Кожен бореться з режимом, кожен по різному, дехто віршами...
11/18/2004 | Dyoma
Добрий день друзі!!!
Пишу Вам із Західної України, зокрема із Тернопільської області, бо не писати вже більше не можу... В нас тут все просто супер, народ передчуває перемогу. Через те в моїй місцевості фактично щодня появляються нові і нові вірші, котрі, думаю, будуть цікаві не лише мені, моїм друзям, але й багатьом з Вас. Ці вірші приводжу нижче, скажу лише про них, що всі вони написані в простих містах і селах Тернопільської області, Гусятинського району, деякі з авторів захотіли бути невідомими, дехто пише відкрито, дехто під псевдонімом. Отже:
***
Ставаймо під прапори жовто-сині
Всі, хто не хоче жити у брехні
Так –Ющенку! Так „Нашій Україні”!
Фальшивій владі – ні і тільки ні!
Не вбити вам усіх нас, не зламати
Не вистачить „Намазів” на усіх
І не простить вам Україна-мати
Ті злочини проти дітей своїх.
Брехня – отрута лізе із екрана
Із радіо, з газет повзе вона.
Самі собі ви кричите: „Осанна”!
Та тільки „правда” ваша є брудна.
Коли? Коли воскреснеш Україно?
Коли забудеш про свої жалі?
Коли продажне юдине коліно
Нарешті зчезне з нашої землі?
Ставаймо під прапори жовто-сині
Всі, хто не хоче жити у брехні
Так –Ющенку! Так „Нашій Україні”!
Фальшивій владі – ні і тільки ні!
м. Копичинці
В.
***
Брати і сестри України
Свій крик душі я вам передаю -
Коли піднімемось з духовної руїни,
Захистим мову рідную свою.
Дивуєшся, що сталося із нами/
І скільки ще терпітимемо ми
Як можновладець обзиває нас „козлами”
Коли ж, нарешті, станемо людьми?
Вкраїно рідна, час настав невтішний
І ми втомились від брехні і чвар.
І вже татарин став для нас рідніший
Ніж свій, по крові рідний, яничар.
Вкраїнська мово, рідна наша мати,
Ти ледь жеврієш хвора і сумна.
Керзовий чобіт хоче знов топтати
Твою історію і славні імена.
Поки злочинці ще не знищили дощенту
Вкраїнський дух і мову, і пісні
Тож хай ці вибори нового Президента
З’єднають нас усіх у чесній боротьбі.
Зеновій Шустик
м. Копичинці
***
Вставай, стражденний мій народе!
Всі, як один зімкнім ряди!
І сила зла тоді не пройде
і не поверне нас туди
де ми були вже. О народе!
Ти бачив небо голубе
в ті дні свободи неповторні.
Тепер залякують тебе,
і закривають хмари чорні
над нами небо голубе.
Пора, пора вже, Україно
із хати вимести сміття,
пора всім нам дихнути вільно
бо вдома ми, а не в гостях.
Пора, пора вже, Україно
Зробім цей крок до перемоги
і в часі зрад, надій, тривог
уже не звернемо з дороги,
бо з нами правда, з нами Бог
і крок, лиш крок ... до перемоги.
В.
Листопад
***
Кожен, хто любить із нас, поважає
України найменший куток.
А зі сходу тут один заявляє:
„Україна – то тільки „Восток”.
Чи сказав він це так просто, з дуру
Чи образити нас захотів.
Та не він представляє культуру
Наших східних сестер і братів.
Нам єдина Вкраїна лиш мила.
Вона – матір тобі і мені.
Схід і Захід для неї, мов крила,
Північ – Південь, мов очі ясні.
Хто ж хоче державу дробити,
Та я так відповів би йому:
„Чесним людям нема що ділити,
А бандитів – посадим в тюрму”.
2004 р.Б.
Листопад
В.
***
Дорога українська родино,
Всі ми – дружна велика сім’я.
Схаменись, нерозумна людино,
Якщо голос віддала за „Я”.
Зваж, подумай, заблудший мій брате
Кому скажеш ти: „Так”, кому: „Ні”.
Нині мову в нас хочуть забрати,
Завтра – сина візьмуть до Чечні.
Коли ж ми одностайні, єдині,
Буде свято і в нашім краю,
Своє серце віддай Україні,
А свій голос лиш тільки за „Ю”.
м. Копичинці
Листопад
В.
***
Рибак відерце Риби наловив,
В долоні плеще: „Добра буде юха!”,
Горобчик сірий близько підлетів,
Розмову Рибок спійманих підслухав.
