10/16/2004 | Sztefan von Seitz

Володимир Ар`єв, "Закрита зона", "5 канал" , 15.10.2004, 17:13



Автобіографія – видумана історія,
написана людиною,
яка відмінно знає факти.
(Л.Левінсон)






Людина, яка претендує на вищу державну посаду, за законом, має розповісти виборцям про свою біографію. Розповісти правду. Так вимагає закон. Так вимагає мораль.

Ось дві автобіографії, написані Віктором Януковичем. Першу він складає 18 листопада 2002 року і подає до Верховної Ради. Янукович – кандидат в прем'єр-міністри. Майбутній голова уряду пише:

"В 1968 році малолітнім був засуджений і направлений в колонію для неповнолітніх. … У 1970 році був засуджений за заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Судимості скасовані".

Влітку 2004 року Янукович вирішив йти в президенти. 5 липня він подає до Центрвиборчкому іншу автобіографію. Вона не містить жодної згадки про судимості.

Де писав правду кандидат в президенти від влади? Різниця в півтора роки між двома автобіографіями наочна. Що приховує Віктор Янукович? Кандидат, який народних депутатів повідомив про судимість, а народ – ні.

ТОМУ ЩО "НЕСУДИМИЙ"

Віталій Хованський, суддя, який виправдав В. Януковича у 1978 р.: Он обязан был писать – несудим, несудим, несудим – везде и всюду. На каждом углу кричать, если хотите. А он говорит – я был судим. Зачем?!

Конституція України гарантує кожному громадянину таємницю його приватного життя. Однак коли йдеться про державних діячів найвищого рангу, деякі факти особистого життя не можуть бути таємницею для громадськості. Бо від моральних якостей посадовця залежить доля країни, мільйонів людей. Тим більше керівник держави. Він має бути кришталево чесною людиною. А тут - факт судимостей, нехай і, за офіційною версією, скасованих.

Це можна списати на помилки правосуддя чи помилки молодості. Але громадяни України мають право знати правду. Хоча б з точки зору зв’язку темного минулого зі світлим майбутнім. Ми спробували це зв’язати.

Віктор Янукович увірвався на владний олімп раптово і несподівано. Маловідомий функціонер із оточення донецького олігарха Ріната Ахметова у 1997 році Указом президента Леоніда Кучми призначається головою Донецької облдержадміністрації. За кілька років так звані "донецькі" набувають особливої ваги у державній політиці.

На весняних парламентських виборах 2002 року "Дони" добиваються у контрольованій області високого результату для провладного блоку "За Єду". У листопаді тріумфуючий губернатор пересідає у крісло прем’єр-міністра України. Минає ще півтора роки і надзусиллями влади Януковича намагаються пересадити у президентське.

Під час кар’єрного злету Віктора Федоровича з'ясовується, що у його біографії є пляма. На початку 2002 року стає відомо - Янукович перебував у місцях позбавлення волі.

Володимир Бойко - донецький журналіст. У 2002-ому після публікації матеріалів розслідування про злочинний бізнес місцевих посадовців його кидають за грати. Там він дізнається про судимості Віктора Януковича. Після звільнення журналіста ця інформація стає надбанням громадськості.

Володимир Бойко, журналіст: Як тільки я був випущений із в'язниці, на сайті "Україна Кримінальна" з'явилися мої тюремні нотатки, де була інформація, що був судимий (я не знав скільки разів, чув тільки про один) тодішній голова ОДА. Реакція була дуже бурхливою. Були незадоволені керівники області. Мені неодноразово пропонували писати спростування. Був тиск на мене. Був тиск на Єльцова.

Володимирові Бойку переказують, що губернатор Янукович хоче розправитися з журналістом. А оточення голови донецької обладміністрації докладає неабияких зусиль, щоб переконати – Віктор Янукович ніколи не сидів на нарах. Однак шило у мішку не сховаєш. Коли Януковича призначають прем’єр-міністром, він зізнається, що двічі притягався до кримінальної відповідальності. Але також твердить, що все нібито скасовано. На деякий час про кримінальне минуле прем’єр-міністра забувають.

