12/17/2004 | Богдан Гдаль

На мейл Домівки для новин надійшов лист.. Я не наважився його публікувати. Що панство скаже? Правда чи провокація? На офіційному сайті цього нема..

From: Интернет портал \"Наша Одесса\"
To: Організація \"Домівка\" - Київ

Обращение Юрия Костенко к членам Центрального Провода УНП

Українська Народна Партія, беручи участь в передвиборчій кампанії, в двох турах виборів президента України та в "помаранчовій" революції, зрештою опинилася в програші: у рядах партії спостерігається глибока депресія від розчарування результатами своєї діяльності.
Українська Народна Партія - найчисленніша і найструктрованіша партія в блоці "Наша Україна". У виборчому марафоні та у в "помаранчовій" революції вона виконала найважчу, але не престижну роботу:
1) забезпечення масовості заходів, що проводились;
2) забезпечення величезного числа спостерігачів та членів виборчих комісій;
3) роздача листівок, агітація в місцях скупчення людей і т.д.
Але в результаті цієї величезної роботи, що вимагала від членів партії високої напруги сил, партія нічого не придбала.
Слава дісталася найближчому особистому оточенню В.Ющенко (Порошенко, Червоненко, Безсмертний і т.д.), окремим членам Партій «ПРП - Наша Україна» і НРУ (Томенко, Пінзеник, Зварич, Ключковській).
З числа партій – членів блоку «Наша Україна» найбільші дивіденди зібрала «ПРП - Наша Україна» у зв'язку з тим, що їй вдалося оволодіти найбільшою кількістю обласних та районних виборчих штабів, а також завдяки узурпації назви блоку «Наша Україна».
За даними інституту Разумкова, якби вибори відбулися зараз, то ПРП, яка перед виборами була мало кому відомою, набрала б більше 14% голосів виборців. У той же, час велика і структурована УНП одержала б підтримку тільки 0,3% виборців.
Такого низького рейтингу у УНР – УНП за всю її історію ще не було, що і викликало незадоволення керівників УНП обласного масштабу.
Ю.Костенко прагнучи заспокоїти регіональних керівників, звернувся до них з довгим текстом, в якому він пояснює невдачі партії тим, що особисте оточення В.Ющенко виконувало такі специфічні задачі, які жодним чином не могла б виконати УНП.
Крім того відтиснення УНП на задній план пояснюється особливою роллю студентства, преси, регіональних західно українських представників влади, воєнізованої організації «ПОРА». З метою заспокоєння регіональних структур УНП, Ю.Костенко обіцяє підвищення їх ролі у революційних перетвореннях в Україні після виборів президента, стверджуючи, що саме тоді наступить їх час. У чому полягатиме роль УНП в революційних перетвореннях після виборів і що означає їх час Ю.Костенко не розшифровує. Напевно вважаючи, що така туманна обіцянка повинна вселити більше впевненості та надії керівникам обласних організацій УНП.

Дивіться текст нижче:

Тільки членам Центрального Проводу Української народної Партії

Мистецтво революції та "Наша Україна"

