11/14/2004 | Taras-ods

Бо при Ющенку можна бути і в опозиції...

Олесь Доній, для УП , 13.11.2004, 18:53



Мені ніколи не щастило голосувати за владу.

В далекому 1991 році мій голос був відданий В'ячеславу Чорноволу. Тоді все вирішилося вже у першому колі. В 1994 році в першому колі голосував за Володимира Ланового, у другому - викреслив обох - і Кучму і Кравчука.

В 1999 році я голосував у першому колі за Олександра Мороза. В другому знов таки – викреслив обох - і Симоненка і Кучму. В 2004 в першому турі віддав голос за Мороза. Щодо другого туру, то перед початком виборчої кампанії все йшло до того, що, мені знов доведеться викреслювати обох....

Але виборча кампанія значною мірою змінила країну, змінила політиків, можливо змінила й багатьох з нас. Принаймні, поставила перед кожним з нас питання більш чіткого вибору. І якщо я все ж таки прийняв рішення голосувати за Ющенка, то це не був легкий вибір.

Я достатньо гостро його критикував у своїх статтях і виступах протягом останніх чотирьох років. Але в цій ситуації я зробив вибір на його користь.

"Бо при Ющенкові можна бути і в опозиції…"

Це шикарне формулювання належить не мені. Вперше я його почув від мого давнього приятеля журналіста Віті Уколова, з яким колись разом боролися за Незалежність. Зараз Віктор належить до Соцпартіі. При всьому критичному ставленні до Ющенка, Віктор у другому турі однозначно вирішив голосувати за нього.

Його аргументація була стільки ж простою, наскільки і логічною: "Ти розумієш, за нього Соцпартія може бути і при владі і в опозиції. Якщо Ющенко виконає зобов'язання, які він взяв перед Морозом, то СПУ може стати складовою нової демократичної влади. Якщо ж не виконає - то СПУ може перейти до нього в опозицію. Але, принаймні, при Ющенкові вона може бути в опозиції. А ось чи існуватиме в країні опозиція при Януковичі – я не певен"....

"Голуби" і "яструби" Януковича

Кілька днів тому Центр досліджень політичних цінностей, яким я керую, проводив у Верховній Раді круглий стіл, присвячений подальшим перспективам політреформи.

Мороз, Тігіпко, Катеринчук, Рудьковський, Полохало, Погребинський, Видрін, Фесенко забезпечили серйозний рівень розмови.

Споглядаючи як Тігіпко і Погребинський (одні з найяскравіших представників команди Януковича) захищають ідею політреформи, і як їхня аргументація щодо необхідності голосування між турами не знаходить навіть грама підтримки у Миколи Катеринчука (не тільки одного з найбільш кваліфікованих законтворців в команді Ющенка, але, що не меньш важливо, одного з найбільш толерантних членів його команди), я спіймав себе на думці, що "Наша Україна" просто не може зрозуміти вихідні мотиви тієї частини провладних сил, які виступають за політреформу.

"Наша Україна" певна, що "реформатори" затіяли все це лише з однією думкою -обмежити повноваження майбутнього президента-Ющенка, тому так затято і боролася проти такого "обрізання". Навіть у спільному меморандумі з Морозом, де під тиском Сан Санича, Ющенко таки погодився на проведення політреформи, голосування відтягнуто до 1 січня 2005 року.

Насправді, думаю, що все з точністю до навпаки. І Тігіпко, і Погребинський свято вірять в перемогу Януковича. В той же час вони за політреформу...

Знаючи Михайла Погребинського з вісімдесятих років, можу сказати, що той одіозний образ, який формують з нього деякі опозиційні мас-медіа, абсолютно не відповідає дійсності. Він є людиною твердих ліберальних переконань. І навіть у співпраці з існуючою владою намагається захищати саме ліберальні цінності.

Сергія Тігіпка я знаю не так довго. Перетинався і спілкувався з ним всього кілька разів. Але і він справляє враження людини, для якої демократичні цінності не є пустопорожнім звуком.

Але влада неоднорідна. І в ній є різні течії і крила. Як в кожній команді є свої "голуби" і свої "яструби", аналогічно є вони і в групі підтримки Януковича.

Тижні три перед тим на іншому круглому столі нашого центру у Верховній Раді обговорювали сценарії скасування результатів виборів. І там один з провідних соціал-демократів (об'єднаних) Нестор Шуфрич фактично проговорився.

Зі слів пана Шуфрича виходило, що після перемоги Януковича, по-перше політреформа буде відкладена у довгий ящик, а по-друге, влада змінить пропорційний закон про вибори. А це означатиме, що опозиція може опинитися за бортом українського парламенту.

Що характерно, за наявності багатьох телекамер на засідані круглого столу і при тому як головні телеканали люблять показувати пана Шуфрича, ця, по суті сенсаційна заява, ніде не була показана.

Офіційно позиція влади і Януковича - політреформі бути. А от, що нас реально чекатиме в разі перемоги Януковича... Якби політреформа за схемою Мороза вже була проведена, тоді зрештою, було б не так важливо, хто стане президентом -Янукович, Ющенко, Петренко чи Степаненко.

