12/04/2004 | Hanna1

З Миколаєва нам надійшли такі вірщі. Автор дуже хоче, щоб вони були десь оприлюднені. Треба зазначити, що ми справді не чекали аж такого ентузіазму з боку цих ще донедавна аполітичних і заляканих міфами про насильницьку українізацію людей. Отже ці прояви надзвичайно цінні.

Україна піднялась


Україна піднялась,
Розвернула крила,
Невідомо де взялась тая мужня сила,
Яка може відстояти
Право на свободу,
Свою гідність і зайняти
Місце для народу,
В Європейскому суспільстві,
Що живе вже без насильства,
Без злочинного цинізму,
Без фашизму, комунізму.

В місті Києві славетнім
На Майдані між наметів,
Серед гасел, прапорів
Новий день замайорів.
Україна на весь світ
Пише спадщини завіт.
В героїчний, славний час
Несподівано для нас
З-поміж різних осередків
Ми почули голос предків.
Світ не знав про нас такого, -
Зрозуміли, хто ми є!
Дайте наше нам, своє:
А своє у нас – це воля,
Бог і славна наша доля,
Що пригнічена була.
Тому ненька Україна
Жити більш так не змогла, -
І народ, що має гори,
Річки, землю, Чорне море,
Пережив голодомори,
Змушений був до покори
В одномить з колін піднявся,
Разом духом об’єднався
Й насупроти влади став,
Безліч маючи підстав,
Не пригніченим, свободним,
З гаслом правди всенародним
Від Карпат і до Дніпра -
З заходу до сходу
Україна навіки
Вибрала Свободу

Лікар-невролог
Олександр Латій
26.11.2004 м.Миколаїв