11/17/2004 | maidanek

Мне львовяни прислали.

Один з типових виборців Януковича

Шановний Вікторе Федоровичу!
Пише Вам колишній Ваш земляк Юрій Бакулін, який раніше мешкав у
Ленінському районі міста Донецьку по вулиці Клінічна, будинок 7,
квартира 2.

Три місяці тому я помер. Зараз прописаний на цвинтарі біля заводу
“Норд”.
У принципі, влаштувався непогано. Сусіди на ділянці хороші, не кривдять.
Сестра Зоя приходила двічі - на 9-й день і на 40-й. Щоправда, огорожа
поганенька, за три місяці фарба облізла, та квітів ніяких на могилі не
посадили - не сезон. Але на Паску, думаю, все владнається. Зойка, може,
і
пам'ятник який поставить. Хоча Марія Василівна, що через могилу від мене
лежить, вже другий рік без пам'ятника. Вчителькою вона була, українську
мову
і літературу викладала. Так от, другий рік, каже, без пам'ятника.
Звикла, не
скаржиться.

А пишу я Вам цього листа, щоб запевнити, що всі ми, донецькі небіжчики,
в
першому турі президентських виборів одностайно голосували за Вас. Лише
Колька з сусіднього захоронення, що того року на мотоциклі розбився, не
хотів. Каже, брат у нього в міліції працює і тому голосувати за
колишнього
зека йому не годиться. Але потім і він проголосував. І Марія Василівна.
Тільки в різних місцях.

Особисто я голосував за Вас на виборчій дільниці №10 виборчого округу
№45
у Ленінському районі Донецька. Спочатку проблема виникла. Ми, небіжчики,
як
ви знаєте, до третіх півнів маємо вже по могилах лежати. А виборчі
дільниці
відкриваються лише о 8 ранку. Але потім нам розповіли, що генеральний
прокурор України Гєна Васильєв, який за законами наглядає, знається з
нечистою силою, і про все домовився. Отже на восьму ранку я вже був на
виборчій дільниці.

Проголосував я, як належить - і в корінці розписався, і до кабінки
зайшов,
і хрестик напроти Вашого прізвища поставив, і в урну бюлетень укинув.
Спочатку боявся бюлетень зіпсувати, але потім мене у виборчій комісії
заспокоїли - у них таких бюлетенів для небіжчиків надруковано неміряно.
Отже
якщо якийсь зіпсую - новий можуть видати. Але все вийшло з першого разу.

Зібрався я вже, було, йти, як у дверях зі своєю живою сестрою мало не
зіткнувся. Зойка теж прийшла громадянський обов'язок віддати. Хоча краще
б
вона сусіду стольник повернула, який на мої похорони позичила.

Я, щоб сестру не лякати, спочатку хотів у порожню кабінку заховатися,
але
звідти мене ввічливо попросили. Тоді я до спостерігачів прилаштувався,
лицем
до вікна відвернувся, а сам одним оком на Зойку дивлюся.

Підійшла Зойка до столу, щоб у відомості розписатися, дивиться - а
поряд з
її прізвищем моє записано, і підпис мій стоїть. Ну, баби вони, Вікторе
Федоровичу, самі знаєте, дурепи. Зойка як зойкне: “Що ж це ви, гаспіди,
робите, брат мій вже три місяці як в могилі, я сама і в міліцію, і в ЖЕК
ходила його виписувати”, ну і таке інше. Її хотіли спочатку з дільниці
виставити, щоб голосувати за Вас не заважала. А потім спостерігачі до
неї
підійшли і пояснили, що Ви, Вікторе Федоровичу, як людина релігійна,
одержали від донецького митрополита Іларіона благословення на те, щоб
підтримкою померлих співгромадян на виборах заручитися. А щоб зовсім
Зойку
заспокоїти, у виборчій комісії їй фотографію в старій газеті “Ракурс”
показали, де Ви з Іларіоном в ресторан “Африка” разом заходите. Від
фотографії Зойка і справді заспокоїлася, бо з будь-ким батюшка очі
заливати,
мабуть, не стане. Тож вона теж за Вас проголосувала.

А Трохим Петрович, що праворуч від мене під таким чорним пам'ятником,
так
той навіть до Маріуполя на вибори мотався. Він майже все життя в
Маріуполі
прожив, а за рік до смерті син його до себе у Донецьк забрав. Тут він
від
інсульту і помер. Так Трохим Петрович розказував, що хотів за Вас у двох
місцях проголосувати - там, де жив раніше, і за місцем колишньої своєї
роботи на заводі “Азовбитмаш”. Свідома людина, хоч і небіжчик. Проте
вдруге
проголосувати у нього не вийшло. Прийшов Петрович за завод, зайшов до
адмінкорпусу, де виборчу дільницю організували, а там вже всі бюлетені
геть
чисто заповнені, і у всіх галочки за Вас стоять. Робочі, що приходили,
повинні були узяти у члена комісії заповнений бюлетень і в урну кинути.
Коли
хто кидати не хотів, так за нього комісія сама кидала. Покрутився Трохим
Петрович, розпитав. З'ясував, що заповненого бюлетеня з його прізвищем
не
було, а чистих виборцям на руки не давали. З тим назад і повернувся. Але
настрій все одно добрий.

Дорогий Вікторе Федоровичу!

Ми, донецькі небіжчики, дуже вдячні Вам за те, що Ви нас не забуваєте.
Тож
не сумнівайтеся, що і в другому турі президентських виборів ми Вас
підтримаємо і проголосуємо як треба. Генеральному прокуророві так і
передайте. А оскільки зараз народ від нестачі їжі мре посиленими
темпами, то
й голосів за Вас напевно буде ще більше. Тому в останніх рядках свого
листа
передаю Вам прохання від усього нашого цвинтаря. Дуже просимо замовити
митрополиту Іларіону молебень за Ваших мертвих виборців. Адже Вам це, як
людині глибоко віруючій, не важко, а нам, небіжчикам, приємно.

Виборець по виборчій дільниці №10
територіального виборчого округу №45
небіжчик Юрій Бакулін
(за життя проживав за адресою:
83062, м. Донецьк, вул. Клінічна, б.7, квартира 2)