В Україні здійснена революція. Натхненником, творцем і організатором революції став блок Віктора Ющенка "Наша Україна". Революція була проведена вміло, організовано і мирними засобами. До варіантів румунської, югославської, грузинської революції троянд на правах рівних приєдналася українська помаранчова революція. Словосполучення «помаранчова революція» міцно увійшло до лексикону політиків світу. Поморанчовий колір відтепер став символом політичної дії, політичного результату, революційного стану народу. Досвід української помаранчової революції ретельно вивчатиметься політологами, політтехнологами, соціологами, істориками і філософами. За свіжої пам`яті зробимо перший історико-політичний нарис знаменних подій.
Керівництво "Нашої України" після виборів березня 2002 року зробило вірний теоретичний, що має величезне практичне значення, висновок. Цей висновок став для «Нашої України» методологічним принципом і керівництвом до дії. Суть його у тому, що перемогти одночасно на парламентських виборах, виборах президента і виборах в місцеві ради опозиційним силам в Україні неможливо. Необхідно зосередити сили для дії в одному напрямку і виборчу кампанію блоку поєднувати з підготовкою масових революційних дій народу, вибравши головною сценою революційної містерії столицю. Зрештою в листопадно-грудневі дні 2004 року нам вдалося реалізувати грандіозний план.
План "Нашої України" припускав одночасну роботу у різних напрямках, але підпорядковану єдиній меті, наша робота повинна була привести до нашої перемоги, ми повинні були неподільно узяти владу у всіх гілках влади в центрі і на місцях, створити міцну базу для перемоги на виборах 2006 року.
Пропагандистську роботу блоку потрібно було побудувати так, щоб пропаганда зрослася з міфотворчістю. Міф і політична самосвідомість членів блоку «Наша Україна» повинні були зростися в єдине органічне ціле, в основі міфотворчості і пропаганди необхідно було поставити роботу по формуванню культу лідера блоку. Нам вдалося за два роки створити культ Віктора Ющенка. У самосвідомість величезної маси українського населення був упроваджений образ Месії, рятівника нації, мудрого національного лідера. Віктор Ющенко перестав існувати як особа. Він став всенародним міфом і предметом культу. Навколо головного пропагандистського постулату і міфу блок створював незліченну безліч органічно з ним зв'язаних міфологем. Ми добилися величезних результатів. Рядові члени блоку і маси українців, відкинувши непотрібну в періоди революцій логіку та раціоналізм, стали мислити революційними міфами і міфологемами.
Масову роботу ми направили на організацію чисельних ходів, демонстрацій, мітингів. Навіть багато хто з керівників «Нашої України» не відразу зрозумів надзадачу цих заходів, особливо ними піддавалися критиці масові заходи блоку, що проводяться спільно з БЮТом, соціалістами і комуністами. Нам пропонували зайнятися законотворчою діяльністю, йти на згоду з народними депутатами більшості. Курс на проведення протестних масових заходів зрештою себе виправдав. Тактика спільних масових протестних заходів з БЮТом, соціалістами і комуністами довела свою правильність в найвирішальніші дні революційних дій: БЮТ увійшов з «Нашою Україною» в коаліцію, соціалісти призвали свій електорат голосувати за Віктора Ющенка, комуністи оголосили нейтралітет.
Блок зробив все для того, щоб оволодіти інформаційним полем України і зарубіжжя, стати в інформаційному полі домінуючим. І це нам вдалося. На засіданнях Верховного суду представники блоку апелювали до міфологем блоку, як до загальновідомих фактів, що не вимагають доказів. І судді йшли в руслі запропонованих блоком "загальновідомих фактів", наших міфологем.
Ми створили про себе сприятливу думку в різних європейських та американських структурах, заручилися підтримкою урядів європейських держав і європейської преси, які разом з нами працювали на ізоляцію українських органів влади, робили пропаганду В.Януковича не ефективною, дискредитували всі почини уряду і провладного претендента на посаду президента України.
Ми перерахували основні напрямки нашої успішної, звитяжної виборчої кампанії. Але задача наша не в тому, щоб тільки констатувати відомі факти. Важливо дослідити хоча б у загальних рисах методи нашої роботи, складові перемоги, роль структур "Нашої України", обставин, що сприяли нашому успіху і витягнути з величезного революційного досвіду уроки на майбутнє.

Євреї в "Нашій Україні". Їх роль в організації і звершенні помаранчової революції.

