12/03/2004 | Сергій Кабуд

http://maidan.org.ua/static/mai/1102100447.html
03-12-2004
Михайло Свистович: Не розумію, навіщо люди пишуть про те, чого не знають?



Я зараз абсолютно не маю часу на белетристику. Навіть на самопіар не маю, тому відхиляю 90% прохань про інтерв"ю вітчизняним та закордонним ЗМІ, серед яких досить чимало відомих. Але повз статтю Галини Титиш "Солодкі сни української революції або Чи дійсно Україна – не Грузія?" на "Українскій правді" пройти не можу.

З огляду на вищенаведене, не влаштовуватиму дискусію та не публікуватиму розгорнутої власної точки зору, заперечу лише речі, які абсолютно не відповідають дійсності.

Галина Титиш пише:

Наприклад, в Польщі 1989 року круглий стіл між Ярузельським і опозицією став прикладом цивілізованої передачі влади
----------------------------------------------------------------


На тому круглому столі владу ніхто нікому не передавав. Там було домовлено про проведення виборів, причому вибори були досить недемократичними. 40% місць у Сеймі віддавалось комуністам (Польська об"єднана робітнича партія) і ще по 10% - двом бутафорським партіям (Об"єднана селянська та Демократична), які були повністю керовані владою та існували заради того, щоб показати "гнилому Заходу" нібито демократичність багатопартійної польської політичної системи. Своїх посланців до Сейму ці партії мали визначити на своїх з"їздах. І лише 40% місць у парламенті виборювались на вільних виборах у мажоритарних округах. "Солідарність" погодилася на такий варіант, що всіх здивувало, але потім зробила геніальний хід - виграла вибори чи то у всіх 100% округів, чи то у всіх, за винятком одного (не маю часу ритися у книжках чи інтернеті, щоби "блєснуть ерудіцієй), а після цього вийшла з пропозицією до бутафорських партій "кинути" ПОРП та стати справжніми гравцями на політичній сцені, утворивши коаліцією з "Солідарністю". При цьому в майбутньому уряді кожній з них віддавалося більше, ніж по 10% посад. Коли ці партії погодились, прем"єром став представник "Солідарності" Тадеуш Мазовецький, який провів "шокову терапію" та зробив незворотніми зміни у польській економіці та політиці.

Галина Титиш пише:

Рівно рік тому Грузія продемонструвала ще один шлях, альтернативний до польського, для безкровного вирішення "революційної ситуації".

Сьогодні українські лідери з усіх сил намагаються дотримуватися аналогічного сценарію, хоча й не забувають досвід Лєха Валенси, запросивши в якості мирового судді польського прем'єр-міністра (а також литовського президента та інших представників європейської спільноти).
----------------------------------------------------------------


Грузія лише повторила шлях Югославії, а "мировий суддя" Кващневський все ж таки президент, а не прем"єр-міністр Польщі.

Та й ніякого грузинського сценарію українська опозиція не дотримується. Творці грузинської революції просто лаються матом на нерішучі дії помаранчевих.

Галина Титиш пише:

грузинська та українська опозиція намагались максимально залучитись підтримкою інших країн.
----------------------------------------------------------------

Тільки грузинська опозиція поводила себе як рівноправний партнер і господар у власній країні, а українська - як недоучка, що сліпо керується вказівками чужих вчителів та виконує будь-які їх рекомендації щодо того, що їм робити в себе вдома.

Галина Титиш пише:

Журналісти "П'ятого каналу" постійно у прямому ефірі інформують про всі події у столиці та регіонах.
----------------------------------------------------------------

Про це я краще промовчу, щоб не лаятись. Бо навіть не хочеться згадувати, скільки важливих регіональних подій залишилось невисвітленими, хоча про них було відомо 5-му каналу.

Галина Титиш пише:

Опозиція Грузії та України одразу намагалась заручитись підтримкою міліції, спецпідрозділів, армії. Але в Грузії Михаїл Саакашвілі ще до початку активних революційних дій знав, що силовики зберігатимуть нейтралітет та не стрілятимуть у демонстрантів.

В Україні ж гасло "міліція з народом" наповнилось реальним змістом лише 25 листопада, коли Оболонський райвідділ міліції та генерали СБУ на Майдані Незалежності виступили із зверненнями до українського народу, закликаючи всі військові підрозділи підтримати Ющенка.
----------------------------------------------------------------

Все написано авторкою абсолютно не відповідає дійсності, оскільки нічого такого Саакашвілі не знав, а силовики навіть під час революції не лише не раз застосовували силу проти протестуючих в регіонах, але й навіть не протидіяли тим, хто стріляли по демонстрантах. Заявляти про свій нейтралітет вони почали в останні дні революції.

Галина Титиш пише:

революціонерів Грузії активно підтримував фінансово відомий американський філантроп Джордж Сорос, чого не скажеш про українську опозицію, в якої, за деякими даними, немає грошей не тільки на вироблення достатньої кількості символіки, але й на оплату діяльності частини працівників штабу.
----------------------------------------------------------------

Дуже смішно читати цей розтиражований російськими ЗМІ та прихильниками Шеварднадзе міф, схожий на міфи про "американського зятя Ющенка" і "наколоті апельсини й американські валянки". Навряд чи авторка володіє інформацією, скільки грошей мала грузинська опозиція. То я їй скажу: значно менше на душу одного штабіста, ніж українська. І агітації вона також мала менше. Просто краще працювала з людьми, тому багато роботи виконували волонтери, а не оплачувані співробітники. І за участь у мітингах в Грузії ніколи не платили. А Сорос дав лише 1 млн. доларів на всю Грузію, громадським організаціям на організацію спостереження за виборами, з яких славнозвісна "Кмара" отримала аж 12 тисяч. Порівняйте з цифрами наших грантоїдів.

А взагалі ті, хто пише і щось говорить про Грузію, краще б поспілкувались з самими грузинами, бо навіть наші вожді "не опустилися" до спілкування з грузинською делегацією, що перебувала тут, а саме її члени безпосередньо робили там революцію. Їх навіть усіх не пустили на сцену для привітання. Натомість з грузинами чомусь спілкуємося тільки ми, і один з них досі перебуває тут. І оцінка діячами грузинської революції дій української опозиції є дуже і дуже низькою.