Одна хвалити стала Рибака:
„Який же він гостинний та культурний,
Бо нам усім смачного черв’яка
Дав до обіду на гачку фігурнім!”
На це Горобчик Рибці: „Підожди!
Ти незнайома з цим жорстоким світом,
Зазнаєш скоро мук сковороди,
Сама ти станеш Рибаку обідом”.
На виборах нікчемний претендент
Пенсіонерам роздавав наживку,
І бачився мені у той момент
Простий гачок, прив’язаний на жилку.
Я бачив Риб також серед людей,
Що мають на очах рожеву плівку,
Які майбутнє внуків і дітей
Продать готові за пусту наживку.
Не будь, неначе Риба та дурна,
І думай перше, ніж проголосуєш,
Бо вип’єш чашу ти гірку до дна
Та ще й на сковорідці затанцюєш.
Микола Кропивницький
03.11.2004р.
***
Святий мій народе, сплюндрований роками,
Священний люде, що розп’ятий без хреста
Найстарший рабе, між всіма рабами
Збудися, чуєш, насувається біда.
Ланцуг твій хочуть златом заліпити
Аби потішити як цяцькою дитя.
Криваві рани, папірами*, затулити
Жери, жируй, забудь про каяття.
Сорочку з потом, що тріщить під батогами,
Прикрити одягом із барського плеча,
Зневіри хрест, народе мій, несеш віками,
Аж доки серденько не струхне як свіча.
Збудися, люде, розірви кайдани,
Вже скоро йде неділенька свята.
І на Михайла, тільки сонце встане –
Молися Богу, голосуй за Ющенка!!!
P.S. За п’ять днів до прозріння,
За 120 годин до сміливості
За 7200 хвилин до надії
За 432000 секунд до волі.
* - папірами - грошима
с.Котівка
15.11.2004 р. 24:00
От і всі (на даний момент
) вірші. Якщо щось нове автори створять – допишу. Візьміть, прочитайте ці вірші, роздрукуйте, дайте тим, хто не вірить в НАШУ перемогу, хто є „сліпим”. Можливо Ви знаєте інших авторів, котрі пишуть щось подібне, надсилайте ці вірші мені на dyoma@gus.tr.ukrtel.net. Дякую!
Пишу Вам із Західної України, зокрема із Тернопільської області, бо не писати вже більше не можу... В нас тут все просто супер, народ передчуває перемогу. Через те в моїй місцевості фактично щодня появляються нові і нові вірші, котрі, думаю, будуть цікаві не лише мені, моїм друзям, але й багатьом з Вас. Ці вірші приводжу нижче, скажу лише про них, що всі вони написані в простих містах і селах Тернопільської області, Гусятинського району, деякі з авторів захотіли бути невідомими, дехто пише відкрито, дехто під псевдонімом. Отже:
***
Ставаймо під прапори жовто-сині
Всі, хто не хоче жити у брехні
Так –Ющенку! Так „Нашій Україні”!
Фальшивій владі – ні і тільки ні!
Не вбити вам усіх нас, не зламати
Не вистачить „Намазів” на усіх
І не простить вам Україна-мати
Ті злочини проти дітей своїх.
Брехня – отрута лізе із екрана
Із радіо, з газет повзе вона.
Самі собі ви кричите: „Осанна”!
Та тільки „правда” ваша є брудна.
Коли? Коли воскреснеш Україно?
Коли забудеш про свої жалі?
Коли продажне юдине коліно
Нарешті зчезне з нашої землі?
Ставаймо під прапори жовто-сині
Всі, хто не хоче жити у брехні
Так –Ющенку! Так „Нашій Україні”!
Фальшивій владі – ні і тільки ні!
м. Копичинці
В.
***
Брати і сестри України
Свій крик душі я вам передаю -
Коли піднімемось з духовної руїни,
Захистим мову рідную свою.
Дивуєшся, що сталося із нами/
І скільки ще терпітимемо ми
Як можновладець обзиває нас „козлами”
Коли ж, нарешті, станемо людьми?
Вкраїно рідна, час настав невтішний
І ми втомились від брехні і чвар.
І вже татарин став для нас рідніший
Ніж свій, по крові рідний, яничар.
Вкраїнська мово, рідна наша мати,
Ти ледь жеврієш хвора і сумна.
Керзовий чобіт хоче знов топтати
Твою історію і славні імена.
