11/01/2004 | olympic

Олежику,
дякую за лiнки, знфу, за те, що ти з нами.
Я була стостерiгачем у Жовквi (вона разом зз Ст.Самбором з Дрогобичем вважаються мiсцями пильної уваги через дещо лівацькі настрої, але їх там такий мізер, що й згадувати зараз не варто). Все пройшло спокійно, абсолютно без ексцесів, активність настільки небувала, що аж сльози на очі навертаються - жінка з пологового будинку на день швидше приїхала, щоб проголосувати (спостерігачка з Донецька наполягла, щоб вона голосувала тільки за паспортом і вона повернулася додому за паспортом!!), на милицях приходили на дільницю, приводили таких старесеньких бабусь, поїджених міллю, шо вони аж розсипалися, нічого не бачили вже і не говорили, хворі зі сльозами вставали з ліжок, аргументуючи "якщо не проголосую, то помру", хрестили той бюлетень, кидаючи його до скриньки, дітиська показували на фотографію Ющенка з пищали: "Плезидент!"...
Словом, я під дуже сильним враженням з мене розпирають емоції.
Шкода тільки, що в "Нашої Украрни" така погана внутрішня організація.
Загалом, народ дуже активний, студіки регулярно щодня збираються у Львові на барикадах і кричать "Ми сильні, нас багато, і нас не подолати!" Все оранжеве або чорне (з символікою "Пори" і "Спротиву").
Але інколи весь запал спадає, коли натрапляю на "їхні" медіа. Все-таки ПіАр має неймовірну силу. Людей так легко переконати, а затурканих у нас ще ой як багато...
Сорі, шо так сумбурно.