У 2004 році стартує президентська передвиборча кампанія. Розуміючи, що факт судимостей може бути використаний опонентами, політтехнологи Януковича вирішують першими знешкодити можливий компромат. Нібито самим у всьому зізнатися.

Стартує так звана кампанія із "відбілювання" іміджу прем’єр-міністра. Прес-служба керівника уряду вивозить у Донецьк цілу групу журналістів і влаштовує там театралізоване дійство. Пресу намагаються переконати – сирота Янукович у юні літа просто потрапив у погану компанію. Але засуджений все одно був несправедливо.

Однак у заздалегідь підготовлених командою Януковича свідченнях траплялись суперечності. А матеріали кримінальних справ, на підставі яких свого часу нібито зроблено висновок про невинність Януковича, таємничим чином зникли.

Спочатку журналістам подають офіційну версію Донецького апеляційного суду, який у 1978 році нібито скасував дві судимості Віктора Януковича. Суддя Олександр Кондратьєв коротко повідомляє про суть справ. Перша кримінальна історія трапилася у 1967 році.

Олександр Кондратьєв, суддя Апеляційного суду Донецької області:

Згідно до змісту постанови потерпілий Совенко разом зі своєю співмешканкою, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп"яніння, 29 жовтня 67 року зустрівся з засудженими Целковським, Масловим та Януковичем. Целковський, а потім Маслов побили потерпілого і забрали деякі його особисті речі.

Янукович тоді мешкає у кримінальному районі Єнакієвого – Пивновці. Розборки та просто бійки - звична справа. Юрій Целковський був тоді засуджений разом із Януковичем. Він з гордістю згадує молоді часи.

Юрій Целковський, засуджений по першій справі Януковича: Мы были самые шустрые – всем городом заправляли…

Лідія Брагіна, однокласниця Віктора Януковича: Бои были страшные. Это у них были какие-то разборки между собой. И улица на улицу и поселок на поселок.

Аркадій Олексійчук, мешканець Пивновки: Всі боялися цього району. Там було "кодло". Там були хати для розборок. Туди звозились шапки крадені.

Журналістів переконують – підліток Янукович став жертвою злих обставин. Опинився не в той час, не в тому місці. А потім взяв на себе вину старших товаришів.

Юрій Целковський, засуджений по першій справі Януковича: Перед тем как сажали, следователь сказал, вы как-то делайте – Витя молодой, малолетка, ему дадут мало. А я только женился, 6 месяцев дитю было. Я ему говорю – Витя, потяни на себя.

Ганна Зогонова, перша вчителька Віктора Януковича: Это просто произошло случайно. Сейчас и пишут опровержение, что он не участвовал в этих работах. Если попал, то не по своей воле. Если случилось, то не по своей воле. Он не виноватый. Так мы понимаем все, народ. И все благодарны. И я благодарна, что воспитала такого ученика.

Однак є підстави сумніватися в офіційній версії. У 1967 році була інша система правосуддя. Крім Єнакієвського народного судді долю неповнолітнього Януковича мали вирішувати троє присяжних. Крім того, 17 річному хлопцеві радянська влада мала надати безкоштовного адвоката.

Навряд чи у невеликому містечку четверо осіб так легко вирішили б поламати життя такому невинному і нібито лагідному хлопцеві. Тут і кидаються у вічі відверті неспівпадіння у свідченнях – підготовлених і не підготовлених. Викладач і директор гірничого технікуму, де вчився Віктор Янукович, добре запам’ятали пов’язані зі студентом кримінальні історії.

Дмитро Радьков, викладач Януковича у гірничому технікумі: Трьох їх звинувачували, забрали з урока, в том числі і Януковича. Знаю, шо сказали, шо знімали вони шапки.

О. Олійник, директор гірничого технікуму у 60-х роках: Там что-то связано с женщинами, шапки вроде снимал… С женщиной вопрос, и с шапками. Они паралельно были.

