11/19/2004 | student

До другого туру виборів президента залишилося кілька днів. Вирішальний день для моєї країни. Вирішальний день для мого народу. Саме 21 листопада вирішиться доля України. Але до виборів ще є час,тому влада вирішила нанести вирішальний удар. Кучма не любить помаранчевий колір. Але його люблять всі люди,діти. Він може і дітей не любить?
Жорстка інформаційна війна проти свого народу триває вже добу. УТ-1 намагається нав"язати людям думку про те,що Ющенка підтримують фашисти Коваленка,хоча відомо,хто такий Коваленко. "Вісті" щовечора демонструють,як всі регіони України підтримують Януковича,що є брехнею. Втягування церкви в політику так само не припустимо. Але цього не розуміють наші владарі,які демонструють,що за 14 років незалежності вони залишилися тими ж самими совками. У нас змінили лише прапор,герб,гімн. Але душа у керівників та ж сама. Вчора,коли я йшов майданом Незалежності,де відбувався мітинг прихильників "Дорогого Виктора Фёдоровича",на мене накинулися дві жінки похилого віку,з криком:"Вам тут не место! Ваше место там!" - і показали на іншу сторону,де стояли прихильники Ющенка. Я спробував вступити в дискусію,але зрозумів,що я немаю кидати бісер перед свиньми. Я просто відійшов в сторону,і пригадав,як саме на цьому місці,14 років тому коли я тримав свій жовто-блакитний прапор,на мене накинулася жінка,обізвавши бандерівцем. Минуло 14 років! Люди! 14 років! За цей час не змінилися погляди наших керівників. Бо це - ті ж самі радянські керівники,які прагнуть отримати ще більше влади. Вони були при владі тоді,є зараз,і прагнуть цієї влади і надалі. І все залежить тільки від народу. Народу,який прагне свободи. Народу,який має подолати в собі цей страх,рабський страх! Цей страх подолав Василь Стус,який пішов проти системи,і загинув в боротьбі з нею у таборах. Але йому на зміну прийшли інші патріоти,які підняли прапор боротьби високо над головою. Цей прапор піднесли студенти,які в 1990 році оголосили протест системі,і не злякалися кийків,арештів,репресивних заходів. Зараз 2004 рік. Але враження,ніби ми перебуваємо ще там,в роки репресій і культу особи. І це непокоїть. Сильно непокоїть. І саме зараз,треба сказати свій голос протесту всім! Всім людям! Не можна мовчати! Не можна мовчки чекати,поки нас заганятимуть по в"язницях,і божевільнях.Жахлива реальність 70-х років втілюється в життя зараз,в 2004 році!
Шановні друзі! Громадо! 21 листопада у нас можуть вкрасти голоси. Нам скажуть,що переміг провладний кандидат,і якщо це станеться,це буде кінцем України. Тому,кожен з нас ,від Карпат до Кавказу,від США до Росії має прийти на виборчу дільницю,і проголосувати за демократію,за вільну Україну,проти репресій,проти тоталітаризму. Ми не бандерівці,як нас прагнуть показати провладні канали. Ми не фашисти,бо фашисти,це ті,хто не любить кольори опонентів. Гітлер так само не любив червоний колір,і ми знаємо,чим це закінчилося. Кучма не любить помаранчевий колір,тим самим демонструючи ненависть до більшості свого народу. Саме зараз він показує,хто він є насправді. Хто є ця влада,і куди вони нас тягнуть. Кобзон співає про громадянську війну. Але не розуміє,що сам її пропагує.Міліція готує посилені заходи безпеки,не усвідомлюючи,що захищаючи рецидивіста,вони оголошують війну своєму народу! Кожен з нас має усвідомити: Революція має початися не на майдані,а у тебе вдома. Революція має початися в розумі,в суспільстві,в переконаності,що ми не будемо боятися тих,хто нас ненавидить. Не любов до помаранчевого - це прямий наказ до репресій. Так будемо їм протидіяти. Зробимо адміністрацію президента,будівлю на Банковій ,помаранчевою! Зробимо всю Україну помаранчевою.Не бійтеся,бо нас - багвто! Нормальних людей набагато більше,а "козли" так і залишаться "козлами". Тільки і вони стануть те ж помаранчевими! Наша зброя - помаранчевий колір.Наша зброя - слово правди! Наша зброя - єдність перед загрозою реакції! Наша зброя - це ми,вільний народ моєї України,яку не подалати! України,яка не терпітиме більше на собі бандитів,а зробить свій вибір на користь чесних людей,сильних людей,патріотів,інтелегентних людей. україна стане сильною,і підніметься з колін! А ми,народ України допоможемо їй це зробити 21 листопада. А якщо нас знову обдурять,і вкрадуть нашу Україну,ми її виборемо у бою! Будемо до цього готові! Слава Україні!

Не бойся врагов - в худшем случае они могут тебя убить. Не бойся друзей - в худшем случае они могут тебя предать. Бойся равнодушных - они не убивают и не предают, но только с их молчаливого согласия существует на земле предательство и убийство. Эберхард