Інтерв'ю з Андерсом Аслундом на thewashingtonpost.com
12/02/2004 | Сонора
http://discuss.washingtonpost.com/wp-srv/zforum/04/world_aslund120204.htm
Декілька цікавих речей.
П: Я їздив в Україну двічі в 2001 і 2002. На мою думку, українці є чуйні, розумні і дружелюбні. Але вони також політично апатичні. Важко струсити з себе 70 років комуністичної ментальності. "Десятки тисяч людей" вже неодноразово заповнювали Хрещатик в багатьох попередніх протестах. Чи цей раз відмінний? Чи достатньо українців змінилося, щоб ця революція спрацювала? Я оптимістичний, але й скептичний...
В: Так, цей раз відмінний. Українці, як ви кажете, винуватили в усьому самих себе, але тепер вони вже виросли. Нація щойно лише народилась, і українці отримали величезний заряд впевненості у собі. Вони ніколи не вірили, що це може з ними статися.
П: Чи може "втрата" України серйозно зашкодити планам Путіна, який за чутками хоче створити сфери впливу в державах колишнього СРСР, чи може наміри Путіна перебільшені?
В: Враховуючи, що Путін вклав величезні ресурси в ці вибори, його невдача буде великим ударом по ньому, як вдома так і за кордоном, якщо тільки він не почне робити щось для збереження лиця дуже скоро. Я сумніваюся, що він це буде робити, тому що він довів, що є більш впертим, аніж є добре для гарного політика. Наміри Путіна можливо змінилися, і можливо стали гіршими. Це є причиною для непокоєння і приділення уваги.
П: До якої міри Ющенко може, чи бажає чинити спротив більш радикальній частниці опозиційного табору? Тимошенко і деякі інші є менш готовими на компроміси, що може негативно вплинути на перспективу мирної і гладкої передачі влади опозиції.
В: Ющенко має величезний особистий авторитет. Він добрий хлопець, але як прем'єр і також зараз він показав, що він може бути достатньо твердим. Це досить таки дивовижно, як Наша Україна трималася докупи на протязі останніх трьох років. Поки що, Ющенко і Тимошенко грають пару "добрий мент - поганий мент", але Кучма очевидно хоче їх розколоти, і ми ймовірно побачимо багато провокацій.
Декілька цікавих речей.
П: Я їздив в Україну двічі в 2001 і 2002. На мою думку, українці є чуйні, розумні і дружелюбні. Але вони також політично апатичні. Важко струсити з себе 70 років комуністичної ментальності. "Десятки тисяч людей" вже неодноразово заповнювали Хрещатик в багатьох попередніх протестах. Чи цей раз відмінний? Чи достатньо українців змінилося, щоб ця революція спрацювала? Я оптимістичний, але й скептичний...
В: Так, цей раз відмінний. Українці, як ви кажете, винуватили в усьому самих себе, але тепер вони вже виросли. Нація щойно лише народилась, і українці отримали величезний заряд впевненості у собі. Вони ніколи не вірили, що це може з ними статися.
П: Чи може "втрата" України серйозно зашкодити планам Путіна, який за чутками хоче створити сфери впливу в державах колишнього СРСР, чи може наміри Путіна перебільшені?
В: Враховуючи, що Путін вклав величезні ресурси в ці вибори, його невдача буде великим ударом по ньому, як вдома так і за кордоном, якщо тільки він не почне робити щось для збереження лиця дуже скоро. Я сумніваюся, що він це буде робити, тому що він довів, що є більш впертим, аніж є добре для гарного політика. Наміри Путіна можливо змінилися, і можливо стали гіршими. Це є причиною для непокоєння і приділення уваги.
П: До якої міри Ющенко може, чи бажає чинити спротив більш радикальній частниці опозиційного табору? Тимошенко і деякі інші є менш готовими на компроміси, що може негативно вплинути на перспективу мирної і гладкої передачі влади опозиції.
В: Ющенко має величезний особистий авторитет. Він добрий хлопець, але як прем'єр і також зараз він показав, що він може бути достатньо твердим. Це досить таки дивовижно, як Наша Україна трималася докупи на протязі останніх трьох років. Поки що, Ющенко і Тимошенко грають пару "добрий мент - поганий мент", але Кучма очевидно хоче їх розколоти, і ми ймовірно побачимо багато провокацій.