Також на той час у Єнакієво сталася пригода зі стріляниною в трамваї. У ній, за переказами, нібито теж брав участь Віктор Янукович.

Аркадій Олексійчук, мешканець Пивновки: Розказували, шо в трамваї стрільбу открили. Трамвай якраз виїхав між воєнкоматом бувшим і там почали розбори. Шапки між собою не поділили...

Янукович потрапляє за грати. Спочатку у колонію для неповнолітніх. Але після завершення строку, на волі гуляє недовго. Щойно відбувши перше ув’язнення, він знову опиняється на лаві підсудних, а потім у тюрмі.

Олександр Кондратьєв, суддя Апеляційного суду Донецької області: Янукович був засуджений за те, що 16 вересня 69 року разом із засудженим Бобирем, під час сварки побили потерпілого Пантелієнка, спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження…

"Відбілювачі" біографії Януковича намагаються подати інцидент, як банальну побутову бійку, у якій Віктор Федорович просто вступився за дівчину. Свідок історії Олександр Мартиненко був тоді, як і інші, на підпитку.

Олександр Мартиненко, свідок по другій справі Януковича: Бубырь в это время – они с Демьяном накушались хорошо – начал приставать к девушке. Витя подошел, говорит, Гена, ты чево. А он – да я тебя. Виктор его толканул, а он упал, этот Гена. Демьян стоит пьяный и говорит – ну что, допрыгался. До этого, Бубыря. Сцепились. Виктор хотел разнять… Бубырь до того озверел, что как собака, разворачивается и хоп!

За судовою термінологією, потерпілий зазнає ушкоджень середньої важкості. Коли доходить до судового розгляду, головний свідок – дівчина – на процес не з"являється. Таємничу незнайомку схильні пов’язувати з чутками про те, що Віктор Федорович мав проблеми з законом ще й по статті 117 Кримінального кодексу. У старій редакції. Співвідповідач Януковича по справі Гена Бубир, принаймні поводився тоді доволі відверто.

Олександр Мартиненко, свідок по другій справі Януковича: Стал приставать – как пьяный к девушке – то за грудь, то за что еще. Она – отстань, отстань…

Зґвалтування у радянському кримінальному кодексі вважалося одним із найважчих злочинів. За нього засуджували до 15 років позбавлення волі. Проте єдиною підставою для такого рішення могла бути заява потерпілої.

Віталій Хованський, суддя, який виправдав В. Януковича у 1978 р: Много всевозможных толков и разговоров, что Янукович был судим чуть ли не за изнасилование или убийство, еще за что-то. Основного никто не знает. Просто придумывают. Суть такова – с 1978 года постановление президиума является обязательным для выполнения всеми физическими и юридическими лицами.

Тобто – судимий, але не судимий. Така юридична казуїстика.

В одному з передмість Єнакієвого – Юнкомі – також добре пам’ятають Віктора Федоровича.

Цей чоловік розповідав своїм знайомим, що Янукович займався рекетом і часто відбирав гроші у його сина. Однак говорити про це в камеру він боїться. Особливо після нещодавнього передвиборчого візиту осіб з кримінальною зовнішністю.

Мешканець Юнкома : – Гроші ж отбирав у сина? Та ладно. Я уже сказав, так блатниє пріходілі… Пріходілі агітіровать. Я сказал – за вора голосовать нє буду. Уже сказалі, пєрєдалі. Говорять – так за вора голосовать нє будєш. Тєбє шо п…єй дать? Зачєм оно мнє надо?

Залякали не тільки його. Увесь район біля териконів прийняв обітницю мовчання про кримінальне минуле Януковича.

Мешканець Юнкома : Тут єсть чєловєк, которий с ним насіловал дєвочку... Єво тоже прєдупрєділі... іначє он с 5 етажа будєт головой вніз вмєстє с сємьйой.