Досвід революцій і масових рухів, починаючи з визвольної війни США та від французької революції до російського перевороту 1917 року, довів, що повнокровного масового руху без єврейського ферменту в ньому, без значної присутності євреїв в керівництві руху бути не може. Євреї додають рухові динамічність, вносять в нього організованість, додають йому масштабність. Ніхто, окрім євреїв, не вміє надати навіть окремому випадковому факту всеосяжне вселенське значення. Пригадайте хоча б справу Дрейфуса. Євреям вдалося справі звичайного капітана-інтенданта надати скандального всесвітнього значення, внаслідок чого Франція була втягнута в тривалу політичну кризу.
Керівництво "Нашою Україною" здійснювалося не головами партій, що створили блок. Керівна і організуюча роль належала оточенню Віктора Ющенка. У цьому оточенні на сто чоловік сімдесят були євреї. П.Порошенко, Е.Червоненко, Д.Жванія, Е.Гурвіц, - кожний з них виконував в нашій організації і в нашій революції значну роль. У багатьох була спокуса назвати нашу революцію другим після жовтневого перевороту єврейським переворотом. Оточенню В.Ющенка вміло вдалося нейтралізувати такі спроби, прикритися авторитетом національно-демократичних партій, залучити як діючу та руйнівну силу маси українців. Українці навіть не помічали єврейського оточення В.Ющенка. Вони чули ім'я свого кумира і йшли за ім'ям. Характерно, що після першого туру виборів на питання виборцю, за кого він проголосував, він урочисто ударив себе в груди і заявив: "За українську ідею, за Віктора Ющенка". Епізод пройшов по всіх каналах телебачення.
Євреї в "Нашій Україні" виконали такі важливі задачі, яких не зумів би виконати ніхто інший. По-перше, вони забезпечили підтримку нашого руху урядами та громадськими організаціями Європи та Америки. Величезну роботу в цьому відношенні виконав президент евро-азійськіх єврейських об'єднань Євген Червоненко. Використовуючи єврейське лобі в цих країнах, він впливав на уряди, засоби масової інформації і громадські організації в двох напрямах: а) дискредитував українську владу, додаючи цій дискредитації тотальний і глобальний характер; б) створював привабливий вигляд "Нашій Україні", її лідеру В.Ющенку. Саме Є.Червоненко організовував всі поїздки В.Ющенка до Європи, Ізраїлю та Америки і незмінно супроводжував його у всіх зарубіжних поїздках. Діяльність Є.Червоненка не лише забезпечила підтримку "Нашої України" світовою громадськістю і урядами, але і сформувала невичерпний потік грошових інвестицій в наш рух.
Є.Червоненко вміло пристосував до виконання своїх задач уродженця США Р.Зварича і з його допомогою зумів впливати на користь нашого руху на парламентську асамблею ради Європи та ОБСЄ. Роль цих організацій в підтримці нашого руху особливо виявилася під час виборів президента і в подальші дні після виборів.
По-друге, євреї "Нашої України" зіграли вирішальну роль в залученні українських і зарубіжних засобів масової інформації служінню нашій ідеї і нашому рухові.
По-третє, євреї створювали міфи і міфологеми "Нашої України", забезпечували ефективне розповсюдження чуток; на основі міфів і міфологем, чуток, вони зуміли консолідувати українське суспільство на боротьбу і забезпечили досягнення нашої перемоги.
По-четверте, євреї додали нашим масовим рухам барвистий вид містерії, привертаючи до участі в них маси студентської молоді.
По-п'яте, в центральному і обласних виборчих штабах В.Ющенка значний відсоток членів штабів складали євреї, і саме вони додавали виборчій кампанії наступальний, агресивний характер.
Як в 1917 році в Російській імперії, євреї в команді "Нашої України" очолили революційний процес, повели за собою великі маси українського народу.
Враховуючи величезну виконану євреями в "Нашій Україні" роботу, у певному і лише в цьому вузькому значенні можна стверджувати, що "Наша Україна" і наша революція були успішним рухом євреїв в Україні, як вісімдесят з лишком років тому в Російській імперії.

Влада та "Наша Україна"

