12/24/2004 | Альберт

Любі мої українці, дорогоцінні мої і шалено чудові мої співвітчизники!

Хочу звернутися до кожного громадянина України з цього листа – напередодні дня 26 грудня, напевне, самого важливого дня у цьому місяці, році, десятиріччі, а можливо – й у всьому столітті, котре ще тільки почалося. Важливого навіть не тому, що у цей день ми виконуємо суспільний вибір за своїм переконанням у найкращий долі вже завтра, чи у отриманні волі через волевиявлення, так би мовити. Важливого тим, що у цей день ми будемо разом! Нас дійсно буде багато, дуже багато!

І усі ми будемо разом! І я закликаю вас, дорогеньки - цілий цей день давайте проведемо разом у серцях, у думках, по усій нашій чарівній країні, в усій Україні!! Разом із нашими родинами та родичами, з друзями й не зовсім, з близькими та далекими, з двомовними, тримовними, одномовними - але разом з усіма, хто зараз є на теренах нашої величної України. Бо якщо між кандидатів ми обираємо – а от Україна у нас єдина, любі друзі. Вона - наша Україна. Іншої немає.

Я дуже хочу, я прошу, щоб у цей день, 26 грудня, ми разом зробили одне – згадали й бачили у своїх думках кожен українець кожного з українців. Щоб львів’янин, чи волинянка, одесит чи харків’янка, буковинці й чернигівці, донеччанка й мешканець Криму згадали, що десь у Дніпропетровську, на виборчу дільницю йде такий собі Альберт, котрий теж пам’ятає про них! Хто щиро бажає їм не тільки ладу та усілякого добробуту – а сподівається й на відгук. Хто у ці святкові дні хотів би бути разом з кожним українцем – який по всьому своєму житті, де би не був, завжди мав у серці згадку про Україну, про свій дім, про своїх людей. І завжди повертався до України з радістю і з любов’ю, до своїх друзів, до своїх рідних, до українців! І хто живє і надалі в Україні.

Хай у ці дні, коли до нас знову йде Господь, знову буде нове Його Різдво, яке ми святкуємо, ми зустрінемо Його веселим святом, святом вільних людей, найкращих у світі, вищого ґатунку! І хай Його янголи частіше сходять до нас – бо у мене таке враження є у останній час, що дійсно, багато з них заблукалося серед українців, бо просто не можуть відрізнити їх від себе.

Так - ми є дивний народ! Котрий довів, наскільки величним, наскільки викликаючим до себе повагу у світі, наскільки яскравим він є, коли ми усі разом! Мені вже замало того собі “я”, яким би воно не було – воно одне, воно слабке. Мені хочеться, щоб всі МИ були разом! Так набагато краще, коли відчуваєш поряд с собою ще й ще силу – силу свого величного, уславленого народу, народу України. У кожному - і в єдності.

26 грудня я проголосую за Ющенко Віктора Андрійовича.

Бо у руки цього українця мені не соромно довіряти владу – владу над суспільством України і над собою особисто. Бо я бачу, що за весь цей час виборів він погодився, як справжня людина, справжній мужній чоловік – мудро, виважено, чесно, с чемністю ставлячись не тільки до своїх прихильників, а й до будь-кого іншого. Я буду голосувати за нього – бо він мені не збрехав, не обізвав, не ошукав. Бо він є – справжньою людиною! Чоловік, батько, вже дідусь - поважаємий і живучий повним життям - з шаною до українців і з любов'ю до України. Також намагаюся жити і я. І ми разом – українці.

Закликаю – зробіть те саме, що зроблю я. Прийдіть до дільниці, згадайте про те, що нас багато, що ми є українці, чудові люди в казковій країні, вшануйтеся. І оберемо президентом Ющенко! Разом!

Із вітаннями до наступаючих свят Різдва Господня з Дніпропетровську, до усіх громадян України!

Так, Ющенко!

Так – Україна! Тільки так!...