10/31/2004 | Taras Borschivka

Панове!

Через купку нечесних людей у всій нашій країні в переддень виборів наростає напруга. Багато людей по всій Україні занепокоєні тим, що до них масово їдуть люди з інших регіонів, а родичі тих, хто їде, занепокоєні їхньою долею.
Тому у цей день, 31 жовтня, я пропоную оголосити всеукраїнський День любові і взаємоповаги. У цей день давайте хоч раз на рік згадаємо:
Що ми живемо в одній країні, і після виборів ані ми, ані ця країна нікуди не дінеться, і нам усім тут жити і надалі, працювати поруч, робити бізнес разом, дивитися один одному в очі.
Що у кожного спостерігача, незалежно від того, чи рухається він у ці дні з Заходу на Схід, чи зі Сходу на Захід, чи іншого “мандрівника” нашими теренами є вдома діти, кохані дружина/чоловік, батьки. І вони хвилюються за них.
Зрештою, що кожен з нас є людина, у найповнішому розумінні цього слова.

Тому я пропоную 31 першого жовтня усім українцям, громадянам України усіх національностей, кольру шкіри і місця проживання висловити один одному свою повагу.

Як казали брати Капранови, у цей день головна наша зброя – пиріжок http://maidan.org.ua/static/mai/1098725758.html
А також щира посмішка, потиск руки чи поцілунок
Давайте не забувати, що ми є люди.
Давайте покажемо, що ми є громадянами найкращої країни у світі, бо ніхто у світі так не поважає свого співвітчизника, земляка, як ми.

Я не вмію писати красиво, якщо хтось може і згодний з моєю думкою – напишіть крисивий текст. Або давайте зробимо листівку і будем завтра роздавати її людям.

Хоча знаєте що? Мабуть, краще Василя Симоненка вже не скажеш. Прочитайте ще раз, це корисно душі http://poetry.uazone.net/default/pages.phtml?place=symonenko&page=zemne03
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.