Більш ніж триста років влада в Україні була чужою та ворожою до народу. Народ завжди підозрював її у тому, що вона за зачиненими дверима державних установ робить щось недобре, шкідливе, що її дії і задуми загрожують народу новими бідами. Таке положення влади в Україні створювало сприятливі умови для розвитку нашої революції. Будь-яка вигадка про владу сприймалася народом на віру. Потрібно було давати таких вигадок більше, вони повинні були циркулювати постійно. Одна вигадка повинна була змінюватися іншою з величезною швидкістю. Люди вірили кожній з них.
Опонент, супротивник, інший кандидат в президенти, названий нашою пропагандою представником влади, ставав легко вразливим, на нього автоматично розповсюджувалися всі вигадки і міфи про владу, він ставав об'єктом ненависті, його необхідно було знищити.
Одним з важливих прийомів нашої пропаганди було приписування супротивнику дій, авторами яких і виконавцями були ми. Наприклад, люди блискавично сприйняли дві зв'язані між собою ідеологеми. Ми звинуватили владу у тому, що зі сходу цілими залізничними поїздами відправляються прихильники В.Януковича в західні області, щоб вплинути на результат виборів. Одночасно розповсюджувалися чутки, що вони забезпечені пачками відкріпних свідоцтв і кожний з них проголосує десятки разів в різних виборчих дільницях. Насправді потоки людей одночасно їхали зі сходу на захід і із заходу на схід, всі вони мали відкріпні свідоцтва. Це були спостерігачі від команд В.Януковіча і В. Ющенка. На захід приїхало 600 тисяч спостерігачів В.Януковича, на схід – 850 тисяч спостерігачів В.Ющенка. Вони мали право проголосувати на тих виборчих ділянках, спостерігачами на які вони були призначені. Наші спостерігачі були в кращому положенні. Вони їхали на автомобілях, мікроавтобусах і автобусах, маючи з собою все необхідне. Вони, маючи свій транспорт, могли пересуватися від однієї виборчої дільниці до іншої та дійсно мали нагоду голосувати по багато разів. Відкріпними свідоцтвами вони були забезпечені з лишком. Боязкі спроби влади та прихильників В.Януковича сказати про це припинялися "обуренням мас" і наших засобів масової інформації.
Наше завдання полегшувалася і тим, що ми користувалися одним узагальнювальним словом "влада", маючи насправді три ідеологічних різновиду представників влади:
1) представники клану Л.Кучми і всіх попередніх урядів (В деякій мірі до них належав і В.Ющенко зі своєю командою);
2) соціально орієнтований уряд В.Януковича;
3) представники місцевої влади (переважно західних областей), що не упоралися із завданням вирішення господарської та соціальної сфери життєдіяльності своїх регіонів. Під час виборів та революції вони поводилися не однаково, але ми свідомо про це мовчали. Перший соціально орієнтований уряд В.Януковича ми принципово при першій-ліпшій можливості ототожнювали з кланом Л.Кучми, не даючи можливості населенню усвідомити того факту, що в особі В.Януковича і його уряду населення має справу з принципово новим для України типом уряду. Ми робили все, щоб населення не дізналося про план уряду В.Януковича про перетворення України в правову соціальну державу, справедливо вважаючи, що в цьому випадку ми будемо приречені на поразку.
У сучасній структурі влади незалежний і послідовно діючий В.Янукович виявився білою вороною. Ми використовували суперечності між В.Януковичем, його урядом і командою з одного боку і всією рештою гілок влади, клану Л.Кучми з іншою. Зрештою, влада відверто "здала" В.Януковича, наблизивши нашу перемогу. Наш розрахунок на використовування суперечностей у владі, наша робота по посиленню суперечностей, наші обіцянки не ініціювати переділу власності виявилися правильними. Навіть зять Л.Кучми Пінчук, після гарантій йому не робити замах на його власність, заявив, що хлопці на майдані Незалежності йому подобаються. Він виразив упевненість, що В.Ющенко переможе в третьому турі виборів.
Головною нашою опорою в структурах влади були всі рівні і всі гілки влади західних і ряду центральних областей України. Вибрані до органів влади мало не на мітингах періоду боротьби за незалежність України, ці люди вважали своєю професією патріотизм і націоналізм. Чванячись своїм патріотизмом, вони виявилися не готовими та не здатними вирішувати народно-господарські і соціальні задачі. Керовані ними області виявилися найвідсталішими в економічному відношенні. В цих областях сформувався найвищий рівень безробіття при найнижчій заробітній платні. На фоні східних і південних областей, що розвиваються, західні області створювали гнітюче враження. У будь-який час народ міг змістити цих горе-керівників. Ми дали їм шанс – одягнути помаранчові шарфи, підняти наші прапори і направити обурення населення проти центральної влади, ототожнивши її з урядом В.Януковича.
Влада названих областей для забезпечення нашої перемоги повною мірою використовували адміністративний ресурс. Службові машини, автобуси були передані нашим агітаторам, спостерігачам, службовий транспорт та державні засоби звукопідсилення безкоштовно передавалися нам для організації мітингів, демонстрацій, ходів. Сотні тисяч людей з сільських районів перевозилися в міста для забезпечення масовості наших заходів. Податкова інспекція збирала в цих областях кошти до фонду В.Ющенка і для фінансування заходів "Нашої України" у обласних центрах. Пропагандистським нововведенням "Нашої України" стали заяви збирачів коштів, що гроші збираються до виборчого фонду В.Януковича. Ми досягали цим міфом декількох позитивних результатів: поповнювали фонд "Нашої України", викликали обурення у підприємців "зобов'язаних внести кошти до фонду Януковича", перетворювали кожного підприємця на добровільного і активного пропагандиста проти властей і особисто проти В.Януковича.
Місцева влада західних областей активно втручалася в роботу виборчих комісій, брала участь у друкуванні фальшивих відкріпних талонів, сприяла виготовленню нашої символіки. І робила за своєю ініціативою і за нашими проханнями багато, дуже багато чого іншого.
Спрацювала наша добре продумана ідеологема: влада західних областей не використовує свій адміністративний ресурс, вона проявляє патріотизм та націоналізм. Фальсифікатори лише центральна влада та влада в східних областях України. У всьому, що робили структури влади західних і деяких центральних областей, ми обвинуватили центральну владу та керівництво східних областей. Рецепт був дуже простий, списаний з прислів'я; "Тримай злодія…", але він виявився дуже ефективним. Верховний суд України під тиском засобів масової інформації та мітингів повною мірою прийняв наш міф як правовий доказ.