Так чи інакше, Віктора Януковича нібито засудили до 2 років позбавлення волі. Здавалося, що він піде по добре проторованому шляху, коли одна ходка переростає в іншу. Проте вийшовши на волю у 1972 році, на тюремні нари Янукович нібито уже не повертається.

Навпаки – на той час двічі судимий різко пішов угору. Дивний факт – уже через рік після повернення на волю Янукович, за переказами, бере участь у раллі в Монте-Карло. Унікальний для Радянського Союзу факт – судима людина отримує дозвіл на виїзд у країну "загниваючого капіталізму". Для цього навіть несудимому потрібно було пройти через жорстку перевірку КДБ. Існувало лише 2 шляхи – або добрі знайомства, або співпраця з органами.

Орієнтовно у 1972-у році в Донецьку область для посилення боротьби з криміналітетом направляється спецгрупа київських оперативників. Один із них, який пропрацював у карному розшуку більше 20 років, впевнений, що під час скоєння злочину групою осіб він затримав саме Віктора Януковича.

Колишній працівник МВС: Нас 35 человек отправилі на усілєніє в Донецьку область. По паркам ходили. Нас називали "чорной сотнєй"… В блатном мірє нас називалі "тіхарі". Ми виповняли всю чорну роботу… Три человека, коториє пішли к одному дому. Вони нам показались подозрітєльними. Вони совершили преступлєніє і ми їх прямо на квартирі задержали. Заломили їх. І самі получили...
- Вони були озброєні?
- Да. Оказали вооружоне сопротівлєніє. Нож і пістолет ТТ. У високого був нож…
- І ви запам'ятали прізвища цих людей?
Ну шо ж я, не помню? Помню даже, шо його клічка ХАМ?… Золото вони взяли. Вибивали деньги… Ето було разбойне нападєніє на квартиру.

Ми знаємо прізвище цієї людини і адресу. Бачили його міліцейське посвідчення ще зразка СРСР. Закрили обличчя на його прохання. Адже його розповідь може коштувати життя.

Колишній працівник МВС: Янукович – фамілію я точно запомнив… Я вів журнальчик. На всякий случай. Я людина пісьменна… Я його впізнав перший раз, коли його представляли на прем’єра… Він, коли задержали, кричав, я, коли буду у чинах високих, я тебе посажу. Пугав… Пишуть – доктор наук. Який же він доктор? Він у блатном мірє доктор. Коронований… Сидів же. Пєрвую ходку він робив за ізнасілованіє… Когда нєсовєршеннолєтній був, він був на учьотє… Я утверждаю – що цю людину я своїми руками затримував.

Можливо, цей чоловік помилився, а затриманий був іншою людиною, не нинішнім прем’єр-міністром. Іншим "хамом" Однак незадовго після запису цього інтерв’ю джерела в СБУ повідомили нам, що про факт розмови стало відомо спецслужбам і вони ведуть пошук касети, інтерв’юєра та інтерв’юйованого.

Між тим, саме 72-й рік став переломним у житті нашого героя. Зміни у його приватному житті співпали у часі зі змінами кар’єрними.

1972 рік ознаменувався для Януковича створенням сім’ї. Роман молодого Віктора з майбутньою дружиною Людмилою дивним чином співпав у часі з другою судимістю. Познайомилися вони, якщо вірити біографам, наприкінці 69-го, коли тривало слідство, а побралися у 72-ому, щойно Янукович відмотав свій строк, про який сам Янукович вказав у біографій, поданій парламенту. До речі, у Єнакієвому стверджують, що головою місцевого суду на той час був родич дружини Віктора Федоровича.

У 1973 році двічі несправедливий Єнакієвський суд достроково гасить судимості Януковича. Уже як двічі несудимий Віктор Федорович очолює автобазу підприємства "Ордженікідзевугілля". Для подальшого кар’єрного зросту він вирішує вступити у комуністичну партію. І вступає. Попри те, що навіть погашені судимості багатьом ставали на заваді вступу до КПРС. Але не Януковичу.

