Ющенківці та януківці - вівці, політичні еліти чи клани?
12/14/2004 | Обережний герой
Що таке є клан і що є політична еліта? Що відбувається у нас в Україні – народний рух, боротьба за владу кланів, політичних еліт, політичних партій,бандюківських угруповань чи ще яких інших халеп? Що на цю тему кажуть модна наука політологія, яка заступила в нас науковий комунізм, та наш пересічний життєвий досвід?
Звернусь до доступних мені джерел: радянський ще словник іноземних слів визначає клан як – (кельтською – clann) – у шотландців та ірландців – родовий гурт, у широкому розумінні – род чи група родичів, об’єднаних господарчими та суспільними зв’язками.
Чи є таке в Україні? Мабуть, що є. Президент Кучма та його зять Пінчук, найбагатший та найуспішніший приватизатор та підприємець. Брати, народні депутати Віктор та Петро Ющенки, визирнувший в Харкові їх небіж Ярослав Ющенко і подалі. Та в Україні слово клан набуло ще трохи ширшого значення, як невеличкі групи олігархів, пов’язаних політико-економічно, якщо навіть вони і не члени однієї родини. Може люблять випити разом чи гуси разом пасли, звідки я знаю? Тому можна казати про клан Ахметов-Янукович чи Порошенко-Червоненко.
Що таке політична еліта? Той же радянський словник визначає еліту як найбільш видатних представників якої-небудь частини суспільства, угруповання і подалі. Політику – мистецтвом управління державою. Одне з визначень:
“ Політична еліта це меншість суспільства, що становить собою достатньою мірою самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, наділену особливими психологічними, соціальними і політичними якостями, яка бере беспосередню участь у затвердженні і здійсненні рішень, пов’язаних з використанням державної влади або впливом на неї.”
Далі інші “книжкові” думки щодо політичних еліт:
* Чи є політична еліта позакласовою соціальною групою, яка виражає інтереси суспільства в цілому, або ж це – верхівка економічно пануючого класу, яка здійснює керівництво суспільством в ім’я підтримки соціальної системи, що ставить цей клас в привілейоване становище?
* Концепція конкуруючих еліт заміняє формулу демократії з “правління народу” на більш реалістичну – “правління, схвалене народом”.
* Правляча еліта не допускає решту населення до визначення реальної політики. Можливості впливу мас на еліту обмежені.
* Навіть у найдемократичнішому суспільстві політична еліта залишається відносно замкнутою і найбільш привілейованою панівною групою, підтримуваною бізнесом.
* Різноманітних привілеїв найбільше має саме політична еліта, бо встановлює їх вона сама для себе.
* Сутність інтегративної функції політичної еліти полягає в забезпеченні цілісності і єдності суспільства, стійкості його політичної та економічної систем, уникненні соціально-політичних конфліктів, знаходженні оптимальних варіантів їх розв’язання в разі виникненння. Важливими змістовими елементами цієї функції є згуртування різних верств населення, гармонізація їх соціальних інтересів, досягнення суспільного консенсусу, тісної політичної взаємодії і співробітництва всіх політичних сил. Нездатність політичної еліти виконувати інтегративну функцію загрожує розколом суспільства, зіткненнями різноспрямованих соціальних і політичних сил аж до громадянської війни.
