – ментальна, політична та цивілізаційна прірва. Тому передвиборні технології, які пропонують російські PR-менеджери, для України не підходять. Вони більше працюють на Віктора Ющенка, ніж на Віктора Януковича.

– Які проблеми російсько-українських відносин у контексті нинішніх виборів?

– Існує переконання, що Янукович – російський кандидат, а Ющенко – антиросійський. Насправді так воно є, і Кремль доволі жорстко дотримується цього плану. Янукович став “килимом у Кремлі”. Але перемога кожного з кандидатів для Росії не матиме принципового значення. Україна об’єктивно віддалятиметься від Росії, втягуватиметься в європейські геополітичні проекти. Вихід для Росії – формування стратегії відносин з Україною, але Кремль наразі не може запропонувати Києву конструктивних ідей.

Розмовляв Віктор Тимошенко, кореспондент газети Верховної Ради України “Голос України” у Москві, спеціально для “Львівської газети”

http://www.gazeta.lviv.ua/2004/10/13/NewspaperArticle.2004-10-12.3554