Центр влади пересунувся би в бік парламенту і підконтрольного йому уряду. Але в умовах нереформованності така концентрація влади в руках Януковича почала виглядати небезпечною.

Якщо в його команді вже зараз є думки про відновлення мажоритарної системи, то що може стати після його перемоги? Спочатку там розправляться зі своїми "голубами", а потім візьмуться і за нас. За "дику птицю"...

Янукович так і не спромігся поки що стати всеукраїнським лідером. Те, що сам прем'єр - "донецький", як на мене, не страшно. Абсолютно нормально, коли регіони змагаються за столицю. Зрозуміло, що й регіональні еліти (в просторіччі "клани") почали змагатися за владу в Києві. І в цьому також є природній процес.

Але, от інша справа, так це якість цих регональних еліт, їхні звичаї і традиції… Звичаї і традиції суворого шахтарського краю наразі не передбачають існування будь-якої іншої думки, тобто в політиці - не передбачають існування опозиції...

Сучасні радники заперли Януковича в гетто Південно-Східного регіону, де він і намагається взяти по максиму голоси виборців. Хоча перспективи вирватися з затісного костюмчика "регіонала" на початку у Януковича все ж таки були.

Українофонна складова в команді Януковича була мінімалізована і не була розвинена. Хто там на слуху? Тарас Чорновіл, Богдан Ступка, Кость Бондаренко, Ганна Стеців та Кузьма зі "Скрябіна"? Не густо.

Янукович був змушений хапатися за російську ідею та її московських провайдерів. Звісно, знову була витягнута з нафталіну ідея другої державної мови. Хоч соціологи і переконують, що ця ідея додала Януковичу ще кілька відсотків, мені здається, що вона стала його найбільшою проблемою.

Східні і південні регіони і так би здебільше голосують за "свого" Януковича. Якщо не в першому, то принаймні у другому турі. А от Захід, Північ і значною мірою Центр прем'єр втратив.

Але і цієї ідеї здалося московським "казачкам" замало. І вони почали фактично грати на розкол України. Саме на національному протистоянні і залучали "яструби" Януковича голоси виборців. І ці "яструби" прилетіли з інших країв.

Вони можуть відлетіти після виборів, а можуть і почати вити тут свої жовчні гнізда. Такий сценарій для України для мене неприйнятний.

Помилки та здобутки кампанії Ющенка

На загал, мені не подобалася передвиборча кампанія "Сили Народу". Головне, що не подобалося - це те, що в ній була не атака, а захист. Майже всі зусилля були кинуті на антирекламу Януковича.

Як для пересічного виборця, так для мене було мало позитивної інформації, що же відбудеться доброго для країни і для кожного виборця, коли прийде до влади Ющенко з командою.

В компанії же Януковича були обидва струмені. Була і потужна кампанія проти Ющенка, але було і активне позитивістське крило. Всілякі пенсії, виплати, обіцянки мови, громадянства... І Янукович тут був першим.

А команда Ющенка лише відбивалася. Чому непомітними пройшли віртуальні укази Ющенка? А тому що вони були запізнілі. Це вже була відповідь на реальні кроки Януковича.

Невже команда "Сили народу" не розуміла раніше, що провладні сили скористаються важелями влади і зроблять які-небудь виплати? А так вийшло, що один роздає реальні гроші, а інший через кілька тижнів потому – віртуальні укази. Невже було не зрозуміло, на якому полі гратиме прем'єр? Висловлюючись мовою шахистів, Янукович постійно грав "білими", а Ющенко - "чорними"...

І тут на когось з небес спустилося провидіння.... Без жартів. Принаймні, інакше як геніальним крок з оранжевими стрічками я не назову... Він додав надзвичайно важливу річ - відчуття ліктя.

Одна справа, бачити своїх однодумців лише на передвиборчих мітингах, і зовсім інша відчувати їх буквально на кожному кроці. Споглядати ці "стрічки єднання" на антенах дорогущих бумерів і проіржавілих "Москвичів", на рюкзаках романтизованих студенточок Києво-Могилянки і на замусолених лацканах роботяг.

Тут вже точно відчуття, як в колишній рекламі колись дуже просунутого каналу "Ти не один.."...

Я припускаю, що це може бути ілюзія. Але ця ілюзія дарує людям присмак перемоги, якого не вистачало кампанії. До того ж присмак перемоги світлої і яскравої.

Це щодо емоцій.

Шодо логіки і розуму. Балаган ЦВК з десятиденною затримкою результатів зіграв злий жарт з владою. Перебуваючи під вимушеним "домашнім арештом" у Києві через формальну заборону агітації Ющенко зробив те, чого не зробив би під час всіх свої поїздок регіонами.

По-перше, Ющенко підписав меморандум з Морозом. Уявляю, що це коштувало Ющенкові. Він фактично був змушений визнати свої попередні помилки. Але саме цієї миті Ющенко, як на мене, став мудрим. Якщо ти здатний визнати свої помилки, тим більше в ситуації, коли ти формально сильніше — це є неабияка політична мудрість.