Роль студентів в нашій революції

Достовірно рушійною силою революції в Україні були і залишаються студенти. Робота із студентством в "Нашій Україні" ніколи не припинялася. Починали ми з проведення семінарів в обласних центрах, кущових за участю декількох областей і всеукраїнських. Робилося все, щоб ці семінари були для студентів привабливими: безкоштовний проїзд до місця семінару, оплата відрядження, участь в семінарах іноземних інструкторів, експертів, вчених, можливість встановити нові знайомства, взяти участь у закордонних семінарах, одержати гранд для організації власних структур "сприяння розвитку демократії в Україні", концертні програми. Студентів привчали до співпраці з нами, у них створювали переконання, що співпраця з нами для них матеріально вигідна та перспективна в плані майбутнього трудовлаштування, в тому числі за кордоном. Студенти, які активно співрацюють з нами, діставали можливість виїжджати на тривалий термін за кордон для участі в різних стажуваннях. Так нами був створений студентський актив. Ці юні люди поширювали в учбових закладах нашу літературу, газети, буклети, листівки, формували молодіжні групи підтримки наших заходів. Легальним центром всієї цієї роботи став "Інститут демократії", що фінансується із США. В "Інституті демократії" працювали досвідчені іноземні викладачі, експерти, політтехнологи, фахівці з демократизації суспільства.
Особливою формою роботи із студентами була робота по залученню їх до масових заходів блоку. Ми не скупилися та не економили на студентах. Як правило, окрім безкоштовної поїздки до Києва, студент одержував за один день участі в годинному заході декілька студентських стипендій. Наприклад, в серпні 2004 року до моменту реєстрації В.Ющенка в ЦВК, як кандидата на посаду президента України, ми зібрали в Києві на співочому полі близько п'ятидесяти тисяч людей. Більше половини з них були студенти. Студентам був наданий безкоштовний транспорт. Кожен студент одержав по п'ятсот п'ятдесят гривень готівкою. Для студентів, у яких максимальна стипендія на той час складала 108 гривень, це був не поганий заробіток.
Крім того, заходи планувалися так, щоб приїжджі студенти мали нагоду ознайомитися з Києвом, подивитися спеціально підготовлені до цього дня концерти, мати час просто потусуватися.
Такі великі масові заходи ми проводили не рідше разу на два місяця, а іноді і двічі в місяць. Наші розрахунки і наші витрати виправдалися. Студенти були готові виїжджати до Києва по першому нашому заклику, знаючи, що поїздка буде не тільки безкоштовною, але і щедро винагороджуваною. У той же час студенти, що брали участь в наших заходах, піддавалися сугестійному впливу, заражалися один від одного необхідними нам емоціями, потрапляли під наш ідеологічний вплив, вивозили з собою в різні кінці України величезну кількість нашої літератури. Ми маємо масу прикладів того, що студенти, що беруть участь в наших масових заходах, перестали користуватися будь-якими іншими джерелами інформації, окрім наших джерел. До того ж наші джерела інформації були досяжними, широко поширеними і безкоштовними. У певному значенні можна сказати, що студенти протягом двох років інтенсивно зомбувалися і допомагали зомбувати інших. У них формувався культ особи В.Ющенка. Студенти стали масовим агітатором і пропагандистом нашіх ідей, ідей нашої революції, розповсюджувачами нашої помаранчової символіки.
Природно, ми використовували всякий випадок, щоб зарекомендувати себе послідовними захисниками інтересів студентів і кожного студента окремо. Характерним прикладом можуть бути події в Сумах. У Сумах є три малопотужні інститути. Було ухвалене рішення об'єднати їх і перетворити в університет. Таке рішення, здається, повинне було б влаштувати студентів – поступив в інститут - закінчив університет. Серед студентів було поширено чутку, що утворення університету приведе до того, що вони отримають тільки гуманітарну освіту. Студенти захвилювалися. Наші активісти сприяли розповсюдженню цієї чутки і перетворенню незадоволеності в акції протесту. У Сумах було споруджене студентське наметове містечко, оголошені голодівки, студенти організували протестний похід на Київ. Наші активісти виконували у всіх цих подіях керівну роль. Наша преса детально описувала кожну акцію протесту. Ми фінансували всі протестні студентські акції. Таким же чином ми поступали при кожній слушній нагоді в кожному місті України.
В результаті виконаної нами агітаційно-організаційної роботи із студентством 21 листопаду 2004 року студенти першими прибули до Києва. Студенти стали тією закваскою, яка привела до зростання кількості мітингуючих. Багато хто з них з розчаруванням виїжджав з Києва, не одержавши п'ятидесяти гривень щоденної винагороди та ста доларів за три дні, які їм були обіцяні, але тепер це нас не засмучувало. Студенти дали поштовх революції на майдані. До студентів поїхали тисячі і тисячі патріотів, яким можна було не платити. Вони їхали по заклику і прикладу студентів, на заклик власного серця. Революція на майдані розросталася і забезпечувала нашу перемогу.