Євген Старченко, секретар Єнакіївського міськкому партії у 70-х роках: Как ставился вопрос – допустим судим он был. По молодости. Тот же Янукович. Или шапки снимал, или шо. А потом смотрели – как он работал, как отдача. Человечный ли был.

У 1978 році президія донецького апеляційного суду реабілітує Януковича. Нібито на прохання льотчика-космонавта, депутата Верховної Ради Радянського Союзу Георгія Берегового. Проте самі судді вважають той випадок унікальним.

Віталій Хованський, суддя, який виправдав В. Януковича у 1978 р: За мою практическую деятельность я не встречал такого ходатойства, на таком уровне, как по делу Януковича.

Після цього з архівів безслідно зникають усі документи стосовно судимостей Януковича. Не тільки матеріали кримінальних справ, але й вироки.

Януковича приймають до партії.

Олександр Медяник, Голова комісії партконтролю Донецького обкому КПРС у 70-х роках: Знали о нем, знали как о человеке, знали, что он судим был, знали, что это за событие. Чего – да пацаны подрались, все убежали, Янукович не успел удрать, Янукович попался. Я лично криминальное дело не видел и видеть не хочу, оно мне не нужно…

На дивовижну метаморфозу, яка сталася з Януковичем – від в’язня-рецедивіста до успішного номенклатурника, могла би пролити світло справжня правда про його перебування у в’язниці. Проте ця тема, як і все, пов’язане з кримінальним минулим "єдиного" кандидата від влади, - закрита зона.

Таємниці провокують виникнення міфів. Українські тюрми мало не оголосили конкурс за право вважатися малою батьківщиною прем’єра. Мешканці принаймні двох містечок вважають, що можуть пишатися – нібито саме там перевиховували Віктора Федоровича. На повному серйозі пропонується встановлення меморіальних дощечок на стінах виправних закладів.

Дубно – містечко з багатою історією. Тут вимахували шаблями персонажі Гоголя і реальні козаки, тут воювала Українська повстанська армія. Після призначення Януковича прем’єр-міністром, місцева преса оголосила, що саме у місцевій дитячій колонії він відбував покарання. У місцевому закладі з 1968 року перевиховують підлітків, засуджених за вчинення важких злочинів: вбивства, згвалтування, розбої.

Але спроба зняти колонію з вулиці привернула увагу керівництва колонії. Розмова була короткою – режимний об’єкт. Зйомки заборонено.

Колонія: Ми можемо побити камеру і всі питання… Той, що ви думаєте – не сидів...

Анатолій Обревко - колишній керівник та вихователь цієї колонії. Він теж вважає, що Януковича в Дубно не сидів. Але у 2002 році він отримав листа з Ізраїлю, від свого брата, колишнього працівника радянських спецслужб. У листі була вирізка з газети, де містилася інформація про кримінальне минуле Януковича. Анатолій Обревко вирішив поцікавитись, чи сидів Янукович у Дубно.

Анатолій Обревко, працівник дитячої колонії у Дубно з 60-х років: Розмова йде така, Будто би відбував тут міру покарання. Дивилися, провіряли – ні. Вродє би ні.

Такий висновок він зробив через те, що у виправному закладі не знайшли картки з прізвищем Янукович. Однак з’ясувалося, що в принципі вилучити її можливо.

Анатолій Обревко, працівник дитячої колонії у Дубно з 60-х років: Сам начальник спецчастини це не зробить. Якщо буде така вказівка – і то я сумніваюся.

Інше місто, яке претендує на славу перевихователя Януковича – Кременчук. Там взагалі хотіли встановити меморіальну табличку на колонії. І ця пропозиція офіційно зареєстрована.

Валерій Труханов, громадський діяч Кременчука: Ми запропонували встановити меморіальну дошку на будинку, де перебував Янукович – в частності це трудова дитяча колонія...

Дивним чином, і в цій колонії картки з прізвищем Янукович немає.