Чи можна казати про політичні еліти на теренах України? Як на мене, з практичної точки зору й можна б було так казати, але з огляду на ще не завершений період дикого, злочинного капіталізму, первичного накопичення (награбування), на свіжину цих малошанованих дій, язик не повертається називати це елітою. Якось неоковирно називати Кучму з Пінчуком чи того ж пикатого Червоненка елітою. Дуже ще тхне від цієї еліти. Щоб так її називати, мабуть треба бути професіоналом-політологом, який звик до таких ароматів професійно. Для широкого загалу ж повинен пройти час, поки розвіється це амбре і нові багатії наберуть статечності. Та політологи використовують ще термін – клієнтелістькі утворення чи клієнтели, тобто організації, що створені для потреб однієї чи кількох осіб – клієнтів. В нас серед політичних партій та цілих блоків чимало можна обізвати клієнтелами. Можливо, Янукович з партією регіонів (яку вже правильніше називати партією регіону) перетворюється на клієнтелу Ахметова та інших невідомих нам олігархів, а “Наша Україна” – клієнтелою жмутка олігархів другого ешелону. Олігархи у нас люди непублічні. Досить тільки сказати, що про харківського мільярдера Ярославського, що входить до сотні найбагатших в Європі осіб, дехто почув тільки тоді, коли він купив, на зразок Абрамовича, харківський футбольний клуб “Металіст”, а більшість і не чула про Яролавського ніколи. Та й я більше довідався про нього з приватної розмови з КЕ J за шаховою партією, коли КЕ розповів мені, що Ярославський доволі нейтральний олігарх, якому все таки більше загрожує влада ющенківців. Може з великої відстані, з Одеси, видніше J
Таким чином, я так і не відповів, що воно все таке це значить, ті еліти. Та й не міг відповісти, бо тут треба спільні зусилля, щоб осягнути цю теоретичну політологічну проблему в українському вимірі. Може й КЕ заведе тут зі мною “тролячі перепіви”. Цим би я вже зробив користь для революції J, бо нас тут мало хто читає та зважає на нас, а от в реалі КЕ припинить руйнувати намети. То чи здатен КЕ та інша сторона об’єктивно оцінити “свою” еліту чи клан чи клієнтелу? Що корисного та поганого роблять ці утворення для України, чи повинні контачити та впливати на них громадяни та громадянське суспільство і чи в цьому, тобто спробі впливу та взаємодії сил громадянського суспільства з кланами/елітами/клієнтелами, ховається істина? Чи є небезпека в тому, що громадянське суспільство занадто захопиться участю в боротьбі між цими КЕКами і задовольниться своєю вторинною роллю у суспільстві як додатку до КЕКів, забуде про свої незалежні задачі, які існують незалежно від КЕКів, які треба вирішувати незалежно від того, який КЕК захопить владу. Хто такі ці ющенківці та януківці, що знаходяться на вулицях та невхожі до самих еліт? Активна сила чи просто вівці підбурені спритними вічарами? Зараз, як я розумію, все прогресивне ГС та окремі закеки-борці за правду кинулися на допомогу КЕКу Ющенко у розрахунку, що завдання ГС легше буде вирішувати за його панування і, навпаки, майже неможливо буде вирішити за умови перемоги КЕКу Януковича. Може це й правильно.
Звернусь до доступних мені джерел: радянський ще словник іноземних слів визначає клан як – (кельтською – clann) – у шотландців та ірландців – родовий гурт, у широкому розумінні – род чи група родичів, об’єднаних господарчими та суспільними зв’язками.
Чи є таке в Україні? Мабуть, що є. Президент Кучма та його зять Пінчук, найбагатший та найуспішніший приватизатор та підприємець. Брати, народні депутати Віктор та Петро Ющенки, визирнувший в Харкові їх небіж Ярослав Ющенко і подалі. Та в Україні слово клан набуло ще трохи ширшого значення, як невеличкі групи олігархів, пов’язаних політико-економічно, якщо навіть вони і не члени однієї родини. Може люблять випити разом чи гуси разом пасли, звідки я знаю? Тому можна казати про клан Ахметов-Янукович чи Порошенко-Червоненко.
Що таке політична еліта? Той же радянський словник визначає еліту як найбільш видатних представників якої-небудь частини суспільства, угруповання і подалі. Політику – мистецтвом управління державою. Одне з визначень:
“ Політична еліта це меншість суспільства, що становить собою достатньою мірою самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, наділену особливими психологічними, соціальними і політичними якостями, яка бере беспосередню участь у затвердженні і здійсненні рішень, пов’язаних з використанням державної влади або впливом на неї.”