Роль засобів масової інформації в помаранчовій революції.

Існує розхоже твердження, що хто володіє інформацією, той володіє світом. Ми не ставили перед собою задачі оволодіти світом. Наша задача була скромнішою. Ми бажали оволодіти розумом та помислами українців, отримати розуміння та підтримку з-за кордону (в першу чергу підтримку сильних світу цього), дискредитувати українську владу та примусити її постійно виправдовуватися перед українським народом та перед різними зарубіжними інституціями.
Необмежені в коштах, ми створили могутню мережу друкарських засобів масової інформації. Газети "Без цензури" та "Так, Ющенко!" виходили практично необмеженими тиражами. Збільшили тиражі своїх партійних газет всі політичні партії та громадські організації, що входять до блоку "Наша Україна", в західних і центральних областях друковані органи місцевих рад два роки висвітлювали нашу позицію і пропагували наші ідеї. Блок "Наша Україна" і політичні партії – учасники блоку випускали величезну кількість різних інформаційних листів, бюлетенів, листівок. Враховуючи бідність населення України, якому купування газети здавалося неприпустимою розкішшю, часто-густо наші безкоштовні видання були єдиним джерелом інформації для багатьох людей.
Створені і фінансовані нами теле- та радіоканали "Ера", "П'ятий канал" і інші працювали успішно. Ми постійно створювали навколо них атмосферу скандалу, що підтримувало у населення цікавість до них. Багато обласних і міських радіо- і телекомпаній вже з серпня 2003 року всеціло працювали на нас. До грудня 2003 року ми мали в інформаційному просторі України якщо не цілковите панування, то явну перевагу. При цьому ми постійно піднімали питання про відсутність в Україні свободи слова. Нам підспівувала ПАРЕ (Парламентська асамблея ради Європи). Ми примушували владу постійно виправдовуватися, доводити, що в Україні є свобода слова і, користуючись цим, довели свою свободу слова до революційного свавілля. Слідуючи сталінському принципу, що супротивника потрібно примусити виправдовуватися, а, значить, визнати себе винуватим, і потім, під схвальні вигуки натовпу знищити, ми невпинно дискредитували владу та примушували її виправдовуватися, щоб в дні революції з ганьбою її знищити під схвальні вигуки українського народу і зарубіжних державних і громадських інституцій.
Гроші і формування передреволюційної ситуації в країні робили свою справу. Все більше засобів масової інформації перефарбовувалися в помаранчовий колір. Іноді ціни, призначені журналістами за себе, були такі низькі, що викликали у нас сміх. Можливо, спрацьовували низькі запити, виховані протягом років убогістю, можливо вони цими низькими цінами демонстрували політичну лояльність до нас. В усякому разі, до початку виборчої кампанії урядову позицію та позицію В.Януковича в засобах масової інформації висвітлювати було нікому. Але навіть в цей час ми прагнули демонструвати відсутність свободи слова в Україні.
В цьому відношенні характерна поведінка журналістів телеканалу "1+1". Давно розкріпачені, вони вірою і правдою служили нам, але щоб привернути увагу до своїх передач, щоб ефективніше ударити по владі, вони оголосили голодомор на знак протесту проти засилля цензури (і це тоді, коли державна влада втратила всі умови не тільки для здійснення цензури, але і для природного регулювання правових відносин у сфері інформації). Потім організували з демонстрацією на всю Україну "бунт", вимагаючи об'єктивного інформування населення. Ефект був сильний. Ось тільки забули вони зняти помаранчове оформлення студії. Потім їх об'єктивність звелася до ста відсоткової пропаганди помаранчової революції.
Панування у сфері інформації за наявності прогнилої і дискредитованої влади дозволяло нам діяти відповідно до революційної доцільності, ігноруючи закони, у тому числі і закону про вибори. Приведу тільки один приклад. Всупереч закону про вибори ми створили центральний, обласні та районні виборчі штаби блоку "Наша Україна" ще в серпні 2003 року. У серпні 2003 року штаби легально приступили до повнокровної роботи. У вересні-серпні 2003 року штабами були сформовані списки членів дільничних та окружних виборчих комісій, до грудня повністю були створені бригади спостерігачів. Наші штаби протягом півтора року вели пропаганду за нашого кандидата, підібрані штабами члени виборчих комісій і спостерігачі працювали весь цей час як пропагандисти блоку і нашого претендента на посаду президента України. Влада жодною своєю дією не перешкоджала нашій роботі. Мовчали прокуратура, суди, центральна виборча комісія, яку ми згодом звинуватили у фальсифікації виборів. Практично влада, підлабузнюючись до нас, сприяла нашій діяльності.
Наші виборчі штаби протягом півтора року до виборів працювали як штаби підготовки революції і влада не перешкоджала їх революційній діяльності.

