10/23/2004 | Sean

РЕВОЛЮЦІЙНІ НАСТРОЇ.

Буде революція − не буде. Це все Матриця. І де моя ложка?

На вулиці Шота Руставелі купила пряник − здоровий, за 4 гривні, з начинкою з вареного згущеного молока. На прянику великими літерами написано УКРАЇНА. Моя солоденька.

Жаль батіг до комплекту не входить, а то можна було б влаштувати свято національної свідомості. Я змиряюсь з тим, що до Хеллоуіна більшість висловлювань будуть так чи інакше присвячені політиці і соціуму. Отож. Читаю книжечку під назвою „Yuschenko”, п’ю кефір і скриплю зубами. Не те, щоб я всією душею булла віддана якомусь з кандидатів − професійних політиків, які б у рівній мірі любили і Батьківшину і гроші, в цій країні немає і напевно ще довго не буде. Але автор, − ця зараза, гонорар якій явно проплачений з держбюджету (тобто, трясця його матері, мої податки пішли якомусь вилупку − політтехнологу в кишеню) „викриває” методи чорного піару і розповідає про американську дудку, під яку нібито виробляє танцювальні па Ющ. А сам, скотина ставить в один ряд „хоч Ющенка, хоч чеченських бойовиків”. От же ж бляді нлпістські. Сидять в своїй Кончі−Заспі, п’ють фреш з наливних українських яблучок і засирають шлях до бодай якоїсь цивілізації. Два десятки імпортованих москаликів. Та вони, власне, не москалики−брати, а так − космополітичне сміття. Такі собі мухи над гімном (яке, як відомо, сниться до грошей). Лякають всякими фантомами кожну верству і район індивідуально − бабок Америкою, жлобів − „ось прийдуть і почнуть красти” донецьким розповідають байку про те, що в разі перемоги „НУ” для них ледь не резервації влаштовувати будуть і насильно української вчити . Коротше, рвуть там де тонко, а тонко у людях в головах. Любі донеччани, луганці й інші, такі що калиновою не володіють, але все одно свої. Ну так, за бидло вас тримають. Але не містичні „бендеровці”, яких дві сотні, та й ті підкуплені урядом, а ваше керівництво. За затюканих шахтарів − голодних, злих і малограмотних, мають вас ваші олігархи з мережами готелів в Турції і футбольними командами. І знов, як в Штатах Флориду, підставлять дупу донецьку, вугіллям притрушену, під бандюків. Та якщо вас, якась падлюка, байдуже − з Заходу чи Сходу образить − ми же їм самі „за своїх, донецьких” вломимо. І ви такий самий третій сорт як і ми − у своєму Києві чи гуцули/лемки/бойки у своїх Франківськах і Львовах . Ми всі третій сорт, поки дозволяємо сотні биків вирішувати за себе. Про реальну ситуацію в країні знають кілька сотень людей. Решта − гарматне м’ясо. І я гарматне м’ясо. Але дуже балакуче. Така собі „Говорящая Говядіна”. Правий Мур − Страх і Невігластво дозволяють крутити народом куди і як хочеш. Нічого не знаємо, всього боїмось. Навіть спитати боїмось. Ну якщо не знаєш кому вірити − прислухайся до себе. Невже тобі, такому гарному, розумному і хорошому, буде приємно в Новорічну ніч чотири роки поспіль приймати поздоровлення від зека? У мене від цієї думки температура підіймається...
---------------------------------------

Автор - Саша Кольцова, відома також як Каша Сальцова, лідерка гурту "Крихітка Цахес".

Джерело: www.kasha.com.ua