Далі інші “книжкові” думки щодо політичних еліт:
* Чи є політична еліта позакласовою соціальною групою, яка виражає інтереси суспільства в цілому, або ж це – верхівка економічно пануючого класу, яка здійснює керівництво суспільством в ім’я підтримки соціальної системи, що ставить цей клас в привілейоване становище?
* Концепція конкуруючих еліт заміняє формулу демократії з “правління народу” на більш реалістичну – “правління, схвалене народом”.
* Правляча еліта не допускає решту населення до визначення реальної політики. Можливості впливу мас на еліту обмежені.
* Навіть у найдемократичнішому суспільстві політична еліта залишається відносно замкнутою і найбільш привілейованою панівною групою, підтримуваною бізнесом.
* Різноманітних привілеїв найбільше має саме політична еліта, бо встановлює їх вона сама для себе.
* Сутність інтегративної функції політичної еліти полягає в забезпеченні цілісності і єдності суспільства, стійкості його політичної та економічної систем, уникненні соціально-політичних конфліктів, знаходженні оптимальних варіантів їх розв’язання в разі виникненння. Важливими змістовими елементами цієї функції є згуртування різних верств населення, гармонізація їх соціальних інтересів, досягнення суспільного консенсусу, тісної політичної взаємодії і співробітництва всіх політичних сил. Нездатність політичної еліти виконувати інтегративну функцію загрожує розколом суспільства, зіткненнями різноспрямованих соціальних і політичних сил аж до громадянської війни.
Чи можна казати про політичні еліти на теренах України? Як на мене, з практичної точки зору й можна б було так казати, але з огляду на ще не завершений період дикого, злочинного капіталізму, первичного накопичення (награбування), на свіжину цих малошанованих дій, язик не повертається називати це елітою. Якось неоковирно називати Кучму з Пінчуком чи того ж пикатого Червоненка елітою. Дуже ще тхне від цієї еліти. Щоб так її називати, мабуть треба бути професіоналом-політологом, який звик до таких ароматів професійно. Для широкого загалу ж повинен пройти час, поки розвіється це амбре і нові багатії наберуть статечності. Та політологи використовують ще термін – клієнтелістькі утворення чи клієнтели, тобто організації, що створені для потреб однієї чи кількох осіб – клієнтів. В нас серед політичних партій та цілих блоків чимало можна обізвати клієнтелами. Можливо, Янукович з партією регіонів (яку вже правильніше називати партією регіону) перетворюється на клієнтелу Ахметова та інших невідомих нам олігархів, а “Наша Україна” – клієнтелою жмутка олігархів другого ешелону. Олігархи у нас люди непублічні. Досить тільки сказати, що про харківського мільярдера Ярославського, що входить до сотні найбагатших в Європі осіб, дехто почув тільки тоді, коли він купив, на зразок Абрамовича, харківський футбольний клуб “Металіст”, а більшість і не чула про Яролавського ніколи. Та й я більше довідався про нього з приватної розмови з КЕ J за шаховою партією, коли КЕ розповів мені, що Ярославський доволі нейтральний олігарх, якому все таки більше загрожує влада ющенківців. Може з великої відстані, з Одеси, видніше J
Таким чином, я так і не відповів, що воно все таке це значить, ті еліти. Та й не міг відповісти, бо тут треба спільні зусилля, щоб осягнути цю теоретичну політологічну проблему в українському вимірі. Може й КЕ заведе тут зі мною “тролячі перепіви”. Цим би я вже зробив користь для революції J, бо нас тут мало хто читає та зважає на нас, а от в реалі КЕ припинить руйнувати намети. То чи здатен КЕ та інша сторона об’єктивно оцінити “свою” еліту чи клан чи клієнтелу? Що корисного та поганого роблять ці утворення для України, чи повинні контачити та впливати на них громадяни та громадянське суспільство і чи в цьому, тобто спробі впливу та взаємодії сил громадянського суспільства з кланами/елітами/клієнтелами, ховається істина? Чи є небезпека в тому, що громадянське суспільство занадто захопиться участю в боротьбі між цими КЕКами і задовольниться своєю вторинною роллю у суспільстві як додатку до КЕКів, забуде про свої незалежні задачі, які існують незалежно від КЕКів, які треба вирішувати незалежно від того, який КЕК захопить владу. Хто такі ці ющенківці та януківці, що знаходяться на вулицях та невхожі до самих еліт? Активна сила чи просто вівці підбурені спритними вічарами? Зараз, як я розумію, все прогресивне ГС та окремі закеки-борці за правду кинулися на допомогу КЕКу Ющенко у розрахунку, що завдання ГС легше буде вирішувати за його панування і, навпаки, майже неможливо буде вирішити за умови перемоги КЕКу Януковича. Може це й правильно.