Наші революційні політтехнології

У всіх розділах свого історико-політичного ессе я в тій чи іншій мірі розкрив багато з наших технологій. Та все ж є необхідність присвятити декілька рядків нашим політичним технологіям, реалізація яких привела до нашої великої революції та нашої перемоги.
Відразу після виборів березня 2002 року ми, оцінивши наші можливості, дійшли висновку, що, використовуючи тільки виборчі технології, ми не оволодіємо державною владою в Україні. Виборчі технології повинні бути стократно посилені революційними технологіями. Сил на проведення революції одночасно на території всієї країни у нас не було. Революцію потрібно було здійснити в столиці та підтримати її революційними діями в західних областях. Крім того, реалізація планів В.Януковича зробила б наш прихід до влади неможливим. У правовій, соціально орієнтованій державі революції не здійснюються. Ми повинні були взяти владу або зараз, або ніколи.
Для підготовки революції ми виробили три ідеологеми: 1) влада в країні належить злочинним кланам, ці клани бояться юридичної відповідальності за свої злочини, бояться свого народу і тому будуть всіма силами прагнути зберегти свій стан, вони добровільно влади не віддадуть; 2) В.Ющенко обов'язково виграє вибори, він приречений на перемогу, але влада вкраде у нього голоси, сфальсифікує вибори, оголосить переможцем свого ставленика; 3) ми повинні силою відновити справедливість - для цього організувати в Києві народне повстання, реалізувати грузинський варіант захоплення влади народом.
У всіх засобах масової інформації, на всіх семінарах, зборах та мітингах протягом двох років ми в різних варіантах невпинно повторювали ці три тези, наповнюючи їх все новими і новими фактами, чутками, подробицями. Ми ставили перед собою завдання довести їх до глибокої свідомості кожного з наших прихильників, переконати всіх, що В.Ющенко на виборах переможе і що у нього, поза сумнівом, вкрадуть перемогу. Постійною пропагандою цих тез ми повинні були довести своїх прихильників до істерії і викликати у них готовність діяти в ім'я відновлення справедливості. Ми відкрито закликали до насильницького скидання влади. Прогнила, в'яла влада ніяких заходів, передбачених Конституцією і законами по припиненню нашої діяльності, не приймала. Вона виправдовувалася і прагнула довести, що вона лояльна до будь-якої опозиції.
Будь-яка революція можлива тільки за наявності бойового осередку, спеціально підготовленої групи осіб, готових діяти рішуче, сміливо і зухвало. За рік до виборів ми створили і зареєстрували три громадські організації: "Пора", "Я знаю" та "За чисту Україну". Насправді це були воєнізовані загони. Їх готували фахівці міліційні і військові, але особливо багато з ними працювали іноземні інструктори. Саме вони допомогли створити з хлопців організовану воєнізовану структуру, навчили їх протистояти міліції, прийомам протидії міліції, навчили використовувати вибухівку, вогнепальну та холодну зброю. Зі всіх груп найперспективнішою виявилася "Пора". Очолив її одесит А.Юсов, вихований Е.Гурвіцем. А.Юсов пройшов стажування в Ізраїлі, числився при Е.Гурвіце стажером Верховної Ради України. У певному значенні він був закінченим негідником, але саме такий тип людей нам був потрібен і його моральні якості ідеально задовольняли наші потреби. "Пору" ми узяли на утримання. Членам "Пори" ми встановили платню у розмірі 500 доларів на місяць. Вони мали протистояти загонам "Беркута" і скоювати інші дуже специфічні провокативні дії.
У червні 2003 року модель наших дій була остаточно вироблена і в серпні 2004 року вона була доведена на семінарах до всіх регіональних активістів блоку "Наша Україна". У разі програшу на виборах В.Ющенка, планувалося зібрати в Києві більше мільйона наших прихильників, перш за все студентів. Протягом доби гарячими промовами, радикальними закликами і гаслами знервувати натовп, підготувати його до дії. На другу добу передбачалося в натовпі провести диверсійний акт. У диверсії звинуватити владу, яка начебто почала силові дії проти мирної демонстрації. Цей кривавий акт повинен був переповнити чашу обурення мітингуючих і вони пішли б на штурм адміністративних будівель. Планувалося захопити адміністрацію президента, Верховну Раду, кабінет міністрів, Маріїнській палац. Захопленням будівель революція повинна була завершитися. Ми б оголосили про повалення злочинної влади і одержали б всю повноту влади в Україні. Деякі дорікали нам, що ми готовимо не революцію, а путч, що таким чином ми встановимо в Україні диктатуру і це не допустимо. Але нам належало здійснити в Україні і в ешелонах влади такі глибокі перетворення, на здійснення яких часткової, куцої конституційної влади було б замало. Революцію планувалося зробити, як і в Грузії, за два - три дні.
Дійсність змінила наші плани. Повільніше, ніж ми планували, з'їжджалися до Києва наші прихильники. Необхідна для рішучої, радикальної дії кількість людей прибула тільки через тиждень, а не на другий день. За цей тиждень довелося структурувати і організувати людей, створити службу пропуску, поставити комендантів, розділити майдан на сектори і т.і. У цих умовах відповідальність за диверсійний акт без сумніву впала б на структури самоорганізації мітингу. Ядром цих структур були члени організації "Пора". Крім того, служба безпеки України і працівники МВС України вилучили на квартирах, в підвалах і автомобілях шість вибухових пристроїв, що належали "Порі". Потрібно було вибрати іншу тактику. Нам довелося перейти до тривалого протистояння і здійснювати революцію не одночасним актом, а порціями протягом тривалого часу. Не готовність до рішучої дії, а витримка, завзятість, готовність стояти довго стали визначальним чинником революції.
Та все ж нам вдалося її зробити. Рішення парламенту про відставку уряду, про недійсність виборів у зв'язку з масовою їх фальсифікацією, прийняті задовго до рішення суду, поза сумнівом, вирішально вплинули на рішення суду. Рішення суду стало нашою найбільшою перемогою.

