12/08/2004 | Сонора

Дивлячись на те, що зараз відбувається, ще раз переконуюся, що основним недоліком правої "демократичної" опозиції в Україні є недолугість. Це моє переконання йде в часи, коли Лавринович ще був у Русі, і Скорик була майже в тому статусі, що зараз Тимошенко, і в той час, як Чорновіл пішов на компроміс із Кравчуком, і потім сила силенна функціонерів від Руху - хто скоріше, а хто пізніше - переродилися і виродилися. Тарас Чорновіл - лише запізніле нагадування про той період. Як не дивно, українці дуже повільно навчаються. Опозиція наша навчається дуже повільно, і кваліфіковано грати проти майстрів крапленої карти не вміє. Кажуть, що розумні вчаться на чужих помилках, але здається наші лідери не можуть вчитися на своїх.

Ющенко отримав кредит довіри від народу незаслужено. Він є нікудишнім політиком, прем'єрська слава якого переважно базується на досягненнях Тимошенко, яка розкулачила енергетичних баронів на 2 млрд. за рахунок чого пішла вчасна зарплата і все інше. Згадувати про "лист трьох" просто не хочеться - настільки ганебною є та історія. Що дивно - Ющенка не змінила навіть історія з отруєнням. Дехто тут писав, що Ющенко змінився, і став "харизматичним" лідером. Схаменіться! Яка там харизма?! Сказано в одній розумній книзі "не по словах судіть їх, а по ділах". Той нікому незрозумілий підпис на 2-му раунді 1-го грудня показав, що Ющенко яким був, таким і залишився.

Що мене трохи втішає - навіть поразка "оранжевої" революції і перетворення її в поганий водевіль (типу Кучма пішов у відпустку і не хоче сдавати повноваження) не означають, що немає змін на краще. Народ показав, що з ним треба рахуватися. І це тепер знатимуть всі - починаючи від самих донецьких і есдеків і закінчуючи самими "демократами", які не лише не вірили в народ, але й феноменально профукали одну з найкращих можливостей в історії України.

По-друге - дозволю собі процитувати ненависного "гаранта" - тої України, що була, вже немає. Це інша країна, і дасть Бог на виборах 2006 року Верх.Рада стане трохи кращою.

А домовлятися з партнерами по опозиції треба. І треба домовлятися заздалегідь. На жаль, всі українські політики сьогодення мають одну рису, яка проступає на лобі як печатка 10-ліття Кучми. Всі бояться що їх "кинуть", і тому всі постійно обмірковують, як би собі "кинути" іншого скоріше, ніж він "кине" тебе.

Ющенко (справедливо) боїться, що Кучма кине всіх з підписанням змін до виборчого закону і відставкою уряду. Мороз боїться, що Ющенко кине його з реформою. Янукович теж боїться, що його кинуть Кучма, есдеки, а мо' й сам Ахметов. Есдеки взагалі бояться всіх.

І над усім цим царственно підноситься Кучма, який - цілком справедливо - не боїться кидалова, бо сам є найкращим майстром цього виду спорту. Але трохи боїться народу, і трохи непокоїться за свою пенсію. Але не дуже.

Я вам скажу одну річ - ніколи не буде в народу довіри до укр.політиків, аж поки на з'являться ті, хто цінує принцип і репутацію. Поки не з'являться політики, здатні не лише розуміти правила гри, але й змішати карти шулерів, і пообрізати постромки ляльководів.