Відповіді
2004.12.14 | otar
Читав, думав, одного не пойняв - хто такий КЕ? (-)
2004.12.14 | Обережний герой
Опозиційний майданівець з Одеси
Дехто вважає його Кваснюком Єгором2004.12.14 | otar
Як-як ви сказали? "майданівець"? з чого? (-)
2004.12.16 | Обережний герой
Лиси проти левiв
“Оригінальну типологію політичних еліт запропонував В. Парето. Крім правлячої і неправлячої еліти (конреліти), залежно від стилю управління він виокремлював еліту “левів” та еліту “лисів”. До першої належить консервативно налаштовані прихильники силових методів правління, які виступають проти радикальних суспільних змін. До другої – люди динамічні, майстри обману й політичних комбінацій, прихильники радикальних перетворень в суспільстві, які під час їх здійснення спираються не на силу, а на переконання. В умовах політичної стабільності переважають керівники-“леви”. Нестабільність політичної системи вимагає правління еліти "лисів". Рівновага в суспільстві дотримується за умови пропорційного притоку до еліти предстаників обох типів еліт.”З цієї теорії виходить, що звинувачення Ющенка у боехні небезпідставне. Це, дійсно, і завищені обіцянки і мандри між мовами та регіонами. Також спирання на переконання. Це помаранчева технологія, якщо це можна назвати переконаннями… Але якщо обізвати це політичними комбінаціями, то може це не так і погано. А може нашому народу і потрібна солока брехня…
“Закон циркуляції еліт не дозволяє занепадаючій старій еліті привести до занепаду все суспільство. Коли процеси занепаду правлячої еліти й кількісного зростання конреліти набувають широких масштабів, контреліта за допомогою мас витісняє стару еліту і стає правлячою. Цей процес В.Парето називає “масовою циркуляцією еліти, або просто революцією”. Маси від такої зміни еліт нічого не виграють і залишаються об’єктом панування та експлуатації.”
Як влучно написано! Здається, писалось тільки що, як аналіз помаранчевої революції. Але ж це написано за роки до цього. Наука існує не даремно! Може деяким революціонерам варто було бвивчити це перш ніж ставити намети. Хоча й теорія не така послідовна, як здається. Тому що вже на наступній сторінці пишеться:
“Від якісного складу політичної еліти залежить якість самої політики, а в кінцевому підсумку – якість життя кожного з нас.”
Тож, якщо навіть революція закликана поміняти еліту з занепадаючої на контреліту спритних брехунів, які також будуть панувати та експлуатувати народ, то це може виявитися для народу кращим за занепадаючу еліту бандюків і революція має сенс. Так що залишаємось оптимістами і ющенківцями. І не забудьмо, що й самим треба не тільки бути суб’єктами, а й об’єктами, постійно активними дійовими особами політики, трошки закеками, які борються за справедливість і усираються, тобто починають боротися проти несправедливості при її найменшому прояві. Революція не закінчиться, коли ви вилізете з наметів і підете геть з майданів. Вона повинна продовжуватися у буденному житті, коли ви нехай не так яскраво, а навіть нудно та вперто, будете боронити свої права від Ющенка і його лисенят в тому числі. Не дайте прихватизувати революцiю олiгархам. Тоді революція буде не даремною.