PS. Сьогодні нова перемога! Верховна Рада України затвердила новий склад Центральної виборчої комісії. Всупереч попередній домовленості, що у складі ЦВК повинні бути в рівній кількості представлені прихильники В.Ющенка та В.Януковича, нам вдалося не допустити в ЦВК прихильників В.Януковича. Центральна виборча комісія наша!Центральні засоби інформації наші! Влада в центрі дезорганізована, на місцях і в центрі вона служить нам! Другий етап революції почався в умовах більш сприятливих для нас! Перемога нам забезпечена. Якщо ж ми не зуміємо виграти вибори, ми все одно візьмемо владу, візьмемо її революційними діями. Хочу зразу вас заспокоїти. Після нашої перемоги ми скасуємо нав’язане нам парламентарями ганебне рішення про конституційну реформу. Ми зосередимо всю повноту влади в руках нашого президента та його оточення. Всі представники старої представницької та виконавчої влади негайно будуть звільнені за законами революційної доцільності. Багато з них стануть перед судом. На декілька років, на весь час революційних перетворень в країні, будуть скасовані всякі прояви місцевого самоврядування та автономізації. Ми споремо єдину надійну, чітку вертикаль влади, яка буде діяти революційними методами на протязі всього періоду необхідних перетворень. Для того, щоб отримати на перших порах безумовну підтримку народу, ми проведемо декілька відкритих, скандальних процесів над одіозними представниками промислових та фінансових кланів.
Кожному з вас знайдеться місце в революційних перетвореннях. Це буде ваш час! Нам потрібні ваші розум, енергія, революційний досвід. Ми скомпенсуємо вам роки принизливої роботи в умовах опозиції. Продовжимо нашу справу будівництва національної української держави.

На цьому кінчаю свої записи. Революцію цікавіше робити, ніж писати про неї.

Перший заступник лідера "Нашої України" В.Ющенка,
Голова Української Народної Партії Юрій Костенко