Поки злочинці ще не знищили дощенту
Вкраїнський дух і мову, і пісні
Тож хай ці вибори нового Президента
З’єднають нас усіх у чесній боротьбі.
Зеновій Шустик
м. Копичинці
***
Вставай, стражденний мій народе!
Всі, як один зімкнім ряди!
І сила зла тоді не пройде
і не поверне нас туди
де ми були вже. О народе!
Ти бачив небо голубе
в ті дні свободи неповторні.
Тепер залякують тебе,
і закривають хмари чорні
над нами небо голубе.
Пора, пора вже, Україно
із хати вимести сміття,
пора всім нам дихнути вільно
бо вдома ми, а не в гостях.
Пора, пора вже, Україно
Зробім цей крок до перемоги
і в часі зрад, надій, тривог
уже не звернемо з дороги,
бо з нами правда, з нами Бог
і крок, лиш крок ... до перемоги.
В.
Листопад
***
Кожен, хто любить із нас, поважає
України найменший куток.
А зі сходу тут один заявляє:
„Україна – то тільки „Восток”.
Чи сказав він це так просто, з дуру
Чи образити нас захотів.
Та не він представляє культуру
Наших східних сестер і братів.
Нам єдина Вкраїна лиш мила.
Вона – матір тобі і мені.
Схід і Захід для неї, мов крила,
Північ – Південь, мов очі ясні.
Хто ж хоче державу дробити,
Та я так відповів би йому:
„Чесним людям нема що ділити,
А бандитів – посадим в тюрму”.
2004 р.Б.
Листопад
В.
***
Дорога українська родино,
Всі ми – дружна велика сім’я.
Схаменись, нерозумна людино,
Якщо голос віддала за „Я”.
Зваж, подумай, заблудший мій брате
Кому скажеш ти: „Так”, кому: „Ні”.
Нині мову в нас хочуть забрати,
Завтра – сина візьмуть до Чечні.
Коли ж ми одностайні, єдині,
Буде свято і в нашім краю,
Своє серце віддай Україні,
А свій голос лиш тільки за „Ю”.
м. Копичинці
Листопад
В.
***
Рибак відерце Риби наловив,
В долоні плеще: „Добра буде юха!”,
Горобчик сірий близько підлетів,
Розмову Рибок спійманих підслухав.
Одна хвалити стала Рибака:
„Який же він гостинний та культурний,
Бо нам усім смачного черв’яка
Дав до обіду на гачку фігурнім!”
На це Горобчик Рибці: „Підожди!
Ти незнайома з цим жорстоким світом,
Зазнаєш скоро мук сковороди,
Сама ти станеш Рибаку обідом”.
На виборах нікчемний претендент
Пенсіонерам роздавав наживку,
І бачився мені у той момент
Простий гачок, прив’язаний на жилку.
Я бачив Риб також серед людей,
Що мають на очах рожеву плівку,
Які майбутнє внуків і дітей
Продать готові за пусту наживку.
Не будь, неначе Риба та дурна,
І думай перше, ніж проголосуєш,
Бо вип’єш чашу ти гірку до дна
Та ще й на сковорідці затанцюєш.
Микола Кропивницький
03.11.2004р.
***
Святий мій народе, сплюндрований роками,
Священний люде, що розп’ятий без хреста
Найстарший рабе, між всіма рабами
Збудися, чуєш, насувається біда.
Ланцуг твій хочуть златом заліпити
Аби потішити як цяцькою дитя.
Криваві рани, папірами*, затулити
Жери, жируй, забудь про каяття.
Сорочку з потом, що тріщить під батогами,
Прикрити одягом із барського плеча,
Зневіри хрест, народе мій, несеш віками,
Аж доки серденько не струхне як свіча.
Збудися, люде, розірви кайдани,
Вже скоро йде неділенька свята.
І на Михайла, тільки сонце встане –
Молися Богу, голосуй за Ющенка!!!
P.S. За п’ять днів до прозріння,
За 120 годин до сміливості
За 7200 хвилин до надії
За 432000 секунд до волі.
* - папірами - грошима
с.Котівка
15.11.2004 р. 24:00
От і всі (на даний момент
) вірші. Якщо щось нове автори створять – допишу. Візьміть, прочитайте ці вірші, роздрукуйте, дайте тим, хто не вірить в НАШУ перемогу, хто є „сліпим”. Можливо Ви знаєте інших авторів, котрі пишуть щось подібне, надсилайте ці вірші мені на dyoma@gus.tr.ukrtel.net. Дякую!