Ігор, журналіст (м. Кременчук) : Ми звернулись до начальника колонії з питаннням, чи справді тут відбував покарання Віктор Янукович, але начальник відповів, що такого прізвища не значиться у списках тих, хто відбував тут покарання.

І все ж, схоже, що Віктор Янукович був саме у Кременчуцькій колонії. Микола Московченко - мешканець Сміли стверджує, що двічі "сидів" разом із Януковичем. Спочатку в Кременчуці, а потім в Єнакієвому, у 52 зоні.

Микола Московченко:Я єго коли вспомнив – він став прем'єр-міністром і як-то так висловився. Я подивився і кажу – о, дружок, так ми с тобой строк мотали вмєстє. Пахать, пахать, пахать надо...

По Кременчуцькій колонії Московченко мало пам’ятає Януковича. Згадав його лише через те, що нинішній прем’єр нібито був там так званим бугром – бригадиром загону. І співпрацював з адміністрацією зони.

Микола Московченко : Він тут по любому буде з адміністрацієй. Потому шо він і є адміністрацієй… Були такі случаї, шо опускали – опускали, в смислі, шо одівали. І отправляли до дєвочєк… Єслі чо-то таке було і він ушов оттуда, значить опять таки – волохата рука.

На 52-ій зоні Микола Московченко і Віктор Янукович познайомились ближче.

Микола Московченко : І у нас чуть не проізошов конфлікт і дуже серйозний... Кровать вхопив – вона угнулася. Єслі б мене ухватив – напевне б переламав…. Ето одін чоловік, з якого ніхто нічого не получав... Не було претензій, шоб пред'явить... Коли на зоні був бунт, то його ніхто не тронув – Януковича… Не тікав ні на вахту, нічого… Він був ніби под защітой якой-то…

Під яким захистом був Янукович у зоні? Які стосунки склалися у нього з кримінальним світом і, можливо, зі спецслужбами? Щодо КДБ, правонаступником якого стала ФСБ, то колишній керівник цієї спецслужби, президент РФ Путін підтримує кандидатуру Януковича на виборах. Щодо криміналу – молодики кримінальної зовнішності, за свідченнями мешканців Донеччини примушують їх до підтримки земляка на виборах президента.

Відповіді на ці питання, можливо, там же, де й кримінальні справи, порушені проти нинішнього прем’єра. А кримінальні справи – зникли. Як загубилася і відповідь на запит до прем'єр-міністра, який особисто Януковичу вручив народний депутат Григорій Омельченко.

У цьому запиті він звертався до кандидата в президенти надати офіційні матеріали щодо судимостей та їхнього скасування. Кандидат проігнорував звернення, а невдовзі сказав, що тему зі своїми судимостями вважає закритою.

Але питання моралі залишаються відкритими. Як тепер пояснювати дітям, що знімати шапки, бити людей, влізати до чужих квартир і ґвалтувати жінок – це дуже погано. Як це пояснювати, коли є протилежний приклад?

В громадському транспорті розповідають цікаві історії. Як один кандидат в президенти вдарив ветерана війни по обличчю букетом білих лілей, які старий приніс йому від щирого серця. Лілея в кримінальному світі – є образою. Тільки ветеран, який воював проти фашизму цього не знав.

Ще цей кандидат звільнив охоронця за те, що той вхопив його за талію, коли кандидат послизнувся на трапі літака і ледь не перерахував сходинки. Кандидат не впав, але в зоні брати за талію – образа. Кажуть, він б'є підлеглих по обличчю – аргументує позицію. Багато чого кажуть. Злі язики, напевно.

У автобіографії перед призначенням на посаду прем"єра Янукович написав, що двічі був засуджений. Потім, кандидат в президенти не сказав про це жодного слова. А брехня в офіційних документах – кримінальний злочин. Інша справа, декому з дуже високих посадовців до цього звикати не треба. Як не звикати до кримінального світу з його мовою-"фєнєю", поняттями та прізвиськами.

P.S.: Микола Московченко : Ти знаєш шо таке хам? Я об'ясняю – це член.