Один з найвишуканіших українських політологів Дмитро Видрін мені сказав в кулуарах: "після приєднання Мороза до коаліції Ющенка, там з'явилася нова естетика. Це зовсім інший вимір. Зовсім інша картинка."

Видрін як завжди вміє не лише будувати політологічні схеми, а ловити імпульси. Разом з Морозом від команди Ющенка і справді пішли позитивні флюіди.

Наступний вдалий крок - це підписання угоди з Кінахом та опозицією всередині НДП. Знак, що в разі перемоги Ющенка на своє "місце під сонцем" може розраховувати і бюрократія. Бюрократія в Україні - надзвичайно потужна сила. І проблема команди Ющенка була в тому, що вона до останнього не підбирала ключики під настрої хоча би частини цієї бюрократії.

Добре, що "партія миру" в таборі "Сили народу" знайшла більший вплив на Ющенка. Наступні кроки - це посилення роботи з Олександром Омельченком, якого можна і треба перетягувати на свій бік.

Але зроблено поки що не все. Набагато важливішими зараз є пошук нових союзників і спроба розколоти владу. Для перемоги необхідний ще один ключик. І цей ключ від виборів, хочемо ми того чи ні, лежить в руках у Кучми...

Золота акція Кучми

Занадто рано списали наші політики і політологи президента зі своїх рахунків. Формально йому залишилося правити всього нічого, але він і наприкінці своїх повноважень не випускає важелі впливу з зовсім не пенсійних рук.

Мені давно здавалося, що Кучма не хоче Януковича президентом. Принаймні, президентом з повноваженнями "а-ля Кучма".

Схема досить простенька: спочатку Кучма боровся проти Ющенка, щоби той, боронь Боже, не мав одностайної підтримки населенням. Коли рейтинг Януковича почав рости як на дріжжях, президент почав стримувати вже його.

Складається враження, що більше на Януковича працює Кремль, аніж Печерськ. Янукович стає фактично "московським" кандидатом. Циркулює інформація, що досі немає чіткої вказівки главам місцевих адміністрацій однозначно підтримувати Януковича.

Далі розвиток подій такий. Стриманий в цей спосіб рейтинг Януковича не дозволяє йому випередити Ющенка. Відповідно, для перемоги команда Януковича буде вимушена вдатися до фальсифікацій. Міжнародні спостерігачі їх протоколюють (недаремно ж Кучма стільки їх наполегливо запрошував).

Телебачення Пінчука всі ці фальсифікації фіксує і пускає в ефір. Опозиція на вулиці вимагає перерахунку голосів. Кучма не визнає перемогу Януковича, одержану через фальсифікації, і як "батько нації", "герой-рятівник року" скасовує результати виборів і призначає нові... Ну, і відповідно, цей час править далі. А за півроку мало що ще трапиться...

Я би сказав, що зараз всі три варіанти - перемога Ющенка, перемога Януковича і скасування результатів виборів заради продовження повноважень Кучми, є приблизно однаково ймовірними.

Це не означає, що Ющенко візьме менше реальних голосів аніж Янукович. Просто оголосити переможцем можуть кого завгодно. І тут опозиції іноді бракує холодного розуму для того, щоби усвідомити всю серйозність ситуації.

Перемога Ющенка в першому турі в пів відсотка була можлива саме тому що вона була в першому турі. Скільки би не говорили про фальсифікації, але навіть за найкращим для опозиції екзіт-полом, який проводив Центр Разумкова, у Януковича 38%. Це означає, що вибори перейшли з площини "народ проти бандитської влади" в площину "частина народу проти іншої частини народу".

Ситуація дуже неоднозначна. Реальний відрив коаліції Ющенка не настільки великий, щоби його не можна було перекрити фальсифікаціями. А програвати не можна.

Якщо за відсутності політреформи перемагає Янукович з царськими повноваженнями, то правління Леоніда Кучми нам може потім ще здатися самим ліберальним періодом в історії України.

От ми і приходимо до висновку, що є одна особа, яка якраз і є вкрай зацікавлена в такій патовій ситауції. І яка і є "разводящим". Особа, у якої нині є сама золота з усіх золотущих акцій.

Я розумію, як нелегко кожному з нас прийти до висновку, що потрібно домовлятися в тому числі і з Кучмою. Але заради перемоги цей варіант нині може бути найменш небезпечним. Значить варто шукати союзників і можливі компроміси заради перемоги. Навіть якщо компроміси гіркі. А союзникі непевні...

Мій особистий вибір…

В будь-якому випадку, я свій вибір вже зробив. І мій вибір не залежить від перспективи виграшу чи програшу. Я готовий прийти на виборчу дільницю і проголосувати, готовий брати участь у вуличних акціях. А в разі потреби, вмію розбудовувати і підпільні організації.

Але все ж таки хотілося би зламати традицію і нарешті не просто проголосувати за зміну влади, але й добитися цієї самої зміни!

Олесь Доній, Центр досліджень політичних цінностей (Скорочений варіант статті)

http://www.pravda.com.ua/archive/2004/november/14/1.shtml